Неблагополучна сім’я, як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Попустітельскі-поблажливий стиль, коли батьки не надають значення проступкам дітей, не бачать у них нічого страшного, вважають, що "всі діти такі", або міркують так: "Ми самі такими ж були. Позиція кругової оборони, яку також може займати певна частина батьків, будуючи свої відносини з оточенням за принципом "наша дитина завжди права". Такі батьки дуже агресивно налаштовані до всіх, хто вказує на неправильну поведінку їхніх дітей. Діти з таких сімей страждають особливо важкими дефектами моральної свідомості, вони брехливі й жорстокі, дуже важко піддаються перевихованню.

Демонстративний стиль, коли батьки, частіше мати, не соромлячись, всім і кожному скаржаться на свою дитину, розповідає на кожному розі про його проступки, явно перебільшуючи ступінь їх небезпеки, вголос заявляють, що син росте "бандитом" та інше. Це призводить до втрати в дитини сором'язливості, почуття каяття за свої вчинки, знімає внутрішній контроль за своєю поведінкою, відбувається озлоблення по відношенню до дорослих, батьків.

Педантично-підозрілий стиль, при якому батьки не вірять, не довіряють своїм дітям, піддають їх образливому тотальному контролю, намагаються повністю ізолювати від однолітків, друзів, прагнуть абсолютно контролювати вільний час дитини, коло його інтересів, занять, спілкування.

Жорстко-авторитарний стиль характерний батькам, які зловживають фізичними покараннями. До такого стилю відносин більше схильний батько, який прагне за будь-якого приводу жорстоко побити дитину, який вважає, що існує лише один ефективний виховний прийом -- фізична розправа. Діти, зазвичай, у подібних випадках ростуть агресивними, жорстокими, прагнуть ображати слабких, маленьких, беззахисних.

Увідомлюючий стиль, в противагу жорстко-авторитарному стилю; в цьому випадку батьки виявляють по відношенню до своїх дітей повну безпорадність, воліють перестерігати, нескінченно вмовляти, пояснювати, не застосовувати ніяких вольових впливів і покарань.

Відсторонено-байдужий стиль виникає, як правило, у сім'ях, де батьки, зокрема мати, поглинена укладом свого особистого життя. Вийшовши вдруге заміж, мати не знаходить ні часу, ні душевних сил для своїх дітей від першого шлюбу, байдужа як до самих дітей, так і до їх вчинків. Діти надані самим собі, відчувають себе зайвими, прагнуть менше бувати вдома, з болем сприймають байдужо-відсторонене ставлення матері.

Виховання по типу "кумир сім'ї" часто виникає по відношенню до "пізнім дітям", коли довгоочікувана дитина нарешті народжується у немолодих батьків або самотньої жінки. У таких випадках на дитину готові молитися, всі його прохання і примхи виконуються, формується крайній егоцентризм, егоїзм, першими жертвами якого стають самі ж батьки.

Непослідовний стиль - коли в батьків, особливо у матері, не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в сім'ї. Виникають різкі емоційні перепади у відносинах з дітьми - від покарання, сліз, лайки до зворушливо-пестливих проявів, що призводить до втрати батьківського впливу на дітей. Підліток стає некерованим, непередбачуваним, не підкоряється рішенням старших, батьків. Потрібна терпляча, тверда, послідовна лінія поведінки вихователя, психолога [1,115-18].

Перерахованими прикладами далеко не вичерпуються типові помилки сімейного виховання. Однак виправити їх набагато важче, ніж виявити, оскільки педагогічні прорахунки сімейного виховання найчастіше мають затяжний хронічний характер. Особливо важко виправити важкі за своїми наслідками холодні, відчужені, а часом і ворожі відносини батьків та дітей, що втратили свою теплоту і взаєморозуміння Взаємне відчуження, ворожість, безпорадність батьків у таких випадках часом доходить до того, що вони самі звертаються по допомогу в міліцію, комісію у справах неповнолітніх, просять, щоб їх сина, дочку відправили в спец ПТУ, до спецшколи. У ряді випадків цей захід, дійсно, виявляється дієвим, оскільки вдома вичерпані всі можливості, перебудова відносин, не відбулася вчасно і практично вже стає неможливою внаслідок загостреності конфліктів та взаємної неприязні. [50,464].

Помилки родинної педагогіки особливо яскраво виявляються в системі покарань і заохочень, що практикується в сім'ї. У цих питаннях потрібна особлива обережність, обачність, почуття міри, відчуття батьківської інтуїції і любові. Як надмірне потурання, так і надмірна жорстокість батьків однаково небезпечні у вихованні дитини.

Взагалі неблагополуччя в сім'ї повинно попереджуватись задовго до того, як дитина потрапляє в поле зору органів профілактики.

