ПЛАН  РОБОТИ ЗА В.9: 
 

      ВСТУП………………………………………………………………………………3

      ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА………………………………………………………5

      Питання 9:  СТАТИСТИКА ВАНТАЖООБОРОТУ І ПЕРЕВЕЗЕНЬ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ………………………………………………………..5

      1.1. Поняття вантажообороту і завдання статистики…………………..5

      1.2. Розподіл перевезень за видами сполучень, класифікація і групування вантажів…………………………………………………………….6

      1.3. Основні показники перевезення вантажів…………………………7

      1.4. Місце автомобільного транспорту  Рівненської області в пасажирських  перевезеннях……………………………………………………9

      1.5. Техніко-економічні показники діяльності  підприємств – суб’єктів перевізного  процесу……………………………………………………………10

      1.6. Транспортні баланси Рівненської області………………………..16 
 

      ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………………………………………..19

      Завдання 1…………………………………………………………………..19

      Завдання 2 ………………………………………………………………….22

    Завдання 3………………………………………………………………….28

      Завдання 4…………………………………………………………………..34

 

      ВИСНОВКИ………………………………………………………………………36

      ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА………………………………………………38  
ВСТУП 

      Статистика - це наука, яка об'єднує принципи та методи роботи з масовими числовими даними - кількісними характеристиками різноманітних явищ і процесів. Вона посідає особливе місце серед інших економічних наук..

      Об'єктами статистичного аналізу є найрізноманітніші  явища й процеси суспільного життя.

      Явища суспільного життя динамічні, вони безперервно змінюються й розвиваються, що неодмінно позначається на їх розмірах, співвідношеннях і пропорціях. Значення розглядуваних кількісних характеристик  залежать від конкретних умов простору і часу.

      Роль статистики досить важлива. Вона розглядає основні поняття , категорії, методи вивчення соціально-економічних явищ, правила збирання і обробки статистичної інформації, методи аналізу .Все це безпосередньо використовується при розв'язанні будь-яких завдань соціально-економічної статистики.

      З питанням про предмет статистики пов'язані поняття статистичної закономірності та статистичної сукупності.

      Закономірність  — це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Згідно з цими принципами закони суспільного розвитку виразно виявляються лише в досить численній сукупності подій. Об'єктивною основою існування статистичних закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес, — основних, спільних для всіх подій масового процесу, та індивідуальних для кожної з них окремо, але випадкових для маси. У разі великої кількості подій вплив випадкових причин взаємно врівноважується, завдяки чому закон стає видимим.

      Отже, статистичні закономірності притаманні лише сукупностям. Саме сукупність, а не окремий елемент є тією базою реального світу, відносно якої можна встановлювати конкретні закони.

      Статистична сукупність — це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку. Так, статистичною є сукупність комерційних банків країни. їх об'єднує характер банківських послуг, хоча капітал, кредитно-інвестиційний портфель, прибуток та інші ознаки в них різні.

      Склад елементів і спосіб їх об'єднання  визначають структуру сукупності. Поліструктурні сукупності за певними ознаками можна розглядати як неоднорідні. Комерційні банки неоднорідні за рівнем капіталізації або за фінансовим станом.

      У реальному житті існує складне  поєднання різних сукупностей та їх елементів. Так, вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, у свою чергу, — це сукупність працівників, верстатів тощо. Базою вивчення конкретної статистичної закономірності є та сукупність, елементи якої — носії підпорядкованих цій закономірності характеристик. Наприклад, вивчаючи кваліфікаційний рівень робітників підприємства, як елемент досліджуваної сукупності розглядають окремого робітника, межі сукупності окреслюють рамками підприємства. Елемент сукупності — робітник — і є носієм кваліфікаційного рівня.

     Мета  курсової роботи – розкрити поняття  статистики вантажообороту та перевезень, соціально-економічне значення і завдання статистики транспорту, виконати практичне завдання.

 

       ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА:

      СТАТИСТИКА ВАНТАЖООБОРОТУ І ПЕРЕВЕЗЕНЬ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

      1.1. Поняття вантажообороту і завдання статистики 

      Суспільний  продукт, створений в сфері виробництва, проходить до споживача через сферу обігу. До місць виробничого або особистого споживання просторове переміщення продукту здійснюється транспортом. Статистичну характеристику цього переміщення дає статистика вантажообороту.

      Вантажооборот — основний показник роботи транспорту по переміщенню вантажів. Обсяг цієї роботи залежить як від обсягу вантажів, що перевозяться і вимірюються в тоннах, так і від відстані, на яку вантажі переміщуються. Відстань вимірюється кілометрами, а на морському транспорті — милями (1 морська миля дорівнює 1,853 км на відміну від сухопутної милі, яка становить 1,609 км). Одиницею вантажообороту є тонна-кілометр (т-км). Обсяг вантажообороту обчислюють як суму добутку маси окремих видів вантажу і відстані, на яку вони перевозяться. Обсяг вантажообороту розраховують як у цілому по країні, так і по окремих видах транспорту, окремих транспортних підприємствах, територіальних одиницях і видах вантажів. Одиницею виміру вантажообороту на морському транспорті є тонно-миля.

      Перевезення вантажів здійснюється різними видами транспорту — залізничним, водним (морським і річковим), автомобільним, трубопроводи им і повітряним (у деяких віддалених і важкодоступних районах певне значення в місцевих перевезеннях зберігає гужовий транспорт).

      Показник обсягу вантажообороту протягом тривалого часу залишався головним при оцінці діяльності транспортних підприємств. Однак практика показала, що цього не досить. Зараз більш важливе значення при характеристиці роботи транспорту набуває показник кількості вантажів, в тоннах, відправлених споживачам. Зростає значення і таких показників, як кількість виконаних замовлень вантажовідправників, своєчасність доставки вантажів та ін.

      Головним  завданням статистики вантажообороту є об'єктивне і безперебійне відображення процесу транспортного обслуговування як сфери матеріального виробництва, так і народного споживання. Використовуючи широку систему показників, статистика вантажообороту покликана постійно вдосконалювати цю систему, визначати обсяг вантажообороту, його розподіл за районами країни, за видами транспорту і складу вантажів, вивчати густоту перевезень, швидкість руху, відстань і тривалість перевезень, час, що витрачається для завантаження і розвантаження транспортних засобів, напрям вантажопотоків, внутрішньо- і міжрайонний рух вантажів, транспортні зв'язки між галузями народного господарства, ефективність перевезень як у межах країни, так і зовнішньоторгових вантажів за кордоном.

      Суттєва роль належить статистиці вантажообороту в справі виявлення невиправданих порожніх пробігів рухомого складу, надлишкових, зустрічних і нераціональних перевезень, скорочення яких збільшує економічність функціонування не тільки транспортної системи, а і всього народного господарства країни. 

      1.2. Розподіл перевезень за видами сполучень, класифікація і групування вантажів 

      У  практиці  статистики  вантажообороту  широке застосування знаходять групування перевезень за видами  сполучень, причому в кожному виді транспорту такі групування мають свою специфіку.

      У залізничному транспорті виділяють місцеве і пряме сполучення. До першого відносять перевезення між станціями однієї залізниці, до другого — перевезення між станціями даної та інших залізниць, а також транзитні перевезення, ари яких станції відправлення і призначення знаходяться за межами даної залізниці.

      У річковому транспорті виділяють  місцеві і транзитні перевезення. Місцеві виконуються флотом, який приписано до даних портів, а транзитні — флотом, приписаним до пароплавств, між пристанями одного або декількох пароплавств.

      В морському транспорті розрізняють  малий, великий каботаж і закордонне плавання. Малий каботаж — це перевезення між портами однієї країни, які розташовані на узбережжі одного і того самого моря або межуючих між собою морів. При цьому такі перевезення не розділяються по шляху слідування вантажу узбережжями територій інших країн. До великого каботажу відносять перевезення між портами, розташованими в різних морях, і розділені по шляху слідування вантажу узбережжями інших держав. У закордонне плавання включають перевезення між портами країни та іноземними, а також між портами інших держав.

      В автомобільному транспорті виділяють  три види сполучень: міські, районні і міжрайонні перевезення. Міські здійснюються в межах міста і приміської зони, районні — в межах одного або декількох межуючих районів, міжрайонні— на далекі відстані між окремими економічними районами.

      Вантажі, що перевозяться, класифікують за різними  ознаками: призначенням, його походженням, галузями, де його вироблено, строком  його зберігання та ін.

      Наприклад, за походженням виділяють три  групи вантажів: мінерального походження (руда, вугілля, пісок, гравій і т. д.), рослинного (бавовна, зерно, ліс, фрукти, овочі, цитрусові та ін.)  і тваринного (сир, м'ясо, яйця і т. д.).

      Вантажі також розподіляють залежно від галузі виробництва на сільськогосподарські і промислові; за призначенням— виробничого і споживчого; строком їх зберігання— вантажі, які швидко псуються, і ті, що добре зберігаються; за транспортними ознаками — вантажі наливні і сухо грузні, великої і малої швидкості, прямого і місцевого призначення тощо.

      Усі ці групування застосовують при вирішенні  різних конкретних завдань. Наприклад, групування за транспортними ознаками використовують при визначенні того чи іншого виду транспортних засобів. 

      1.3. Основні показники перевезення вантажів 

      Основними показниками статистики перевезення  вантажів є показники відправлення вантажів, їх прибуття, перевезення,  а при  вивченні обсягу вантажних перевезень в територіальних напрямах використовують також показники вивозу та ввозу вантажів.

      Показник  відправлення вантажів характеризує обсяг продукції, що передається транспорту для перевезення. Він відбиває початковий момент процесу перевезення і обсяг робіт по навантаженню в пунктах відправлення.

      Показник  прибуття вантажів відбиває кінцевий момент перевезення і обсяг розвантажувальних робіт в пунктах прибуття або перевалки вантажів. В нього включають вантажі, які надійшли на адресу одержувачів, і ті, що передаються для подальшою перевезення іншим видом транспорту.

      Сума  відправлення і прибуття вантажів по даному пункту, станції, порту, пристані дає загальний обсяг вантажообороту по цьому пункту.

      Для оцінки обсягу вантажних перевезень окремі транспортні підприємства використовують показник перевезень вантажів, що включає усі відправлені і перевезені вантажі даним транспортним підприємством, і вантажі, які пройшли по коліях цього підприємства транзитом.

      Для кожної територіальної одиниці визначають показники ввозу і вивозу вантажів. Від показників відправлення і вибуття вони відрізняються тим, що в них не входять внутрішньо районні перевезення, тобто до показника вивозу входить тільки відправлення вантажів за межі району, а ввозу — їх прибуття тільки з інших районів.

      У статистиці вантажообороту використовують також показники експлуатаційної діяльності транспорту. До них належать густота перевезень, середня відстань перевезення вантажів, коефіцієнти перевезення вантажів, показчики рівномірності перевезень та ін,