Гендерные роли и стереотипы

• як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

Вважається, що термін "гендер" вперше був запроваджений у науковий обіг американським психоаналітиком Робертом Столлером у праці "Стать і гендер: про розвиток мужності та жіночності". "Гендер" він розглядав як поняття, що виражає біологічні, соціальні, культурні особливості, незалежні від тих, що тлумачать біологічну стать. Тому не обов'язково пов'язувати буття жінки із жіночністю, а буття чоловіка з мужньою поведінкою. Такий підхід підтримало багато соціологів, особливо феміністичного спрямування. Саме цей підхід започаткував новий напрям соціальних досліджень — тендерних.

Гендерна соціологія — галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації, специфіку чоловічої та жіночої соціальних спільнот.

Головним інтересом гендерної соціології є проблематика, яка раніше вважалась другорядною: сфера повсякденного, інтимного (гендерні ролі, домашні обов'язки, шлюб і т.д.). Значна увага зосереджена на теоретичному аналізі нерівноваги, незбалансованості становищ жінки й чоловіка та їхніх можливостей і шансів у самореалізації, самоутвердженні та саморозвиткові.

Основне завдання тендерної соціології полягає в осмисленні радикальних змін становища жінки, зміцнення і розширення жіночого начала в суспільстві. Однак тендерні дослідження не є суто жіночими. Вони вивчають соціальне життя обох статей, їхню поведінку, ролі, характеристики, спільне й відмінне між ними, соціальні взаємовідносини статей.

Тендерні дослідження — дослідження соціальних та соціально-психологічних особливостей жінок або чоловіків. Це дослідження засобів відображення соціального розуміння статевих відмінностей.

Сьогодні тендерні дослідження набули статусу академічної дисципліни в американських та європейських університетах. Наприклад, дослідження з проблем жінок стали частиною освітніх та дослідницьких програм у США, Франції, Великобританії, Канаді та інших країнах. Наукове дослідження й вивчення тендеру все більше поширюється в академічних центрах України, в яких вивчення тендерної проблематики було започатковане в 1990-ті роки. За період свого існування центри жіночих та тендерних досліджень підготували літературу з жіночої та тендерної проблематики. Серед них праці Т. Мельник "Тендерна політика в Україні", Л. Лавриненко "Женщина: самореализация в семье и обществе (тендерный аспект)", Л. Смоляр "Гендерна демократія - стратегія XIX ст.", К. Левченко "Права жінок: зміст, стан та перспективи розвитку" та інші.

2.1.           Категорії тендерної  соціології

До категоріального апарату тендерної соціології, крім поняття "гендер", належать: "стать", "фемінність", "маскулінність", "андрогінність", "сексизм", "біархат", "патріархат".

Поняття "тендер" означає рольові соціальні очікування від представників кожної статті. Але на відміну від поняття "стать", воно стосується не біологічних особливостей, за якими різняться чоловіки та жінки, а соціально сформованих рис. Тобто якщо зі статтю пов'язані лише фізичні відмінності будови тіла, то з тендером — психологічні, соціальні, культурні відмінності між чоловіками та жінками.

Поняття "маскулінність" (лат. masculinus — чоловічий, тут — мужність, сила) та "фемінність" (лат. femina – жінка, самка, тут жіночність). Вони позначають відмінні психологічні характеристики, історично сформовані особливостями культури певного суспільства. Маскулінність розглядають як сукупність фізичних якостей, моральних норм і поведінкових особливостей, властивих будь-якому чоловікові від народження. Так, масуклінність асоціюється з активністю, незалежністю, самовпевненістю тощо. Фемінність — це характеристики пов'язані з жіночою статтю, що охоплюють: пасивність, м'якість, лагідність, чуйність, емоційність тощо, а також характерні форми поведінки в кожному конкретному суспільстві. Вищий рівень споріднення рис маскулінності та фемінності, досягнутий однією особою, свідчить про її андрогінність (грец. androgynos — двостатевий). Вона означає індивідуальну здатність особи залежно від конкретних ситуативних умов діяти водночас по-жіночому і по-чоловічому. Поняття "андрогінність" з'явилось у літературі в 70-х роках. Американський психолог Сандра Бем була першою, хто розробив опитувальник з вимірювання андрогінності. Її дослідження показали, що майже третина дорослих людей мають високі показники одночасно фемінності й маскулінності. Також виявилося, що андрогінні люди є більш гнучкі і легше адаптуються до оточуючого середовища, ніж ті, чиї показники були зміненими в бік маскулінності. Наприклад, люди, які демонструють традиційні норми маскулінної поведінки, схильні до агресивної поведінки і не схильні до співпереживань та ніжності. Ті, хто поводиться у традиційно фемінній манері вільніше виявляють теплі почуття, співпереживання і ніжність, проте вони менш схильні до демонстрації наполегливості та незалежності. Андрогінні люди можуть бути незалежними і сильними та водночас м'якими і добрими, в залежності від ситуації.

