Поняття страхування та його функції

 

 

ПЛАН

   

 

  Вступ.

1. Поняття страхування та його функції.
2. Управління страховою справою.
3. Фінансові відносини у сфері страхування.
0. 3.1. Економічна сутність страхових відносин.
0. 3.2. Ризики, що беруться до страхування.
0. 3.3. Форми організації страхових фондів і види страхування.
0. 3.4. Співстрахування і перестрахування.
0. 3.5. Фінансові потоки страхового ринку.

Висновок.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

   Окремі елементи страхування були відомі ще за тисячі років до нашої ери. На жаль, інформація, що дійшла до нас із давніх часів, не дає системного уявлення про зародження цього надійного способу захисту економічних інтересів громадян, виробничих і соціальних формувань. Людям притаманне прагнення захиститися від небезпеки здоров’я, життя та ін.

    Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія страхування є складником категорії фінансів. Разом із тим можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії страхування, а саме:

- страхування пов'язане тільки з перерозподільчими відносинами, які зумовлені настанням страхових випадків;

- при страхуванні має місце солідарне розподілення нанесеного збитку між учасниками страхування, що зумовлює повернення коштів, мобілізованих до страхового фонду;

- страхування передбачає перерозподіл збитку як між територіальними одиницями, так і в часі.

     Враховуючи народногосподарську значущість страхової справи для стабільного розвитку суспільного виробництва та забезпечення належного соціального захисту громадян, держава покликана через свої представницькі органи, управлінські ланки усіх рівнів реально сприяти заохоченню інвестиційної діяльності страхувачів та гарантувати умови для беззастережного використання страхових зобов'язань і отримання прибутку.

      Аналіз механізмів  державного регулювання та заохочення  страхової діяльності у розвинених  країнах світу засвідчує, що ці  механізми, адаптовані до умов  місцевого ринку, мають законодавчу  базу та певним чином структуровані. Вони передбачають: розробку законодавчих актів, що регулюють страхову діяльність, та визначення об'єктів обов'язкового страхування;  впровадження механізму регламентування співвідношення страхових зобов'язань та активів, розподіл страхових резервів, місце посередників у страховому бізнесі, умови ліцензування страхувачів; а також визначають процедури визначення страхової компанії банкрутом та механізм захисту страхувальників за цих умов.    

     Економічна категорія  страхування є складовою частиною  категорії фінансів, оскільки перерозподільчі відносини, які притаманні страхуванню, пов’язані з формуванням страхового фонду за допомогою визначених страхових платежів та з відшкодуванням шкоди учасникам страхування за рахунок цього фонду. Тим самим страхування пов’язане з ймовірним рухом грошової форми вартості. Страхування – сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування  матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом.

     Страхування є економічною  категорією, перебуває у тісному  взаємозв'язку з категорією фінансів  і входить в економічну систему  держави. Як і фінанси страхування  зумовлено рухом грошових форм  вартості при формуванні і використанні відповідних цільових фондів грошових коштів у процесі розподілу та перерозподілу грошових доходів і накопичень.

     Інакше кажучи, страхування  – система заходів щодо створення  страхових ( грошових ) фондів, призначених  для повного або часткового відшкодування втрат суб'єктами господарювання від непередбачених обставин ( стихійних лих, аварій, нещасних випадків та ін. ) та надання допомоги громадянам ( чи їхнім сім'ям ) у разі настання страхових випадків у їхньому житті.

 

 

 

 

1. ПОНЯТТЯ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ФУНКЦІЇ

 

        Страхування  – це відшкодування збитків, яких  зазнала фізична чи юридична  особа, за допомогою розподілу  їх між багатьма особами.

     Відшкодовуються збитки  із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба у страхуванні часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим. Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Страхові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) страхування.

     Страхування й підприємництво  взаємозалежні. Для підприємства  характерні гнучкість, готовність  йти на ризик. При цьому виникають визначені страхові інтереси, зумовлені природою підприємницької діяльності.

