Митна політика, як складова зовнішньоекономічної політики Держави

За організаційно-інституціональним  підходом, об'єкт це різне організаційно-просторове наповнення митних територій і кордонів держави, на яку впливає суб'єкт  митної політики. Останній, у свою чергу, є системою інститутів митної справи, які організаційно впливають  на об'єкти митної політики.

Тому, доцільно охарактеризувати митну політику під кутом зору її спрямованості, насамперед, цільової та функціональної [3].

Під кутом зору цільової спрямованості — це система політико-правових, економічних, організаційних та інших широкомасштабних заходів у сфері митно-тарифних відносин, спрямованих на реалізацію і захист як внутрішніх, так і зовнішньоекономічних інтересів країни з метою здійснення динамічних соціально-економічних перетворень за умов формування ринкових відносин.

З огляду на функціональну спрямованість, митна політика — це система заходів економічної і зовнішньоекономічної політики, що вживаються державою в митному оподаткуванні, контролі і митному оформленні.

Багато авторів, які досліджують  питання визначення митної політики, ототожнюють терміни „митна політика”, „митно-тарифна політика” та „економічна  політика” , однак, це є неправильним. Категорія „митна політика” є  поняттям більш ширшим порівняно  з поняттям „митно-тарифна політика”, адже в своєму змісті вона охоплює  не тільки митно-тарифне, а  й нетарифне  регулювання та використання інших  інструментів її реалізації.

Водночас, поняття митної політики не має зводитись тільки до технічного виконання митних заходів на кордоні (сплата митних платежів, проходження митного контролю чи виконання митних формальностей). Це поняття потрібно розглядати в контексті системи заходів, які використовуються державою з метою регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ось чому, митна політика є одним із важливих проявів суверенітету держави поряд з такими атрибутами державності, як територія та кордон.

Таким чином, митна політика реалізує як економічні, так і політичні  цілі, які визначаються державним  устроєм, існуючою законодавчою базою  та соціально-економічним напрямом розвитку суспільства. І аналізувати  їх необхідно як одне ціле. Формування й реалізація митної політики країни — це складний і системний процес, у якому беруть участь не тільки суб'єкти функціонування всіх гілок державної влади: законодавчої, виконавчої і судової, але й безпосередні учасники міжнародних економічних відносин — підприємства. Від гармонійного поєднання реалізації економічних інтересів усіх суб'єктів функціонування залежить ефективність проведення митної політики.

Отже, підводячи підсумки, можна зробити  висновок, що митна політика — це система принципів та напрямів діяльності держави спрямована на визначення мети та заходів загальнодержавної політики у сфері забезпечення своїх економічних інтересів, безпеки і регулювання зовнішньої торгівлі та їх реалізація за допомогою політико-правових, економічних та організаційних заходів [8].

2. Основні функції митної політики Держави

Зовнішньоекономічна діяльність держави завжди нерозривно пов’язана  з митною діяльністю та митною політикою, оскільки причиною виникнення зовнішньоекономічної діяльності є наявність міждержавних економічних (торговельних) зв’язків як об’єкта державного впливу та контролю. Цей факт зумовлює переважання економічного характеру функцій митної політики.

На сьогоднішній день можна  визначити 6 базових функцій митної політики:

– фіскальну;

– економіко-регуляторну;

– захисну;

– контрольно-організаційну;

– інформаційно-статистичну;

– міжнародно-політичну.

Зміст фіскальної функції митної політики полягає в наповненні державного бюджету за рахунок стягнення мита, податку на додану вартість, акцизного збору з товарів та інших предметів під час переміщення через митний кордон. Від зазначених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, як збір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митне супроводження тощо, які не виконують фіскальної функції, а є платою за послуги митниці . До цієї ж функції належить здійснення валютного, грошово-вексельного та умовно-гарантійного контролю. Ще до цієї функції входить здійснення контролю за визначенням митної вартості товарів, аналіз та визначення шляхів ліквідації надтарифних та псевдо-тарифних механізмів митно-тарифного регулювання.

Економіко-регуляторна функція передбачає вплив з боку держави та її компетентних органів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного та неекономічного (адміністративного) характеру для регулювання останніх з метою забезпечення національних інтересів та інтересів національних товаровиробників, створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики у сфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов’язань держави. Подібне регулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мита і митних зборів, ліцензування, квотування, сертифікації та встановлення інших нетарифних обмежень. Важливі складові цієї функції – розвиток інвестиційного клімату, сприяння інноваційному характеру імпорту, забезпечення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів ЗЕД науково-статистичним та експертно-дослідним супроводом, урахування інтересів регіонального та галузевого розвитку зовнішньої торгівлі, впровадження заохочувальних і стимулюючих заходів у системі регулювання ЗЕД, розвиток конкурентного та антимонопольного середовища, забезпечення антидемпінгового й антисубсидійного розслідування, запровадження механізмів попередньо-визначального та постінспекційного контролю, ефективне використання заходів класифікаційного та верифікаційного контролю.

Іноді цю функцію називають регулятивною, економічно-регулятивною, нормотворчою, але назва “економіко-регуляторна”- є найбільш точною. Ця функція реалізується у правовій формі як нормотворчість (підготовка, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів у вигляді законів про встановлення ставок мита, рішення компетентних органів щодо введення нетарифних заходів регулювання тощо) та в організаційній формі регулювання, що реалізується через здійснення митної справи.

Захисну функцію іноді  ще називають “правоохоронною”, але  вона як функція державної політики має дещо ширше значення, ніж просто правоохоронна діяльність держави . Ця функція спрямована в першу чергу на захист держави від зовнішніх та внутрішніх загроз і в широкому розумінні включає: забезпечення національної безпеки держави, підтримання міжнародної безпеки, громадського порядку, моральності, захист внутрішнього ринку, захист інтересів споживачів, створення умов для підтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів, ефективну боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, захист прав інтелектуальної власності, сприяння антимонопольній політиці, сприяння забезпеченню екологічної безпеки, здійснення заходів антикорупційного характеру, забезпечення судово-експертної діяльності, апеляційної роботи, збереження історико-культурного надбання, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом, злочинністю тощо. Велика частка подібних завдань реалізується в процесі виконання митними органами своїх контрольних функцій, а також при виконанні завдань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Головне завдання контрольно-організаційної функції – це формування умов і  порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон та їх практична реалізація шляхом проведення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів, тобто перевірки законності їх переміщення через митний кордон, а також видачі дозвільних документів на право займатися декларуванням товарів, відкриття й експлуатації митних складів, розміщення суб’єктів у пунктах пропуску, на право виконувати діяльність митного перевізника; погодження на відкриття вантажних митних комплексів; ефективного використання заходів класифікаційного та верифікаційного контролю; здійснення експертних досліджень, внесення до реєстру об’єктів інтелектуальної власності; узгодження місця прибуття транспортних засобів; видачі свідоцтва про відповідність інфраструктури СЕЗ, свідоцтва про внесення в реєстр суб’єктів СЕЗ; затвердження переліку документів, що подаються під час митного оформлення; визначення підприємств, яким надано режим сприяння при митному оформленні, запровадження механізмів попередньо-визначального та пост-інспекційного контролю тощо.

До цієї ж функції належать забезпечення однозначного застосування норм законодавства, створення умов декларативного, документального, оглядового забезпечення для проведення належного  митного контролю й митного оформлення, забезпечення системами зв’язку, технічними засобами контролю, оптимізація системи митних органів тощо. Важлива адміністративна складова цієї функції – забезпечення митних органів високо- кваліфікованими кадрами як одним із основних ресурсів, необхідних для митної безпеки держави, багаторівневого безперервного їх навчання, підвищення соціальної захищеності митників [2].

Інформаційно-статистична  функція – важлива складова для  координування напрямків розвитку митних органів. Це відносно нова функція, що стала суттєвою в розвитку інформаційних  технологій, а особливо з появою мережі Internet, яка дала можливість реалізувати on-line спілкування митниці та суб’єктів  зовнішньоекономічної діяльності шляхом уведення електронного декларування й  отримання результатів митного  оформлення через ці мережі. Зараз  усі передові митні технології створені на базі та з використанням інформаційних  систем, які пройшли шлях від допоміжного  забезпечувального механізму до провідного стрижня митних технологій контролю, обробки, аналізу та зберігання митної інформації. Тенденції світового  розвитку показують, що для спрощення  митних процедур і процедур логістики  при постачанні товарів для ввезення та вивезення з території країни, зменшення ризиків порушення  безпеки мешканців необхідно  створювати електронні інформаційні системи, які будуть функціонально сумісні  з аналогічними системами різних країн, доступні, безпечні, об’єднані  та контрольовані. Європейська спільнота  визначає, що шлях до цього – зменшення  різниці між митними процедурами  країн світу і називає механізм її реалізації “електронною митницею”. Важливою складовою цієї функції  стала організація збирання та зберігання інформації про результати митного  контролю й митного оформлення, забезпечення зовнішньоекономічної діяльності науково-статистичним супроводом, обмін попередньою інформацією  з країнами – торговими партнерами про товари і транспортні засоби, обмін інформацією з іншими державними органами й державами, забезпечення та участь у процедурах митного оформлення і контролю, автоматизація (без урахування людського фактора) процесу аналізу й регулювання митних ризиків тощо.

Підтвердженням актуальності та доцільності виділення окремої  функції є прийняття програм  уведення міжнаціональних і національних комплексних систем “Електронна  митниця” в Європі, Росії, Китаї та інших країнах.

Міжнародно-політична функція полягає в забезпеченні міжнародно-інтеграційного процесу, здійсненні міжнародно-правових заходів розвитку міжнародного митного співробітництва, залученні організаційної та фінансової допомоги для розвитку митної справи. Невтручання митних органів у внутрішньодержавні політичні процеси сприяє стабілізації політичної ситуації в країні [7].

Отже, митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічних завдань та інтересів держави. Поміркована й урівноважена, а головне, стабільна митна політика сприяє зміцненню національної економіки, розвитку експортного потенціалу вітчизняної продукції, прискоренню і поглибленню інтеграції у світову економічну систему та активізації участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях.

РОЗДІЛ II. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

2.1. Характеристика методів  митного регулювання ЗЕД України

Сучасний етап ринкової трансформації  економіки України передбачає, насамперед, розбудову таких елементів економічної  системи, які, з одного боку, здатні забезпечувати рівні умови для  здійснення господарської діяльності для усіх суб'єктів господарювання, а з іншого — слугують інструментами  державного впливу на загальну ситуацію в економіці. Це повною мірою стосується формування митно-тарифної системи регулювання зовнішньоекономічних відносин.

На сучасному етапі  існує багато методів регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн  учасників міжнародної торгівлі, необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації для її участі у міжнародному товарообміні.

Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності діляться на слідуючи основні  групи: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні  методи), методи стимулювання експорту, торговельні угоди та інше.

Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується  у відсотках до митної вартості товарів  та інших предметів, які оподатковуються  митом; специфічне, що нараховується  у встановленому грошовому розмірі  на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування.