Международная сертификация. Анализ товара

 

РЕФЕРАТ

 

Пояснювальна записка  до курсової роботи містить: 44 с., 6 рис., 3 табл., 1 додаток, 19 джерел.

Об'єкт дослідження: Печиво-сендвіч «Супер-Контік» шоколадний з горіхом.

Мета роботи: класифікувати обраний товар, визначити його технічні та нормативні параметри, відповідність стандартам та споживчі властивості.

Методи дослідження: теоретичний, пошук, аналіз та систематизація даних про товар, функціонально-вартісний аналіз.

Компанія «Конті» - один з найбільших українських виробників кондитерських виробів. На ринку України та країн СНД відома з 1997 року. Частка компанії «КОНТІ» в загальному обсязі виробництва кондитерських виробів в Україні становить 14%.

Асортимент продукції  групи «КОНТІ» складають шоколадні  цукерки, печиво, десерт, шоколадно-вафельні торти, батончики, вафлі, карамель, драже, мармелад, крекер, пралінові цукерки.

Одним із продуктів компанії є Печиво-сендвич «Супер-контік», особлива гордість «КОНТІ» не тільки тому, що він користується великою популярністю, це - перша значна інновація «КОНТІ». Продукт отримав нагороду «Печиво року в Україні - 2010» яка стала вже четвертою для нього.

Результат курсової роботи – визначені класифікаційні групи, до яких належить товар, його споживчі властивості, технічні та нормативні показники, стандарти якості та сертифікаційні документи, що підтверджують належний процес виробництва товару.

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП	6
1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА	7
1.1 Товар як об'єкт вивчення  товарознавства. Теоретичні основи  класифікації товарів.	7
1.2 Якість продовольчих товарів та методи її оцінки.	13
1.3. Міжнародна сертифікація, суть, різновиди.	19
РОЗДІЛ ІІ	27
2.1. Характеристика обраного товару.	27
2.2. Товарна і загальноекономічна  ідентифікація товару.	29
2.3 Кодування товару.	31
2.4 Аналіз регламентованих вимог  і їх джерел до визначеного  товару.	33
2.5 Оцінка нормативного, технічного  і техніко-економічного рівнів якості товару.	34
2.6 Опис виду сертифікації обраного  товару.	37
2.7. Основні вимоги до зберігання  товару.	41
ВИСНОВКИ	42
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ	43
ДОДАТОК А	44

 

 

ВСТУП

 

Товарознавство є однією з наук, що найбільшою мірою соціально  затребувана саме на сучасному етапі. Для акцентування позицій наукового  товарознавства є необхідність розглянути основні напрямки його застосування. Традиційно науковці - товарознавці беруть активну участь у розробці нових  товарів, починаючи з його „ідеї", через створення певної наукової концепції, дослідження споживчих  властивостей до впровадження у виробництво. Враховуючи свідомий та комплексний підхід до цього процесу, можна з певністю стверджувати, що товари, створені за цією схемою, максимально адаптовані до споживацьких вимог. Однією з важливих складових товарознавства є розробка заходів щодо забезпечення якості товарів (як нових, так і традиційного асортименту):

- пошук та дослідження нових сировинних компонентів, встановлення шляхів їх застосування в харчових системах;

- визначення ступеня відповідності специфіці товару певних пакувальних матеріалів;

- розробка причинно-наслідкових залежностей факторів, які формують якість товарів;

- прогнозування її під  час всього процесу товаропросування, що реалізує право споживача  на гарантовану якість. Дослідження  якості товарів, яке може здійснюватися  шляхом проведення комплексних товарознавчих експертиз, дозволяє встановити основні позитивні та негативні аспекти товару, в тому числі ті, що не очікуються або не властиві аналогічним товарам. Визначення показників нешкідливості, розробка критеріїв потенційної небезпеки товарів для споживача, дослідження профілактичних властивостей - одні з актуальніших на сьогодні функцій науки про якість товару.

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТОВАРОЗНАВСТВА

 

1.1 Товар як об'єкт вивчення  товарознавства. Теоретичні основи  класифікації товарів.

