Поняття страхування та його функції

     Колективне страхування  ґрунтується на солідарній відповідальності  членів страхового фонду, який  вони формують своїми внесками. Саме колективне страхування є основою страхового ринку  у формі страхових фондів страхових компаній.

     За формою залучення  до страхування розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.

     Добровільне страхування  означає виникнення страхових  відносин лише на основі добровільно укладеної угоди ( страхового поліса ) між страхувальником і страховиком у разі можливої участі посередників страхового ринку ( страхового брокера. страхового агента ). Воно є частиною цивільних правових відносин.

     Добровільне страхування функціонує в разі дотримання таких принципів добровільного страхування:

- поєднання законодавчого регулювання страхової діяльності з боку держави з добровільним укладенням договору страхування кожним страхувальником;

- вибіркове охоплення страхуванням з огляду не лише на бажання страхувальника, а й на об'єктивні обмеження в укладенні договору страхування, які обумовлює страховик;

- добровільне страхування завжди обмежене терміном, передбаченим договором. Безперервність страхування досягається повторним укладенням договору;

- добровільне страхування діє лише за умови оплати згідно з договором (разовий внесок або періодичні платежі). несвоєчасна оплата, що порушує умови договору, означає припинення страхових відносин;

- страхове забезпечення за договором страхування залежить лише від бажання страхувальника і перебуває в межах страхової оцінки майна.

     Добровільне страхування  за деякими випадками (особисте. медичне, пенсійне, протипожежне) існує  паралельно з обов'язковою формою  страхування і доповнює його, створюючи додатковий страховий захист страхувальника.

     Обов'язкове страхування  існує у сфері інтересів не  лише окремих страхувальників. а й суспільства загалом. Тобто зумовлене суспільною доцільністю. Обов'язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, що регламентують аспекти відповідного страхування; рівень страхової відповідальності; права та обов'язки сторін; встановлення тарифних ставок страхових платежів. Законодавчо також визначено страхові організації, яким доручено обов'язкове страхування за його окремими видами на основі укладення договорів міх страховиком і страхувальником.

     Обов'язкове страхування  передбачає деяку добровільність  включення в категорію об'єктів  страхування. Наприклад, окрема людина  добровільно приймає рішення про початок роботи за спеціальністю, що передбачає обов'язкове страхування. Але цей вид страхування повністю охоплює конкретну категорію об'єктів страхування, якщо це передбачено законодавством. В Україні згідно із законодавством обов'язкове страхування  існує у вигляді  обов'язкового та загальнообов'язкового державного страхування.

     Обов'язкове страхування  здійснюється в межах договору  обов'язкового страхування за  рахунок коштів страхувальника  і включається в його валові  витрати. Страховиком є організація , яку затверджено законодавчо. Такий вид страхування поширюється на окремі види професійної діяльності   (військовослужбовці, працівників органів юстиції, державних контрольних органів, митники, донори та ін.), пасажирів громадського транспорту, власників транспортних засобів, а також фінансові гарантії притранзитних перевезеннях підакцизних товарів через територію України.

     Загальнообов'язкове  державне соціальне страхування ( пенсійне, медичне, у зв'язку з  тимчасовою втратою працездатності; на випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві ) здійснюють спеціальні позабюджетні фонди, які формуються з коштів страхувальників, застрахованих осіб, асигнувань з бюджету.

     За формою організації  страхування розрізняють державне, недержавне, взаємне, співстрахування, перестрахування ( рис. 1 ).

    

Рис. 1. Організаційні форми страхування

  

 Державне страхування базується  на державній відповідальності  і в умовах ринкової економіки  обмежується виключно страховими гарантіями, які надає держава через свої уповноважені органи. Державне страхування – це така організаційна форма, згідно з якою страховиком є держава в особі уповноважених на це організацій. У межах державного страхування держава монопольно здійснює окремі види страхування.

      Особливість державного  страхування полягає в економічній  природі державних страхових  фондів і здійснюється через  бюджетні або позабюджетні цільові  фонди, які формуються в межах  державних фінансів. Джерелом цих  фондів, як і державних фінансів загалом. є податки і обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб до бюджету та позабюджетних фондів.

