Неблагополучна сім’я, як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

 

 

Зміст

Вступ

Розділ І. Неблагополучна сім'я, як об'єкт соціально-педагогічної діяльності

1.1 Теоретичні проблеми соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю

1.2 Загальні концепції роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю

1.3 Види соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю

1.4 Вплив неблагополучної родини на соціалізацію дитини

Висновок до І розділу

Розділ II. Технології роботи з сім'ями хворих на алкоголізм і наркоманію

Висновок до II розділу

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Сім'я - це мала соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, дітей (власних і прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Сучасна сім'я зберегла і виконує такі функції: репродуктивну, виховну, економічну, рекреативну, господарсько-побутову, комунікативну, регулятивну. Сім'я складається з трьох основних підсистем: чоловік-дружина; батьки-діти; дитина-дитина, у яких визначається тип спілкування. За стилем спілкування визначають тоталітарні, ліберальні та партнерські типи сімей.

Відсутність батьківської любові, ласки, уваги, турботи породжує явище сімейної депривації, коли дитина не може тривалий час задовольнити достатньою мірою людські емоційні потреби. Депривація загострює негативні риси характеру дитини, спричиняє ураження центральної нервової системи, інші патології.

Якщо відбувається перекручення або невиконання сімейних функцій, порушується якість сімейних стосунків, тоді відбувається криза сучасної сім'ї, або сім'я із статусу благополучної переходить у статус неблагополучної. Такі сім'ї належать до «групи ризику», їх називають проблемними.

Неблагополучні сім'ї - це сім'ї, які в силу тих чи інших обставин повністю, або частково втратили свої виховні можливості, якісні стосунки внаслідок чого складаються несприятливі умови для виховання дитини.

До неблагополучних сімей належать:

• сім'ї, де батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими вимогами суспільства;
• сім'ї з низьким аморально-культурним рівнем батьків;
• сім'ї зі стійкими конфліктами у взаєминах між батьками, батьками та дітьми;
• неповні сім'ї;
• сім'ї, зовні благополучні, які допускають серйозні помилки, прорахунки в системі сімейного виховання внаслідок невміння будувати взаємини між членами сім'ї, низької педагогічної культури та неосвіченості.

 

Проблеми у виховання дітей створюються унаслідок допущення помилок в системі виховання. Помилки мають стійкий характер і полягають:

• у відсутності вимог до дитини;
• безконтрольності з боку батьків за поведінкою та успішністю дитини;
• надмірної батьківської любові (запещені діти);
• надмірній суворості виховання;
• відсутності врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини;
• споживацьке ставлення до життя, негативне ставлення до праці;
• невідповідальність морально-естетичних принципів сім'ї загальноприйнятим суспільним нормам;
• невміння раціонально вирішувати сімейний конфлікт;
• відсутність життєвих позицій.

 

Соціальний педагог повинен зосереджуватися на роботі з такими категоріями дітей: - діти, з сім'ї, яка складається з різних поколінь; - одна дитина в сім'ї; дитина, з молодої сім'ї, сім'ї студентів; - дитина, з неповної сім'ї; - позашлюбна дитина; - дитина, з сім'ї в повторному шлюбі; - дитина, з сім'ї «маленької мами»; - дитина, з сім'ї біженців, військових, емігрантів, віруючих; - дитина-сирота, дитина-інвалід; - дитина, з сім'ї наркоманів, алкоголіків, матері-повії; - дитина, з багатодітної сім'ї; - усиновлена дитина; - хвора дитина.

Кожна неблагополучна сім'я має свою специфіку, свій характер сімейного неблагополуччя, а відтак соціально-педагогічна робота з сім'єю носить індивідуальний характер.

Об'єкт дослідження: особливості соціалізації дитини з неблагополучної родини.

Предмет дослідження: організація процесу позитивної соціалізації дитини з неблагополучної родини.

Мета дослідження: обґрунтування комплексу заходів, спрямованих на успішну соціалізацію дитини з неблагополучної родини.

Завдання дослідження:

1. Провести аналіз сучасного стану проблеми неблагополуччя в сім'ї.
2. Узагальнити наукову літературу з проблеми впливу неблагополучної сім'ї на процес соціалізації дитини.
3. Вивчити особливості соціалізації дітей з неблагополучних сімей.
4. Виявити основні види і причини дезадаптації дитини з неблагополучної родини.
5. Обґрунтувати шляхи вирішення проблеми успішної соціалізації дитини з неблагополучної родини.

Гіпотеза дослідження: Вирішення проблеми соціалізації дитини з неблагополучної сім'ї можливо за умови здійснення комплексу заходів, спрямованих на:

• раннє виявлення та взяття на облік дитини з неблагополучної родини;
• визначення причин неблагополуччя сім'ї;
• здійснення інформаційної допомоги сім'ї;
• організацію профілактики порушень виховання в сім'ях «групи ризику» при кардіційно-організаційної допомозі з боку соціального педагога.

Для вирішення завдань і підтвердження гіпотези були використані такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми дослідження «Особливості соціалізації дитини з неблагополучної родини», психодіагностичні методи: проективна методика «Малюнок сім'ї», проективна методика «Сімейна соціограма», опитувальник для батьків «Аналіз сімейних взаємин», метаморфічний тест «Музичні інструменти», методика «Підлітки про батьків», експеримент.

 

Розділ І Неблагополучна сім'я, як об'єкт соціально педагогічної діяльності.

1.1 Теоретичні проблеми соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю

Сім'я -- це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства і включає до себе інші підсистеми (членів сім'ї), це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Ознаки сім'ї, такі як: шлюбні, міжпоколінні, кровні, всиновлені зв'язки між членами сім'ї, родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї; наявність функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім'ї); прав сім'ї у суспільстві і прав членів сім'ї у родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів. Стосовно поняття «неблагополучна сім'я» існують різні погляди. Використовуються для опису її неблагополуччя терміни «функціонально-неспроможна», «сім'я у кризовій ситуації», «аморальна сім'я», «сім'я з насильством щодо членів родини», «сім'я, де є серйозні помилки і прорахунки у вихованні дітей», «конфліктна сім'я», сім'ї алкоголіків і наркоманів, сім'ї, де є засуджені чи ув'язнені,

Метою соціального педагога повинно бути збереження цілісності сім'ї, захист її прав у суспільстві і прав членів сім'ї у родині. Це може бути здійснено як через примусові заходи юридичного характеру, так і через створення умов для подолання сім'єю причин і наслідків свого неблагополуччя самостійно чи за допомогою фахівців (педагогів, психологів, медиків, соціальних працівників).

Завданнями соціального педагога у роботі з неблагополучною сім'єю є:

• виявлення випадків порушення прав людини в сім'ї; причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;
• профілактика девіантної поведінки в сім'ї та суспільстві, рецидивів порушення прав членів сім'ї у родині та суспільстві;
• пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя, статеве виховання;
• правова і психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу, прав людини;
• організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;
• різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім'ї, створенні нормальних умов для її життєдіяльності; самореалізації і розвитку її членів.

 

Мета і завдання соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю, розуміння сім'ї як особливої соціальної системи і соціального інституту, сутності і причин неблагополуччя сім'ї зумовлюють здійснення роботи з нею на основі таких принципів (основних положень теорії, вимогами до практичної діяльності, які забезпечують її успіх та ефективність) [3. 440,15. 4]:

• необвинувачення (виходячи з презумпції необвинувачення); створення умов для виходу з кризи через опору на права сім'ї і позитивне бачення;
• конкретність (розв'язання конкретних проблем конкретної сім'ї у реальних умовах);
• добровільності у прийнятті допомоги;
• орієнтація на пропозицію і надання послуг, а не на їх продаж в безальтернативних умовах;
• орієнтація на державний підхід і на об'єкти соціально-педагогічної роботи, їх проблеми;
• постійний (безпосередній та опосередкований) зворотній зв'язок з сім'єю;
• системність і систематичність у роботі;
• гнучкість у роботі і оптимальність вибору методів, засобів, форм роботи;
• здорового стимулювання;
• індивідуалізації допомоги сім'ям;
• субсидіарності (одержання допомоги відповідно до потреб сім'ї);
• поступового закріплення у середовищі;
• спрямованості на самовизначення, розвиток сім'ї та всіх її членів;
• гуманізму;
• доступності, конфіденційності;
• співпраці з сім'єю;
• цілісного, комплексного та систематичного підходу;
• рівності і якості послуг;
• законності, додержання і захисту прав людини;
• солідарності (спрямованість на допомогу і підтримку, які базуються на співчутті, усвідомленості спільного в інтересах, необхідності спільного досягнення мети, організацію спільних дій заради спільних інтересів сімей, розв'язання проблем окремих типів сімей);
• толерантності (повага до традицій, мети життєдіяльності сім'ї, її права на вибір і сповідання релігії для себе і своїх дітей, на визначення у середовищі, на відмінність, особливість, цілісність, на самостійність у прийнятті рішень і виборі засобів їх реалізації, на участь у формуванні і реалізації сімейної політики, на інформацію);
• компетентності (означає, що соціально-педагогічну роботу з сім'єю може здійснювати лише особа, яка має для цього професійну освіту і володіє професіонально-педагогічною майстерністю);
• принцип надання соціальної допомоги молодій людині незалежно від національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної належності;
• принцип адаптації, що визначає особливості включення різних категорій молоді у соціально-значиму діяльність;
• принцип безкоштовності обслуговування.

Виділяють такі стратегії вибору і прийняття етичного рішення (за Ю.М. Кулюткіним, Г.С. Сухобською), що впливає на надання послуг сім'ям:

1. Реалістична стратегія. Людина бере до уваги цінність об'єкту і значущість рівня своїх досягань у залежності від складності завдання. Отже, більш складні завдання вимагають більшої компетентності працівника при забезпеченні захисту прав сім'ї і людини як найвищої цінності.

2. Стратегія ризику. Ризик пов'язується з вірогідністю помилки. Коли ця вірогідність розглядається стосовно мети, вона і є ризиком, оскільки вказує на можливу невдачу поведінки. Отже, при наданні послуг важливо керуватися метою роботи і конкретністю проблем сім'ї.

3. Обережна стратегія. У ситуації вибору людина надає перевагу рішенням, що явно приводять до досягнення мети. Це впливає на темп роботи і передбачає співпрацю з іншими фахівцями щодо конкретної сім'ї, вивчення особливостей сім'ї.

4. Стратегія інтуїтивного пошуку. Базується на збиранні значної за обсягом інформації, глибокому усвідомленні наявних фактів, але не на науковому обґрунтуванні. Розв'язання задач зумовлене минулим досвідом вирішення людиною подібних задач. Тому надання послуг повинно теоретично обґрунтовуватися у кожному конкретному випадку.

Зазначені моделі та стратегії використовуються в залежності від умов соціально-педагогічної роботи, інформуванні про них клієнта, підготовленості фахівця, його досвіду, з одного боку, та з іншого -- на основі принципів законності, професійної етики соціального педагога у роботі з сім'єю.

Методи соціально-педагогічної роботи -- це способи як взаємопов'язаних дій клієнта і соціального педагога, так і способи впливу на клієнта (сім'ю, особистість) соціального педагога з метою соціального виховання середовища, допомоги у захисті прав сім'ї та людини. Отже, метод -- це частина соціально-педагогічної діяльності, кожен з них як дія має свою мету, яка підпорядкована меті соціально-педагогічної діяльності. Методи складаються з прийомів (окремих операцій, які не мають мети, виконують якесь завдання). Різноманітна сукупність прийомів складає різні методи. Так, переконання як метод може включати бесіду, паузи, аналіз ситуацій, тестування, приклад тощо. Оскільки соціально-педагогічна робота є складовою частиною та умовою соціально-педагогічної роботи, то методи соціально-педагогічної роботи спираються на результати психологічних і соціологічних досліджень, використовуються спільно з методами психології, соціології, власне соціальної роботи з урахуванням того, що соціальні педагоги ЦССМ -- державні службовці. Розрізняють такі методи соціальної роботи [39. 21]: