Неблагополучна сім’я, як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

Сутність соціально-педагогічного моніторингу сім'ї полягає в комплексному використанні всіх джерел даних про процеси і події сімейного життя, які як носять природний характер (інформація, запропонована членами сім'ї за власною ініціативою; безпосереднє й опосередковане спостереження, твори і графічні роботи дітей про сім'ю і т. д .), так і отриманих в ході спеціально організованого дослідження (опитування, анкетування, метод експертних оцінок, біографічний метод, психологічні методики на виявлення показників внутрішньосімейних відносин і т. д.).

Важливу роль у здійсненні соціально-педагогічного моніторингу відіграє вміння соціального педагога систематизувати збір інформації та отримані результати. Способів систематизації може бути декілька. Розглянемо один з них.

Оскільки сім'я -- це складна система, соціальний педагог бере до уваги підсистеми усередині сім'ї, відносини між індивідами і підсистемами.

Батьківська підсистема (мати -- батько). Соціальний педагог концентрує увагу на взаємодії шлюбної пари -- батьків дитини (дітей), на прийнятих в сім'ї нормах взаємин: мати -- діти, батько -- діти, на стилі батьківського ставлення. Виховний потенціал сім'ї багато в чому визначається змістом і характером функціонування батьківської підсистеми. Помилки, які допускають батьки, їх спотворені ціннісні установки, суперечності в системах вимог негативно впливають на дитину.

Підсистема «брати -- сестри». Соціальний педагог концентрує увагу на відносинах дітей, особливостях соціальної ролі кожної дитини, що встановилася в сім'ї та розподілі обов'язків між братами-сестрами. Відносини між дітьми в сім'ї -- незамінний досвід спілкування і взаємодії тривалого характеру, коли необхідні розподіл обов'язків, терпимість, уміння вирішувати і попереджати конфлікти, ділити виявлену по відношенню до них турботу і увагу дорослих, і багато іншого. Для більшості дітей дані відносини на тривалий період набувають характеру найбільш значимих. Проте тут прихований значний потенціал десоціалізуючого впливу (відносини підпорядкування, «сімейна дідівщина», моральне і психологічне насильство, конкурентне протистояння і багато іншого).

Підсистема «батьки -- діти». Соціальний педагог прагне визначити специфічні риси взаємодії між батьками і дітьми, межі влади, свободи і відповідальності, що стали нормою [48, 159 - 160].

Соціально-педагогічна діяльність з сім'єю буде ефективна, якщо вона буде заснована на комплексному підході. Він передбачає вивчення і використання даних демографії (вивчення народжуваності); соціології та соціальної психології (дослідження та аналіз задоволеності шлюбом і сімейними відносинами, причин сімейних конфліктів); педагогіки (виховна функція сім'ї); права; економіки (бюджет сім'ї); етнографії (побут, культурні особливості); історії і філософії (історичні форми сім'ї, шлюбу, проблеми сімейного щастя, боргу); релігії. [40, 191].

Алгоритм роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю:

1 етап: вивчення сім'ї та усвідомлення існуючих у ній проблем, вивчення звернень сімей за допомогою.

2 етап: первинне обстеження житлових умов неблагополучної сім'ї.

3 етап: знайомство з членами сім'ї та її оточенням, а також з дітьми, оцінка їх умов життя.

4 етап: знайомство з тими службами, які вже надавали допомогу сім'ї, вивчення їх дій, висновок.

5 етап: вивчення причин неблагополуччя в сім'ї, її особливостей, її цілей, ціннісних орієнтацій.

6 етап: вивчення особистісних особливостей членів сім'ї.

7 етап: виготовлення карти сім'ї.

8 етап: координаційна діяльність з усіма зацікавленими організаціями (освітні, дошкільні установи, Центр соціальної реабілітації дітей та підлітків, Центр захисту сім'ї, притулки, дитячі будинки, інспекція у справах неповнолітніх, комісія і т.д.).

9 етап: складання програми роботи з неблагополучною сім'єю.

10 етап: поточні та контрольні відвідування сім'ї.

11 етап: висновки про результати роботи з неблагополучною сім'єю [29, 101].

Вивчивши дослідження Мудрика А. В. та Галагузова М. А. з питань соціально-педагогічної допомоги різним типам сімей та проаналізувавши алгоритм роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю, розроблений Гончаровою Т., ми виділили наступні етапи роботи соціального педагога з неблагополучною сім'єю, що реалізуються безпосередньо через школу і представили у вигляді схеми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Види соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю

 

Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід. Особливості сім'ї і мета та завдання соціальної педагогіки дозволяють розкрити специфіку цих видів роботи.

Соціально-педагогічне обслуговування -- вид соціальної роботи, який спрямований на задоволення потреб і розв'язання поточних проблем, протиріч сім'ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання різноманітної допомоги сім'ям та її членам. Допомога означає надання сім'ям послуг у: сфері освіти, культури, охорони здоров'я, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку, доборі роботи і працевлаштуванні, професійної підготовки, перепідготовки, освіти і професійної орієнтації; фізкультурно-оздоровчих послуг. Обслуговування неблагополучної сім'ї реалізується через: організацію змістовного дозвілля, відпочинку, оздоровлення сім'ї, сімейну просвіту, навчання сімейному бізнесу, розробку планів розвитку сім'ї для удосконалення внутрішньо-сімейних стосунків, життєдіяльності і розвитку сім'ї і кожного її члена, консультування сім'ї, корекція сімейних стосунків. Обслуговування ґрунтується на цілісності і збалансованості державних, громадських та приватних соціальних програм [15. 105], на координації функцій соціальних працівників, суб'єктів соціальної роботи.

Соціальна-педагогічна реабілітація -- це комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом і сім'єю суспільних зв'язків та відносин унаслідок погіршення стану здоров'я, стійких розладів функцій організму (інвалідність); зміни статусу (особи похилого віку, безробітні, біженці); умов життя (смерть члена сім'ї, втрата житла тощо). Метою цих заходів є повернення сім'ї до виконання її функцій, формування в особистості позитивного ставлення до життя, праці, навчання. Об'єктами соціальної реабілітації є сім'ї, які опинились у кризовій ситуації: діти-інваліди та їх батьки; діти-сироти, жінки та діти, які зазнали різних форм насильства; безробітні, особи похилого віку [34. 264]. Реабілітація спрямована на конкретну особистість чи сім'ю, але у певному соціумі, що зумовлює вибір заходів для відновлення їх можливостей і потенціалу на основі врахування зв'язків з мікросередовищем, його особливостей. Соціально-педагогічна реабілітація сім'ї повинна бути спрямованою на відновлення соціального і виховного потенціалу сім'ї, захист її прав у кризових ситуаціях, що дозволить їй повернутися до функціональної спроможності у суспільстві, знайти мету життєдіяльності і місце у мікро- і макросередовищі, самостійно розв'язувати проблеми. Реабілітація здійснюється як фахівцями, так і самою особистістю у спільній діяльності, яка передбачає комплекс заходів, їх безперервність, інтенсивність, підпорядкованість меті, індивідуальність відбору, наступність, комплексність заходів, співпраця з клієнтом та його оточенням, здійснення заходів на початку виникнення проблеми, профілактика рецидивів. Реабілітація передбачає надання допомоги особистості чи сім'ї, поки вони не відновили свої функції, життєдіяльність. Ця допомога залежить від потреб клієнта, характеру його проблем. Відновлення організму і потенціалу людини у реабілітації передбачає наявність орієнтирів для виявлення меж і ступеня допомоги. Таким орієнтиром є якість життя -- ступінь сприйняття окремою особою чи групою людей факту задоволення своїх потреб, наявність можливостей для досягнення щастя і самореалізації. Сюди належать умови життя людини, домашні обставини, задоволеність працею чи навчанням, оточення, соціальні та політичні умови [36. 14]. Вимірюється якість життя через оцінку таких показників, як: 1) фізичний стан і функції; 2) психологічна сфера (пізнавальна діяльність, емоційна сфера, самооцінка); 3) рівень незалежності; 4) соціальні стосунки; 5) оточуюче середовище. Тому, соціально-педагогічна реабілітація повинна здійснюватися у залежності від проблем сім'ї та особистості у комплексі з медичною, психологічною, соціальною, які з різних боків розв'язують проблеми дитини чи сім'ї. Реабілітація здійснюється на базі спеціалізованих служб, які в змозі виконати захисну, відновлюючу, компенсаторну та профілактичну функцію (профілактика здійснюється вторинна, з метою попередження рецидивів стресових факторів і кризових ситуацій) через створення умов у суспільстві, мікросередовищі, вдома для реабілітації особистості та сім'ї. У суспільстві це: соціально-реабілітаційні і кризові центри, соціально-реабілітаційні програми, підготовлені фахівцями; у мікросередовищі -- організація спілкування і різноманітної діяльності, незважаючи на існуючі для цього обмеження навчання самообслуговуванню та самодопомозі, формування чи відновлення соціального досвіду; у сім'ї -- укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини від сім'ї, корекція розвитку та стосунків, пошук і розміщення дитини у прийомну сім'ю.

Соціальний супровід -- робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу [12. 105]. Соціальна опіка -- це представлення інтересів особистості соціальним працівником в органах державної влади, місцевого самоврядування, тощо, з метою захисту прав людини; допомога -- це соціальні послуги, а патронаж -- соціальні послуги переважно вдома, дітям, які знаходяться під державною опікою. Тому соціальний супровід неблагополучних сімей -- це вид соціальної роботи, який передбачає здійснення системи комплексних заходів соціальними службами щодо тривалої допомоги сім'ям та їх членам з метою збереження сім'ї, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім'ї у родині і прав сім'ї у суспільстві через створення умов для цього у суспільстві та сім'ї.

Соціальний супровід здійснюється щодо неблагополучних сімей після реабілітаційних заходів з членами сім'ї для попередження рецидивів неблагополуччя; надання можливостей сім'ї для подолання причин і наслідків неблагополуччя, навчання самостійному розв'язанню проблем.

Соціально-педагогічний супровід -- це довготривала, різноманітна допомога різним типам неблагополучних сімей, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливій компенсації), форсування формування здатності сім'ї самій розв'язувати її проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращення внутрішньо-сімейннх стосунків, стосунків сім'ї із мікро- і макросередовищем.

Оскільки соціальна профілактика -- це ВНД соціальної роботи, спрямований на локалізацію, обмеження, виявлення, попередження і запобігання соціальних відхилень, негативних явищ, впливів та їх наслідків на життя і здоров'я людей, усунення причин і умов виникнення асоціальної поведінки [12. 105], то соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї -- це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється в таких напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз'яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві, самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно-неблагополучних сімей, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Усе вищевикладене дозволяє говорити про те, що неблагополучна сім'я вимагає перш за все реабілітації та супроводу, в той час як потенційно-неблагополучна сім'я -- обслуговування і профілактики.

Етапами здійснення соціально-педагогічного супроводу неблагополучної сім'ї є:

1. Виявлення неблагополучних сімей до соціального педагога для подолання кризової ситуації. Неблагополучні сім'ї можуть бути виявлені: шкільними психологами, класними керівниками, вчителями, міліцією, сусідами, які зобов'язані повідомити про порушення прав людини в сім'ї органи державної влади. Якщо сім'я переступила морально-правові норми суспільства і знаходиться на обліку в міліції, то шансом залишення батьківських прав, попередження розлучень є робота сім'ї за контрактом з соціальним педагогом; у разі зняття сімейної кризи, її наслідків, причин сім'я знов починає існувати своїм життям, але під наглядом соціального педагога і міліції. Неуспіх роботи за контрактом приводить до дій органи влади по захисту прав людини.
2. Знайомство з сім'єю, збір інформації про неї, визначення її проблем, формування позитивної мотивації до участі в роботі з соціальним педагогом.
3. Подолання опору окремих членів сім'ї роботі через опосередкований вплив інших членів сім'ї, роз'яснення необхідності роботи, звернення до позитивного в сімейних стосунках, інформування про наслідки без діяльності, показ перспектив роботи.
4. Досягнення згоди сім'ї на соціально-педагогічну роботу, заключення контракту про обов'язки сторін у роботі.
5. Подолання наслідків неблагополуччя, стабілізація і корекція стосунків, укріплення зв'язків із мікросередовищем, усунення причин неблагополуччя. Розв'язання проблем сім'ї.
6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім'ї на самовизначення і самостійне розв'язання проблем. Перевірка результатів роботи через опосередкований чи безпосередній нагляд.
7. Вихід із сім'ї соціального педагога. Закінчення контракту. Аналіз результатів. Розробка рекомендацій щодо подальшого самостійного життя сім'ї.

 

1.4 Вплив неблагополучної родини на соціалізацію дитини

 

Сімейне виховання -- це керована система взаємин батьків з дітьми, і провідна роль у ній належить батькам. Саме їм необхідно знати, які форми взаємовідносин з власними дітьми сприяють гармонійному розвитку дитячої психіки і особистісних якостей, а які, навпаки, перешкоджають формуванню у них нормального поведінки і в більшості своїй ведуть до тяжковиховуємості і деформації особистості. [47,269-270].