Поняття страхування та його функції

     Під шкодою навколишньому  середовищу розуміють забруднення  або знищення лісових, водних, повітряних  і земельних ресурсів ( наприклад, у результаті пожежі або будівельних робіт ), забруднення біосфери і сільськогосподарських угідь.

     Шкода здоров'ю населення  виражається у вигляді збільшення  захворюваності і смертності.

    Цивільна відповідальність за завдання в процесі виробництва шкоди третім особам ( юридичним і фізичним ) виникає при аваріях, які справили шкідливий вплив на навколишню територію.

     Наслідки аварії в  цьому разі можна розподілити  на найближчі ( безпосередня шкода  у вигляді руйнування будинків  і споруд, забруднення території, травмування і загибель людей  та ін. ) і віддалені ( довгострокове забруднення ґрунту. водних та інших природних ресурсів і подальший вплив такого забруднення на здоров'я людей ).

     Інвестиційні ризики  пов'язані з можливістю недоодержання  або втрати прибутку під час  реалізації інвестиційних проектів. Об'єктом ризику є майнові інтереси інвестора. який вкладає свої кошти.

    Інвестиційні ризики  включають різні за природою  ризики і класифікуються залежно  від особливостей реалізації  проекту  і способу залучення коштів. У загальному випадку виокремлюють:

- кредитні ризики;

- ризики, що виникають на першій стадії інвестиційного проекту і пов'язані з можливим незавершенням проектувальної або будівельно-монтажної частини проекту, а також виявленням дефектів після приймання об'єктів в експлуатацію. Серед них виділяють технічні ризики, що включають сукупність будівельно-монтажних й експлуатаційних ризиків;

- ризики виявлення технічних помилок у проекті;

- підприємницькі ризики, пов'язані з другою стадією інвестиційного проекту;

міждержавні ризики.

     Кредитні ризики пов'язані з можливим неповерненням суми кредиту і відсотків за його обслуговування. Виникають з різних причин: незавершення будівництва, зміна ринкової і загальноекономічної ситуації, недостатня маркетингова підготовка інвестиційного проекту, надзвичайні події.

     Для кредитора має  значення не тільки сам факт  повернення суми кредиту і  відсотків. а й терміни повернення. Затримка призводить до фактичного  зменшення прибутковості виданого  кредиту, а з урахуванням інфляції  й упущення вигоди – і до збитків. Тому кредитори розрізняють ризик прямих збитків у разі неповернення суми кредиту або його частини, і ризик непрямих збитків, пов'язаний з економічними наслідками для кредитора затримки з погашенням боргу. Фінансовими заходами зниження кредитного ризику є одержання фінансових гарантій і страхування.

     Різновидом кредитного  ризику є відсотковий ризик. що  виникає в тому разі, якщо кредит  отриманий під плаваючу процентну  ставку, яка прив'язується до міждержавних  фінансових кредитних інструментів, що змінюють свою вартість у часі.

     Відсотковий ризик  виникає і тоді, коли відсоткова  ставка за кредитом визначається  залежно від зміни світових  економічних показників на дату  одержання кредиту.

     Технічні ризики супроводжують  будівництво нових об'єктів і їх подальшу експлуатацію. Вони можуть бути складовою промислових. підприємницьких і інвестиційних ризиків.

     Серед технічних вирізняють  будівельно-монтажні й експлуатаційні  ризики:          

- втрати або ушкодження будівельних матеріалів і устаткування внаслідок несприятливих подій – стихійного лиха, вибуху, пожежі, злочинних дій тощо;

- недоліки функціонування об'єкта внаслідок помилок при проектуванні і монтажу;

- заподіяння фізичної шкоди персоналу, зайнятому на будівництві об'єкта.

     Ризик невиконання післяпускових гарантійних зобов'язань пов'язаних з можливими збитками підрядчика, що приймає на себе гарантійні зобов'язання із забезпечення його безперебійної експлуатації протягом гарантійного терміну.

     Розрізняють внутрішні  й зовнішні підприємницькі ризики. Зовнішні ризики пов'язані із завданням збитків і недотриманням підприємцем очікуваного прибутку в наслідок порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або з інших незалежних від нього причин.

     Внутрішні ризики  залежать від здатності підприємця організувати виробництво і збут продукції. На них впливають такі чинники: рівень менеджменту, собівартість, якість і надійність продукції, умови збуту, реклама, організація післяпродажного сервісу, наявність оборотних засобів, клієнтура й ін.

     Збиток від підприємницьких  ризиків буває прямим і непрямим. Прямий збиток – це втрати основних і оборотних фондів, фізична шкода, заподіяна персоналу, фізична шкода і майновий збиток третім особам ( населенню й організаціям ).

     Непрямий збиток – це неотримання доходу ( упущена вигода ) внаслідок перерви в господарській діяльності з різних причин.

     Підприємницькі ризики  можуть бути викликані такими  причинами:

- природні ( стихійні лиха );

- катастрофи ( падіння літальних апаратів і їхніх частин, аварії, вибухи палива, хімічних речовин тощо );

- знос будинків і споруджень, поломки машин і устаткування;

- помилки персоналу;

- злочинні дії;

- порушення контрагентами підприємця своїх зобов'язань за угодами;

непередбачені витрати – судові й інші.

     До страхування приймаються  також фінансові і комерційні  ризики.

     Фінансові ризики  виникають у процесі управління  фінансами підприємства. Найчастіше  зустрічаються валютні, процентні  і портфельні ризики.

     Під валютними ризиками  розуміють імовірність виникнення збитків від зміни обмінних курсів у процесі зовнішньоекономічної діяльності в інших країнах, а також при одержанні експортних кредитів. До валютних ризиків належать операційний ризик ( можливі втрати через зміну курсу валют ), економічний ризик погіршення економічних показників роботи підприємства в національній валюті і ризик при консолідації балансів компаній однієї промислової групи. що розміщуються в різних країнах.

     Під процентними ризиками  розуміють імовірність виникнення  збитків у разі зміни процентних  ставок за фінансовими ресурсами. Серед них виокремлюють:

- позиційний ризик, що виникає, якщо відсотки за користування кредитними ресурсами виплачується за плаваючою відсотковою ставкою;

- портфельний ризик, що відображає вплив зміни відсоткових ставок на вартість фінансових активів, таких, як акції й облігації. При цьому вплив здійснюється не на окремі види цінних паперів, а на інвестиційний портфель загалом;

- економічний ( структурний ) відсотковий ризик, пов'язаний із впливом зміни відсоткових ставок на економічне становище компанії в цілому.

    Комерційні ризики пов'язані  з можливістю недоодержання прибутку  або виникнення збитків у процесі  здійснення торговельних операцій внаслідок неплатоспроможності покупця в момент оплати товару; відмови замовника від оплати продукції; зміни цін на продукцію після укладання контракту; зниження цін на продукцію.

     Міждержавні ризики  виникають при здійсненні підприємцями  й інвесторами своєї діяльності на території іноземних держав. Дохід від бізнесу може зменшитися у разі несприятливої зміни політичної або економічної ситуації у країні. Втрата або зменшення доходу від бізнесу відбувається з різних причин, серед яких можна виокремити такі:

зміна політичного ладу країни;

експропріація або націоналізація об'єктів національної власності;

знищення або ушкодження об'єктів власності в результаті воєнних дій і політичних заворушень;

зміна загальногромадського і соціального видів законодавства ( митного, податкового й ін. ).

     Для інвестора міждержавні ризи в цілому означають імовірність того,що об'єкти інвестицій будуть знищені або експропоційована в результаті суспільно-політичних потрясінь або якщо різко погіршаться умови для інвестиційної або економічної діяльності в результаті зміни законодавчої бази.

     Для підприємця міждержавні  ризики означає можливість невиконання  укладених міжнародних контрактів, пошкодження або втрату майна, інвестованих у бізнес коштів.

     Політичні ризики є найважливішою складовою міждержавних ризиків. Вони полягають у можливості недоодержання доходу або втрати власності іноземного підприємця або інвестора внаслідок зміни соціально-політичної ситуації у країні. Ці ризики виявляються у вигляді таких подій:

- зміни у валютному законодавстві, що перешкоджають виконанню міжнародних контрактів або репатріації валютного виторгу;

- зміни юридичної бази, що ускладнюють здійснення підприємницької діяльності;

- націоналізація або експропріація підприємств, створених за участю іноземних інвесторів;

 - внесення змін в арбітражне право;

- воєнні дії, цивільні заворушення, що призвели до заподіяння шкоди майновим інтересам підприємців.

 

 

 

 

 

 

3.3. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРАХОВИХ

ФОНДІВ І ВИДИ СТРАХУВАННЯ

 

 

     Сучасні форми організації страхування як особливої сфери фінансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької діяльності визначаються загальними функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що відображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.

     Ринково економіка характеризується свободою і численними формами підприємництва при збереженні за державою регулювання найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил окремих галузях. Це відображається в законодавстві стосовно окремих видів діяльності. зокрема страхування. Таким чином, страхування як економічна категорія  є інструментом регулювання ринкової економіки і водночас як вид діяльності є об'єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню впорядкованої структури страхового ринку. В Україні державний нагляд за страховою діяльністю згідно із Законом України "Про страхування" здійснює спеціальний уповноважений орган виконавчої влади.

     Страховий ринок функціонує  за умови реалізації певних  принципів. Основним принципом страхування в ринковій економіці є забезпечення конкурентоспроможності страхового ринку на основі демополізації страхової діяльності. До об'єктів конкуренції страхових організацій належать умови мобілізації коштів страхувальників у страхові фонди, ефективність інвестування та досягнення високих кінцевих фінансових результатів. Саме конкуренція спонукає страхові організації в їх форм діяльності постійно розширювати асортимент страхових послуг, удосконалювати систему їх оплати і підвищувати оперативність виплат страхового відшкодування.

     Принцип забезпечення  фінансової стабільності страхової  організації впливає на конкуренцію  між страховими організаціями  різних форм, коли безпідставно  знижують тарифи або здійснюється  ризикове інвестування. Конкуренція  в галузі страхування не повинна порушувати інтереси страхувальників, тому держава регламентує сферу страхового інвестування.

     Принципом  організації  страхування є також забезпечення юридичного захисту учасників страхового фонду в разі настання страхового випадку незалежно від форм організації страхування. Цей принцип реалізується через механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування всіх видів страхової діяльності та контроль з боку органу державного страхового нагляду.

     З урахуванням наведених принципів страхування класифікується за різними критеріями.

     За формою власності  страхової організації поділяють  на державні (державний сектор  страхування ) і недержавні (комерційний  сектор страхування).

     За формою страхових  фондів у страхуванні розрізняють самострахування, централізоване і колективне страхування.

     Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Недоліком розглядуваної форми страхування є неможливість створити страхові фонди необхідного розміру, оскільки це потребує вилучення з господарського обороту значних коштів. Самострахування є першою історичною формою страхування.

     Централізоване страхування  базується на державній відповідальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах ( резервних фондах Кабінету міністрів і регіональних державних органів влади ). Особливість цієї форми страхування полягає в обмеженості об'єктів страхування ( надзвичайні події ) і формування як грошових, так і майнових страхових фондів ( державний резерв ).