Неблагополучна сім’я, як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

• загальнонаукові -- аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, опитування, аналогія, моделювання, експеримент;
• соціально-економічні -- натуральна та грошова допомога, пільги, одночасні виплати та компенсації, побутове обслуговування, санкції;
• організаційно-розпорядчі -- регламентування, інструктування, контроль;
• соціологічні -- соціометрія, аналіз різних видів документації, статистичних даних, ранжування, експертні оцінки, ситуативно-подійний аналіз життєвого шляху, інтерв'ю;
• соціально-педагогічні -- інформування, позитивний приклад, перспективи, перенавчання, реконструкція характеру, переключення, ігри різних видів, змагання, заохочення, аналіз педагогічних ситуацій, ситуація вибору, аналіз продуктів творчої діяльності, навіювання, переконання, «вибух»;
• соціально-психологічні -- сімейна терапія, тестування, гіпноз, сімейна інженерія, психодрама, психотерапія, арт-терапія, зміна ролі, зміна підходу.

Розкриємо сутність соціально-педагогічних методів у роботі з неблагополучною сім'єю.

Метод вибуху. Обґрунтував і вперше застосував цей метод А.С. Макаренко. Під «вибухом» він розумів миттєве руйнування негативних якостей, негативного стереотипу поведінки у процесі бурхливих емоційних переживань. А.С. Макаренко вважав, що перебудова духовного світу особистості еволюційним шляхом є малоефективним і важким як для вихователя, так і для вихованця. При застосуванні методу вибуху особистість переживає «катастрофу всередині самого себе», їй ніколи розмірковувати, зважувати, розраховувати, хитрувати. Цей метод передбачає доведення до межі конфлікту особистості з колективом. При цьому чітко ставиться альтернатива: стати об'єктом критики колективу та залишити його, або змінити себе, завоювати повагу, авторитет. При несподіваному збігу обставин особистість ставиться перед конфліктною ситуацією і перед нею постає питання: як бути далі? Внаслідок цього у особистості виникає незадоволення собою, відраза до попереднього образу життя, антипатія до своїх недоліків та прагнення стати краще. Але цей метод можна застосовувати лише в сильному, згуртованому колективі, в крайньому випадку, дуже рідко, в реальних обставинах, разом з іншими методами впливу на особистість. Прийомами створення методу вибуху є: доведення до абсурду негативної лінії поведінки підлітка та нагнітання негативних переживань до межі. Цей метод тільки руйнує негативні якості та поведінку, тому після нього необхідним є застосування інших методів формування свідомості та поведінки.

Метод перенавчання. Цей метод спирається на метод переконання і закріплює його результати. Спрямований на ліквідацію поганих звичок, відучування від поганих дій та привчання до позитивних звичок. Відучування здійснюється через заборону та контроль за діями. Не можна нав'язувати свою волю та думку як найправильнішу та найвірнішу, постійно вказувати на один і той же недолік. Це може викликати протилежну реакцію або нервовий зрив. Не можна також вимагати миттєвої відмови від поганої звички. Необхідно створити чіткий режим, демонструвати позитивні приклади, давати поради щодо поведінки у конкретних ситуаціях. Привчання вимагає послідовності та систематичності дій, дисципліни та самодисципліни.

Метод реконструкції. Цей метод застосував і обґрунтував А.С. Макаренко. Він вважав, що при перевиховуванні не можна разом з негативними руйнувати й позитивні якості особистості, необхідно зберегти «здорову основу» характеру вихованця. «Реконструкція» означає відбудову усього цінного, позитивного в характері та поведінці. А.С. Макаренко вважав, що педагогу необхідна віра в позитивне у вихованця і лише на цій основі можливо виправлення особистості. Треба знайти точку опори у душі вихованця, яка стане вихідним пунктом у перевихованні. Позитивні якості інтенсивно охоплюються, а негативні -- критикуються.

Етапи «реконструкції»:

1. Вивчення особистості вихованця з метою визначення перспектив майбутнього розвитку.
2. Актуалізація та поновлення позитивних якостей, які досі не були потрібними (створення виховних ситуацій, вправи тощо).
3. Формування тих позитивних якостей, які швидко та легко з'єднуються з ведучими позитивними якостями.
4. Подолання опору вихованця виховному впливу, створення режиму, організація середовища та життєдіяльності вихованця таким чином, щоб не залишилось часу на погані вчинки.

Метод переключення. Сутність цього методу полягає в тому, що зона активності вихованця переводиться у соціальне значущу сферу діяльності на основі використання тих позитивних якостей, які є у вихованця. Приклади застосування цього методу знаходимо у «Педагогічній поемі» А.С. Макаренка: колишній крадій С.Карабанов одержує доручення отримати гроші на колонію і прагне всім серцем, щоб на нього напали бандити, а він би відбився від них і виконав з честю доручення; колоністи охороняли шляхи, а колись на них грабували самі; тощо.

Метод переключення є ефективним за таких умов: використання поваги до вихованця; вивчення особистості вихованця, особливостей відносин у колективі, спільної думки; постійного контролю за діями вихованців, врахування конкретних обставин життя та діяльності вихованців.

Засобом формування звички правової поведінки є використання педагогом виховних ситуацій (спеціально заданого педагогом стану виховного процесу у сім'ї, середовищі (групі) вихованців; сукупності зовнішніх і внутрішніх умов, що склалися в даний момент між суб'єктами виховного процесу, які цілеспрямовані педагогом на позитивні зміни в системі міжособистісних стосунків і в особистості кожного з вихованців [40. 76].

1.2 Загальні концепції роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю

Згідно А.В. Мудрик, соціальний педагог -- це педагог, який досліджує соціальне виховання в контексті соціалізації, тобто виховання всіх вікових груп і соціальних категорій людей, що здійснюється як в організаціях спеціально створених для цього, так і в організаціях, для яких виховання не є основною функцією (наприклад, підприємства).

Мета його роботи -- створення сприятливих умов для особистісного розвитку дитини (фізичного, соціального, духовно-морального, інтелектуального), надання йому комплексної соціально-психологічної допомоги, а також захист дитини в його життєвому просторі. Соціальний педагог виступає посередником між дитиною і дорослим, дитиною та її оточенням, а також в ролі наставника при безпосередньому спілкуванні з дитиною або його оточенням. [13,22].

Він проводить соціальну діагностику сімей, складає програму допомоги сім'ї, просвітлює батьків у питаннях виховання дітей.

Соціальний педагог по своєму професійному призначенню прагне по можливості запобігти проблемі, своєчасно виявити і усунути причини, що породжують її, забезпечити превентивну профілактику різного роду негативних явищ (соціального, фізичного, соціального і т. п. плану). Соціальний педагог не чекає, коли до нього звернуться за допомогою. В етичній формі він сам «виходить» на контакт з сім'єю.

Об'єктом впливу соціального педагога можуть бути дитина в сім'ї, дорослі члени сім'ї та сама сім'я, в цілому, як колектив.

Допомога у вихованні надається соціальним педагогом, в першу чергу, батькам -- шляхом їх консультування, а також дитині за допомогою створення спеціальних виховних ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї з метою її зміцнення та найбільш повного використання її виховного потенціалу.

Психологічна складова соціально-педагогічної допомоги включає в себе 2 компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію.

Підтримка спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період короткочасної кризи.

Корекція міжособистісних відносин відбувається, в основному, коли в родині існує психічне насильство над дитиною, що приводить до порушення її нервово-психічного та фізичного стану. До недавнього часу цьому явищу не приділялося належної уваги. До такого виду насильства відноситься залякування, образи дитини, приниження її честі та гідності, порушення довіри.

Посередницький компонент соціально-педагогічної допомоги включає в себе три складові: допомога в організації, координації та інформування.

Допомога в організації спрямована на організацію сімейного дозвілля, що включає в себе: організацію виставок-продажів поношених речей, благодійних аукціонів; клубів за інтересами, організацію сімейних свят, конкурсів, курсів з ведення домашнього господарства, «клубів знайомств», літнього відпочинку та ін.

Допомога у координації спрямована на активізацію різних відомств і служб по спільному вирішенню проблеми конкретної сім'ї та статусу конкретної дитини.

Допомога в інформуванні спрямована на забезпечення сім'ї інформацією з питань соціального захисту. Вона проводиться у формі консультування. Питання можуть стосуватися як житлового, сімейно-шлюбного, трудового, цивільного, пенсійного законодавства, прав дітей, жінок, інвалідів, так і проблем, які існують всередині сім'ї.

Соціальний педагог при роботі з сім'єю виступає в трьох основних ролях:

• Радник -- інформує сім'ю про важливість і можливості взаємодії батьків і дітей в сім'ї; розповідає про розвиток дитини; дає педагогічні поради з виховання дітей.
• Консультант -- консультує з питань сімейного законодавства; питань міжособистісної взаємодії в сім'ї; інформує про існуючі методи виховання, орієнтованих на конкретну сім'ю; роз'яснює батькам способи створення умов, необхідних для нормального розвитку та виховання дитини в сім'ї.
• Захисник -- захищає права дитини у випадку, коли доводиться стикатися з повною деградацією особистості батьків (алкоголізм, наркоманія, жорстоке ставлення до дітей) і проблемами, що випливають із цього: невлаштованості побуту, відсутність уваги, людського ставлення батьків до дітей. [40, 176 - 184].

Форми соціально-педагогічної допомоги сім'ї можуть бути різними. Одна з форм роботи соціального педагога з сім'єю -- соціальний патронаж,-- відвідування сім'ї вдома з діагностичними, контрольними, адаптаційно-реабілітаційними цілями, що дозволяє встановити і підтримувати тривалі зв'язки з родиною, своєчасно виявляючи її проблемні ситуації, надаючи негайну допомогу.

Патронаж дає можливість спостерігати сім'ю в її природних умовах. Це дозволяє виявити більше інформації, ніж спостерігання ззовні. Проведення патронажу вимагає дотримання ряду етичних принципів: принципу самовизначення сім'ї, добровільності прийняття допомоги, конфіденційності, тому завжди слід при можливості інформувати сім'ю про майбутній візит і його цілі.

Патронаж може проводитися з наступними цілями:

• Діагностичні: ознайомлення з умовами життя, вивчення можливих факторів ризику (медичних, соціальних, побутових), дослідження сформованих проблемних ситуацій;
• Контрольні: оцінка стану сім'ї та дитини, динаміка проблем (якщо контакт з сім'єю повторний); аналіз ходу реабілітаційних заходів, виконання батьками рекомендацій та ін;
• Адаптаційно-реабілітаційні: надання конкретної освітньої, посередницької, психологічної допомоги.

Регулярні патронажі необхідні стосовно неблагополучних і перш за все асоціальних сімей, постійне спостереження за якими в якійсь мірі дисциплінує їх, а відтак дозволяє своєчасно виявляти і протидіяти виникненню кризових ситуацій.

Поряд з патронажем, що займає важливе місце в діяльності соціального педагога, слід виділити консультаційні бесіди як одну з форм роботи з сім'єю. Консультування, за визначенням, призначено в основному для надання допомоги практично здоровим людям, які відчувають труднощі при вирішенні життєвих завдань.

Соціальний педагог, працюючи з сім'єю, може використовувати найбільш поширені прийоми консультування: емоційне зараження, навіювання, переконання, художні аналогії, міні-тренінги та ін.

Поряд з індивідуальними консультативними бесідами, можуть застосовуватися групові методи роботи з сім'єю (сім'ями) -- тренінги.

Соціально-психологічний тренінг визначається як галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності в спілкуванні. Групові методи роботи дають можливість батькам обмінюватися один з одним досвідом, задавати питання і прагнути отримати підтримку і схвалення в групі. Крім того, можливість приймати на себе роль лідера при обміні інформацією розвиває активність і впевненість батьків [40, 188 - 191].

Ще одна форма роботи соціального педагога з сім'єю -- соціально-педагогічний моніторинг сім'ї -- це науково обґрунтована система періодичного збору, узагальнення та аналізу соціально-педагогічної інформації про процеси, що протікають у сім'ї, і прийняття на цій основі стратегічних і тактичних рішень.

Основні принципи моніторингу: повнота, достовірність, системність інформації; оперативність отримання відомостей і їх систематична актуалізація; порівняння одержаних даних, яке забезпечується єдністю вибраних позицій при зборі та аналізі інформації; поєднання узагальнюючих і диференційованих оцінок і висновків.