Висновок до І розділу

Демографічні зрушення, що відбуваються в Україні моральне і культурне оновлення суспільства, політичні та економічні перетворення зумовлюють процеси духовного відродження, викликають потребу у вдосконаленні всіх ланок життя, в тому числі навчання та виховання підростаючого покоління, молоді, її соціальної адаптації. Це створює, по суті, нові соціально-педагогічні умови роботи тих інститутів, що займаються підготовкою підростаючого покоління до життя, а позашкільних закладів, соціальних служб молоді саме: школи, тощо.

Сім'я, що є найменшим осередком суспільства, постійно відчуває на собі безпосередньо або опосередковано ті зміни, що відбуваються у країні і відповідно сама накладає відбиток на розвиток суспільства . Процес переходу до ринкових відносин відбивається і на становленні сучасної сім'ї, особливо молодої. До проблеми сучасної молодої сім'ї можна віднести омолодження шлюбів, економічну, психологічну моральну непідготовленість молодих людей до самостійного сімейного життя, небажання мати дітей взагалі, відсунути їх появу або обмежитись однією дитиною; значне погіршення матеріально-побутового становища; значну кількість розлучень, і відповідно збільшення кількості розлучень, збільшення кількості неповних сімей і дітей, що виховуються без одного з батьків; збільшення кількості позашлюбних дітей.

Отже, різке погіршення матеріального становища молодої сім'ї збільшення кількості розлучень молодих людей, що живуть поза сім'ями. зниження народжуваності, збільшення кількості неблагополучних сімей, що не можуть забезпечити належний рівень виховання дитини в сім'ї призводить до збільшення дитячих захворювань, девіантної поведінки.

Зміцнення суспільства передбачає подальший розвиток молодої сім'ї, сімейних відносин, як необхідної умови розвитку держави, бо міцна сім'я -- одна з найважливіших підвалин суспільства. У зв'язку з цим актуалізується питання про соціальний захист молодої сім'ї, сімей з малими дітьми, поліпшення якості сімейного виховання. Відновлення закріплення кращих сімейних традицій, підвищення відповідальності за підготовку молодого покоління до життя, праці, піднесення його духовного, морального, культурного рівня.

Я вважаю, що особливе занепокоєння викликано сім'ями, які не можуть забезпечити належного рівня сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного формування особистості, протиправної поведінки дітей. Як вже зазначалось, особливо непокоїть значна кількість розлучень. За статис-тичними даними в Україні кожен другий-третій шлюб розпадається. Крім того більше половини шлюбів - невдалі, нестійкі. І незважаючи на те, що сім'я зберігається та батьки не розлучаються, однак в значній кількості сімей спостерігаються стійкі конфліктні ситуації, що виникають внаслідок зловживання батьків спиртними напоями, невміння будувати взаємостосунки між собою, з дітьми, розбіжностей у поглядах на ряд важливих сімейних проблем, непідготовленості до подружнього життя, педагогічної неосвіченості. Все це призводить до сімейної дезорганізації, нестабільності у взаємостосунках, а це породжує дитячу бездоглядність, формалізм у ставленні до дитини, зайнятість батьків власними проблемами, відсутність емоційної підтримки і допомоги дитині. Виховання в таких умовах -- шлях до важковиховуваності і правопорушень неповнолітніх Дослідженнями встановлено, що 75 % неповнолітніх правопорушників, що скоїли тяжкі насильницькі злочини вийшли з сімей, де був низьким авторитет батька, де мали місце пияцтво, сварки, грубість, сімейна дезорганізація.

Розділ II. Технології роботи з сім'ями хворих на алкоголізм і наркоманію.

Розглядаючи сім'ю як систему, як фактор соціалізації особистості, як найменший осередок суспільства, слід пам'ятати, що вона може здійснювати і негативний вплив на своїх членів; якщо сім'я неблагополучна, в ній є негативні явища і насильство, порушені стосунки. Так, ВООЗ виділяє на основі системного підходу такі проблеми, пов'язані із вживанням алкоголю:

1) проблеми осіб, що мають алкогольну залежність: короткочасні функціональні розлади та втрата самоконтролю; агресивність, нещасні випадки; адміністративна відповідальність за перебування у нетверезому стані в суспільних місцях, отруєння алкоголем. Наслідками довготривалого непомірного вживання алкоголю є розвиток цирозу печінки, раку та серцево-судинних захворювань, недостатність харчування, втрата самоконтролю, працездатності, розвиток алкоголізму та алкогольних психозів, рання смерть та самогубство;

2) проблеми сім'ї: конфлікти в сім'ї, невиконання подружніх, батьківських та материнських обов'язків; втрата поваги, матеріальні труднощі; внутрішньоутробне враження плоду; неправильне виховання та юнацький алкоголізм серед дітей алкоголіків, злочинність;

3) проблеми суспільства: порушення суспільного порядку; дорожньо-транспортні події; нещасні випадки, зниження продуктивності праці та прогули; економічні витрати, пов'язані з лікуванням та допомогою через непрацездатність, з охороною правопорядку.

Особливість пияцтва та алкоголізму як адиктивної поведінки в тому, що ці явища виступають каталізатором, що спричиняє прояв інших видів соціальних відхилень: злочинності, адміністративних порушень, соціального паразитизму, самогубств, аморальної поведінки. Певна частина злочинів відбувається з метою отримання засобів для одержання спиртних напоїв. З іншого боку, особи, які знаходяться у стані сп'яніння, нерідко самі стають жертвами злочинів. Аморальна поведінка, пов'язана з антисуспільними вчинками людей, які втрачають людську гідність, є незмінним супутником сп'яніння та захворювання на алкоголізм.

Під наркоманією розуміється вживання наркотиків чи схожих з ними речовин без медичних вказівок. Виникає потяг до наркотиків, явище абстиненції (наркотичного голоду), що веде до тяжких душевних та фізичних страждань, бажання частіше їх приймати та збільшувати дози. Все це свідчить про захворювання наркоманією, яка робить хворого рабом своєї звички. Незворотними наслідками є інвалідність, розумова неповноцінність та висока смертність. Головна небезпека наркоманії -- не стільки в спричиненні фізіологічної шкоди особі, яка вживає наркотики, скільки в наступній деградації особистості, яка виникає в 10-20 разів швидше, ніж при алкоголізмі. Наркомани перестають цікавитись своєю роботою, а то й зовсім кидають її, ослаблюють зв'язки з друзями, виникають ускладнення в сім'ї, розвиваються егоїстичні риси характеру, лицемірство, брехливість -- головне «я» вживання наркотиків. Це ще більш прискорює деградацію особистості, спричиняє появу психозів, серед наркоманів та високий відсоток самогубств, не кажучи вже про нещасні випадки, пов'язані із передозуванням наркотиків [5.137].

Діти батьків, які ведуть аморальний та делінквентний спосіб життя, втрачають нормальні родинні зв'язки і почуття, в них немає зразку позитивного способу життя, вони втягуються батьками в розпусту та правопорушення, кидають навчання, не бажають працювати, набувати професію, втрачають моральні ідеали. В них спостерігаються затримки в розвитку, труднощі в спілкуванні з однолітками (вони ж знають більше за них, ведуть дорослий спосіб життя), що можуть використати дорослі для маніпулювання ними (докажи, що ти не маленький, зможеш це зробити). Разом з тим члени сімей наркоманів та алкоголіків відчувають на собі зменшення матеріального благополуччя, впевненості в завтрашньому дні, емоційну напругу, страх за сім'ю, безсилля зупинити цей процес. Сім'ї втрачають внутрішньосімейні зв'язки (родинні почуття, почуття безпеки, сімейні ролі), замикаються у своїх проблемах вдома, втрачають зв'язки з мікро- та макросередовищем, лишаються сам на сам із залежністю членів сім'ї. Ще однією з проблем такої сім'ї є співзалежність -- особистісне утворення у дружини алкоголіка, яке розвивається внаслідок тривалої концентрації на проблемах того, хто п'є і характеризується само відторгненістю, ігноруванням своїх обов'язків щодо дітей (алкоголізм), що приводить до деградації морального обличчя, порушення емоційної, психічної, соматичної сфери; все це приводить до погіршення умов для соціалізації, виживання, захисту і розвитку дитини: діти страждають від неуважного ставлення, відсутності турботи з боку дорослих, жорстокої поведінки дорослих, схильні до девіантної поведінки, мають психопатії, граничні психічні розлади, відхилення в особистому розвитку, схильні до дитячого алкоголізму. Все це свідчить про необхідність спеціальної роботи з неблагополучною сім'єю.

Оскільки сім'я є соціальною підсистемою суспільства, то на її неблагополуччя впливають як зовнішні фактори (становище і проблеми в суспільстві, мікросередовищі), так і внутрішні (стосунки і почуття між членами сім'ї, її соціальний і виховний потенціал). Виходячи з мети соціальної роботи -- не витягувати із злиднів, а зовсім позбутися злиднів (М. Річмонд), що означає створення умов у суспільстві і родині для реалізації сім'єю та її членами своїх прав, виконання обов'язків, функцій, відновлення родинних стосунків, збереження цілісності сім'ї, -- соціально-педагогічна робота з такими сім'ями є необхідністю. Для цього необхідним є знання завдань, принципів, змісту, форм і методів роботи, критеріїв її ефективності. У контексті розробки і реалізації програми УДЦССМ, Комітету у справах неповнолітніх, Управління кримінальної міліції у справах неповнолітніх «Соціальний супровід неблагополучної сім'ї» ця проблема є нагальною потребою практичних працівників цих служб, а також підготовки майбутніх фахівців до неї, підвищення кваліфікації вже працюючих фахівців, які досі ще не здійснювали такої роботи. Проблемами наукового і методичного характеру є: залучення неблагополучних сімей до соціальної роботи; співпраця з ними (а не тривала різноманітна допомога для підтримки функцій сім'ї); ступінь допомоги працівниками ЦССМ неблагополучним сім'ям; принципи і методики роботи з ними; види послуг для них, їх кількість та якість. У цьому аспекті доцільним є вивчення та адаптація закордонного досвіду такої роботи.