Вікові періоди розвитку особистості

   Мовлення  старшокласників ускладнюється  за змістом і структурою, збагачується новими науковими і технічними термінами. Удосконалюються мовні засоби передачі думок, відбувається засвоєнння і використання норм літературної мови.

   Вдосконалюється спостережливість, здатність помічати в об'єктах суттєві зовнішні ознаки, точніше й об'єктивніше їх відображати. Розвивається самоспостереження (за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками). Юнаки і дівчата заглиблюються  у свій внутрішній світ, аналізують його, зіставляють дані своїх спостережень із спостереженнями за дорослими, ровесниками, з описами внутрішнього світу  героїв літературних творів. Самоспостереження  стає невід'ємною складовою самопізнання, прагнення до самовиховання.

   Розвивається  репродуктивна і творча уява, критичність  у ставленні до витворів уяви, посилюється  самоконтроль, реалістичність у співвіднесенні образів уяви, особливо мрій, з дійсністю, своїми можливостями.

   Довільне  запам'ятовування стає набагато ефективнішим від мимовільного, відбуваються зміни  у процесах логічного запам'ятовування, зростає продуктивність пам'яті  на думки, на абстрактний матеріал. Основою запам'ятовування матеріалу  стають виявлені логічні зв'язки. Намічається  спеціалізація пам'яті, пов'язана  з основними інтересами старшокласників, їх намірами щодо вибору майбутньої професії. Удосконалюються способи заучування за допомогою застосування раціональних прийомів.

   Становлення особистості. Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з тенденціями  особистісного зростання старшокласників.

   Збагачується  емоційна сфера. Нові емоції виникають  не тільки завдяки конкретним об'єктам, а й через стосунки з іншими людьми, види діяльності, їх зміст, перебіг  і результати. Нові життєві обставини, нові обов'язки й успіхи в їх виконанні  породжують і нові переживання.

   Усвідомлення  й дотримання певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, вироблення свого ставлення до суспільного  життя породжують глибокі, міцні  й тривалі моральні емоції. Вони різноманітніші за своїм змістом  і спрямованістю, ніж у підлітків. Розвиваються почуття гуманізму, колективізму, дружби і товаришування, честі, обов'язку і відповідальності. У зв'язку з  розвитком свідомості, оцінювання власних  вчинків, формується таке складне почуття, як совість.

Совість — особлива форма самоконтролю, важливий компонент моральної самосвідомості.

   Вона  постає внаслідок самооцінки особистістю  за критеріями добра і зла, справедливості, порядності своїх вчинків і дій, нерідко виявляється у формі  болісного усвідомлення своїх вад, моральної недосконалості.

   Особливо  загострюються почуття, пов'язані  з усвідомленням свого «Я», власної  гідності, потребою дружити, товаришувати. Пошук друзів, спілкування з ними — важливе джерело емоційних  переживань старшокласників.

   Рання юність — пора виникнення і переживання  першого кохання, яке відчутно впливає  на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають «періодом утворення  пар», перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість  у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають  та розвиваються нові форми спілкування  з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої  сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється  сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих  людей, які духовно збагачують їх.

   З розвитком свідомості й самосвідомості, цілеспрямованості її діяльності формуються вольові якості. Закріплюється здатність  керуватись у своїй поведінці  й діяльності більш віддаленими  цілями, усвідомлення своїх обов'язків. Зміцнюються сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна  база вольових дій, здатність до критичного їх аналізу, що виявляється в розсудливості, обдуманості, критичності й самовладанні. Зменшується навіюваність, імпульсивність.

   Вибір професії стає центром психологічного розвитку старшокласників. У зв'язку з виникненням життєвих планів у  них формується вміння підпорядковувати свою поведінку конкретним цілям  майбутнього самостійного життя, перебудовувати мотиви діяльності. На перше місце  виступають відповідальність перед  собою, почуття суспільного обов'язку, ідейні переконання, моральні принципи, якими старшокласники починають  керуватися в повсякденному житті. Відбувається формування самоконтролю, самозобов'язання, самонаказу.

   Формуються  основні риси характеру особистості. Дедалі більшого значення набуває система  переконань, нових потреб, інтересів  та ідеалів, які визначають напрям життєвої активності, ставлення до оточення, самого себе, суспільних обов'язків.

   Спілкування з ровесниками та дорослими. Фактором формування особистості у цей  період є спілкування з ровесниками, дорослими. Впливовим є класний  колектив, в якому проходить значна частина життя молоді, відбувається навчальна діяльність, виникають  різноманітні форми суспільних контактів, що регулюються правилами, нормами  колективного співжиття. Формуються різні  види мікрогруп — групи найближчих приятелів, друзів, товариські групи, компанії. Порівняно з підлітками, юнаки  більше приділяють уваги внутрішнім якостям друзів: інтелектуальним  запитам, світоглядним настановам, моральним  потребам тощо, ставлять високі вимоги до дружби.

   Відбуваються  зміни у ставленні старшокласників  до дорослих людей, особливо до батьків  і вчителів. Основним стає принцип  рівноправності. Воно починає залежати від того, наскільки дорослі зважають на дорослість і самостійність молодої  людини, правильно оцінюють їх. Проте  можливість конфліктів з дорослими  не зникає. Молодь вбачає причини своїх  конфліктів з дорослими передусім  у якостях дорослих: їх консервативному  способі мислення, прихильності до застарілих правил поведінки, суворому дотриманні давніх звичаїв, застарілості етичних переконань, естетичних уподобань, смаків тощо; надмірному обмеженні  свободи молодих людей, вимаганні  від них повної слухняності, неадекватних методах виховного впливу. Водночас серед причин конфліктів, що залежать від них самих, старшокласники називають  низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування слушних  настанов батьків, зневажливе ставлення  до їх рекомендацій, вказівок, доручень та заборон, деякі риси особистості (неслухняність, упертість, егоїзм, лінощі, самовпевненість тощо).

   Загалом молодь охоче вислуховує поради, аргументовані  пояснення, наставляння батьків, вчителів, знайомих, які користуються в них  авторитетом, довірою. Таке ставлення  до дорослих пов'язане з пошуками молодими людьми свого місця в  суспільстві, друзів як серед ровесників, так і серед дорослих.