Контрольна робота з «Господарське право»

Міністерство  освіти та науки, а також молоді та спорту України

Донбаська державна машинобудівна академія

 

 

 

 

 

Контрольна робота

З дисципліни «Господарське  право»

Виконав: cт.гр.ПВ-11-2з

Назарько Михайла Михайловича

Перевірив: Мілявський М.Ю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Краматорськ 2012

Питання №1

Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі  провадження у справі про банкрутство.

План відповіді:

1. Поняття процедур що застосовуються;
2. Розпорядження майном боржника;
3. Санація боржника;
4. Мирова угода;
5. Ліквідаційна процедура;

Відповідь:

1. Поняття судових процедур, що застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство:

До боржника в процесі  провадження у справі про банкрутство  застосовуються такі судові процедури:

   - розпорядження майном  боржника;

   - мирова угода;

   - санація (відновлення  платоспроможності боржника);

   - ліквідаційна процедура.

   З метою попередження  справи про банкрутство ГК  України (ст. 211) та Закон (ст. 3) передбачають заходи запобігання  банкрутству суб'єктів господарювання, обов'язок вжиття яких покладається  на засновників та учасників  суб'єктів господарювання, власників  майна, органи державної влади  та органи місцевого самоврядування  в межах їх повноважень. До  таких заходів належать:

   - подання боржникові  фінансової допомоги в розмірі,  достатньому для погашення його  зобов'язань перед кредиторами;

   - взяття на себе  зобов'язань перед особами, що  надали фінансову допомогу боржникові;

   - досудова санація  державних підприємств, що провадиться  за рахунок коштів державних  підприємств та інших джерел  фінансування (обсяг коштів для  проведення досудової санації  державних підприємств за рахунок  коштів Державного бюджету України  щорічно встановлюється законом  про Державний бюджет України)  і регламентується постановою  Кабінету Міністрів України від  17.03.2000 р. № 515 “Про затвердження Порядку проведення до судової санації державних підприємств”.

   Однак ці досудові  процедури не завжди є ефективними:  платоспроможність боржника відновити  не вдається і кредитори (в  окремих випадках - сам боржник)  ініціюють порушення провадження  у справі про банкрутство.

   Разом з тим  Закон містить положення про  застосування до боржника судових  процедур, спрямованих на зменшення  його заборгованості в результаті  ефективного управління його  майном чи навіть на відновлення  платоспроможності боржника та  врегулювання конфлікту між ним  і кредиторами. Відповідно до  ст. 212 ГК та ст. 4 Закону такими  процедурами є: розпорядження  майном боржника, санація, мирова  угода. Лише у разі неефективності  цих процедур та/або неможливості  застосування деяких з них  (санації, мирової угоди) господарський  суд застосовує ліквідаційну  процедуру.

2. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство:

Першою судовою процедурою, що застосовується до боржника після  порушення провадження у справі про банкрутство, є розпорядження  його майном.

   Розпорядження майном  боржника - обов'язкова судова процедура  у будь-якій справі про банкрутство.  Вона є системою заходів щодо  нагляду та контролю за управлінням  та розпорядженням майном боржника, що застосовується з метою  забезпечення збереження та ефективного  використання майнових активів  боржника та проведення аналізу  його фінансового становища. Здійснення  її покладається на розпорядника  майном боржника - призначеної суддею  після порушення провадження  у справі про банкрутство фізичної  особи (це може бути і суб'єкт  підприємницької діяльності), яка  отримала в установленому порядку  ліцензію арбітражного керуючого  і не є заінтересованою особою  стосовно боржника та кредиторів.

   До функцій розпорядника  майном боржника належать:

   - вжиття заходів  щодо захисту майна боржника;

   - аналіз фінансового  становища боржника та розробка  рекомендацій, спрямованих на його  фінансове оздоровлення;

   - розгляд разом  з посадовими особами боржника  заяв кредиторів про грошові  вимоги до боржника, які надійшли  у зв'язку з порушенням справи  про банкрутство та повідомлення  заявників про результати розгляду;

   - ведення реєстру  визнаних боржником вимог кредиторів  за вказаними вище заявами;

   - скликання зборів  кредиторів та участь в них  з правом дорадчого голосу;

   - виконання інших  функцій, передбачених Законом  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

   Після призначення  розпорядника майна повноваження  органів управління боржника  обмежуються шляхом встановлення  заборони приймати рішення про:

   - реорганізацію та  ліквідацію боржника;

   - створення боржником  юридичних осіб або про його  участь в інших юридичних особах;

   - створення боржником  філій та представництв;

   - виплату дивідендів;

   - проведення боржником  емісії цінних паперів;

   - вихід із складу  учасників боржника юридичної  особи;

   - придбання в акціонерів  раніше випущених акцій боржника.

   За згодою розпорядника  майна органи управління боржника:

   - приймають рішення  про участь боржника в господарських  об'єднаннях;

   - укладають угоди  щодо: нерухомого майна боржника; одержання та видачі позик  (кредитів); поручительства та видачі  гарантій; уступки вимоги; переведення  боргу; передачі в довірче управління  майна боржника; розпорядження іншим  майном боржника, балансова вартість  якого становить понад один  відсоток балансової вартості  активів боржника.

   Розпорядник майна  призначається на строк до  шести місяців, який може бути  продовжений чи скорочений судом  за клопотанням самого розпорядника, комітету кредиторів чи власника  майна боржника.

   При проведенні  даної процедури боржник може  одночасно задовольнити вимоги  усіх кредиторів відповідно до  реєстру повністю або частково  в однаковому для всіх пропорційному  відношенні до вимог кожного  кредитора (за згодою комітету  кредиторів та розпорядника майна). Проведення таких розрахунків  свідчить про відновлення платоспроможності  боржника і господарський суд  припиняє провадження у справі  про банкрутство. У всіх інших  випадках процедура розпорядження  майном боржника завершується  однією з подальших судових  процедур банкрутства, кожна з  яких не є обов'язковою сама  по собі, однак принаймні одна  з них має бути застосована.

3. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство:

Санація боржника - це система  заходів, що здійснюється під час  провадження у справі про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення  в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Вона може включати: кредитування, реорганізацію, в тому числі зміну організаційно-правової форми боржника, зміну форми власності, системи управління боржника і т. ін.

   Процедура санації  вводиться ухвалою господарського  суду за клопотанням комітету  кредиторів у строк, що не  перевищує строку дії процедури  розпорядження майном, терміном  до 12 місяців, який може бути  продовжений ще до шести місяців  або скорочений за клопотанням  комітету кредиторів, керуючого  санацією або інвесторів (осіб, що  беруть участь у санації, приймаючи  зобов'язання про погашення (повністю  чи частково) боргу, боржника на  певних умовах, в тому числі  — набуття права власності  на його майно).

   Одночасно господарський  суд за погодженням комітету  кредиторів призначає керуючого  санацією, яким може бути керівник  підприємства, розпорядник майна  або стороння особа, яка має  ліцензію арбітражного керуючого.

   З дня винесення  ухвали про санацію припиняються  повноваження органів управління  боржника і управління боржником  переходить до керуючого санацією, який має низку прав (розпоряджатися  майном боржника з урахуванням  обмежень, передбачених Законом;  укладати від імені боржника  угоди, в т. ч. мирову угоду;  подавати заяви про визнання  угод, укладених боржником, недійсними) та обов'язків (прийняти в господарське  відання майно боржника та  організувати проведення його  інвентаризації; відкрити спеціальний  рахунок для проведення санації  та розрахунків з кредиторами;  розробити та подати на затвердження  комітету кредиторів план санації;  на укладення угод (у т. ч.  мирової угоди) від імені боржника; організувати ведення бухгалтерського  і статистичного обліку та  фінансової звітності; здійснювати  заходи щодо стягнення дебіторської  заборгованості перед боржником;  розглядати вимоги кредиторів  щодо зобов'язань боржника, що  виникли після порушення справи  про банкрутство в процедурі  розпорядження майном боржника  та санації, а також заявляти  в установленому порядку заперечення  щодо зазначених вимог кредиторів; звітувати перед комітетом кредиторів  щодо реалізації плану санації;  своєчасно повідомляти державний  орган з питань банкрутства  про своє призначення, затвердження  мирової угоди, закінчення виконання  плану санації, звільнення від  обов'язків; інші повноваження, передбачені  Законом).

   Основне призначення  керуючого санацією — це розробка  і забезпечення виконання схваленого  комітетом кредиторів та затвердженого  господарським судом плану санації,  який має передбачати строк  відновлення платоспроможності  боржника та містити заходи  щодо такого відновлення аж  до продажу майна боржника  як цілісного майнового комплексу;  умови участі інвесторів, за їх  наявності, у задоволенні вимог  кредиторів, строк та черговість  виплати боржником або інвестором  боргу кредиторам і т. ін. Якщо  протягом шести місяців з дня  винесення ухвали про санацію  в господарський суд не буде  подано схваленого комітетом  кредиторів плану санації, господарський  суд може прийняти рішення  про визнання боржника банкрутом  і відкриття ліквідаційної процедури.

   Керуючий санацією  зобов'язаний подати зборам кредиторів  письмовий звіт у разі: закінчення  строку санації (за 15 днів до  його закінчення); за наявності  підстав для дострокового припинення  санації (відновлення платоспроможності  боржника, укладення мирової угоди). Цей звіт має містити відомості  про фінансово-господарський стан  боржника та наявність у боржника  грошових коштів, які можуть бути  спрямовані на задоволення вимог  кредиторів боржника, а також  інші відомості про можливість  погашення кредиторської заборгованості, що залишилася.

   Господарський суд  затверджує звіт керуючого санацією  і виносить ухвалу про припинення  провадження у справі про банкрутство,  якщо зборами кредиторів за  результатами розгляду цього  звіту прийнято рішення:

   - про виконання  плану санації, закінчення процедури  санації та відновлення платоспроможності  боржника;

   - про дострокове  припинення процедури санації  у зв'язку з відновленням платоспроможності  боржника та переходом до розрахунків  кредиторів.

   Звіт керуючого  санацією не підлягає затвердженню  у разі встановлення господарським  судом обгрунтованості скарг кредиторів або відсутності ознак відновлення платоспроможності боржника, про що виноситься відповідна ухвала. Незатвердження господарським судом звіту керуючого санацією або неподання такого звіту у встановлений строк є підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

4. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство:

Мирова угода (як судова процедура  у справі про банкрутство) -це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її господарським судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів - комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені боржника — керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.

   Мирова угода може  бути укладена щодо вимог другої  та наступних черг, визначених  ст. 31 Закону.

   Дуже важливим  для процедури мирової угоди  є положення ч. 2 ст. 36 Закону, згідно  з яким органи податкової служби  та інші державні органи, які  здійснюють контроль за справлянням  податків і зборів, зобов'язані  при укладенні мирової угоди  погодитись на: