Шпаргалка по "Гражданской обороне"

1.Призначення  цивільної оборони  є:

– запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат у  разі аварій, катастроф, вибухів, великих  пожеж та стихійного лиха;

– оповіщення населення  про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій, у мирний і воєнний часи-та постійне інформування його про наявну обстановку;

– захист населення  від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

– організація життєзабезпечення  населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;

– організація і  проведення рятувальних та інших  невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;

– створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення та зв'язку, спостереження  і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженнями, підтримання  їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного, часів;

– підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати  засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

Для виконання кожного  з завдань необхідно здійснювати  великий обсяг заходів, які потребують залучення значної кількості  сил, засобів, матеріальних і фізичних витрат, вміння та високої відповідальності на всіх рівнях.  

2.Структура  цивільної оборони  в масштабі держави

   Згідно закону  Цивільна оборона України є  державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється  для організації і забезпечення  захисту населення від наслідків  НС техногенного, екологічного, природного  та воєнного характеру. 

    Цивільна  оборона в Україні організовується  за територіально-виробничим принципом  на всій території держави.  Систему цивільної оборони складають:

- центральний орган  виконавчої влади з питань  надзвичайних ситуацій та у  справах захисту населення від  наслідків Чорнобильської катастрофи;

- органи виконавчої  влади всіх рівнів, до компетенції  яких віднесено функції, пов'язані  з безпекою і захистом населення,  попередженням, реагуванням і  діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного  управління процесами захисту  населення у складі міністерств,  інших центральних органів виконавчої  влади, місцевих державних адміністрацій,  керівництва підприємств, установ  і організацій незалежно від  форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань  цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних  ресурсів, передбачені на випадок  надзвичайних ситуацій;

- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного  забезпечення;

- курси та навчальні  заклади підготовки і перепідготовки  фахівців та населення з питань  цивільної оборони;

- служби цивільної  оборони.

    Керівництво  Цивільною обороною України відповідно  до її побудови покладається  на Кабінет Міністрів України,  міністерства, інші центральні органи  виконавчої влади, Раду міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністрації, керівників  підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  і господарювання.

    Завдання, функції та повноваження органів  управління у справах цивільної  оборони визначаються Законом  України "Про Цивільну оборону  України" і Положенням про  органи управління у справах  цивільної оборони, яке затверджується  Кабінетом Міністрів України. 

3.Органи  управління цивільною  обороною в масштабі  держави 
– оперативно-рятувальна служба ЦЗ;– державна авіаційна пошуково-рятувальна  служба;– державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба;– пожежно-рятувальні підрозділи;– формування рятування на воді;

– аварійно-відновлювальні формування,спеціальні служби міністерств  і відомств;– комунальні аварійно-рятувальні служби та формування місцевих органів  влади;– служби цивільної оборони  та невоєнізовані формування об‘єктів господарювання;– формування особливого періоду;– підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Єдина система цивільного захисту населення і територій від НС здійснює:

1) оповіщення та  інформування:2) спостереження і  лабораторний контроль;3) укриття  у захисних спорудах;

4) евакуацію;5) інженерний  захист;6) медичний захист;7) психологічний  захист;8) біологічний захист;

9) екологічний захист;10) радіаційний та хімічний захист.

Режими функціонування єдиної державної системи цивільного захисту:

– повсякденна діяльність;–  підвищена готовність;– надзвичайна  ситуація;– надзвичайний стан;– воєнний стан. 

4.Єдина  державна система  захисту населення  при виникненні  надзвичайних ситуацій  та її характеристика 
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій – це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконовчої влади, органів місцевого самоврядування на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту.

Для завершення створення  в Україні єдиної системи цивільного захисту Урядом затверджена Державна цільова соціальна програма розвитку цивільного захисту на 2009-2013 роки.

Реалізувати програму передбачається у 2 етапи. Протягом першого  етапу (2009-2010 роки) планується створення  сил швидкого реагування і доукомплектування  технікою, спеціальним обладнанням, приладами і засобами індивідуального  захисту сил цивільного захисту.

На 2-му етапі (2011-2013 роки) планується створення у складі міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту  населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) сучасних центрів управління, переоснащення авіації МНС, на об’єктах підвищеної небезпеки створити локальні системи виявлення загрози виникнення  надзвичайних ситуацій.

Цивільний захист –  це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого  самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно  від форми власності, добровільними  рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з   метою запобігання та ліквідації наслідків НС, які загрожують життю  та здоров‘ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в  особливий період.

    З метою  недопущення гибелі людей, забезпечення  їх нормальної життєдіяльності  у надзвичайні ситуації передусім  повинно бути проведено сповіщення  населення про можливу загрозу,  а якщо необхідно, – організовано  евакуацію.

