Контрольна робота з «Господарське право»

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 16:47, контрольная работа

Краткое описание

Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.
План відповіді:
Поняття процедур що застосовуються;
Розпорядження майном боржника;
Санація боржника;
Мирова угода;
Ліквідаційна процедура;

Файлы: 1 файл

Хоз законодательство.docx

— 41.61 Кб (Скачать)

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів» зазначено, що державне регулювання здійснюється з метою: реалізації єдиної державної  політики у сфері випуску та обігу  цінних паперів та їх похідних; створення  умов для ефективної мобілізації  та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням  інтересів підприємства; одержання  учасниками ринку цінних паперів  інформації про умови випуску  та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з  цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу  емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового  ринку; інтеграції в Європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів  вимог актів законодавства; запобігання  монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції  на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання  ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР, яка є центральним органом  виконавчої влади зі спеціальним  статусом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній  Раді України. До системи цього органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її центральний  апарат і територіальні органи (управління та відділення). Вона утворюється у  складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються  та звільняються Президентом України  за погодженням з Верховною Радою  України. Термін їх повноважень –  сім років. Одна й та ж особа  не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

При ДКЦПФР створюється Консультаційно-експертна  рада, яка розробляє рекомендації щодо політики на ринку цінних паперів  та бере участь у підготовці та обговоренні  проектів актів законодавства, які  розробляються та розглядаються  Комісією.

Склад Консультаційно-експортної ради та положення про неї затверджуються Комісією.

Основними завданнями ДКЦПФР є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування ринку цінних паперів  та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку  цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних  органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів  та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за ви пуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання вимог  законодавства у цій сфері; захист прав інвесторів шляхом здійснення заходів  щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення  законодавства у межах своїх  повноважень; сприяння розвитку ринку  цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України  з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення  пропозицій щодо його вдосконалення; здійснення державного регулювання та контролю у сфері спільного інвестування.

Повноваження ДКЦПФР визначені  ст. 8 Закону України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів» та ст. 5 Положення  про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого  Указом Президента України від 14.02.1997 р.

Контроль за діяльністю учасників  ринку цінних паперів у межах  повноважень, визначених законом, здійснюють і інші, крім ДКЦПФР, органи державної  влади (державні органи, що здійснюють контроль за цінами, органи Антимонопольного комітету тощо).

Форми державного регулювання  ринку цінних паперів встановлені  ст. З Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів». До них відносяться: прийняття актів  законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів; регулювання випуску та обігу  цінних паперів, прав та обов'язків  учасників ринку цінних паперів; видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку  цінних паперів у разі відсутності  спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством; реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів; контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою  інформацією; створення системи  захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; контроль за достовірністю  інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам; встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням; контроль за дотриманням  антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів; контроль за системами  ціноутворення на ринку цінних паперів; контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Діяльність учасників  ринку цінних паперів контролюється  іншими державними органами. Так, відповідно до Закону України «Про приватизаційні папери», Декрету Кабінету Міністрів  України від 17.03.1993 р. №23/93 «Про довірчі  товариства», Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого  Указом Президента України від 19.02.1994 p. №55/94, контрольні та регулятивні функції  стосовно професійних учасників  фондового ринку щодо їх діяльності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. АМК  відповідно до Закону України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» здійснює контроль за придбанням крупних  пакетів акцій підприємств, що займають монопольне становище на ринку.

Певні регулятивні функції  здійснюють також Міністерство юстиції, Міністерство економіки, Державна податкова  інспекція та Державний митний контроль.

