Технології соціальної роботи із жертвами сімейного насильства

          При роботі з жінками-жертвами  насильства в сім'ї в останні роки набула поширення модель груп взаємопідтримки. Організація такого виду допомоги бере свій початок з феміністичного руху. Велику роль у такій взаємодії з жінками відіграють освітньо-просвітницькі методи втручання: знайомство з правами жінок, зміна тендерних стереотипів та уявлень про роль жінки в суспільстві, розвиток лідерських якостей та навичок само представництва. У групах взаємопідтримки надають значної уваги терапевтичним чинникам: універсалізація переживань, міжособистісне навчання, розвиток навичок спілкування.

          Основні соціальні чинники, які  впливають на успішність адаптації  жінки: відсутність фізичних наслідків  травми; стабільне фінансове становище;  збереження соціального статусу,  наявність соціальної підтримки  збоку суспільства і особливо  групи близьких людей.

         Для розв’язання проблем над  літніми людьми чи запобіганню  подібному ставленню у сім'ї необхідно, щоб її члени навчилися розуміти процеси старіння й організувати правильний догляд за своїми старшими родичами. Особливо важливо тут координаційна роль соціальних працівників щодо діяльності органів охорони здоров’я, невідкладної допомоги, міліції, юридичних служб.

          Працівники соціальних служб  можуть допомогти клієнтам, які  страждають від насильства та  зловживань у сім'ї, у такий спосіб:

• Проводити опитування з метою встановлення наявності насильства в родині;
• Розробляти всебічний план допомоги, аналізувати ефективність розпочатих дій;
• Допомагати у розв’язанні важливих життєвих справ потерпілих;
• Надавати юридичні та психологічні поради або вказувати місця, де можна отримати таку допомогу і позички з метою досягнення економічної самостійності;
• Надавати фінансову допомогу у вигляді постійних, тимчасових чи цільових виплат;
• Надавати гуманітарну допомогу, наприклад, одягом, харчами;
• Вказувати адресу, де жертва домашнього насильства, притулок, надавати номер телефону Довіри;
• У разі необхідності або за бажанням зацікавлених осіб звертатися до міліції з пропозицією про застосування попереджувальних заходів до винуватця насильства відповідно до повноважень міліції (у деяких випадках одного тільки візиту дільничного інспектора міліції та бесіди щодо можливих санкцій, які можуть бути застосовані до насильника, буває достатньо щоб стримати фізичне насильство);
• Організовувати і забезпечувати функціонування інформаційних пунктів, осередків допомоги, груп підтримки для жертв домашнього насильства;
• Співпрацювати з іншими державними і громадськими організаціями (це можуть бути жіночі організації чи кризові центри для жінок, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, які мають досвід роботи з людьми, що потерпають від домашнього насильства).

          Отже, методи і методики соціальної  роботи з людьми, які зазнали  насильства варіюються залежно  від віку клієнта, його самостійності  у розв’язанні власних проблем,  виду насильства, яке він чи  вона зазнають. Розгляд проблеми  насильства в сім'ї через призму психосоціальних наслідків спрямований на розкриття нових перспектив її подолання. Звернення уваги на індивідуально-психологічний підхід, який застосовується в діяльності зарубіжних та вітчизняних науковців та практиків, доводить необхідність організації більш конструктивного підходу до системи надання підтримки жертвам насильства та проведення короткочасних та довготривалих інтервенцій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ

          При написанні даної курсової  роботи були реалізовані такі завдання:

     Завдання  курсової роботи:

5. Дослідити насильство в сім’ї  як соціальний феномен: поняття, особливість, види.
6. Розглянути соціально-психологічні характеристики жінок та дітей  –жертв сімейного насилля
7. Розглянути практичний досвід надання соціальних послуг потерпілим від насильства.
8. Дослідити методологію соціальної роботи з жертвами сімейного насилля.

На  основі цього можна зробити такі висновки.           

          Проблема насилля в сім’ї,  існує давно та в усіх країнах,  відображає дисгармонію, які існують  в суспільстві.  Гострота цієї проблеми свідчить про нездорове соціально-моральне оточення. Ми звикли бачити у засобах масової інформації, на телебаченні і в кіно, різноманітне насилля. Усі відносяться до цього спокійно і вже навіть не помічають.

