Кримінальний закон України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Кримінальний закон - це нормативний акт, прийнятий Верховною Радою України, який містить сукупність кримінально-правових норм. Цей закон встановлює загальні положення, підстави і межі кримінальної відповідальності, види покарання, підстави призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання та визначає, які суспільно небезпечні діяння вважаються злочинами і які покарання передбачаються за їх вчинення.

Кримінальний закон є певним засобом виховного та превентивного впливу на осіб, засуджених за вчинення злочину, а також на інших громадян і тим самим виконує одне із завдань - запобігання злочинам.

Вирішальне значення кримінального закону в тому, що він є засіб надійного захисту умов суспільного співжиття, умов безпечного існування суспільства і законодавчою базою боротьби зі злочинністю і дотримання при цьому закону.

Кримінальний закон корінням сягає часів Київської Русі, коли князем Ярославом Мудрим було створено приблизно 1016-1054 рр. першу пам’ятку права слов’ян – «Руська правда».

В Україні, особливо Правобережжі, широко застосовувались кримінально-правові норми,які містились у Статуті Князівства Литовського, в нормах магдебурзького права та в польському «Порядку…».

Із возз’єднанням України з Росією (1654 р.) на території України продовжували діяти вказані правові акти, однак стало поширюватися і російське законодавство. Одним з найдосконаліших нормативних актів свого часу були «Права по которым судиться малороссийский народ», до якого було включено найдосконаліші норми вказаних правових актів, а також деякі норми українського звичаєвого права.

Зі вступом в силу кримінального законодавства Російської імперії  «Уложения о наказаних уголовных и исправительных» 1845 р. його дію  було поширено на територію України, де зі змінами він діяв до 1917 р.

Декілька раз  кримінальний закон змінювали, але  він практично не відрізнявся від КК  РСФРР і тільки у 1958 р. Верховною Радою СРСР було прийнято Основи кримінального законодавства Союзу СРСР і союзних республік. На їх основі 28 грудня 1960 р. було прийнято КК України, який був введено в дію з 1 квітня 1961 р. Цей КК проіснував 40 років., за цей час він був змінений на 2/3.

Фактично КК України вже на початку 90-х років перестав відповідати потребам кримінально-правового регулювання, водночас не слід забувати, що це був нормативно правовий акт неіснуючої вже на той час країни- Української РСР. Все це викликало нагальну потребу його заміни новим національним Кримінальним законом, адже правовій державі повинно бути притаманним і правове законодавство. А правовим може бути визнане лише таке законодавство, яке побудоване на засадах переважності загальнолюдських цінностей (волі особи, гуманізму, демократизму, справедливості), на переважності особи над усіма іншими соціальними інституціями.

Все чинне кримінальне законодавство України зосереджене в Кримінальному кодексі України (КК), який був прийнятий 5 квітня 2001 року (вступив у силу 1 вересня 2001року).

Чинне кримінальне законодавство України (як і наука кримінального права України) розподіляються на дві взаємо-поєднані частини - Загальну та Особливу.

У Загальній частині визначається, що таке кримінальний закон, злочин, вина, співучасть і всі інші інститути, які мають значення і необхідні для застосування всіх кримінально-правових норм, а Особлива частина містить вичерпний перелік усіх тих суспільне небезпечних посягань, які визнаються злочинами та які конкретно покарання призначаються за їх вчинення.                           

Розділи КК містять статті, а статті - кримінально-правові норми,які мають три-ланкову структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

Кримінальний кодекс України передбачає просторову та часову юрисдикцію кримінального закону (ст. 4-8).

За змістом певні кримінально-правові норми не завжди сприймаються однозначно. Це зумовлює застосування спеціальних прийомів щодо з'ясування їх змісту. Іноді виникає потреба в їх роз'ясненні - тлумаченні.

Тлумачення закону, у тому числі кримінального, - це з'ясування та визначення змісту правової норми, тобто волі законодавця, відображеної у прийнятому ним законі. Тлумачення кримінального закону поділяється на види залежно від суб'єкта, способів та обсягу тлумачення.

Інтеграційні процеси входження України у міжнародне співтовариство та окремі його інститути обумовлюють необхідність гармонізації її правової системи та приведення її за формою і змістом до кращих світових стандартів, тобто норм зразків.

Що стосується перспектив розвитку Загальної частини Кримінального кодексу України, то вони не зводяться лише до визначення по-новому мети покарання чи встановлення системи альтернативних ув’язненню покарань. Загалом, на мій погляд, обсяг Загальної частини КК буде розширюватися, у тому числі за рахунок зменшення обсягу його Особливої частини, з якої слід видалити всі положення, що повторюються.

Говорячи про перспективи розвитку кримінального закону  України, передусім слід зазначити, що визначення мети покарання загалом залежить від кримінально-правової політики держави, а остання — від прихильності відповідних державних інституцій та громадянського суспільства, існуючого у країні.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Кримінальний кодекс  України: офіц. текст: станом на 27 квітня 2014року. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/page13.

2.   Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року. [Електронний ресурс] / Сайт Верховної Ради України. – Режим  доступу:http: //zakon4.rada.gov.ua/ laws /show/2001-05

3. 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 13–14 жовт. 2011 р. / редкол. : В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2011. – 456 с

4.  Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 320 с.

5. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін. ; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

6. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.

7. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва  О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.

8. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.

9. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За ред. проф. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 724 с.        

10. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник. ⁄ Беніцький А. С., Гуславський В. С., Дудоров О. О., Розовський Б. Г., —К.: вид.-во Істина,  2011. — 1111 c.

11.  Кримінальне право України. Загальна частина : [навч.-практ. посіб.] / Л. Ф. Дадерко, В. П. Сердюк. – К. : Ун-т «Україна», 2011. – 120 с.

12. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч.] / [Ю. В. Баулін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., перероб і доп.]. – Х. : Право, 2010. – 454 с.

13. Кримінальне право України. Загальна частина : [навч. посіб.] / Р. В. Вереша. – [2-ге вид., переробл. та допов.]. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 319 с.

14. Кримінальне право України. Практикум : [навч. посіб.]. / [П. П. Андрушко, С. Д. Шапченко, С. С. Яценко, П. С. Берзін та ін.] ; за ред. С. С. Яценка – 3-те видання К. : Алеута; КНТ: Центр учбової літератури, 2010 – 640 с.

15. Кримінальне право України : [практикум] / Т. С. Чебикіна, Т. В. Підченко. – Дніпропетровськ : Дніпропетровський ун-т ім. Альфреда Нобеля, 2012. – 174 с.

16. Малишев В. Кримінальне законодавство України потребує вдосконалення / В. Малишев, В. Бесчасний // [Електроний ресур]   Сайт журналу Верховної Ради України «ВІЧЕ». – 2010. – №14. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/2109/.

17. Селецький С.І. Кримінальне право України.: Загальна частина. Навчальний посібник. - К.Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.

18. Швець В.Д. Практика внесення змін і доповнень до КК України: здобутки та прорахунки / В. Д. Швець // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством європейських країн. – Х.: Право, 2011. – С.35-40

19.  Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.:Атіка, 2009. -512с.