Деякі свої повноваження щодо регулювання ринку цінних паперів  ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям учасників ринку цінних паперів. Порядок створення таких організацій визначається Положенням про саморегулівну організацію ринку цінних паперів, затвердженим наказом ДКЦПФР від 11.12.1996р. № 329, відповідно до якого саморегулівна організація є безприбутковою організацією з правами юридичної особи. Саморегулівні організації набувають цього статусу з моменту реєстрації ДКЦПФР.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні» ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям свої повноваження щодо: розробки та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку; сертифікації фахівців фондового ринку; надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку; збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інші повноваження, які не суперечать чинному законодавству. Відповідно до Рішення ДКЦПФР «Щодо звітування торгівцями цінними паперами про укладені ними угоди з купівлі-продажу цінних паперів перед фондовими біржами» від 31.07.1998р. №100 зі змінами та доповненнями від 25.12.1998 р. ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям, які володіють електронною торговельно-інформаційною мережею, але не мають статусу фондової біржі, повноваження щодо прийняття від торгівців цінними паперами, які не є членами фондових бірж, інформації про всі укладені ними угоди з цінним паперами при виконанні саморегулівною організацією наступних умов, зокрема: достатності людських, фінансових та технічних ресурсів для здійснення вищезазначених заходів; наявності погоджених Комісією правил подання саморегулівній організації торговцем цінними паперами інформації про всі укладені ним угоди з цінними паперами; звітування саморегулівної організації перед Комісією в двотижневий термін після закінчення звітного періоду згідно з Положенням про порядок подання електронної форми звітності для бірж та Позабіржових фондових торговельних систем (надалі – ПТФТС), затвердженим рішенням Комісії від 11.12.1997 р. № 57 «Про затвердження Положення про електронну форму звітності для діючих в Україні бірж та торговельно-інформаційних систем».

Для функціонування ринків цінних паперів в усіх країнах, а  також і в Україні велике значення мають не лише правові акти, які  регулюють винятково дану сферу (тобто ринок цінних паперів), але  й ті, які регулюють її поряд  з іншими сферами. Перш за все тут маються на увазі норми цивільного законодавства. Вони встановлюють порядок укладання різноманітних угод, зміст права власності, момент переходу його від однієї сторони до іншої по угодах тощо.

На сьогоднішній день в  Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів, хоча процеси  ринкових реформ проходять дуже непросто. Щоб досягти мети, необхідно створити відповідну правову базу. Адже у  нормативних актах, що діють сьогодні є багато протиріч, через які виникає  багато непорозумінь при здійсненні операцій з цінними паперами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. №316 р. схвалено Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів  України на 2009 – 2013 роки. Метою розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів є зниження вартості державних  запозичень при мінімізації ризиків, створення умов для активізації  вторинного ринку державних цінних паперів і розбудова ліквідного, добре структурованого фінансового ринку України в цілому.

Розвиток внутрішнього ринку  державних цінних паперів є також  першим кроком до ефективного управління державним боргом з урахуванням  світового досвіду. В подальшому це передбачає розроблення та впровадження середньострокової стратегії управління державним боргом, що основана на результатах  аналізу витрат і ризиків та спрямована на збільшення частки внутрішнього державної  о боргу в загальному обсязі державного боргу, а також на задоволення  потреб розвитку внутрішнього ринку боргових зобов'язань.

Крім того, на загальноекономічному рівні для подальшого розвитку сфери  управління державним боргом необхідно: підвищити ефективність управління державними коштами шляхом регулярного  проведення активних операцій з державними цінними паперами; побудувати криву  дохідності державних цінних паперів  як еталонну на ринку цінних паперів; стимулювати розвиток фінансового  ринку в напрямі активізації  вторинного ринку державних цінних паперів; сприяти розширенню кола інвесторів, особливо залученню інституціональних інвесторів.

Основними завданнями Концепції  є: забезпечення можливості мобілізації  необхідних коштів для виконання  державою її функцій та здійснення платежів за державним боргом; фінансування потреб держави з мінімально можливим рівнем витрат у середньостроковій  перспективі та за умови мінімізації  ризиків; оптимізація структури  державного боргу в бік збільшення частки державних запозичень на внутрішньому ринку за видами ставок і строками запозичення.