          Терпимість суспільства до усіляких  видів насилля, в тому числі  і в сім’ї – це можна  визначити як відмову від створення  цивілізованого суспільства.

         Прийнято виділяти наступні форми  насилля в сім’ї: фізичне; психологічне; економічне; сексуальне. Окремо виділяють  недбале ставлення до дитини  – відсутність з боку батьків  належного забезпечення умов, потрібних  для здорового розвитку дитини, що включають наявність достатнього  харчування, одягу, житла, виховання,  освіти, медичної допомоги; а також  відсутність уваги, залишення  дитини без нагляду, внаслідок  чого вона може стати жертвою  нещасного випадку.

          Насилля в сім’ї по відношенню  до жінок призводить до медичних  проблем, таких як тілесні пошкодження,  перелами кісток.  Що може призвести  до часткової та тимчасової  утрати працездатності, також до  інвалідності.

       Окреслення глибини проблеми  насильства, його впливу на життя  людини раніше було спрямоване  здебільшого на фізичні аспекти.  Розгляд цих проблем крізь  призму психосоціальних наслідків  спрямований на розвиток нових  перспектив її поділення. Це  доводить необхідність організації  конструктивнішого підходу до  системи підтримки жертв сімейного  насилля  що включав би форми  та методи роботи і стратегій  допомога потерпілим від сімейного  насилля. 

        Тому до вирішення проблеми  сімейного насилля необхідно  підходити конструктивно, шукаючи  найоптимальніші способи вирішення  цієї проблеми, комплексно застосовуючи  їх і лише тоді можна буде  досягнути ефективних результатів. 

        Під час написання курсової  роботи було вивчено та проаналізовано  основні соціально-педагогічниі  та психологічниі характеристики  жінок та дітей - жертв домашнього  насилля. А також було розроблено  загальні шляхи корекції основних  соціально-педагогічних та психологічних  проблем жінок та дітей - жертв  домашнього насилля.

           Та для повного вирішення даного  питання необхідно піднести його  на рівні держави, щоб кожен  задумався і почав вирішення  цього питання з роботи над  собою, усвідомлення важливості  вирішення проблеми сімейного  насилля, і лише тоді можна  говорити про ефективне вирішення  цієї проблеми.

           Держава також повинна піклуватися  про розвиток і належне функціонування  соціально-психологічних служб, про підготовку кваліфікованих психологів та соціальних педагогів, адже саме їхня діяльність повинна приносити найширші та найефективніші результати щодо вирішення проблеми сімейного насилля серед українських сімей. 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Соціальна політика і соціальна робота», № 2, 2008.– С. 58–70
2. Лукашевич М. П., Семигіна Т. В. Соціальна робота (теорія і практика): Підручник. – К.: Каравела, 2009. – 368с.
3. Соціальна робота: Технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред.. професора А.Й. Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 332с.
4. Павленок Основы социальной работы, учебник.
5. Е.И. Холостова Технологии социальной работы: учебник, Москва 2001
6. Л.П. Кузнецова Основные технологии социальной работы Учебное пособие
7. http://www.kmv.gov.ua/
8. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури.- 2006.-464с.
9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про попередження насильства в сім'ї»
10. Социальному работнику о проблеме домашнего насилия / Под ред. Синельникова А. М. – М.: Университетская книга, 2001, 262 с.
11. Социальная политика Швеции / Под ред. Мёллер А.Р., Некрасов А.,М. – М.: Харвест, 1999, 350 с.
12. Онишко Ю.В. Насильство в сім'ї: стан та проблеми / Ю.В. Онишко // Педагогіка толерантності – № 3/4 (17/18), 2001. – С. 49.
13. Моніторинг якості послуг, що надаються потерпілим від насильства, і ефективності реалізації Закону України "Про попередження насильства в сім'ї": звіт про НДР (проміжний) / Державний інститут розвитку сім'ї та молоді; кер. Семигіна Т.В.; виконавці: Романова Н.Ф.,Гусак Н.Є., Щербина В.Л. [та ін.]. – К., 2007. – 79 с.
14. Шведова Н.О. О насилии в отношении женщин // Насилие и социальные изменения. – 2000 – №2-3, 123с.
15. Забелина Т. А. Женщина и насилие.- М.: ЭКСМО-Пресс, 1995, 256 с.