Митна політика, як складова зовнішньоекономічної політики Держави

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ СКЛАДОВІ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ……………..………………………………………………………..7

1. Загальні поняття митної політики країни….………………………………7
2. Основні функції митної політики держави……………………………13

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ….……………………………………………………………………18

2.1 Характеристика методів  митного регулювання ЗЕД України…….......18

2.2 Реалізація завдань  митної політики України……………………………26

РОЗДІЛ 3. ДОСВІД ДІЯЛЬНОСТІ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ, ЇЇ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ…………………………36

3.1 Основні проблеми митної політики України та способи їх вирішення...36

3.2 Вдосконалення митної  політики України в контексті  сучасної економічної безпеки  держави………………………………………………………………..43

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Глибокі та всеохоплюючі за своєю сутністю політичні, економічні й соціальні процеси, що відбуваються в сучасній Україні, обумовлюють  серйозні зміни в усвідомленні ролі та значення багатьох галузей і сфер діяльності держави, що слугують підґрунтям життя українського суспільства. До таких сфер, значення яких в останні  роки постійно зростає, належить і сфера  суспільних відносин, пов’язаних зі здійсненням  зовнішньоекономічної діяльності. Монополія  держави на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що існувала тривалий час, з набуттям Україною статусу суверенної та незалежної відійшла в минуле. Лібералізація  економіки суттєво розширила  коло суб’єктів господарювання, які  отримали право безпосередньої участі у здійсненні різного роду операцій на міжнародних ринках. Швидке збільшення обсягів економічних відносин, що обумовлено процесами глобалізації світової економіки, приводить до зростання  обсягів переміщення товарів, послуг, інформації, технологій, об’єктів інтелектуальної  власності, капіталів, робочої сили між країнами. Ці процеси, безумовно, стосуються й України, як однієї з  держав, що має досить вигідне географічне  розташування.

За цих умов надзвичайно  зростає роль держави у регулюванні  зазначених процесів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Держава в особі уповноважених  органів повинна здійснювати  це регулювання, ураховуючи питання, пов’язані  зі стимулюванням розвитку і структурної  перебудови національної економіки  та її захистом. Одним з основних важелів, який використовується для  регулювання зовнішньої торгівлі та захисту національних інтересів  у цій сфері, є митна політика держави.

Проблеми сучасної митної політики визначають стратегію розвитку митної діяльності як сьогодення, так  і майбутнього. Це пов’язано з  цілим комплексом факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру. Так, формування й реалізація митної політики держави  об’єктивно спричинені закономірностями і тенденціями розвитку міжнародних зв’язків та відносин, з одного боку, умовами, закономірностями і тенденціями соціально-економічного розвитку світової спільноти − з другого. Разом з тим існування суб’єктивних факторів може суттєво вплинути на хід та результат цього процесу. До таких суб’єктивних факторів, перш за все, можна зараховувати політику конкретної держави в конкретний історичний період її існування та фактори, пов’язані з діяльністю національних митних органів. Для України такі фактори спричиняються умовами переходу держави до ринкових відносин.

Ще однією проблемою у  сфері митної політики є ряд недоліків, пов’язаних безпосередньо з діяльністю митної служби України, основними з  яких можна вважати: недостатній  розвиток матеріально-технічної бази, недосконалість системи інформаційного, аналітичного забезпечення оперативно-службової  діяльності, неефективність процесів управління, неналежна уніфікація митних процедур, недостатній рівень співпраці  з суб’єктами господарювання тощо.

Світовий досвід формування та реалізації митної політики свідчить про складність цього процесу  та потребу у використанні широкого кола стратегій і технологій, що ґрунтуються на науково обґрунтованих  позиціях. Питома вага, місце і характер поєднання цих стратегій формування та реалізації митної політики має  визначатися станом національної митної служби, політичними, соціально-економічними можливостями держави, політичною волею  його керівництва.

Тому, метою даної курсової  роботи є -  дослідження елементів митної політики країни, визначення її функцій та методів реалізації, з метою розробки рекомендацій, щодо вирішення головних проблем митної політики, як однієї із складових зовнішньо - економічної політики Держави.

Об’єктом дослідження є - митна політика, як основа забезпечення економічної безпеки країни.

Суб’єктом: шляхи реалізації митної політики Держави.

 

 

РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ СКЛАДОВІ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1. Загальні поняття митної політики країни

Процес ефективного функціонування будь-якої економічної системи залежить від багатьох чинників, але основними  є: вибір оптимальної моделі господарювання; визначення головних рушійних сил у даному напрямі; відпрацювання механізму реалізації даного вибору. Всі ці питання вирішуються при формуванні економічної політики держави.

Однією з основних складових  економічної політики є зовнішньоекономічна  політика: — комплекс заходів, який спрямовується на досягнення економікою країни певних переваг на світовому  ринку і на захист національного  ринку від конкуренції іноземних  товарів. Від загальної концепції  побудови економічної системи залежать напрям руху, етапи формування, механізм функціонування політики держави у  сфері міжнародних економічних  зв'язків. При цьому реалізуються як економічні цілі, так і політичні.

Еволюція розвитку міжнародних  економічних відносин — співпадає  з еволюцією розвитку та вдосконалення  системи державного регулювання  даного виду взаємовідносин. Оскільки в сукупності міжнародних економічних  відносин задіяні і взаємопов'язані  інтереси не тільки різних соціальних груп та верств населення, але й різних країн, держава неминуче стає одним  із основних суб'єктів регулювання  даного виду взаємовідносин. Централізовано-планова модель господарювання передбачала досить жорстку ієрархічну систему регулювання економіки, тому основним постулатом, на якому базувалась зовнішньоекономічна політика, була монополія держави на здійснення будь-яких операцій у сфері міжнародних економічних відносин, тобто тільки держава могла наділити певні органи правом дієздатності на зовнішньому ринку.

У ринковій моделі для суб'єктів  господарювання немає принципової  різниці, на якому ринку працювати: внутрішньому чи зовнішньому, головне  — це реалізація економічних інтересів  відповідно до існуючого правового  поля.

При визначенні зовнішньоекономічної політики як економічної категорії  слід акцентувати увагу на двох суттєвих моментах: наступальному і захисному, з урахуванням того, що ефективність функціонування зовнішньоекономічної політики залежить від реалізації обох функціональних завдань. Реалізація наступальної функції неможлива без чіткого  відпрацювання захисної, оскільки ці процеси глибоко взаємопов'язані.

Наступальна функція спрямована, насамперед, на отримання (у результаті участі у  світогосподарських відносинах) країною  порівняльних та абсолютних переваг, тобто  на реалізацію економічного потенціалу країни на світовому ринку. Захисна функція реалізується з метою формування господарської структури відповідно до національних інтересів і цілей зовнішньоекономічної політики.

Найбільш дієздатною системою реалізації і захисної, і наступальної функцій держави є митна політика. Митна політика завжди була тісно пов'язана з державною політикою [1].

Політика як вираження інтересів  різних верств суспільства і заходів  щодо їх захисту виникла в період появи приватної власності: спочатку індивідуальної, потім родової, місцевої (князівської) і, нарешті, суспільної у  вигляді державної власності. Держава  набула низку особливостей у порівнянні з родовою організацією суспільства. Становлення митної системи як чинника розвитку держави залежить від взаємодії як об'єктивних, так і суб'єктивних причин. Оскільки організація митної системи — це складова політика держави і частина економічної системи, то її реформування відбувається у відповідності до еволюції економіки в цілому. Зі зміною типів і форм державності змінювалась і митна політика, що відповідно відбивалось на ролі митних органів у системі регулювання державою економічних процесів.

При визначенні митної політики повинні  бути враховані основні підходи  до її трактування: владно-правовий, організаційно-інституціональний, економічний і психоетичний. Усі чотири складові митної політики взаємопов'язані і взаємозалежні.

Владно-правовий підхід до трактування митної політики орієнтується на розкриття її основних положень через дії, спрямовані на отримання, утримання і використання державної влади у сфері регулювання міжнародних економічних відносин. За даним підходом, митна політика — це система або комплекс заходів, правил регулювання зовнішньоекономічної діяльності, передусім, адміністративно-владного характеру, що впорядковується і регулюється за допомогою нормативно-законодавчої бази і т.д.

Владно-правове трактування митної політики конкретизується організаційно-інституціональним підходом. У цьому разі митна політика формується через державні організації й інститути, в яких вона розробляється, визначається і реалізовується.

