Контрольна робота з "Господарське право"

План

 

1.	Поняття і ознаки господарського законодавства…………………..	3
2.	Джерела господарського законодавства……………………………	6
3.	Види нормативних актів господарського законодавства………….	8
4.	Система господарського законодавства…………………………….	12
5.	Проблеми вдосконалення господарського законодавства………...	16
6.	Практичне завдання…………………………………………………..	21
	Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і ознаки господарського законодавства

Господарське законодавство  становить нормативну основу господарського правопорядку - правил організації, безпосереднього здійснення та управління господарською діяльністю. Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва (в т. ч. організації) такою діяльністю.

Господарському законодавству  України притаманна низка характерних  ознак:

- значна розгалуженість і наявність  великої кількості нормативних  актів; цьому є об'єктивні (динамізм  і складність господарського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення) причини;

- перевага в господарському  законодавстві комплексних нормативних  актів, що містять норми різних  галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які  стосуються одного предмета правового  регулювання - страхування (Закон  “Про страхування”), інвестування (Закон “Про кооперацію”), господарських товариств (Закон України “Про господарські товариства”) та ін.;

- кодифікованість господарського  законодавства, єдиним стрижнем  якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України, розроблений відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р. (набув чинності з 01.01.2004 р. одночасно з новим Цивільним кодексом України); Господарський кодекс визначає основи господарювання, яке базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності та має на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку у сфері національної економіки; складається з 9 розділів: І - основні засади господарської діяльності; II - суб'єкти господарювання; III - майнова основа господарювання; IV - господарські зобов'язання; V - відповідальність за правопорушення у сфері господарювання; VI - особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання; VII - зовнішньоекономічна діяльність; VIII - спеціальні режими господарювання; IX — прикінцеві положення. Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами;

- наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії — відомчих, регіональних, локальних; відомчі забезпечують специфіку правового регулювання господарських відносин в окремих галузях та сферах економіки, мають відповідати нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і, як правило, набувають чинності з дня державної реєстрації в Міністерстві юстиції України згідно з Указом Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади”, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади”, Порядком скасування рішень про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.01.1999 р. № 54/3347.

Наявність зазначених рис зумовлена  специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітністю відносин, що в ній виникають, а відтак - притаманні законодавству, яке регулює цю сферу не лише в Україні, а й в інших державах.

Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодавству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки — від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими рисами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського законодавства України, є:

1) наявність у господарському  законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої держави - СРСР (Положення про поставки продукції науково-технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р. та ін.), що застосовуються за умов, визначених Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”; з набуттям чинності Цивільним та Господарським кодексами України (тобто з 01.01.2004 р.) більшість таких актів або їх положень втратила свою чинність);

2) наявність у господарському  законодавстві дореформених нормативних  актів (вищезгаданих положень  про поставки та ін.) і нормативних  актів, що відповідають Концепції  переходу Української РСР до ринкової економіки (схвалена Верховною Радою Української РСР 01.11.1990 р. і, відповідно, - забезпечують розвиток ринкових відносин та їх соціальну орієнтацію (ГК і ЦК України, закони “Про режим іноземного інвестування” - 10.07.2003 р., “Про кооперацію” - 10.07.2003 р. та ін.);

3) стрімкість прийняття  актів законодавства, що зумовлено  об'єктивними чинниками (змінами  у сфері господарювання, пов'язаними  із запровадженням та розвитком  ринкових відносин, а також суб'єктивними  причинами (лобіювання політичними силами прийняття окремих законів без дотримання під час їх розробки та прийняття основних правил юридичної техніки, яка застосовується з метою уникнення нових колізій, неадекватного регулювання, порушення балансу приватних і публічних інтересів тощо).

Все це переконує у  тому, що господарському законодавству  України (як законодавству перехідного  періоду - від планово-розподільчої економіки до соціально спрямованої  ринкової) притаманні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його вдосконалення.

 

2. Джерела господарського законодавства

До господарського законодавства можна віднести, наприклад, статути, акти про структурні підрозділи підприємств. А тому джерелом юридичної сили таких нормативних актів є компетенція і повноваження господарюючих суб’єктів.

 За юридичною силою  господарське законодавство функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Класифікація НПА господарського законодавства:

1. Акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Вони містяться у ГКУ, ЦКУ та інших кодексах.
2. Компетенційні акти – визначають права і обов’язки господарських суб’єктів щодо їх господарювання.
3. Акти планування, програмні. Наприклад, програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, затверджена Постановою КМУ.

Конституція України  має найвищу юридичну силу, встановлює загальні та галузеві принципи регулювання господарських відносин, гарантії для здійснення господарської підприємницької діяльності. Наприклад, забезпечення захисту прав усіх суб’єктів власності і господарювання, соціальна спрямованість економіки, рівність усіх суб’єктів права власності перед законом.

