Поняття страхування та його функції

     Наведемо принципи  інвестиційної діяльності страховика:

• диверсифікації, що передбачає широке коло сфер інвестування для зменшення інвестиційного ризику;
• повернення вкладень, що передбачає гарантію повернення інвестованих  коштів;
• прибутковість;
• ліквідності, що означає інвестування лише в цінності з високою ліквідністю.

     Відповідно до зазначених  принципів інвестиційної діяльності  страховик має право розміщувати  страхові резерви в такі активи:

• гроші на поточному рахунку;
• банківські вклади ( депозити );
• нерухомість;
• цінні папери що передбачають одержання доходу;
• державні цінні папери;
• права вимог до перестрахувальнитків;
• готівку в касі в обсязі лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

     Структура розміщення  технічних резервів за видами інвестування визначена Положенням у відсотках до їх розміру.

     З переліку напрямків  інвестування випливає, що з метою  захисту страхових резервів страховій  компанії заборонені позикові  операції, торговельно-посередницька  діяльність, вкладення в інтелектуальну власність, додаткова оплата праці співробітників із страхових резервів, інвестиції в чеки, приватизаційні папери, паї фондових і товарних бірж.

     У країнах з розвиненою  економікою склалася структура  інве6стиційних страхових компаній, яка не впливає негативно на їх фінансову стійкість. Звичайно 5 – 7 % успіх їхніх активів становлять високоліквідні короткострокові інвестиції. Це банківські депозитні вклади. а також різні цінні папери – депозитні сертифікати. казначейські і комерційні векселі. облігації тощо. Середньо- і довгострокові інвестиції можна поділити на інвестиції в цінні папери з фіксованим доходом. акції й облігації підприємств, нерухомість і іпотечний кредит.

      Капітал страхових  компаній найчастіше вкладають  у цінні папери з твердо фіксованим доходом, адже вони є надійним об'єктом капіталовкладень, гарантують стійкий дохід і водночас завжди можуть бути реалізовані за ринковою ціною. З метою отримання більшого прибутку страхові компанії активно інвестують кошти й у звичайні акції різних компаній.

     Близько 7 – 8 % активів  страхових компаній припадає  на нерухомість. тобто довгострокові  інвестиції. До складу нерухомості  звичайно входять контори. адміністративні  будівлі, офіси , житлові будинки  тощо. Дохід від нерухомості трохи нижчий прибутку, який одержують від акцій і цінних паперів. Страхові компанії надають також іпотечний кредит під забезпечення нерухомістю. Однак цей вид інвестицій має низьку ліквідність і довгостроковий характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

     Кожна страхова компанія дотримується своєї інвестиційної політики, зумовленої насамперед характером здійснюваних страхових операцій, термінами й обсягів акумульованих коштів. Так, інвестиції в нерухомість і іпотечний кредит здійснюють здебільшого компанії зі страхування життя, тоді як у структурі інвестицій компаній майнового страхування переважають цінні папери з фіксованим доходом, що забезпечують стійке фінансове становище і своєчасну виплату страхового відшкодування за великими збитками.

     Фінансова стійкість компанії досягається дотриманням нормативу співвідношення власних активів компанії і прийнятих страхових зобов'язань 9 резерв платоспроможності страхової компанії ) і визначається розміром чистих активів. Забезпечується фінансова стійкість страховика перевищенням активів над річними зобов'язаннями в розмірі до 20 % річної суми внесків. що надійшли.

     До загальних критеріїв оцінки діяльності страхових компаній належать репутації страховика, досвід роботи, прибутковість його діяльності і виконання зобов'язань перед клієнтами.

      Досвід роботи  страхової компанії має особливо  важливе значення. Якщо компанія  тривалий час функціонує на  ринку, то це означає, що вона  успішно розв'язує свої проблеми  і пристосувалась до загальної  економічної ситуації.

     Робота компанії, безумовно, повинна бути прибутковою, тобто  мати прибуток як фінансовий  результат за підсумками року.