Економічний підхід до митної політики пов'язаний в основному з впровадженням у життя зовнішньої і внутрішньої економічної політики країни, яка ґрунтується на виборі оптимальної моделі взаємовідносин із світовою системою господарювання: протекціонізм, вільна торгівля або гармонійне їх поєднання. Залежно від вибору того або іншого напряму і ступеня його впливу (наприклад, протекціонізм може бути селективним, галузевим, колективним, прихованим, монопольним, помірним, жорстким) на практиці застосовуються різні інструменти економічної політики, в тому числі й митно-тарифні регулятори.

За психоетичним підходом, митна політика — це своєрідна характеристика психологічних відносин, які складаються протягом її розробки та прийняття. Одне з важливих призначень митної політики розкривається через її ключову мету — поєднання загальнодержавних, колективних та індивідуальних економічних інтересів через митно-тарифні відносини.

Наявність різних підходів до трактування  митної політики пояснюється багатогранністю  цього виду діяльності, що вимагає проведення серйозних наукових досліджень. Необхідно не тільки зрозуміти і визначити підходи до митної політики в сучасних умовах, але й усвідомити їх взаємозв'язок з іншими категоріями, такими як принципи митної політики, її об'єкт і суб'єкт вивчення.

Основними цілями цієї політики є:

• забезпечення найбільш ефективного  використання інструментів митного  контролю і регулювання товарообміну на митній території України;

• участь у реалізації торговельно-політичних завдань щодо захисту внутрішнього ринку;

• стимулювання розвитку національної економіки;

• сприяння проведенню структурної  перебудови та інших завдань економічної  політики України.

Нарівні з названими можуть встановлюватися  й інші цілі митної політики відповідно до загальної економічної політики держави. Таким чином, саме митна політика визначає основні цілі, завдання і функції митної справи в країні.

Водночас немає єдиного підходу  до тлумачення поняття митної політики, оскільки більшість авторів, з одного боку, трактують її як «систему заходів, правил, процедур», до того ж часто  у вузькому значенні слова, тобто  з врахуванням, наприклад, тільки двох або трьох чинників, з іншого —  як «функцію, механізм регулювання» або  як «комплекс напрямів, стратегічну лінію». Саме предметом дослідження митна політика стала з кінця XIX ст. Дослідники того часу зазначали, що «вся митна політика звертала увагу (спочатку) на суб'єкт торгівлі. Проблема торговельної політики полягала у визначенні ставлення державної влади до осіб, які здійснюють торгівлю з чужоземними країнами». Лише з часом почалося дослідження об'єкта митної і торговельної політики.

Під кутом економічного підходу, об'єктом  у митній політиці є те, на що спрямований  економічний вплив з боку митних органів як суб'єкта митної політики, тобто товар, транспортний засіб, послуги, інтелектуальна власність і фізична особа, які перетинають митні кордони, суб'єктом — система митних органів як сукупність активних органів, які приймають і реалізують рішення у сфері регулювання зовнішньоекономічних відносин.

За владно-правовим підходом об'єктом  в митній політиці є відносини, що формуються при реалізації цієї політики, які підлягають, з точки зору регулюючого органу держави, правовому регулюванню, інформуванню й охороні. Визначаючи в нормативно-правових актах належну і можливу поведінку учасників зовнішньоекономічної діяльності або осіб, які перетинають митні кордони, права і обов'язки митних органів, держава спонукає сторони, що вступають у відносини, обирати той варіант суспільної поведінки, який відповідає інтересам держави. Суб'єкт за владно-правовим підходом — це особи (фізичні й юридичні), тобто індивідуальні і колективні суб'єкти, які згідно із законом, здатні здійснювати права і юридичні обов'язки (тобто є правосуб'єктивними).

За психоетичним підходом, об'єктом  у митній системі є реальний інтерес  різних людей, на який спрямована активність взаємопов'язаного з ним суб'єкта. Інтерес — це об'єктивне явище (причина), що викликає у людей певні  прагнення і стимули (свого роду відбиття у свідомості людей їхніх  інтересів). Суб'єктом, заданим підходом, є окремий співробітник або колектив митних органів, який здійснює зміни відносно об'єктів.