Контрольна робота з "Господарське право"

 Другий блок становлять господарські закони, їх можна класифікувати як:

1. загальні (Закон України "Про власність"; Цивільний кодекс, який регулює основні види господарських відносин і договорів);
2. закони про види і правовий статус суб'єктів господарювання (закони України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" тощо);
3. закони про окремі види господарської діяльності (закони України "Про зв'язок", "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", Кодекс торговельного мореплавства, Повітряний кодекс України);
4. закони про окремі відносини (наприклад, Арбітражний процесуальний кодекс України).

 Ще один блок  нормативних актів господарського  законодавства становлять так  звані законодавчі акти:

 а) постанови Верховної Ради України з господарських питань, які були прийняті як акти поточного законодавства;

 б) декрети Кабінету  Міністрів з господарських питань, які приймав Кабінет Міністрів  України на підставі тимчасових  повноважень, делегованих йому  Верховною Радою України.

 Великий за обсягом  блок господарського законодавства  становлять підзаконні нормативні  акти:

 а) укази Президента  України з господарських питань (наприклад, "Про інвестиційні  фонди та інвестиційні компанії" від 19 лютого 1994 p., "Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 14 лютого 1997p.);

 б) розпорядження  Президента України з окремих  господарських питань, які видаються  як оперативні господарські акти (наприклад, "Про заходи щодо  майна загальносоюзних громадських  організацій колишнього Союзу РСР" від 24 травня 1994 p., "Про заходи щодо врегулювання відносин заборгованості підприємств" від 14 травня 1997 p.);

 в) постанови та  розпорядження Кабінету Міністрів  України з господарських питань, які приймаються відповідно до  ст. 117 Конституції України;

 г) господарські  нормативні акти міністерств,  державних комітетів та інших  центральних органів виконавчої  влади. Ці акти приймаються  у вигляді положень, інструкцій, правил тощо, затверджуваних наказами  відповідних міністрів. До цієї групи відомчого законодавства належать також акти, прийняті господарськими об'єднаннями (асоціаціями, корпораціями, концернами тощо), та локальні нормативні акти господарюючих суб'єктів;

 д) нормативні акти  господарського законодавства місцевих  рад та місцевих держадміністрацій (нормативні господарські акти територіальної дії).

 Важливою як у  теоретичному, так і в практичному  аспекті є загальна класифікація  нормативних актів господарського  законодавства на види за змістом  тих норм господарського права,  які офіційно встановлюють ці акти. Залежно від змісту доктрина господарського права розрізняє чотири види актів:

1. акти, норми яких є загальними правилами функціонування господарських правовідносин. Такі норми містяться у кодексах, які кодифікують окремі інститути господарського права. Зокрема, Цивільний кодекс кодифікує норми про договірні господарсько-правові інститути: купівлю-продаж, поставку та інші форми обміну; загальний і будівельний підряди; перевезення вантажів; інститут майнової відповідальності господарюючих суб'єктів і т. ін. Щодо окремих видів правовідносин діють спеціальні кодифіковані акти господарського законодавства. Це, зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правила перевезення вантажів;
2. компетенційні акти, які визначають види господарюючих суб'єктів, а також їхні права та обов'язки щодо господарювання, тобто господарську компетенцію;
3. нормативні документи, що регулюють технічні параметри виробництва та його результати, зокрема технологічні процеси, якість продукції (робіт, послуг), витрати (норми витрат матеріальних і трудових ресурсів, норми виробітку тощо). Формами нормативних документів є стандартні (державні, галузеві, підприємств, технічні умови), а також державні будівельні норми і правила;
4. нормативні акти, що виражають норми-завдання, тобто визначають своїм адресатам конкретні результати, яких мають досягти суб'єкти господарських відносин за належної правомірної поведінки, а не загальні правила поведінки. Юридично-технічною формою актів цього виду є акти планування, програми (технічна форма) і закони та постанови про їх затвердження (юридична форма).

4.Система господарського законодавства

Господарське законодавство  складається з великого масиву взаємопов'язаних нормативно-правових актів різної юридичної  сили, що регулюють господарські відносини. У своїй сукупності ці нормативно-правові акти складають систему господарського законодавства. Система господарського законодавства — це розташування господарсько-правових актів з урахуванням їх зв'язків і властивостей.

Систематизацію господарського законодавства можна здійснювати за різними критеріями: а) за юридичною силою актів, в яких фіксуються господарсько-правові норми (вертикальна систематизація); б) за предметом правового регулювання: за видами і характером господарської діяльності, галузями і сферами народного господарства (економіки) тощо.

Критерій юридичної сили застосував законодавець у ст. 7 ГК -“Нормативно-правове  регулювання господарської діяльності”. За юридичною силою нормативних  актів система господарсько-правових актів складається з:

- положень Конституції України  щодо забезпечення державою соціальної  орієнтації економіки України  (ст. 13), права громадян на підприємницьку  діяльність (ст. 42), та приватну власність  (ст. 41), щодо основних засад державного  регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 13, статті 42, 92 та ін.);

- законів України, що регулюють  господарські відносини, провідне  місце серед яких посідають  кодифіковані акти: Господарський  кодекс України (визначає основні  засади господарювання, правовий статус її суб'єктів, правовий режим майна суб'єктів господарювання, основні засади зобов'язальних відносин та відповідальності за правопорушення у сфері господарювання, а також визначає особливості правового регулювання в окремих галузях та сферах господарювання), положень Цивільного кодексу, що мають застосовуватися на субсидіарних засадах (якщо Господарським кодексом не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання; наприклад, щодо договору факторингу), Кодекс торговельного мореплавства та ін.; закони: “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.1995 p.; “Про концесії” від 16.07.1999 p.; “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р.; “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15.03.2001 р.; “Про кооперацію” від 10.07.2003 р. та ін.;

