Шпаргалка по "Гражданской обороне"

    Формування  можуть бути загального призначення  і забезпечення, за підпорядкованістю  — територіальні й об'єктові.

    Невоєнізовані  формування загального призначення  є основними підрозділами НФ  ЦО. Вони створюються на територіях  відповідно  до  адміністративно-територіального  поділу України, на об’єктах господарювання і призначені для пошуку і порятунку потерпілих у районах лиха, надання їм долікарняної допомоги, проведення невідкладних робіт, які сприяють порятунку людей, захисту їх життя та здоров'я. Організаційно вони можуть бути зведені в загони, команди, групи.

    Невоєнізовані  формування забезпечення створюються  в адмі-ністративно-територіальних  одиницях, на об’єктах господарювання  і призначені для вирішення  спеціальних завдань та всебічного  забезпечення РІНР у районах  стихійного лиха й вогнищах  ураження.

Організаційно це можуть бути загони, команди, колони, бригади, дружини, групи, відділення, пости. Вони можуть виконувати такі завдання:— ведення розвідки;— забезпечення зв'язком;— ведення медичної розвідки, надання медичної допомоги;— проведення протиепідемічних і санітарно-гігієнічних за-ходів;— локалізація і гасіння пожеж;— ведення інженерної розвідки, РІНР, відновлення і ремонт доріг та дорожніх споруд;— ведення аварійно-технічних робіт на мережах і спорудах комунально-енергетичного господарства;—  проведення санітарної і спеціальної обробки людей, техні-ки, майна, а також територій;— перевезення людей і матеріальних цінностей;—підтримка суспільного порядку, несення комендантської служби;— забезпечення гарячим харчуванням, водою, продовольст-вом, одягом, взуттям тощо.

    Територіальні  невоєнізовані формування загального  призначення створюються на базі  підприємств та організацій обласного,  районного, міського підпорядкування,  підкоряються начальникам Цивільної  оборони відповідних територій  і використовуються за їхніми  розпорядженнями.

    Територіальні  НФ забезпечення створюються  на базі підприємств, організацій  і установ при наявності необхідних  фахівців, матеріальних і технічних  заходів, які підкоряються начальникам  ЦО цих адміністративно-територіальних  одиниць. Об'єкти, на базі яких  створюються територіальні НФ  ЦО, визначаються органами з питань  НС і затверджуються державними  адміністраціями, органами виконавчої  влади на місцях. 

9 Служба цивільної  оборони підприємств  і її призначення

Відповідальність  за організацію і стан ЦО за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник ЦО, підприємства — їх перший керівник.

Начальник ЦО об'єкта підкоряється відповідним посадовим  особам міністерства, відомства, у віданні  якого знаходиться об'єкт, а також  начальнику ЦО міста (району), на території  якого розташований об'єкт.

Для планування заходів  ЦО, підтримки готовності до дій  у НС сил і персоналу, застосування засобів захисту і спеціального майна на підприємствах створюються  штатні органи управління ЦО на правах основних підрозділів адміністрації  підприємства або призначаються  окремі штатні працівники.

Основними завданнями адміністрації підприємств є:забезпечення захисту працівників і службовців на підприємстві;розробка і здійснення організаційних робіт та ІТМ з підвищення безпеки роботи ОГ і їх стійкості в умовах НС;керівництво створенням і оснащенням формувань для ліквідації наслідків НС, здійснення контролю за їх підготовкою;підготовка з питань ЦО керівного складу і контролю за підготовкою підлеглих органів і підрозділів.

На керівників потенційно небезпечних підприємств додатково 
покладаються:розробка, створення і впровадження локальної системи виявлення зараження й оповіщення населення у випадку аварії;створення, оснащення й утримання спеціалізованих формувань, готових до ефективних дій у НС;проведення організаційних робіт та ГГМ з попередження виникнення НС і підвищення безпеки технології виробництва посилення роботи з дотримання норм і правил безпеки зберігання,транспортування і використання СДОР;керівництво РІНР у випадку аварії;оповіщення громадян, які проживають у зонах можливого 
ураження при аваріях.

Умовно з організаційної структури підпримства можна  виділити:керівництво ЦО;служби ЦО;формування ЦО.

Штаб ЦО підприємства є основним органом управління ЦО підприємства.

Штаб  ЦО здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців і населення підвідомчих робітничих мікрорайонів і селищ при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах, а також від сучасних засобів ураження. Організовує і забезпечує безупинне управління ЦО. Розробляє плани ЦО об'єкта на мирний і воєнний час, періодично коректує й організовує їх виконання. Організовує і контролює навчання робітників та службовців з Цивільної оборони і підготовку формувань ЦО об'єкта.

На об'єкті в залежності від характеру виробничої діяльності і наявності бази створюються  служби ЦО: оповіщення і зв'язку, медична, протирадіаційного і протихімічного захисту, охорони громадського порядку, протипожежна, енергопостачання і світломаскування, аварійно-технічна, сховищ і укриттів, 
транспортна, матеріально-технічного постачання й ін. На них покладається виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

На невеликих об'єктах  господарювання служби ЦО не створюються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих об'єктів. Начальником  штабу ЦО звичайно призначається  наказом директора один із працівників  даного об'єкта.

ОГ- об’єкт господарювання РІНР- рятувальні та інші невідкладні  роботи  

10 Війська цивільної  оборони і їх  коротка характеристика

Силами ЦО є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані  формування. Безпосереднє керівництво  військами ЦО здійснює начальник  штабу ЦО України. 
Війська ЦО України створюються відповідно до Закону України «Про війська Цивільної оборони» і становлять ядро найбільш підготовлених і мобільних сил. Чисельність військ визначається з урахуванням потреби й особливостей району призначення.

До 1992 року частини  ЦО входили до складу Збройних Сил  і підкорялися міністру оборони. 28.01.1992 р. постановою Кабінету Міністрів  України «Про війська ЦО» частини  ЦО були підпорядковані штабу ЦО України.

До  складу військ ЦО України входять:-чотири окремі мобільні механізовані бригади, одна з них навчальна;-чотири окремих мобільних механізованих полки; -дев'ять окремих аварійно-рягувальних батальйонів;-Регіональний рятувально-координаційний центр;- два вузли зв'язку МНС України.

Військові частини  мають свої зони відповідальності і  дислокуються у великих містах і  промислових центрах.

Основними завданнями військ ЦО є:-здійснення заходів щодо підтримки органів управління, сил і засобів військ ЦО в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань;-нагромадження, розміщення, зберігання і своєчасне відновлення військової і спеціальної техніки, інших матеріально- 
технічних засобів, призначених для проведення РІНР у мирний і воєнний час;

-проведення РІНР  у зонах надзвичайної екологічної  ситуації, вогнищах ураження і  районах стихійного лиха;-проведення  піротехнічних робіт, пов'язаних  з ліквідацією вибухонебезпечних  предметів;-  участь в обороні  України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і  недоторканності в межах її  компетенції.

Війська ЦО зобов'язані:брати участь у заходах, спрямованих на попередження і ліквідацію наслідків НС;готувати сили і засоби для попередження і ліквідації нас- 
лідків НС;здійснювати РІНР по оперативній локалізації наслідків НС, у тому числі і на територіях держав, з якими укладені відповідні угоди; брати участь у локалізації і ліквідації великих лісових і торф'яних пожеж; проводити роботи з санітарної обробки населення, спеціальної обробки техніки й іншого майна, знезаражування будинків,споруд і територій;забезпечувати зберігання вантажів, які надходять у зону НС, гуманітарну допомогу;забезпечувати населення, що постраждало від наслідків НС, продуктами, водою, предметами першої необхідності, тимчасовим житлом, а також надавати медичну допомоги; брати участь у здійсненні заходів щодо евакуації населення, матеріальних і культурних цінностей із зон НС;здійснювати радіаційну, хімічну і бактеріологічну розвідку 
у вогнищах ураження, зонах зараження і катастрофічної повені, а також на маршрутах до них; брати участь у проведенні науково-дослідних, конструкторських робіт, пов'язаних зі створенням, випробуванням і впровадженням нових технічних засобів, необхідних для захисту території держави і її населення при виникненні надзвичайних ситуацій, а також технології проведення РІНР;брати участь у здійсненні карантинних заходів у випадку 
епідемій, епізоотій і епіфітотій. 

11 Надзвичайні ситуації  і їх вплив на  життя і діяльність  населення України

Надзвичайна ситуація (НС) — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Причини поділяються  на природні та антропогенні. Антропогенні діляться на соціальні (ріст населення; урбанізація; тероризм) та економічні.( зміна довкілля внаслідок природокористування ,)

В Україні щорічно  виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні  збитки сягають кількох мільярдів  гривень.

Нині в багатьох областях України у зв'язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості  природних і особливо техногенних  надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків  змушують розглядати їх як серйозну загрозу  безпеці окремої людини, суспільства  та навколишньому середовищу, а також  стабільності розвитку економіки країни. Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість  людських, матеріальних і технічних  ресурсів. 15 липня 1998 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій" затверджено "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій".

Внаслідок техногенних  аварій та катастроф складається  надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально-екологічних  і економічних збитків, виникає  необхідність захисту людей від  дії шкідливих для здоров'я  факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а  також ліквідації негативних наслідків, які сталися. 

12 Надзвичайні ситуації  технологічного характеру  і їх характеристика

НС техногенного характеру  – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель; аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, електроенергетичних системах, аварії в системах нафтогазового промислового комплексу, на очисних спорудах, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах та ін

За даними ООН, у  багатьох країнах світу природні та техногенні катастрофи завдають збитків, що становлять приблизно 2-4 % (ВВП) держави. В Україні щорічні витрати  лише на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищують 2 % загального обсягу виробленого ВВП.

Щорічно в Україні  відбувається близько 140-150 техногенних  аварій і катастроф регіонального  і державного рівня. встановлено, що щорічні народногосподарські втрати від аварій становлять

140-150 млн грн.

  Аварії і катастрофи  на транспорті

Наявність в Україні  розвиненої мережі транспортних комунікацій,перевезення  ними у великій кількості потенційно небезпечних речовин,стан самих  комунікацій і транспортних засобів  часто стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища Зношення основних фондів залізничного транспорту є основною причиною аварій і катастроф. Особливу тривогу викликає критичний стан під'їзних залізничних  колій, якими транспортуються СДОР, пожежо-та вибухонебезпечні речовини.