Гендерные роли и стереотипы

Західні дослідники вважають, що основною перешкодою у діловій кар'єрі для жінок, є невміння дівчат, а потім і жінок ладити між собою, грати в команді, проявляти терпіння до недоліків та вад інших людей. Ще одним недоліком є консерватизм, схильність звертати увагу на дрібниці та емоції, а не на широке поле проблеми. І нарешті, жінка-лідер досить часто демонстративно ігнорує і навіть протистоїть можливому співробітництву з чоловіками, підсвідомо оберігаючи свою "територію" від суперника іншої статі.

Разом з тим, жінка має й переваги, реалізувавши які вона може стати хорошим керівником. Жінка-лідер володіє гнучким соціальним інтелектом, вона тонше відчуває нюанси взаємовідносин, в тому числі і відносин до себе. Жінки вміють добре оцінювати і прогнозувати поведінку інших людей. Вона володіє більшою контактністю і практичністю мислення. Якщо чоловік схильний будувати стратегічні плани, враховувати довгострокову перспективу, то жінка надає перевагу конкретному гарантованому результату, "тут і зараз". Жінки краще ніж чоловіки контролюють свої та чужі помилки; вони, як правило краще формулюють свої думки і виражають ідеї. Крім того, помічено, що жінка менше, ніж чоловік, реагує на залицяння та сексуальні домагання у ділових відносинах — вона чітко розмежовує роботу і розваги.

Під впливом трансформаційних процесів, які відбуваються сьогодні в країні, змінюється традиційний тип жінки-лідера. Сьогодні це яскрава особистість: вона жіночна, не жорстока, інтелектуально та фізично є активною, самостійна у рішеннях, прекрасно відчуває настрій інших. Вона готова ризикувати, цілеспрямована, впевнена в собі, адекватно реагує на критику, зауваження та образи. Вміє оперативно переключатися з однієї соціальної ролі (керівник, ділова жінка) на іншу (дочка, мати, дружина), впевнена в розумінні, підтримці та допомоги з боку чоловіка та дітей.

Щодо мотивації трудової діяльності, то найбільш вагомим з діяльності ділових жінок є матеріальний мотив, який має психологічний відтінок: їм подобається самим забезпечувати, влаштовувати своє життя і залишатись незалежними. На другому місці мотив морально-етичного плану: жінки працюють тому, що завдяки роботі відчувають себе потрібними для суспільства і не уявляють своє життя без роботи. На третьому місці — мотиви, які можна назвати "компенсаторськими": завдяки роботі жінки не відчувають себе одинокими, на роботі вони забувають про домашні та особисті проблеми.

Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.

Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах. Для цього вони виділили три різних мотивації:

1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху;

2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі;

3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей.

Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками.

1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час яку жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей.

2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи.

Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні .

Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.

Рівноправне положення жінок в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність. Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення необхідності рівних прав з чоловіками і здатність до участі у всіх сферах суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й господині дому, матері. Жінки вибирають різні варіанти поєднання цих ролей. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів.

Аналіз даних опитувань 175 жінок-депутатів та державних службовців різного рівня дає можливість визначити основні перешкоди для жінок на державній службі. Зокрема, до основних перешкод жінки віднесли: матеріально-фінансові труднощі; брак часу; поєднання домашніх і службових обов'язків; існування офіційних та "справжніх" правил просування по службі; вплив традиційного оточення на робочому місці; завищені вимоги та прискіпливе ставлення до жінки-керівника; закомплексованість та відсутність впевненості у собі; складні міжособистісні стосунки з керівництвом (відсутність підтримки, розуміння). Найбільш суттєвими з них є: вплив традиційного оточення на робочому місці; подвійне або потрійне навантаження; суто професійні проблеми.

Щодо впливу традиційного оточення на робочому місці, то традиційна чоловіча культура створила три суттєвих бар'єри на шляху рівності між чоловіком та жінкою.

По-перше, робота в державній службі робить різний вплив на чоловіків та жінок. Вважається, що жінки більш відповідальні, більш точні, більш наполегливі у виконанні завдань. Але при високому освітньому рівні жінок, їх хочуть бачити залежними, корисними, вихованими та скромними виконавцями; чоловіків же закликають бути незалежними, самовпевненими, здатними до конкуренції тощо.

По-друге, жінки на відповідальних посадах вважають, що треба бути готовою до підвищених вимог порівняно з чоловіками-колегами. Жінки, як правило, повинні спочатку продемонструвати свою компетентність, в той час, коли чоловікам достатньо потенційної компетенції для підвищення або нового призначення. Існує тенденція карати жінок за їх помилки серйозніше ніж чоловіків. А це потребує підвищеної вимогливості до себе і до інших.

По-третє, що моральність та висока посада - речі не сумісні.

Щодо подвійного навантаження. За даними дослідження серед основних перешкод професійного зростання на державній службі, головною є брак часу. Опитування показало, що 85% жінок мають сім'ї, 15% самітні, 28% мають неповнолітніх дітей. Тому їм потрібно поєднувати сімейні справи з роботою. Дехто з жінок відмовляється від кар'єрного зростання тому, що не може перекласти домашні обов'язки на інших членів сім'ї. Так, дослідження, показало, що жінки, які працюють на посадах спеціалістів в органах місцевої адміністрації витрачають на сімейні та батьківські обов'язки в середньому 45-55 годин на тиждень. Жінки, що займають керівні посади, витрачають на це часу меншу — 20-25 годин. Здебільшого вони поділяють, а при необхідності можуть перекласти виконання цих обов'язків на членів своїх сімей. Тому більшість жінок у нас працюють в режимі подвійного навантаження. А це призводить до постійного емоційного та фізичного перенапруження та перевтомлення.

Суто професійні проблеми. Значна частина опитуваних протягом останніх 8-10 років не мала можливості підвищити свій професійний рівень. Тому доводиться самотужки вдосконалювати свої професійні знання та навички. А це унеможливлює просування жінок по службі. Крім того, актуальною для жінок є загроза скорочення. Вона в першу чергу стосується жінок, які працюють на другорядних посадах, і, які традиційно поступаються чоловікам у конкурентоспроможності.

Загалом, розрізняють декілька видів дискримінації статей у сфері зайнятості: в оплаті праці, при влаштуванні на роботу, при скороченні персоналу, при просуванні на посадах, у підвищенні кваліфікації. Патріархальний суспільний устрій сформував стереотип нормального сприйняття ситуації, коли в жінки немає роботи. Упереджене ставлення до можливостей жінок працювати і здійснювати кар'єру легко виправдовується завдяки дуже поширеному переконанню, що кожна жінка — це насамперед матір, людська істота, яка задля соціальної самореалізації повинна мати дітей. Усі інші соціальні ролі — другорядні, меншо-вартісні і за певних умов їх можна знехтувати.

Дискримінація жінок у сфері праці та зайнятості має свої наслідки. Класифікацію наслідків соціальної дискримінації можна виділити за певними критеріями:

1) за часом виникнення: наслідки віддаленні і безпосередні. До віддалених належать: погіршення положення жінки в суспільстві, зниження її соціального статусу; суїцидність; "вимивання" жінок із сфери управління і владних інститутів; повільний розвиток жіночого підприємництва. Безпосередні наслідки: приниження гідності жінки; психологічні стреси; посилення економічної залежності від чоловіка; обмеження самореалізації; міграції жіночої робочої сили.

2) за сферами прояву: дискримінація виробнича та побутова.

3) за зв'язками з соціальними цілями: прямі та побічні, негативні та позитивні наслідки. Щодо позитивних можна відзначити створення жіночих рухів, неурядових організацій по боротьбі з дискримінацією та насиллям, створення центрів допомоги жінкам.

Вивчаючи матеріал, який було отримано в ході опитування, експерти дійшли висновку, що жінкам дозволяє впоратися з цими проблемами, як правило, особистий оптимізм, належний освітній та професійний рівень, а також підтримка членів сім'ї, друзів.

Які зміни відбуваються в жінці, в епоху кардинальних перетворень соціуму? Жінка перестала жалітися, вона стала задавати питання, разом з тим вона визнає за собою право бути слабкою.

Таким чином, українській жінці сьогодні живеться досить нелегко, на її плечах лежить тягар економічних, соціальних та інших проблем. Жінці, жінці-матері, в першу чергу, потрібна серйозна, всебічна підтримка зі сторони держави і суспільних організацій. Інтереси жінок повинні активно лобіюватися на рівні представницьких, виконавчих, судових органів державної влади, в ЗМІ, в сфері освіти та виховання. Французький мислитель Франсуа Марі Шарль Фур'є у XIX ст. сказав: "Соціальний прогрес і зміни періодів здійснюються пропорційно прогресу жінок до свободи, а падіння соціального устрою здійснюється пропорційно зменшенню свободи жінок".

Висновки

         Отже, поняття "гендер" у сучасному розумінні означає "співвідношення людей різної статті", а українською мовою дослівно "рід" (чоловічий, жіночій, середній). Сьогодні термін "гендер" застосовують для опису різноманітних перетворень у суспільстві та державі, оскільки вони відбуваються під впливом особистості чоловіка й жінки та їхніх відносин.

Вважається, що термін "гендер" вперше був запроваджений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці "Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності". "Гендер" він розглядав як поняття, що виражає біологічні, соціальні, культурні особливості, незалежні від тих, що тлумачать біологічну стать. Тому не обов'язково пов'язувати буття жінки із жіночністю, а буття чоловіка з мужньою поведінкою. Такий підхід підтримало багато соціологів, особливо феміністичного спрямування. Саме цей підхід започаткував новий напрям соціальних досліджень — тендерних.

Провідними напрямами гендерних соціологічних досліджень є вивчення гендерної соціалізації та ідентичності, гендеру та стратифікації, визначення класової позиції жінок у сучасних суспільствах, патріархальних суспільних відносин, гендерних стереотипів, гендерної атрибутики як питань і явищ, що відображають зміни в сучасному суспільстві.

Гендерна соціалізація — це процес засвоєння гендерних (соціостатевих) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок. Загалом гендерна соціалізація проявляється як тенденція з дитинства готувати хлопчиків і дівчаток до різного суспільного ставлення та можливостей, що, в свою чергу надасть їм у майбутньому різні ступені суспільного впливу та влади, залежно від статі.

На гендерну соціалізацію дуже впливають гендерні стереотипии, тобто узагальненні уявлення, що сформувалися в культурі по відношенню до поведінки чоловіка і жінки. Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Вони діють як соціальні очікування та відіграють активну роль у формуванні соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінка не збігається з нормативними, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. В сучасному суспільстві ці санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат — людина переживає почуття провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш-менш адекватні суспільним вимогам форми гендерно-рольової поведінки.

Сьогодні ми живемо в часи швидких змін. Звісно ж змінюються і взаємовідносини між чоловіками та жінками в усіх сферах життєдіяльності суспільства. Утвердження гендерної рівності — важливий напрямок в Україні за останні роки. Це питання проходить крізь всі проблеми сьогодення і є актуальним в житті кожного з нас. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, в політиці і державотворенні. Однак, сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, змісті суть тендерних стереотипів, поширених серед населення, офіційна тендерна політика дають підстави вважати, що станеться це не скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан тендерних відносин в економічній, соціальній, правовій та політичній сферах українського суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених тендерних стереотипів.