- постанов Верховної Ради України,  таких, як, наприклад, Постанова  від 01.11.1990 р. “Про Концепцію  переходу Української РСР до  ринкової економіки”; Постанова  від 12.09.1991 р. “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР”;

- указів Президента України:  від 11.05.1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”, від 12.03.1996 р. “Про Загальне Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади” та ін.;

- актів Уряду України, що поділяються  на такі види: Декрети Кабінету  Міністрів України, що видавалися  протягом 6 місяців - з грудня 1992 р.  по травень 1993 р. в силу делегування Верховною Радою повноважень Уряду щодо видання нормативних актів, за юридичною силою рівнозначних законам (декрети: від 15.12.1992 р. “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, від 17.03.1993 р. “Про довірчі товариства” та ін.);

Постанови Кабінету Міністрів України (в т. ч. Постанова KM від 28.12.1992 р. № 731 “Про затвердження Положення про  державну реєстрацію нормативних актів  міністерств та інших органів  державної виконавчої влади”).

- відомчих нормативних  актів, що видаються компетентними міністерствами та відомствами щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства, певної категорії суб'єктів або певної сфери економіки (наприклад, Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене наказом Міністерства юстиції від 08.06.1998 р. № 35/5; Положення про порядок відчуження основних фондів, що є у державній власності, затверджене наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. № 1477; накази Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 та від 29.11.1999 р. № 290 “Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку”);

- регіональних нормативних  актів, що приймаються органами  місцевого самоврядування відповідно  до делегованих державою повноважень та встановленого порядку (регіональні правила забудови населених пунктів та територій області, затвердження яких входить до компетенції обласної ради народних депутатів відповідно ст. 11 Закону України від 16.11.1992 р. “Про основи містобудування”; регіональні будівельні норми та правила; порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів капітального будівництва (крім державного замовлення);

- локальних нормативних  актів, що приймаються (укладаються)  безпосередньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутрішні правові документи суб'єктів господарювання).

Джерелом господарського права можуть бути і міжнародні договори України (універсальні, міжнародних  організацій, двосторонні), ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою. Своєрідним джерелом права є звичаї ділового обігу, в т. ч. міжнародні торговельні звичаї (згідно зі ст. 2 Закону України “Про режим іноземного інвестування”, оцінка окремих видів іноземних інвестицій може здійснюватися за міжнародними звичаями; ст. 7 Цивільного кодексу України закріплює принцип застосування звичаїв ділового обороту, що стосується сфери підприємництва, тобто комерційної господарської діяльності).

Господарський кодекс України  в ст. 38 визначає основні засади застосування правил професійної етики у конкуренції, що можуть використовуватися при укладенні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів господарювання.

Отже, регулювання відносин у сфері господарювання може змінюватися  і за допомогою правил професійної етики у сфері конкуренції, що приймаються саморегульованими заінтересованими організаціями за погодженням з Антимонопольним комітетом України (ч. 1 ст. 38 ГК України). Проте такі правила належать до узвичаєнь, оскільки застосовуються за умови посилання на них у договорі, установчих та інших документах суб'єктів господарювання (ч. 2 ст. 38 ГК України).

Відповідно до систематизації нормативних актів за предметним критерієм розрізняють:

- компетенційні нормативні  акти, тобто такі нормативно-правові акти різної юридичної сили, що визначають правове становище суб'єктів господарського права (розділ II “Суб'єкти господарювання” Господарського кодексу України; закони “Про господарські товариства”, “Про промислово-фінансові групи в Україні”, “Про сільськогосподарську кооперацію”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, “Про кооперацію”, Декрет Кабінету Міністрів “Про довірчі товариства”, укази Президента України “Про корпоратизацію підприємств”, “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” та ін.);

- договірне право як  інститут господарського законодавства,  що регулює зобов'язальні відносини  у сфері господарювання. До цього  інституту належать норми Господарського кодексу України (глава 20 “Господарські договори”, глави 30-36); Цивільного кодексу (глави 52-54, 56, 58, 60-77), закони “Про інвестиційну діяльність”, “Про поставки для державних потреб”, “Про інноваційну діяльність”, “Про концесії”, “Про угоди про розподіл продукції”; постанова Кабінету Міністрів від 18.01.2000 р. № 72 “Про реєстр концесійних договорів”; Примірний договір фінансового лізингу, затв. наказом Міністерства у справах науки та техніки від 03.03.1998 р. № 59; Положення про форму зовнішньоекономічного договору (контракту), затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201 та ін.

До окремих інститутів господарського законодавства належать нормативні акти, що регулюють ринок  капіталів, страхування, інвестиційну діяльність, зовнішньоекономічну діяльність, порядок розгляду господарських спорів тощо.

5. Проблеми вдосконалення господарського законодавства

Господарське законодавство  України перебуває нині в процесі  становлення. В ньому чимало вад, у т. ч. застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумовлено запровадженням в економіку України нових для неї ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання. Одночасне прийняття, а також набуття чинності Господарським та Цивільним кодексами України породжує ще таку проблему, як усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств; правового режиму цінних паперів; форм власності та ін.).

Актуальність даного питання полягає у відсутності чіткої регламентації процесу розробки, узгодження, експертизи та внесення на розгляд відповідним органам проектів законів та підзаконних нормативних актів; не додержанні принципу правової економії, який означає прийняття меншої кількості нормативних актів з одних і тих самих питань.