   Сповіщення  населення здійснюється усіма  доступними способами: через телебачення,  радіомережу, радіотрансляційну  провідну мережу, спеціальними сигналами.  Передбачається спеціальна схема  повідомлення посадових осіб  та осіб, задіяних у системі  цивільної оборони. 

    Евакуація  – це організоване виведення  чи вивезення з небезпечних  зон.      Безпосередньо  евакуацією займається штаб цивільної  оборони, усі організаційні питання  вирішують евакуаційні комісії.  Евакуація розпочинається після  прийняття рішення начальником  цивільної оборони, надзвичайною  комісією або органами влади.

    Ліквідація  наслідків надзвичайних ситуацій

Ліквідація наслідків  надзвичайної ситуації проводиться  з метою відновлення роботи підприємства організації, навчальних закладів тощо. Вона включає:–розвідку осередків  надзвичайних ситуацій;–аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;–локалізацію й гасіння пожеж;–відбудову споруд і шляхів сполучення;–проведення  ізоляційно-обмежувальних заходів  в осередках біологічного зараження;–проведення  спеціальної обробки населення;

– дезактивації, дегазації  техніки, доріг, місцевості тощо. 

7Цивільна  оборона та її  місце на підприємствах

   Цивільний  захист на підприємстві, в установі, організації організується з метою своєчасної підготовки об’єкта до захисту від наслідків НС та оперативного проведення рятувальних і інших невідкладних робіт.

    Згідно  зі ст. 8 закону України "Про  цивільну оборону України" "Керівництво  підприємств, установ і організацій  незалежно від форм власності  і підпорядкування забезпечує  своїх працівників засобами  індивідуального  та колективного захисту, організовує  здійснення евакозаходів, створює  сили для ліквідації наслідків  НС та забезпечує їх готовність  до практичних дій, виконує  інші заходи з цивільної оборони  і несе  пов’язані з цим  матеріальні та фінансові витрати  в порядку та обсягах, передбачених  законодавством".

    На об’єктах  підвищеної небезпеки (радіаційно-, хімічно-, вибухонебезпечних) створюються  локальні системи виявлення загрози  виникнення НС і оповіщення  працівників цих об’єктів та  місцевого населення, що проживає  в зоні можливого ураження (згідно  з законом України "Про цивільну  оборону України" власники  таких об’єктів відповідають  за захист населення, що проживає  в зонах можливого ураження  від наслідків аварій на цих  об’єктах). Відповідно до затвердженої  Державної цільової соціальної  програми розвитку цивільного  захисту на 2009-2013 роки, вищеназвані   локальні системи мають бути  створені до 2013 року на всіх  об’єктах підвищеної небезпеки.

Відповідальність  за цивільний захист об’єкта несе керівник цього об’єкта, він є  начальником ЦЗ об’єкта і підпорядковується  своєму старшому начальнику (міністерства чи відомства), а в оперативному відношенні начальнику цивільного захисту міста  чи району.

    Начальник  цивільного захисту об’єкта несе  відповідальність за:

– створення, організацію, підготовку і дієздатність системи  цивільного захисту на підпорядкованому об’єкті;

– забезпечення захисту  персоналу (а на об’єктах підвищеної небезпеки і за захист населення, що проживає в зонах можливого  ураження від наслідків аварій на цих об’єктах) під час загрози  або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

– організацію і  здійснення заходів щодо попередження НС, а у разі їх виникнення – за мінімізацію збитків від них;

– створення і  організацію роботи системи оповіщення на об’єкті;

– створення і  організацію роботи комісії з  питань техногенно-екологічної безпеки  та надзвичайних ситуацій, а також  евакуаційної комісії об’єкта;

– постійну готовність органів управління і невоєнізованих формувань об’єкта до функціонування в мирний і воєнний час;

– фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів у сфері  цивільного захисту;

– підготовку і навчання персоналу до дій у НС. 

8 Невоєнізовані формування  підприємств та  задачі, що ними  вирішуються

    Невоєнізовані  формування (НФ) Цивільної оборони  створюються в областях, районах,  містах Києві і Севастополі,  на підприємствах, в установах  і організаціях незалежно від  форм власності і підпорядкованості  в порядку, визначеному Кабінетом  Міністрів України.

      У  невоєнізовані формування Цивільної  оборони зараховуються працездатні  громадяни України, за винятком  жінок, які мають дітей у  віці до восьми років, жінок  із середньою і вищою медич-ною  освітою, які мають дітей у  віці до трьох років, і осіб, що ма-ють мобілізаційні розпорядження.

    Невоєнізовані  формування — це група робітників  та службовців об’єкта, які  об'єднані в окремий підрозділ,  оснащений спеціальною технікою  і майном, без звільнення їх  від основної роботи і призначені  для ведення РІНР при виникненні  надзвичайної ситуації.