Господарські кодекси  прийняті і діють у багатьох зарубіжних країнах. В Україні ГК прийнято 16 січня 2003 року і набрав чинності з 1 січня 2004 року. ГК встановлює основи господарської  діяльності, має на меті забезпечення зростання ділової активності, розвиток підприємництва, підвищення ефективності суспільного виробництва, соціальна спрямованість виробництва, підтвердження суспільного господарського порядку, сприяння гармонізації економіки України з іншими економічними системами. ГК складається з 9 Розділів.

Серед господарських  Законів виділяють закони про  види та про правовий статус суб’єктів  господарювання. Це ЗУ «Про господарські товариства», ЗУ «Про господарську кооперацію», ЗУ «Про захист економічної конкуренції», ЗУ «Про страхування», ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ЗУ «Про НБУ», ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

До підзаконних НПА  відносять Укази Президента України, наприклад, Указ «про інвестиційні фонди  та інвестиційні компанії», Указ «Про комісію з цінних паперів та фондового ринку», Розпорядження Президента України. Також, до підзаконних НПА відносять Постанови КМУ з господарських питань. Наприклад, Постанова КМУ «Про перетворення державних і казенних підприємств».

Відповідно до ст. 9 КУ діючі міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, є частиною національного законодавства України. ЗУ «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 року. Відповідно до цього ЗУ міжнародні договори, що укладені у письмовій формі з іноземною державою, або іншим суб’єктом міжнародного права, які регулюються міжнародним правом, незалежно від того, чи міститься міжнародний договір в одному, чи декількох документів, і незалежно від його міжнародного найменування.

Джерела права (форми  права) – способи виразу існування юридичних норм. Види джерел права:

• юридична доктрина – наукові правові ідеї, принципи, теорії, що концептуально сформовані та містяться в працях та усних промовах учених-юристів, офіційно визнані у вигляді загальнообов'язкових положень (норм) для здійснення юридичної практики;
• нормативно-правовий акт – спеціально прийнятий компетентними органами законодавчої та виконавчої влади правотворчий документ, за посередництвом якого до системи господарського права вводяться господарсько-правові норми та який містить самі ці норми: Конституція та інші закони України, Господарський кодекс постанови Верховної Ради України, укази Президента України, локальні нормативні акти, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, інші нормативні акти;
• правовий звичай – правила поведінки, що історично склалися й отримали офіційне визнання та забезпечення державним примусом;
• нормативний договір – згода двох чи декількох суб'єктів, що встановлюють права та обов'язки як загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного кола суб'єктів:
• внутрішньодержавні договори (типові договори, типові статути, "формуляри", установчі договори про здійснення господарських товариств, статути господарських товариств і та ін.);
• міждержавні (міжнародні) нормативні договори (угоди, конвенції, пакти та ін.);
• юридичний прецедент – рішення в конкретній справі суду чи адміністративного органу, яке відтворило норму для вирішення майбутніх аналогічних справ.

 

3. Види нормативних  актів господарського законодавства

Нормативний акт господарського законодавства являє собою офіційний  письмовий документ компетентного  органу держави, який є джерелом норм господарського права, тобто встановлює (змінює) або припиняє норми господарського права.

 Норма господарського права - це елемент системи комплексної галузі господарського права. Нормативний акт діє як елемент зовнішньої форми господарського права, елемент комплексної галузі господарського законодавства.

 З цього визначення  випливають дві основні ознаки нормативного акта господарського законодавства. Перша стосується змісту, за яким нормативний акт є офіційним джерелом правової інформації про чинні норми права у сфері господарської діяльності. Друга ознака стосується форми. Нормативний акт - це юридично-технічна форма встановлення, опублікування і застосування норм господарського права.

 Як форма господарське  законодавство є основним видом  правової інформації, визначення  якої дає Закон України "Про  інформацію" від 2 жовтня 1992 р. Згідно зі ст. 22 цього Закону господарське законодавство є "сукупністю документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо".

Щоб забезпечити доступ до законодавчих та інших нормативних актів усім громадянам, держава забезпечує видання цих актів масовими накладами у найкоротші строки після набрання ними чинності. Ця норма Закону, на жаль, виконується не належним чином, особливо щодо підзаконних актів господарського законодавства.

Поняття нормативного акта господарського законодавства багатозначне. Воно визначає різноманітні щодо юридичної  сили, форми і сфер дій нормативні акти. Тому їх класифікують на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють.

Згідно з юридичною  силою господарське законодавство  функціонує як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Структура цієї системи зумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання господарської діяльності. В ній можна виділити кілька блоків, головним з яких є господарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України про власність, про підприємництво, про компетенцію вищих органів державної влади (Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів) у нормативному регулюванні господарської діяльності.