     Розрізняють такі  види державного страхування:

- централізоване за рахунок централізованого страхового ( резервного ) фонду, який створюється із загальнодержавних ресурсів у натуральній та грошовій формі. Ресурси у натуральній формі – це постійно оновлювані запаси стратегічного значення, у грошовій – підпорядковані уряду централізовані державні фінансові резерви. Завдання централізованого  страхового фонду, який є елементом загальногосподарського комплексу країни, полягає у страхуванні економіки країни від наслідків надзвичайних подій природного та техногенного характеру;

- загальнообов'язкове соціальне за рахунок Фондів соціального страхування, які формуються, у свою чергу за рахунок відрахувань роботодавців, що включаються до собівартості продукції та послуг, внесків найманих працівників, асигнувань з державного бюджету, інших надходжень відповідно до законодавства.

     Недержавне страхування базується на колективній відповідальності. У цій формі страхування  страховиком є приватний капітал у вигляді господарського товариства ( найпоширенішою формою страхової компанії є акціонерне товариство ), яке функціонує згідно з чинним законодавством і здійснює страхову діяльність. Страховий фонд товариства формується за рахунок його статутного статутного капіталу, страхових внесків і прибутку від страхової діяльності. Недержавне страхування за розмаїттям ризиків, що страхуються, і кількістю незалежних страхових компаній становить основу ринку страхових послуг.

     Взаємне страхування  ґрунтується на колективній відповідальності  групи юридичних і фізичних  осіб, що об'єдналися в товариство  взаємного страхування, страховий  фонд якого формується за рахунок їх внесків. товариство взаємного страхування належить до некомерційних організацій ( його основною метою не є отримання прибутку ). Кожний засновник товариства є членом-пайовиком і має право на страховий захист пропорційно до власного внеску. Після виплати страхового відшкодування страховий фонд товариства поповнюється внесками його членів.

     Види страхування  вирізняють відповідно до класифікації  об'єктів страхування, які є носіями  страхового інтересу і належать  до матеріальних чи нематеріальних явищ. Відповідно об'єкти страхування поділяють на класи: що мають вартість і що не мають вартості. В українському законодавстві як окремі об'єкти розрізняють особисте, майнове та страхування відповідальності. У законодавствах деяких країн з ринковою економікою додатково як окремий об'єкт страхування розглядається страхування економічних ризиків. Кожний об'єкт страхування ( галузі ) поділяється на підгалузі, що мають специфічні особливості ризиків, які, у свою чергу, так само мають різновиди.

     Об'єктом особистого страхування є життя. здоров'я та працездатність людини. Воно поєднує ризикову та зберігальну функції – нагромадження платежів і видачу позики під заставу страхового поліса. У межах підгалузей цього виду страхування ( життя, від нещасного випадку, медичного та пенсійного страхування ) розрізняють страхування здоров'я громадян у поїздах за кордон, пенсій за віком або станом здоров'я, від нещасних випадків професійних груп, дітей і школярів, ритуальних послуг та ін.

     За формою організації особисте страхування буває добровільним та обов'язковим, а залежно від чисельності застрахованих – індивідуальним і груповим.

     Медичне добровільне  страхування є частиною системи  суспільної охорони здоров'я  і може фінансуватись за рахунок  спеціальних страхових фондів, організованих, наприклад, за територіальним принципом. Така організаційна форма страхування поширена у країнах з розвиненими ринковими відносинами і, безперечно, з часом буде реалізована в Україні у процесі здійснення медичної реформи.

     Територіальний фонд  медичного страхування формується  за рахунок внесків фізичних  осіб ( розмір внесків залежить  від стану здоров'я страхувальника ), підприємств, розміщених на території, яку охоплює дія фонду, а також  внесків місцевого органу влади, який є страхувальником для непрацюючих жителів району. Іншими словами, у медичному страхуванні суб'єктами є фізичні особи, страхова медична організація і медичні заклади. Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати медичної допомоги.

     Об'єктом медичного страхування є страхування різних видів майна, його підгалузі виокремлено залежно від форми власності майна. Для українського страхового ринку традиційними є такі види, як страхування сільськогосподарських культур і тварин, транспортним

х засобів, вантажу, особистого майна громадян.

     Страхувальником майнового  страхування може бути лише  юридична або фізична особа, яка  має самостійний юридичний майновий  інтерес.

     Протипожежне страхування згідно із світовою практикою страхової діяльності є окремою підгалуззю страхування з огляду на його значення в підприємницькій діяльності. Розрізняють добровільне і обов'язкове добровільне страхування. Особливість формування страхового фонду цього виду страхування полягає у спрямуванні до нього певного процента від суми договору майнового страхування і договору страхування цивільної відповідальності, але в межах загального страхового фонду кожної страхової компанії. У структурі страхового фонду протипожежного страхування виокремлюється фонд пожежної безпеки, джерелом формування якого є процент відрахування від суми страхових внесків за протипожежним страхуванням.

     Страхування відповідальності  страхувальника захищає як його  інтереси, так і інтереси застрахованих. Страхувальник звільняється від  відшкодування збитків третім особам. Особливість цього виду страхування полягає в укладанні страхового договору без визначення конкретного застрахованого ( особи чи суб'єкта господарювання ). Застрахований і розмір відшкодування визначаються рішенням суду лише в разі настання страхового випадку, тобто при заподіяння шкоди третій особі.

     Найпоширенішим є  цивільне страхування власників транспорту різних видів, яке поєднує умови особистого і майнового страхування ( відшкодування втрат здоров'я і пошкодження майна ). Згідно із законодавством країни таке страхування є обов'язковим чи добровільним залежно від виду транспортного засобу.

     Перспективними для  українського страхового ринку  є такі види страхування відповідальності: позичальника за повернення кредиту, роботодавця, цивільної відповідальності підприємств, що є джерелом підвищеної загрози. за забруднення довкілля, ядерної відповідальності, цивільної відповідальності виробників товарів та надавачів послуг, професійної відповідальності ( лікарів, митних брокерів, юристів та ін. ), відповідальності ділового партнера.

     Страхування економічних  ризиків як окрема галузь страхування, доцільність якого доведена практикою  господарювання розвинених ринкових  країн, сучасним українським законодавством  не передбачене,  але можливе. У страхуванні економічних ризиків розрізняють страхування від комерційних, технічних, правових, політичних ризиків і ризиків у фінансово-кредитній сфері.

     У разі страхування  комерційних ризиків об'єктом  страхування  є інвестування грошових  і матеріальних ресурсів, результатом якого має бути отримання доходу, тобто підприємницька діяльність. Проявом ризику є неотримання очікуваного доходу. Конкретними і найпоширенішими видами страхування економічних ризиків є такі:

- страхування втрат прибутку від призупинення з різних причин процесу виробництва;

- страхування втрат доходу від  невиконання партнерами договірних  зобов'язань;

- страхування орендної плати  від неможливості її отримання  через страховий випадок;

- страхування рентної плати  від припинення орендних відносин через страховий випадок;

- страхування відновлюваної вартості майна, якщо для цього потрібні будуть витрати, що перевищують вартість застрахованого майна.

     Страхування технічних  ризиків поширюється на всі  види ризиків щодо створення та експлуатації підприємства.

     Страхування фінансово  – кредитних ризиків охоплює  ті з них, що виникають внаслідок  фінансової діяльності страхувальника. Це страхування:

• експортних операцій, у тому числі експортних кредитів;
• банківських кредитів від ризику неплатежів;
• банківської діяльності від заподіяння шкоди персоналом або внаслідок інших протиправних дій;
• валютних ризиків від нестабільності курсу валюти;
• від інфляції.

 

 

3.4. СПІВСТРАХУВАННЯ І ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

    

 

     Фінансовий стан страхової  компанії безпосередньо залежить від структури її страхового портфеля, тобто від співвідношення застрахованих об'єктів. Збалансованість страхового портфеля досягається вирівнюванням страхових сум прийнятих до страхування ризиків для того, щоб виплати за окремими угодами не зруйнували фінансову базу страховика. Це можливо, оскільки розмір страхового фонду з усіх застрахованих об'єктів значно менший від загальної суми страхової відповідальності, й необхідність виплати відносно великих страхових сум за кількома угодами з ризиками з високою вірогідністю може призвести до втрати страхового фонду. Таким чином, виникає ситуація , коли страховик хоче, але з об'єктивних причин не може прийняти ризик до страхування, якщо ризик надто небезпечний. Необхідно збалансувати потенційну відповідальність, пов'язану із сукупною страховою сумою, з фінансовими можливостями страховика, і водночас надати йому можливість брати до страхування ризики будь-якого розміру з тим, щоб страхова компанія не бала обмежена щодо отримання прибутку від діяльності на страховому ринку. Таким механізмом є перестрахування і його різновид – співстрахування, коли страховик залучає до укладення договору страхування інших страховиків.