На відміну від андрогінного, маскулінний тип тендерної ролі приводить до негативних суспільних явищ. З досліджень українського соціолога Н. Лавриненко видно, що домінування "чоловічого" в культурі приводить до культу сили в суспільних відносинах. Принцип насильства, який властивий маскулінному світогляду, переноситься на взаємовідносини людини і природи, батьків і дітей, жінок і чоловіків.

Сексизм (лат. sexus — стать) — дискримінація людей за ознакою статі.

Патріархат визначається як сімейна, соціальна, ідеологічна та політична система, в якій жінка та жіноче завжди підпорядковане чоловікові та чоловічому. Дана категорія є однією з найуживаніших у фемінізмі. На відміну від патріархату, біархат є формою суспільного устрою, за якого чоловіки та жінки мають рівне становище в суспільстві.

2.2. Гендерна соціалізація

Провідними напрямами гендерних соціологічних досліджень є вивчення гендерної соціалізації та ідентичності, гендеру та стратифікації, визначення класової позиції жінок у сучасних суспільствах, патріархальних суспільних відносин, гендерних стереотипів, гендерної атрибутики як питань і явищ, що відображають зміни в сучасному суспільстві.

Гендерна соціалізація — це процес засвоєння гендерних (соціостатевих) ролей і відтворення типів поведінки, очікуваних суспільством від чоловіків та жінок. Загалом гендерна соціалізація проявляється як тенденція з дитинства готувати хлопчиків і дівчаток до різного суспільного ставлення та можливостей, що, в свою чергу надасть їм у майбутньому різні ступені суспільного впливу та влади, залежно від статі.

Статеві та гендерні ролі тісно пов'язані зі статевою та гендерною ідентичністю особистості. Усвідомлення своєї належності до певної статі та готовність дотримуватись відповідних суспільних гендерних норм називається гендерною ідентичністю. Остання є одним з вирішальних чинників у становленні соціальних відносин.

Гендерна соціалізація має особливості і специфічні труднощі у чоловіків та жінок. З першими проявами усвідомлення себе представниками певної статі дитина пов'язує це з цілою низкою ознак: з одягом, правилами поведінки, проявами почуттів. В процесі гендерної соціалізації велику роль відіграють батьки, сімейне оточення. Гендерні ролі батьків - найперший зразок гендерної поведінки для дітей, які часто будують власну гендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Інколи життєвий сценарій дітей повторює сценарії батьків, тому що дитина вирішила "Буду таким як тато (мама)". Діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного, формуючи стиль стосунків з протилежною статтю. Якщо дитина виховується у неповній сім'ї, це призводить до прогалин у гендерному розвиткові особистості дитини. Такі діти часто не отримують повного досвіду міжгендерних стосунків, що може позначитися на формуванні гендерних ролей та гендерної ідентичності, спричинити проблеми при створенні в майбутньому власної сім'ї.

Первинна гендерна соціалізація людини починається з моменту народження. Хоча слід відмітити, що в принципі, даний процес починається ще до народження дитини, коли батьки купують хлопчикам одяг голубого кольору, а дівчаткам — рожевого. Вплив одягу на поведінку дитини досить характерний. Одяг, традиційний для хлопчиків, не обмежує рух, дозволяє дитині бути активною. Одяг дівчинки, навпаки, сковує рухи, вимагаючи бути охайною (так, деякі батьки полюбляють одягати дівчаток у святкові плаття і взуття), що призводить до пасивності дівчат.

Розглядаючи процес гендерної соціалізації в дитсадку і школі виявлено, що відбувається постійна критика фемінності хлопців (сльози) і маскулінності у дівчат (неохайність, агресивність, зайва рухова активність). Тенденція схиляти хлопців до вивчення точних наук, а дівчат до гуманітарних. Загалом хлопців піддають інтенсивнішій соціалізації, ніж дівчат. На них чинять більший тиск з метою вберегти їх від відтворення поведінки, яка суперечить чоловічим статево рольовим стандартам і стереотипам. Підвищена увага до соціалізації хлопців є одним із виявів закону статевої диференціації. Суть якого у визволенні хлопця з під жіночого впливу, під яким перебувають у ранньому дитинстві всі діти. Воно потребує додаткових зусиль як від нього самого, так і від вихователів. Дівчат же готують до виконання господарських обов'язків (батьки, вихователі заохочують їх участь у домашніх справах, вчать бути ніжними та охайними), а хлопців — до позасімейної та публічної діяльності (їм надають більшої незалежності, схвалюють активність і самостійність).

Жорсткість нормативної статево рольової диференціації стимулює підтримання стереотипів маскулінності — фемінності їх дотримання. Невідповідність суспільним нормам, що висуваються до гендерних ролей створює численні суперечності між гендерними ролями людини, її гендерною ідентичністю та соціальними очікуваннями до стандартів гендерних ролей. Такі суперечності проявляються як різноманітні гендерно-рольові конфлікти особистості. Гендерно-рольовий конфлікт найчастіше відбувається як суперечність між традиційними уявленнями про гендерну роль і реальними потребами людини. Крім гендерно-рольового конфлікту можуть виникати інші види дисгармоній, зокрема статеві девіації. Статеві девіації — це відхилення від нормативів статевих і гендерних ролей. До статевих девіацій можна віднести транссексуалізм, гомосексуалізм та трансвестизм.

Отже, гендерна соціалізація та розвиток гендерної ідентичності особистості — це складні і різноманітні процеси, які підлягають багатьом закономірностям і на їх шляху виникають багато суперечностей, проблем, дисгармоній. Знання цих закономірностей має допомогти уникненню цих проблем і суперечностей розвитку, гармонійності стосунків особистості із соціальним світом.

2.3 . Гендерні ролі та стереотипи

Значно впливають на гендерну соціалізацію гендерні стереотипи.

Гендерні стереотипи — узагальненні уявлення, що сформувалися в культурі по відношенню до поведінки чоловіка і жінки.

У суспільній свідомості стереотипи функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять "чоловіче" та "жіноче".

Погляди на гендерні стереотипи філософи, психологи трактували відповідно до своєї епохи. Платон перший помітив різницю між жінкою і чоловіком відносно їх соціальної ролі в суспільстві. Він також вважав, що жінка у всьому безпорадніша ніж чоловік. Більшість мислителів трактували чоловічі відмінності як зачин, початок чогось, а жіночі відносять до відтворюючого елементу.

Наукове вивчення гендерних стереотипів почалося в середині 50-х років XX ст., коли американські соціологи Мак Кіта Шерріфс визначили типово чоловічий та типово жіночий образи. Так, типово чоловічий образ – це риси, пов'язані з компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю. Жіночий образ характеризують соціальні і комунікативні навички, теплота, емоційна підтримка.

Стереотипи дуже повільно змінюються, але така тенденція у сучасних суспільствах існує. Наприклад, змінюється ідеал "істинної жіночності", якому в XIX ст. були властиві шляхетність, покірливість, відданість чоловікові. Водночас у жіночій свідомості з'явились нові риси: інтелектуальність, енергійність, підприємливість. Стереотипи маскулінності також зазнають певних змін. Традиційна маскулінність на передній план висувала фізичну силу, нестриманість у вияві почуттів. Сучасна маскулінність віддає перевагу інтелекту, а не фізичній силі, вимагає виявлення ніжності, такту, стриманості. Отже, можна сказати, що маскулінність на рівні буденної свідомості ототожнюється з активністю, а фемінність з пасивністю та репродуктивністю.

Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Вони діють як соціальні очікування та відіграють активну роль у формуванні соціальної поведінки людини. Якщо реальна поведінка не збігається з нормативними, то суспільство здійснює певний тиск на свідомість людини, використовує певні санкції. В сучасному суспільстві ці санкції носять переважно психологічний характер: осуд, негативні оцінки тощо. Як результат — людина переживає почуття провини, сором, внутрішні чи зовнішні рольові конфлікти. Щоб уникнути неприємних переживань, людина прагне задовольнити суспільні очікування, засвоюючи більш-менш адекватні суспільним вимогам форми гендерно-рольової поведінки.

Отже, суспільні стереотипи стосовно жіночих і чоловічих гендерних ролей здатні впливати на гендерний розвиток людини. На індивідуальному рівні традиційні гендерні стереотипи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації, вибору моделей та манер поведінки, видів професійної діяльності, кар'єрного просування, звужують або розширюють економічні, політичні та соціальні можливості людини. На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально-психологічних рис, що їх вважають непритаманними цій статті. Внаслідок чого, наприклад, чоловіки мають набагато менш близькі й емоційні зв'язки з дітьми, батьками, друзями. Натомість жінку, котра у взаємовідносинах з іншими проявляє принциповість, твердість, незворушність, сприймають як відхилення від норми, як жінку, що втрачає жіночність.