Шпаргалка по "Гражданской обороне"

Якщо ж люди опинилися  в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна  прийняти радіозахисний засіб. Складною і дуже відповідальною проблемою  в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої потреби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1 Р/год, а якщо рівень радіації — до 5 Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5 Р/год — лише у закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або у захисних спорудах.

Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба  додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних  речовин надовго залишається  на ґрунті, рослинності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потрапити до організму з їжею і водою. Тому для приготування їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у погребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, шафах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пилонепроникні матеріали.

Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б  знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують  режими радіаційного захисту, тобто визначають час безперервного перебування людей у захисних спорудах, тривалість перебування у будинках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спорудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму залежить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов. 

36. Поняття про радіаційні  режими захисту  населення і порядок  їх використання

З метою виключення масових радіаційних втрат і  переопромінення населення, робітників і службовців, формувань ЦО понад  встановлених доз, їх дії в умовах радіоактивного зараження суворо регламентуються  і підпорядковуються режиму радіаційного захисту.

Режими радіаційного захисту  це порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактивного зараження, що передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.

Додержання режимів  радіаційного захисту виключає радіаційне ураження і опромінення людей  понад встановлених доз опромінення.

Режими радіаційного захисту населення включають  три основних етапи: 
- укриття населення в захисних спорудах;- етап  наступне укриття населення в будинках і ПРУ;- проживання населення в будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості протягом 12 годин на добу.

Режим радіаційного захисту робітників і службовців на об’єктах господарської діяльності включає три основних етапи:

- тривалість припинення  роботи об’єктами (термін неперервного  перебування людей у захисній  споруді);- тривалість роботи об’єктами з використанням для відпочинку працюючого персоналу в захисних спорудах;- тривалість роботи об’єктами  з обмеженням перебування робітників і службовців на відкритій місцевості.

Режими радіаційного захисту населення, робітників і  службовців при вахтовому методі роботи на місцевості, що заражена радіоактивними продуктами від АЕС, включають два  основних етапи:

а) режими радіаційного захисту  населення:- укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;

- тривалість проживання  населення з обмеженим перебуванням  на відкритій місцевості  до 12 годин на добу;

б) режими радіаційного захисту  робітників і службовців:- укриття в загерметизованих приміщеннях на термін не менше 4 годин;- час роботи об'єкту вахтовим методом.

Режими радіаційного захисту населення вводяться  в дію рішенням НЦО міст, районів  та інших населених пунктів.

На території населеного пункту або об'єкті народного господарства режим вибирається:

- по максимальному  рівню радіації;- по найменшому  значенню Кпосл. захисної споруди.

Тривалість додержання режиму радіаційного захисту і час  припинення його дії встановлюється начальником ЦО населеного пункту з  урахуванням конкретної радіаційної  обстановки. Для вибору режиму радіаційного захисту необхідно знати: 
 рівні радіації на території населеного пункту на 1 год. після ядерного вибуху (аварії на радіаційно небезпечному об'єкті);

коефіцієнти послаблення  житлових приміщень, в яких проживає населення: дерев'яні одноповерхові  будинки, кам'яні (блочні) одноповерхові  будинки, багатоповерхові кам'яні (блочні) будинки;

коефіцієнти послаблення  ЗС,   підвали одноповерхових дерев'яних кам'яних і блочних будинків, підвали багатоповерхових кам'яних і блочних будинків, сховища. 

37. Індивідуальні засоби  захисту органів  дихання і їх  використання

Засоби індивідуального  захисту (ЗІЗ) поділяються на три  основні групи:

засоби захисту  органів дихання; засоби захисту  шкіри; засоби медичного захисту.

Для захисту життя  та здоров'я людини ЗІЗ мають винятково  важливе значення насамперед унаслідок  можливості швидкого їх застосування у випадку необхідності. Тому ЗІЗ повинні бути у постійній готовності, а в разі виникнення аварії — негайно застосовуватися.

Мають достатньо високі захисні якості й забезпечують захист органів дихання та очей людини від впливу отруйних речовин (ОР), СДОР у вигляді пари, туману, газу, диму, в крапельно-рідинному стані, радіоактивних речовин (РР), що знаходяться у повітрі, а також від бактеріальних та токсичних аерозолей.

Розрізняють протигази  фільтрувальні та ізолювальні. Будова фільтрувальних протигазів грунтується  на принципі очищення зараженого повітря у внутрішніх шарах фільтрувально-поглинальної коробки, де міститься активоване вугілля, насичене каталізатором, та протиаерозольний (протидимний) фільтр.

Фільтрувальний протигаз складається з фільтрувально-поглинальної коробки та лицьової маски.

Для дорослого населення  випускаються протигази типу ГП-5, ГП-5М  та ГП-7, для дітей — ДП-6М, ДП-6, ПДФ-7, ПДФ-Д та ПДФ-Ш. Крім того, для  захисту дітей віком до одного року випускається дитяча захисна камера КЗД-6.

Забороняється застосовувати  протигаз для захисту органів  дихання від газів і пари невідомого складу та в умовах можливої нестачі  вільного кисню (наприклад, в ємкостях, цистернах, колодязях).

Респіратори

Респіратори призначені для захисту органів дихання  від аерозолів, пилу, РР, бактеріальних  засобів. Респіратор Р-2 для дорослих являє собою фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньому до 12 год та багаторазового використання. Респіратор Р-2ДІ (для дітей) забезпечує безупинне користування ним протягом 4 год. 

38. Засоби захисту  шкіри і порядок  їх використання

Звичайні засоби захисту  шкіри — це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростішим засобом захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) — куртка і штани, комбінезони, халати з капюшонами, зшиті з брезенту, вогнезахисної чи прогумованої тканини або грубого сукна. Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку — до 1 год, влітку — до 30 хв).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту  шкіри є плащі і накидки  з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі — пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Для захисту ніг потрібні гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплиннорідкі ОР до 3—6 год. На руки треба надягти гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики, гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию  обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків; штани випустити поверх чобіт і знизу зав'язати. Щоб посилити герметичність одягу, застосовують спеціальні клапани, що закривають розрізи піджаків або курток на грудях, пришивають клини у місцях розрізів на рукавах, штанах. Можна пошити капюшон з цупкої тканини або синтетичної плівки для захисту шиї і голови.

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали  пари й аерозолі отруйних речовин. Для  цього треба: 250—300 г мильної стружки  або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60—70°С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хв до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на ізолюючі і фільтрувальні.

Ізолюючі засоби захисту  шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалів — спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні — тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ.

До ізолюючих засобів  захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи і гумові рукавиці.

Легкий захисний костюм складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника. Л-1 використовується у розвідувальних підрозділах ЦО.

Загальновійськовий  захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних панчох має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска — тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58Х  що складається з комбінезона  особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника. Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями. 

39. Проблеми захисту  населення при  зараженні території  аміаком і хлором.

Найрозповсюдженішими  і небезпечними речовинами, що використовуються у промисловості і побуті, є  аміак і хлор.

Аміак — за звичайних  умов — це газ, легший за повітря, який легко зріджується під тиском, а при випаровуванні поглинає тепло — сильно охолоджується. Ця властивість використовується у  промислових та побутових холодильниках  на м'ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції.

Крім того, він  є сировиною багатьох хімічних виробництв. Аміак зберігається і транспортується  у зрідженому стані. Як рідина, він  легший за воду, має меншу густину  І при виході на повітря утворює  слабкий дим. Вогненебезпечний, створює  вибухові суміші з повітрям, отруйний. Особливо небезпечний для очей. При  малих концентраціях діє збуджуючи, при великих — людина непритомніє. Крім того, він викликає задуху, сильний  кашель. Найкращі методи захисту —  ізолюючий протигаз, респіратор РПГ-67КД, захисний костюм типу Л-1, гумові чоботи, рукавички. Оскільки аміак легший за повітря, то він буде здійматися вгору, тому безпечніше від аміачної хмари  ховатися у низинах, підвалах, тунелях.

Хлор — отруйний, негорючий жовто-зелений газ, зі специфічним запахом хлорки, отруйніший за аміак у 20 разів. Хлор — газоподібний, він трохи важчий за повітря, легко  зріджується під тиском. Тому зберігають його і транспортують у сталевих балонах або цистернах. У рідкому  стані він важчий за воду. При  випаровуванні утворює білий  туман. Розчинний у воді, але гірше  за аміак.

Хлор широкорозповсюджений промисловий продукт, використовується для знезараження питної води, відбілювання тканин, як сировина на багатьох хімічних підприємствах. Хлор може пересуватися низинами на значні відстані. При концентрації хлору у повітрі понад 0,2 мг/л  може статися миттєва смерть. При  потраплянні його на шкіру виникають  опіки.

Для захисту найкраще використовувати ізолюючий протигаз, кисневий ізолюючий прилад, спеціальний  захисний костюм, гумові чоботи, рукавиці. За відсутності індивідуальних засобів  у нагоді може стати одяг з цупкої тканини, протигаз з активованим  вугіллям, також можна вдихати  повітря через хустинку, змочену  розчином соди чи антихлору. Хлор накопичується  у низинах, тому треба підніматися  догори.

При отруєнні хлором рекомендується вдихати пари спирту та ефіру, але перед цим постраждалим необхідно забезпечити свіже  повітря. При відсутності дихання  слід зробити штучне дихання. 

40. Сучасна система  попередження населення  при загрозі і  виникненні надзвичайних  ситуацій сигнали  попередження при  загрозі і виникненні  надзвичайних ситуацій

Головним і невід'ємним  елементом всієї системи захисту  населення і територій від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають  становити відомості про надзвичайні  ситуації, що прогнозуються або вже  виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а  також заходи реагування на них.