Товарознавство – це наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості товарів. Для даної науки особливе значення має дослідження споживчої вартості товарів. Будь-який товар має вартість і споживчу вартість. Кількість осуспільно необхідної праці, витраченої на виробництво товару, визначає величину його вартості. Корисність товару, спроможності задовольняти будь-яку потребу людини, називається споживчою вартістю. Споживча вартість товару обумовлена ​​його властивостями. Під властивістю продукції розуміють об'єктивну особливість, яка проявляється при її створенні, експлуатації та споживанні. Властивості товару можуть бути як природними, так і набутими в процесі виробництва, зберігання і реалізації.

Виникнення товарознавства як науки  відносять до середини XVI ст. У цей  час збільшуються обсяг і номенклатура товарів, що випускаються, з'являється необхідність у систематизованих відомостях установах і знаннях про них, тобто в товароведении. У міру зростання промислового виробництва перед товарознавством вставали різноманітні завдання і, отже, змінювалося його зміст. У розвитку товарознавства можна виділити три важливих етапи:

• перший – товарознавчо-описовий, коли основну увагу приділяли створенню посібників з описом властивостей і способів використання різноманітних видів товарів (з середини XVI до початку XVII в.);
• другий – товарознавчо-технологічний, основне завдання якого полягало у вивченні впливу технологічних факторів (властивостей сировини, матеріалів, технологій) на якість товарів (з XVIII до початку XX ст.);
• третій – товарознавчо-формуючий, мета якого полягає у розробці наукових основ формування, оцінки та управління споживчою вартістю, якістю та асортиментом товарів (з початку XX в. До теперішнього часу).

Предметом товарознавства є споживчі властивості товарів, що лежать в  основі їх споживчої вартості. 

Споживчі властивості є категорія  в основі своїй об'єктивно-аналітична. Методами спеціальних дисциплін (хімія, механіка, біологія, і т. п.) визначаються елементний склад товару, його експлуатаційні характеристики, вплив на людину і  середовище та ін, узагальнює в синтетичному, інтегральному показнику якості. На основі тих чи інших істотних якостей розробляються класифікації, які кладуться в основу наукових досліджень процесу товароруху, формування асортименту і так далі.

Споживча вартість – суто економічна категорія, парна до категорії «вартість», грошовим вираженням якої, в свою чергу, є «ціна». Визначається, як «здатність товару задовольняти ті чи інші потреби людини», споживча вартість є категорія суб'єктивно-синтетична: вона відображає суб'єктивну оцінку покупцем товару у всій сукупності його властивостей, і ця оцінка виражається в його готовності заплатити за товар ту чи іншу ціну.

Основні завдання, що стоять перед  товарознавством:

• визначення і вивчення основоположних характеристик товарів, що становлять споживчу цінність;

• встановлення номенклатури споживчих  властивостей і поки-казників якості товарів;

• вивчення властивостей і показників асортименту товарів, аналіз асортиментної  політики виробничої або торговельної організації;

• товароведная оцінка якості товарів, зокрема нових вітчизняних та імпортних;

• виявлення градацій якості, діагностика  дефектів товарів і причин їх виникнення, вжиття заходів щодо попередження реалізації неякісних, небезпечних товарів;

• забезпечення якості і кількості  товарів на різних етапах їх технологічного циклу;

• встановлення видів товарних втрат, причин їх виникнення і розробка мір  по їх попередженню або зниженню;

• інформаційне забезпечення руху товару від виробника до споживача[1, с.4].

Об'єктом товарознавства є товар.

Товар — продукт природи і людської праці або тільки людської праці  у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані  суспільні потреби і призначений  для обміну і купівлі-продажу; продукт  праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж, а також  матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення[2].

Класифікація  відіграє важливу роль в будь-якій області людської діяльності як спосіб упорядкування досліджуваних явищ, властивостей, матеріалів.

Під класифікацією  товарів розуміють поділ заданої  множини товарів за певними ознаками на окремі категорії(підмножини) з використанням обраного методу ділення і дотриманням встановлених правил.

У товарознавстві класифікація дозволяє об'єднати в родинні групи велика кількість товарів, що перебувають у сфері обігу, що дає змогу впорядкувати термінологію; полегшити облік попиту, вивчення споживчих властивостей і асортименту товарів; удосконалювати облік товарів і звітність в торговельній діяльності і т.п.

Класифікація дозволяє розділити безліч(товар) на окремі частини в залежності від наявних у них спільності і відмінностей, розподіливши товар за певними категоріями або сходами від вищих до нижчих. Число ступенів класифікації залежить від її цілей, а також складності і кількості класифікуються об'єктів.

 

Для класифікації товарів використовують два методи: ієрархічний та фасетний.

При ієрархічній  системі класифікації товари підрозділяють  на підлеглі підмножини, що становлять єдину систему з взаємопов'язаними  підрозділами (група, підгрупа, вид, підвид і т.п.) об'єктів, подібних хоча б по одній ознаці.

При фасетної системи класифікації передбачається поділ товарів на окремі, незалежні  один від одного паралельні групи (фасети) на основі якої-небудь ознаки у кожної з цих груп.

Фасетна класифікація відрізняється великою  гнучкістю і дозволяє в кожному  окремому випадку обмежувати підрозділ  безлічі товарів лише кількома групами, які представляють інтерес в  кожному конкретному випадку.

У ряді випадків використовують поєднання  ієрархічного та фасетного методів  класифікації.

В даний  час використовуються декілька систем класифікації товарів.

Широке  застосування в торговому процесі  має торгова класифікація, згідно з якою всі товари поділяються  на два розділи: продовольчі та непродовольчі.

Непродовольчі товари згідно торговельній системі  класифікації ділять на наступні товарні  групи: товари із пластичних мас; побутові хімічні товари; силікатні товари; будівельні товари; металеві товари; електротовари  та побутові машини; текстильні товари; швейні товари; трикотажні товари; пушно-хутряні та овчинно-шубні товари; галантерейні товари; парфумерно-косметичні товари; ювелірні товари і годинник; товари культурно-побутового призначення. В особливу групу виділяють книги та іншу друковану продукцію.

Вище  перераховані групи товарів можуть розукрупнювати або укрупнюватися  за рахунок об'єднання декількох  груп або виділення нових. Наприклад, група силікатних товарів часто  розділяється на дві групи: скляні товари та керамічні товари[3, c.].

Оскільки харчові продукти значно розрізняються за властивостями  і пропонованим до них вимогам, то і в товароведении застосовують знання і відомості з різних галузей  науки. Тому воно тісно пов'язане  з багатьма природничими, технічними та громадськими науковими дисциплінами. Економіка допомагає розкрити суспільну  сутність таких понять, як споживча вартість, вартість товару, товарне  виробництво, товар, його історичний характер і т. д.; фізика і хімія дають  загальні відомості про будову, властивості  і харчової цінності продуктів. Знання мікробіології, біохімії необхідні  для правильного вибору ре-жимів  транспортування і зберігання харчових продуктів. Зв'язок товарознавства з  економічною географією, статистикою, економікою і організацією торгівлі дозволяє правильно організувати рух  і облік товарів, визначати потребу  населення в них і т. д.

Класифікація продовольчих товарів – це розподіл їх на групи чи класи по загальним і найбільш характерним ознакам. В основу класифікації можуть бути покладені різні ознаки: походження товарів, їх хімічний склад, призначення і т. Д. У зв'язку з цим існують різні класифікації продовольчих товарів, проте жодна з них не є загальноприйнятою.

З навчальної класифікації всі продовольчі товари підрозділяють  на наступні групи: з борошна; плодоовочеві товари і гриби; крохмалепродукти; цукор, мед, кондитерські товари; смакові; харчові  жири; молочні товари; яєчні, м'ясні; рибні товари; харчові концентрати. Наведена класифікація перебачає угруповання товарів головним чином по основній сировині, але окремі їх групи (товари смакові, кондитерські, жири, харчові концентрати) не можна об'єднати за цією ознакою. Однак, незважаючи на таку непослідовність, ця класифікація виявилася зручною для вивчення курсу товарознавства в навчальних закладах, близької до практики торгівлі і тому найбільш уживаною.

У межах групи товари в  залежності від сировини, технології виробництва, рецептури, якості та інших  ознак ділять на види, різновиди, сорти, а іноді на більш дрібні класифікаційні групи (номери, марки та ін.). За способом обробки крупа може бути декількох різновидів: шліфована, цільна і дроблена (у стандартах різновиди іноді називають видами). За якістю окремі різновидикрупи поділяють на товарні сорти: вищий, 1-й, 2-й. Отже, товарний сорт визначається якісними ознаками товару.

Для ряду товарів(плоди, овочі, зерно, риба) в товароведении використана класифікація, прийнята в біології. Наприклад, рибу поділяють на родини, роди, види; зерно - на види, різновиди, сорти.