  1. Забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів;

Для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів необхідно:

 

 

  1. Поліпшити пропозицію державних цінних паперів шляхом: регулярного розміщення широкого спектра облігацій внутрішньої державної позики за строками обігу в обсягах, що забезпечать виконання плану державних запозичень, встановленого законом про державний бюджетна відповідний рік; запровадження механізму ринкового ціноутворення під час розміщення державних цінних паперів для врахування інтересів інвесторів; здійснення емісії облігацій внутрішньої державної позики виключно для інвестування пенсійних активів, сформованих у системі накопичувального пенсійного забезпечення, дохідність яких враховує рівень інфляції;
  2. Виявити ризики державного боргу та здійснювати управління ними шляхом: розроблення методологічної та нормативно-правової бази управління ризиками; запровадження системи внутрішнього контролю за управлінням ризиками; організації проведення в межах запозичених коштів операцій з державним боргом, включаючи обмін (операції своп) та достроковий викуп державних боргових зобов'язань з метою економії бюджетних коштів та мінімізації відсоткового ризику;
  3. Підвищити ліквідність державних цінних паперів шляхом: залучення торговців цінними паперами до здійснення котирування державних цінних паперів на вторинному ринку та підтримання біржового курсу таких цінних паперів; розроблення нормативно-правових актів, що сприятимуть використанню державних боргових зобов'язань як інструмента управління ліквідністю; розміщення на конкурсних засадах вільних коштів єдиного казначейського рахунка серед фінансових установ на умовах тимчасової купівлі державних цінних паперів з наступним поновленням цих коштів до кінця року;
  4. Поліпшити імідж держави як емітента державних цінних паперів через підвищення передбачуваності та прозорості державного запозичення шляхом: затвердження річного графіка первинного розміщення державних цінних паперів та завчасне оприлюднення проспектів емісій державних цінних паперів; розміщення та обігу державних цінних паперів на фондових біржах; запровадження сучасної конкурентної процедури проведення аукціонів, яка передбачає розміщення державних цінних паперів в один етап; запровадження загальноприйнятих міжнародних процедур та формул нарахування відсотків за державними зобов'язаннями для стимулювання попиту на них; поширення таких стандартизованих даних, необхідних для ефективного функціонування ринку державних цінних паперів, як щоденні котирування цінних паперів на внутрішньому ринку, крива дохідності державних цінних паперів тощо.

Питання №3

Вимоги до діяльності посадових осіб.

В Україні 17 вересня 2008 долі був прийнятій Закон "про акціонерні товариства", який в ст. 62 встановив вимоги до посадових осіб органів акціонерного товариства.

Стаття 62. Вимоги до посадових осіб органів акціонерного товариства:

  1. Посадовими особами органів акціонерного товариства не  можуть бути народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування, військовослужбовці, нотаріуси, посадові особи органів прокуратури, суду, служби безпеки, внутрішніх справ, державні службовці, крім випадків, коли вони виконують функції з управління корпоративними правами держави та представляють інтереси держави або територіальної громади в наглядовій раді або ревізійній комісії товариства. { Абзац перший частини першої статті 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010 } Особи, яким суд заборонив займатися певним видом діяльності, не можуть бути посадовими особами органів товариства, що провадить цей вид діяльності. Особи, які мають непогашену судимість за злочини проти власності, службові чи господарські злочини, не можуть бути посадовими особами органів товариства.
  2. Посадові особи органів акціонерного товариства не мають права розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, крім випадків, передбачених законом.
  3. Посадові особи органів товариства на вимогу ревізійної комісії (ревізора) або аудитора зобов'язані надати документи про фінансово-господарську діяльність товариства.
  4. Посадовим особам органів акціонерного товариства виплачується винагорода лише на умовах, передбачених цивільно-правовими або трудовими договорами (контрактами), укладеними з ними.{ Частина четверта статті 62 в редакції Закону N 2994-VI ( 2994-17) від 03.02.2011 }

Поняття:

Арбітражний керуючий - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. У разі коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у встановленому цим Законом порядку арбітражний суд має право призначити арбітражним керуючим працівника державного органу з питань банкрутства за поданням останнього;

Боргові цінні  папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

Информация о работе Контрольна робота з «Господарське право»