     Страхування – як  економічна категорія – це  система економічних відносин, за  яких страхувальник, сплачуючи страхові  внески, забезпечує їх використання  на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачуваних несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності – перестраховує частину ризику.

     Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:

- наявність ризику;

- сформоване страхове поле; 

- наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;

- перерозподільчі відносини;

     -    підприємницька  основа страхової діяльності.

     У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхування в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого – видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.

     Сутність страхування  також пов'язана зі створенням  і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування – його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.

     Можна означити такі  функції страхування: ризикова, створення  страхових фондів (резервів), заощадження  коштів, інвестиційна, превентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події).

     Ризикова ( випадкова ) функція. Страхування завжди прив'язане  до ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний  випадковий характер відносин. При настанні обумовленого договором або законом страхового випадку страхувач звертається до страхувальника з вимогою відшкодувати наслідки ризику.

     Створення страхових  фондів ( резервів ) та їх використання. Страхування стає можливим, якщо  у страхувача є кошти для покриття збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.

     Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого  грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. При страхуванні виникають перерозподільні відносини з формування й використання цього фонду. право на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рамках наявних договорів страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями ( виходячи з умов договорів страхування ) і регулюються державою ( ліцензування страхової діяльності ).

     Цей фонд може формуватися  як в обов'язковому, так і в  добровільному порядку. Держава  виходячи з економічної і соціальної  обстановки регулює розвиток  страхової справи у країні.

     Заощадження коштів. Страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе заощаджувально - ризикову функцію. Кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного випадку і по завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини вартості постраждалого майна.

     Сприяючи розвитку  заощаджувальних видів страхування, держава дає змогу впливати  на вирішення спеціальних проблем.

     Інвестиційна функція. Через формування страхового  фонду розв'язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. З розвитком ринку у страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних засобів. У країнах із розвиненою ринковою економікою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. головна задача для страховиків – збільшення кількості страхувальників і використання зібраної страхової премії для інвестиційної діяльності.

     Превентивна функція ( попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової  події ) передбачає широкий комплекс  заходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним  наслідкам страхових випадків, стихійних лих. Сюди ж належать правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. З метою реалізації цієї функції страхувач створює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

     В інтересах страхувача  витрати певних коштів на попередження  збитку ( фінансування протипожежних  заходів, встановлення протикрадіжних  приладів в автомобілі тощо ), що допоможуть зберегти застраховане майно в первісному стані. Витрати страхувача на попереджувальні заходи доцільні, позаяк дозволяють домогтися істотної економії коштів на виплату страхового відшкодування. Джерелом формування фонду превентивних заходів служать відрахування від страхових платежів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. УПРАВЛІННЯ СТРАХОВОЮ СПРАВОЮ

 

    Страхування виникло  й розвивалось як протистояння  стихійним лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завдавали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через систему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людьми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитків.

     Стихійні лиха призводять  до матеріальних втрат, загибелі  багатьох людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнівних сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попередження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя, - разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї категорії визначаються такими ознаками:

- випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

- вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;

- об'єктивна потреба відшкодування збитку;

- реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

     Усвідомлена людиною  й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формула страхові інтереси, завдяки яким стали складатися певні страхові відносини.

     Зміст страхових відносин  охоплювало утворення й використання  ресурсів страхового фонду незалежно  від конкретної форми його  організації.

     В міру розвитку  суспільства ці відносини одержали цивільно-правове закріплення, що у свою чергу дозволило регулювати їх правовими методами.

     Страхування – це  відшкодування збитків, яких зазнала  фізична чи юридична особа, за  допомогою розподілу їх між  багатьма особами.

     Згідно із Законом України " Про страхування", страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

     Враховуючи народногосподарську  значущість страхової справи для стабільного розвитку соцспецільного виробництва та забезпечення належного соціального захисту громадян, держава покликана через свої представницькі органи, управлінські ланки усіх рівнів реально сприяти заохоченню інвестиційної діяльності страхувачів та гарантувати умови для беззастережного виконання страхових зобов'язань і отримання прибутку.