     Репутація страховика  формується серед його партнерів  по бізнесу і клієнтів як  інтегральний показник його роботи  і характеризується інформацією про сумлінність дій або обмеження інтересів страхувальників.

     Слід сказати, що відносини  в галузі страхування регулюються  нормами цілого ряду галузей  права. насамперед цивільного, тому  страхування як юридичний інститут вивчається не лише у фінансовому праві.

     Фінансові результати  страхових операцій визначаються  окремо по кожному виду страхування  і по всіх страхових операціях  у цілому. Визначення робиться  шляхом зіставлення прибутків  і витрат страхових організацій. У випадку перевищення витрат над прибутками страхова організація працює зі збитком.

     Прибуток страхової  компанії є джерелом формування  резервних фондів і одним з  джерел інвестиційної діяльності  страховика. Страховик одержує прибуток  від здійснення страхових операцій, надання інших послуг на страховому ринку та від інвестування на фінансовому ринку і ринку нерухомості.

      Фінансовий стан страхової компанії безпосередньо залежить від структури її страхового портфеля, тобто від співвідношення застрахованих об'єктів. Збалансованість страхового портфеля досягається вирівнюванням страхових сум прийнятих до страхування ризиків для того, щоб виплати за окремими угодами не зруйнували фінансову базу страховика. Це можливо, оскільки розмір страхового фонду з усіх застрахованих об'єктів значно менший від загальної суми страхової відповідальності, й необхідність виплати відносно великих страхових сум за кількома угодами з ризиками з високою вірогідністю може призвести до втрати страхового фонду. Таким чином, виникає ситуація , коли страховик хоче, але з об'єктивних причин не може прийняти ризик до страхування, якщо ризик надто небезпечний. Необхідно збалансувати потенційну відповідальність, пов'язану із сукупною страховою сумою, з фінансовими можливостями страховика, і водночас надати йому можливість брати до страхування ризики будь-якого розміру з тим, щоб страхова компанія не бала обмежена щодо отримання прибутку від діяльності на страховому ринку. Таким механізмом є перестрахування і його різновид – співстрахування, коли страховик залучає до укладення договору страхування інших страховиків.

    За результатами діяльності страхової організації визначається рентабельність страхових операцій : відношенням річної суми прибутку до річної суми платежів. Рентабельність визначається по кожному виду страхування й у цілому по всіх операціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. – К.: Знання, 1998.
2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. К.: Знання, 1997
3. Бланк І. А. Основи фінансового менеджменту: У 2 т. – К. : Ніка – центр, 1999.
4. Василик О. Д. Державні фінанси України. – К. : Вища шк., 1997
5. Василик О. Д. Теорія фінансів. – К. : НІОС, 2000.
6. Гвозденко А. А. Основи страхування: Підручник. М. : Фінанси і статистика, 1998.
7. Горбач Л. М. Страхова справа. навчальний посібник. Київ, 2003.
8. Губар О. Є. Соціальне страхування у забезпеченні соціального добробуту // Фінанси України. 2002. - № 8.
9. Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ
10. Закон України від 02. 11. 2006 № 322- V Про внесення змін до Закону України " про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням " щодо дитячих новорічних подарунків
11. Закон України від 12. 02. 2006 №435-V Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань загальнообов'язкового державного соціального страхування
12. Закон України від 22. 02. 01 № 2272 Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
13. Закон України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (зі змінами)
14. Кашенко О. А., Борисова В. А. Соціально-економічні основи страхування. Навчальний посібник, Суми: Університетська книга, 1999.
15. І. О. Петровська, Д. В. Клиновий. Фінанси. Навчальний посібник. ЦУЛ. – 2002
16. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР.
17. Степанов Д, В., Федоренко В. Г, Страхування як складова частина інвестиційного процесу // Економіка України. – 2000. - № 12.
18. Мортиков В. В. Ризики на ринку праці та їх страхування // Фінанси України. – 1997. - №9.
19. Ротова Т. А. , Руденко Л. С. Страхування: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001.
20. Юрченко Л. А. Финансовый менеджмент страховщика: Учебн. пособиє. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.