Митна політика, як складова зовнішньоекономічної політики Держави

Разом із тим, слід відзначити низку проблемних чинників, які все  ще залишаються невирішеними в сучасній митній політиці України.

1.   Відставання митного  контролю від сучасних потреб  пропускної здатності та світових  стандартів контролю товарів.  Суттєве зростання обсягів зовнішньоторговельного  обороту вимагає якісно нового  підходу до здійснення контролю  міжнародних вантажних потоків.  Зростання товаропотоків висвітлило  такі проблеми митного контролю як: суттєві часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про 100 % фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України тощо. Про значну недосконалість митної політики України свідчать також:

- значний вміст в загальному  обсязі товарообігу частки товарів,  що переміщуються контрабандним  шляхом. Серед загальної кількості  порушених справ третина стосується  промислових товарів, сировини  та матеріалів, 25,5% - справ, де предметом  правопорушення є продовольчі  товари та сільгосппродукція;

-  збереження загрозливої  ситуації з контрабандою наркотичних  засобів та зброї. З 2006 року  і до сьогодні має місце  негативна тенденція почастішання  спроб переміщення через митний  кордон України вкрай небезпечних  для життя і здоров’я окремих  громадян та для держави в  цілому товарів.;

- вчинення правопорушень  у сфері інтелектуальної власності,  особливо через канали незаконного  переміщення через митний кордон  України дисків для лазерних  систем зчитування та іншої  аудіовізуальної продукції. Основними  осередками цих правопорушень  виступають: при ввезені такої  продукції в Україну - російсько-українська  ділянка кордону, при вивезенні  з України – польсько-українська  ділянка кордону. 

2.   Поширена практика  викривлення митної вартості  імпортованих товарів. Значна  лібералізація ставок ввізного  мита, в результаті чого передбачено  нульову ставку ввізного мита  на 30,9 % від усієї кількості товарних  позицій, ставки на рівні від  0 до 5 % - на 30,3 %, та ставки на рівні  від 5 до 10 % - на 20 %, не зняла проблем  поширеної в Україні практики  маніпуляцій з митною вартістю  товарів. З посиленням інтенсивності  імпортних потоків та високим  завантаженням митних контролюючих  органів можливо очікувати збільшення  зловживань саме в цій сфері,  коли висока фізична завантаженість  відповідних органів не дозволить  ретельно виявляти вказані порушення.  За даними Держмитслужби України  , зберігаються тенденції до заниження  митної вартості при імпорті  досить широкого асортименту  товарів (меблів – у 8-10 разів,  будівельних матеріалів – у  4 рази, овочів та фруктів – у 2 рази, автотранспортних засобів – у 2-5 разів, продуктів з м’яса – у 2-3 рази, килимового покриття – у 3 рази, обладнання – у 3 рази). Такі тенденції актуалізують для України посилення ефективності механізмів моніторингу та визначення справжньої вартості товарів, достовірності їхнього декларування.

3.    Нарощування  обсягів та темпів приросту  розрахунків за експортно-імпортними  операціями через офшорні зони. У 2010 р. темпи приросту обсягів  розрахунків за експортовані  товари за посередницькими договорами  через фірми, зареєстровані в  офшорних зонах (17,2 % ) майже в  1,5 разу перевищували приріст  розрахунків за прямими договорами (відповідно 12,2 %) та посередницькими  договорами (відповідно 10 %) з країнами  без офшорних зон (рис.1) [16].

За підсумками 2010 р. приріст  експорту товарів через офшорні  зони відбувся за рахунок: продукції  металургії (приріст розрахунків  на 31 %), на яку припадає 51 % всіх розрахунків  експорту через офшори; паливно-енергетичних товарів (приріст 19 %), які формують 22 % розрахунків експорту через офшори; продукції хімічної промисловості (приріст 27 %), на яку припадає відповідно 17,0 %.  

На 56 % зросли розрахунки за експорт через офшорні зони продукції  сільського господарства та харчової промисловості, проте їх частка в  експорті через офшори не перевищує 3 %.

Імпорт товарів через  офшорні зони у 2010 р. нарощувався  ще більш динамічно, ніж експорт (рис.2). Приріст розрахунків за імпорт товарів через фірми, зареєстровані  в офшорних зонах склав майже 34 %, тоді як за прямими договорами –  всього 16,3 %, а за посередницькими  договорами поза офшорними зонами – 26 %.  59 % розрахунків через офшорні  зони припадає на імпорт паливно-енергетичних товарів, 17 % - на продукцію машинобудування, 6 % - хімічної промисловості, 6 % - на продовольчі  товари та сільгоспсировину[16]. 

Зростання вагомості експортно-імпортних  операцій з розрахунками через офшорні  зони створює широкі можливості для  маніпуляцій з цінами контрактів, спрямованих на виведення доходів  та ухиляння від сплати податків, що становить суттєву загрозу для  стабільного економічного зростання  та задоволення національних інтересів  держави.

4. Збереження тенденцій  до суттєвого розриву між кількістю  зареєстрованих в Україні учасників  зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)  та їх фактичною активністю  в сфері зовнішньої торгівлі. Назріла необхідність ретельного  вивчення цього становища на  предмет ймовірних зловживань  у відповідній сфері, а також  з’ясування перешкод здійсненню  ЗЕД в офіційному правовому  полі.

Зважаючи на відзначені тенденції  та умови функціонування митної політики в Україні, пріоритетами підвищення дієздатності політики держави у  цій сфері мають стати:

-  підвищення рівня  захисту національних інтересів  держави за допомогою інструментів  митної політики з одночасним  збалансованим впровадженням міжнародних  вимог та стандартів;

-  спрощення митних  процедур за рахунок покращення  системи управління ризиками, що  дозволить зосередитися на ідентифікації  та інспектуванні високоризикованих  вантажів;

- створення максимально  сприятливого середовища для  учасників зовнішньоекономічної  діяльності з метою активізації  здійснення ними експортно-імпортних  операцій;

-  підвищення ефективності  оперативного виявлення та протидії  негативним явищам в середовищі  зовнішньої торгівлі, які є потенційними  загрозами безпеці та інтересам  держави.

Реалізація цих пріоритетів  вимагатиме здійснення у найближчій перспективі низки заходів, які  дозволять посилити рівень захисту  національних інтересів держави, створити сприятливі умови для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, позитивно  вплинути на соціальний та економічний  розвиток України[8].

Отже, ключовим напрямком  забезпечення ефективності митної політики України є легалізація та детінізація  ЗЕД в Україні, орієнтовані на збільшення привабливості прозорої та добросовісної зовнішньоекономічної діяльності через скорочення бюрократичних, часових, технологічних та матеріальних витрат суб’єктів ЗЕД  при перетині вантажами кордону України з  одночасним посиленням відповідальності й санкцій за не доброчинні дії  та зловживання. Але реалізація поставлених  вимог пов’язана з певними  потенційними загрозами забезпеченню національних інтересів України. «Відкритість»  національної митної території для  міжнародної торгівлі може завдавати  економічні збитки для держави у  вигляді недонадходжень до бюджету  внаслідок викривлення митної вартості товарів, шкоди здоров’ю і безпеці  споживачів, спричиняти зростання контрабандних потоків тощо. В таких умовах актуалізується потреба підвищення ефективності національної митної політики в сфері забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози та оперативної протидії можливим негативним наслідкам таких загроз, в напрямку посилення забезпечення економічних інтересів держави й максимального врахування в національній системі регулювання міжнародних правил та вимог.

3.2. Удосконалення  митної політики України в  контексті сучасної економічної  безпеки Держави.

На сучасному етапі  розвитку податкової системи України  підвищується роль митного оподаткування  як одного з найбільш значних сфер державного регулювання економіки, яке суттєво впливає на формування нової системи міжнародних взаємовідносин, становлення в Україні справедливої, оптимальної, ефективної системи оподаткування, дієздатних суб’єктів зовнішньоекономічних процесів і світової торгівлі.

Наразі забезпечення сталого  розвитку економіки та добробут громадян України є головним національним інтересом та найважливішими функціями  митного регулювання, реалізація яких посилює позиції України в  міжнародному співтоваристві.

Постійні зміни міжнародних  інтересів і потреб спонукають безперервний розвиток відносин у митній сфері. Така перманентність митного законодавства  ускладнює процес формування митної політики, зміст і пріоритети якої з часом підлягають суттєвим трансформаціям.

Митна політика є одним  з основних інструментів протекціоністської політики держави. Як член Всесвітньої  організації торгівлі – WTO (World Trade Organisation), Україна формулює митну політику з дотриманням вимог цієї організації. Реалізація цих вимог пов’язана  з певними потенційними загрозами  забезпеченню національних інтересів  України. Відкритість митної території  України для міжнародної торгівлі може завдавати державі економічних  збитків, таких як: ненадходження  до бюджету мита внаслідок безмитного руху товарів; шкода здоров’ю й безпеці споживачів; контрабанда потоків тощо. В таких умовах є доцільним: 1) підвищити ефективність митної політики щодо забезпечення невідкладного реагування на зовнішні загрози; 2) протидіяти можливим негативним наслідкам таких загроз; 3) відстоювати економічні інтереси держави; 4) гармонізувати до національної системи регулювання міжнародних правил і вимог.

Комплекс завдань, поставлених  перед митними органами України  зумовлений цілями та конкретним змістом  митної політики, її принципами, а також  напрямами державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої  політики. Митні органи виконують  поставлені перед ними завдання, виступаючи необхідним й обов’язковим елементом  інституційного механізму формування та реалізації митної політики держави. Таким чином, митні органи не є  єдиним суб’єктом митної діяльності, виступаючи, разом із тим, невід’ємною  частиною центральної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної політики.

Наразі сучасна митна  політика України є недосконалою, про це свідчать такі дані:

– значна частка у загальному обсязі товарообігу товарів переміщуються  через контрабанду;

– здійснення правопорушень  у сфері інтелектуальної власності;

– невідповідність митного  контролю сучасним стандартам пропускної спроможності;

– корупційні процеси в  органах митної служби;

• великий обсяг тінізації зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

Із динаміки експортно-імпортних  операцій  України (рис. 1) витікає, що наразі в Україні домінує імпорт зарубіжних товарів, тобто українські внутрішні ринки не захищені від  іноземного впливу, що ставить вітчизняних  товаровиробників в невигідне положення  та свідчить про загрозу національній економічній безпеці України[16].

Рис. 1. Обсяги експорту та імпорту  товарів України за 2007-2011 рр.

Основним завданням держави  в контексті забезпечення економічної  безпеки є створення такого економічного, політичного, правового середовища та інституційної інфраструктури, які  б стимулювали на підприємствах  інвестиційні процеси та виробництво  перспективних конкурентоспроможних товарів. Цей процес має супроводжуватися реалізацією низки заходів, серед  яких найактуальнішими є [3]:

- діагностика галузевої  конкурентоспроможності та створення  умов входження до світової  господарської системи;

- вибір пріоритетних сфер, галузей, комплексів, що в змозі  забезпечити вихід на світові  ринки;

- розробка програм та  механізмів їх реалізації відповідно  до обраних пріоритетів;

- забезпечення активної  участі в реалізації програм  держави та інших суб'єктів  господарської діяльності.

Для досягнення належного  рівня економічної безпеки України, влада повинна усвідомити важливість визначення та впровадження нових пріоритетів  митної політики. Важливими факторами забезпечення економічної безпеки виступають інструменти митно-тарифного регулювання.

Впровадження в життя  заходів митного регулювання  не можливе без змін у митному  законодавстві, оскільки основним інструментом митної політики України є Митний Кодекс. Для регулювання експортно-імпортних  операцій країни необхідно більш  гнучко використовувати митні платежі. Введення преференцій в сфері  митних відносин також є сферою тарифного  регулювання. Тобто митні преференції  торкаються питання спрощення митних процедур, вони знаходяться у площині  митно-тарифних засобів регулювання. Перш за все мова йде про застосування інституту митних пільг, що значно може вплинути на забезпечення економічної  безпеки країни.

Розроблення напрямів митної політики держави повинно враховувати  зовнішні та внутрішні загрози економічній  безпеці України, які створюють  небезпеку життєво важливим економічним  інтересам громадян, суспільства  та країн. Реалізація митної політики повинна здійснюватись через  систему елементів (аспектів) національної економічної безпеки держави, яка  вміщує в себе: