Гендерные роли и стереотипы

1

Соціологія

Зміст

1.      Теорія наслідування Г.Тарда- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 3

Вступ - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 3

      1.1. Психологічний напрям у соціології - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 5

              1.2. Кілька сторінок з біографії Жана Габріеля Тарда - - - - - - - - - 9

              1.3. Теорія наслідування - - - - - -  - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -10

              1.4. Ідеї Г.Тарда- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -13

Висновки -  -  - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -16

     2. Поняття гендеру. Гендерні ролі та стереотипи  - - - - - - - - - - - - 18

Вступ - - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 18

2.1. Категорії тендерної соціології- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -20

2.2. Гендерна соціалізація - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - - - - -21

2.3. Гендерні ролі та стереотипи - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -22

2.4. Гендер та клас - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -24

2.5. Проблеми гендерної рівності на сучасному етапі- - - - - - - - - - 25

Висновки- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -33

Література - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -35

1.    Теорія наслідування Г.Тарда

Вступ

Виникнення соціології стало результатом поєднання ряду інтелектуальних і соціальних чинників, що відбулося у Західній Європі у першій третині XIX ст. Саме тоді вперше почали застосовувати науку і науковий підхід для розуміння соціальних явищ, на відміну від релігійного підходу, який переважав до цього. Багато вчених і соціальних реформаторів у цей час пов’язують свої надії на вдосконалення суспільства саме із появою науки про нього. Вони вважали, що існують якісь об’єктивні закони розвитку суспільства, так само, як фізичні закони про які людство також тривалий час не здогадувалося. Якщо ж вдасться відкрити ті закони за якими розвивається суспільство, то люди зможуть впливати на нього так само, як завдяки знанню фізичних законів, можуть впливати на перебіг певних механічних процесів. Вони закликали до створення нової науки. Однак самих закликів було недостатньо, потрібні були великі зусилля для конституювання нової науки і це було зроблено “піонерами” і класиками соціологічної думки: Огюстом Контом, Гербертом Спенсером, Емілем Дюркгеймом, Карлом Марксом, Максом Вебером та ін.

Паралельно з біолого-еволюційною соціологією, а часом і усередині неї складається й до кінця XIX сторіччя починає переважати нова тенденція в розумінні соціально-історичних процесів і закономірностей суспільного розвитку, а саме, психологічна. Суть психологізму можна коротко звести до наступного.

У природі людини закладені певні психічні особливості у вигляді потреб, інтересів, бажань, різного роду емоцій та ідей, реалізація яких неминуче пов'язана зі спілкуванням людей один з одним. Причому в ході психологічної взаємодії виникають нові соціальні феномени, яких немає в людини поза спілкуванням і взаємодією.

Інтерес до проблем мотивації поведінки людини, її психологічним механізмам породив кілька різновидів психологічного напрямку. Об'єднуючим моментом для їх був головний принцип — шукати ключ до розгадки в психології.

Найбільш відомим представником психологічного напрямку в західній соціології є Габріель Тард (1843 - 1904 pp.), французький соціолог і один з основоположників соціальної психології. Він зробив значний внесок у розвиток науки про міжособистісні відносини і їхні механізми. Тард досліджував проблеми суспільної думки, психології натовпу, механізми психологічного зараження і вселяння, а також сприяв включенню в арсенал соціології емпіричних методів дослідження — аналізу історичних документів і статистичних даних.

Соціологія розглядалась ним як колективна, інтерментальна психологія, що вивчає найрізноманітніші соціальні процеси. Така соціологія можлива тому, що базується на передачі однією свідомістю іншій необхідних елементів. Так формується течія думок, з’являються масові імпульси, традиції, національні звичаї та інші соціальні сили, структури і процеси. Під останніми Тард розумів, перш за все, міжособистістні, інтеріндивідуальні процеси і відносини.

Він вважав, що предмет і можливості соціології як науки потрібно вивчати в тісному зв’язку з психологічними явищами, наприклад такими, як вірування і бажання. Наприклад, в "Соціальній логіці" він писав, що нема жодної галузі соціологї, "яка не представлялась би нам подвійно, в залежності від того, як розглядається її предмет: з боку бажання чи з боку вірування. Необхідно відразу відмітити, що при такому підході до розуміння соціології як інтерментальної, інтеріндивідуальної психології з поля зору мислителя зникла макросоціальна структура суспільства, в рамках якої і формувались реальні міжособистісні відносини.

Трьома основними типами соціальних процесів Тард вважав повторення (наслідування), протиставлення (опозицію), пристосування (адаптацію). Відповідно основними соціальними законами він називав закони наслідування, пристосування, опозиції. Розглянемо погляди Тарда більш детально.

1.1.    Психологічний напрям у соціології

Розвиток наукового знання у XIX ст. все більше охоплював нові галузі. Психологія не стала винятком. Вектор її досліджень переходить від індивіда до вивчення механізмів діяльності, міжособистісної діяльності та поведінки. Психологічна наука поступово розмежовується від фізіології, філософії та біології. Неспроможність "натуралістичних" зусиль пояснити сутність соціально-історичних явищ шляхом аналогії та редукування змусила шукати нові підходи до розуміння соціального життя. В цьому плані соціологічна наука з усім її розмаїттям та відкриттями ще в достатньому обсязі не використовувалася для пояснення соціального. У зв'язку з цим деякі вчені намагалися через психологічні теорії, закономірності – одним словом, через "психічне" окреслити сутність "соціального". Так з'являється новий напрям у розвитку соціологічної думки - психологічний напрям соціології. З XIX ст. він набуває своїх повноважень. У соціології застосовують різні підходи в методиці і теоретичних орієнтаціях психологічних досліджень. Як основний елемент розглядаються: індивід, групи, натовп, маса, народ.

Психологічний напрям у соціології був набагато пліднішим у науковому відношенні, ніж ряд натуралістичних напрямів, що орієнтувалися на біологію. Цей напрям, насамперед, передбачав аналіз людини та суспільства як елементів соціальної системи. Більшість досліджень даного роду була пов'язана із вивченням соціально-історичного матеріалу. Однією з рис, властивих психологізму в соціології, є те, що предметом дослідження виступають емоції, інстинкти, навіювання, лібідо, несвідомі імпульси, а не інтелектуальний фактор людської діяльності (розум, свідома поведінка).

У рамках психологічного підходу в соціології розвивався "психологічний еволюціонізм", фундатором котрого був американський геолог і палеонтолог Лестер Уорд (1841-1913).

Уорд відстоював ідею про те, що основоположними суспільними запросами в суспільному розвитку на всіх рівнях є бажання збільшення насолоди та зменшення страждань, а бути щасливими - є основним стимулом всіх суспільних поштовхів. Всі ці "суспільні прагнення" він зводив до суті універсальних соціальних сил: прагнення до задоволення, запобігання стражданням, батьківські та родинні почуття. Виходячи з того, що суспільні сили редуційовані психічними, бо належать до сфери мотивації, соціологія повинна мати психічний базис.

Однією з перших теорій психологізму була концепція "психології народів" німецьких вчених Морітца Лацаруса (1824-1903) та Хейнмана Штейнталя (1832-1920). Основним об'єктом дослідження був народ в історичному ракурсі власного розвитку - як уособлення "духу цілого". Так званий народний дух виявляється у спільності моралі, рис характеру, міфології, мови, вірувань. Все це і об'єднує людей в єдине ціле - народ. Це було, так би мовити, спробою виявлення особливостей національного характеру, який відображався у культурі та побуті даного народу. (Як би там не було, але часто спостерігаються певні національні, етнічні і культурно-психологічні особливості, які характерні для певного етносу: латиноамериканська гарячковість, німецька пунктуальність, англійська традиційність, слов'янська щирість та ін.).

Продовженням цього напряму стала концепція "психології натовпу" німецького психолога, філософа Вільгельма Вундта (1832-1920). Його десятитомна праця "Психологія народів" доповнила і збагатила дослідження даного типу обґрунтуванням "психології народу" через критерії "індивідуальність", "особистісна воля", "відчуття", "уявлення", і цим самим розрізнила особливості "індивідуальної свідомості" від "свідомості народу".

Іншим напрямом у цій галузі була концепція "психології натовпу", сформована французьким лікарем, антропологом Поставом Лєбоном (1845-1931).

У своїх працях "Психологія натовпу" та "Психологічні закони еволюції народів" він дослідив відмінності у поведінці та діяльності особи у звичайних умовах і серед групи людей, коли під "магічним" впливом натовпу людина чинила такі вчинки, яких ніколи б не вчинила наодинці. "Магічність" такого впливу Лєбон пояснював своєрідною гіпнотичністю натовпу та навіюванням. Вчений розглядає "натовп", "масу" як деструктивну (руйнівну) силу, що гіпнотизує індивідів на несвідомі, ірраціональні вчинки, де керує нетерпимість, сила, відсутність самоконтролю, безвідповідальність. Лєбон виводить власну класифікацію натовпів, поділяючи їх на різновиди (виходячи з інтересів):

      різнорідні (юрба, суд, парламент);

      однорідні (секти, касти, групи за спільністю інтересів тощо).

Одним з дослідників психологізму та засновників соціальної психології був і французький соціолог Габрієль Тард (1843-1904), який розвинув концепцію "масового суспільства", або "теорію наслідування". Наслідування можна характеризувати як процес повторення різних форм буття. Головною рушійною силою розвитку суспільства, згідно з теорією Тарда, є непоборне психічне прагнення людей до наслідування - тобто, всі явища людського життя здійснюються під впливом сили прикладу і мають наслідувальний характер, тому і часто є схожими між собою. Самі наслідування виявляються у різних формах: звичай, мода, симпатії, виховання, навчання, відкриття та винаходи і т. ін. У своїй останній праці "Закони наслідування" він ретельно розробив і обґрунтував всі деталі процесу наслідування. Тард виділяє також два основних типи наслідування: звичаї та мода, прив'язуючи їх як домінанти до типів суспільства. Так, у традиційному суспільстві домінує звичай, у сучасному переважає мода.

Значний соціологічний інтерес становить концепція "інтеракціонізму" американського соціолога Чарльза Кулі (1864-1929). У своїй праці "Природа людини і соціальний порядок" він розглядає суспільство як психологічний організм, що виявляє свою цілісність завдяки тісній взаємодії між індивідом, групами, де основу цієї взаємодії зумовлює психічна природа людини. Саме через комунікативні процеси, через інтеракцію (взаємодія людини з людиною) індивід входить у різні сфери системи суспільних відносин.

Люди пізнають соціальну дійсність, цінності, ідеали, набувають досвіду, здобувають знання виключно через свої взаємні контакти, завдяки яким і відбувається соціалізація людини, формування її власного світосприйняття, свідомості.

Процес "входження" людини в соціальний простір Кулі детально розкриває у своїй концепції "дзеркального Я". Вчений стверджує, що "Я" - це свого роду дзеркальне відбиття сукупності тих вражень, які "я" справляє на людей, котрі його оточують. Виходячи з цього, вчений виділяє три основних цикли дії "дзеркального Я":

-  яким я видаюся іншому індивідові;

-  як він оцінює мій образ;

-  яким є наслідок цього сприйняття – почуття гордості чи пригнічення.

Внаслідок цих уявлень та почуттів "Я" синтезує соціальне та особистісне як результати своєї контактної дії із навколишнім соціальним середовищем. Саме завдяки взаємодії з іншими людьми людина стає людиною.

Ще одним напрямом психологізму у соціології є інстинктивізм. Суть даної теорії полягає в тому, що інстинкти розглядаються як основа життя, і форми людської поведінки та діяльності пояснюються через детермінування інстинктів, що притаманні людині.

Інстинкти, як такі, були відомі давно, ще за античних часів, і довгий час лишалися загадкою для науки. З кінця XIX - поч. XX ст. дослідження інстинктів у біології (Ч. Дарвін, І. Павлов) стимулювали пошуки пояснення численних явищ людської поведінки. Ці ідеї вносили новизну в дану галузь.

Найбільш обґрунтовану концепцію інстинктивізму в соціології розробив американський психолог Уїльям Мак-Дугал (1871-1938). У своїй роботі "Вступ до соціальної психології" він припускає наявність певної рушійної сили, певної вітальної енергії, яка надає поштовху, вияву інстинктам. За позицією Мак-Дугала, це - певна схильність, яка спонукає індивіда сприймати певні явища, зазнавати певних емоційних збуджень і діяти відповідно до них. Інстинкти обумовлюють особливості мислення і поведінки індивідів, групи. Саме в них - основа і джерело особливостей кожного індивіда та народу. Через сукупність інстинктів, притаманних кожній людині, вчений робить спробу створити психологічну теорію суспільства.

Різні представники інстинктивізму налічують різну кількість інстинктів. З.Фрейд (З.Фройд) налічує їх З.У. Джеймс - 38, Мак-Дугал - 18. Кожному інстинкту відповідають певні емоції: інстинкту цікавості - здивування, самоствердження - впевненість у собі, боротьби - страх, втечі – самозбереження, відрази - емоція огиди, відтворення роду - почуття ревнощів, батьківським інстинктам - почуття ніжності та ін. Багато в чому ця концепція відповідає принципу натуралізму в соціології, де соціальне зводиться до біофізіологічного. Це досить абстрактна схема пояснення соціального, яка характеризується слабкою аргументацією наукових досліджень, емпіричних матеріалів.