Вікові періоди розвитку особистості

   Важливу роль у розвитку дитини відіграють слова-оцінки дорослих. Пов'язані з  відповідним виразом обличчя, мімікою, жестами, ставленням до дитини чи ситуації, слова «добре», «погано», «гарно», «соромно», «можна», «не можна» стають сильними стимулами для вияву її емоцій, підкріплення її дій. Можна помітити стійке ставлення до певних осіб (симпатії, антипатії, страх).

   З розвитком активності, самостійності  дітей різноманітнішими стають їх стосунки з дорослими. Розвиваються взаємини й між самими дітьми, виникають  спільні ігри. Спочатку в іграх  дитя частіше займається чимось своїм, хоч і любить, щоб поряд були діти (так звані «ігри поряд»).

   Наприкінці  другого року життя виникає так  звана «криза трьох років». Її сутність полягає у психологічному відокремленні  дитячого «Я» від оточуючих дорослих, що супроводжується певними специфічними проявами — впертістю, негативізмом, норовистістю. Їх причини — невдоволеність взаєминами з дорослими, прагнення  знайти власну позицію.

   У період «кризи трьох років» у дітей  виробляється певний комплекс поведінки. Вони прагнуть самоствердитись, самостійно досягти позитивного результату в своїй діяльності. Самолюбство  дитини проявляється в переживаннях гордощів за досягнення, позитивно  оцінених батьками й вихователями («я вже великий», «слухняний», «самотужки одягаюсь» і т. ін.), постійних  заявах і вимогах «Я сам!», бажанні  бути схожим на дорослих, наслідувати  їх. Негативне чи байдуже ставлення  вихователя, батьків до результатів  діяльності викликає у дитини образу, смуток. Загалом, цей період характеризується підвищеною вразливістю й чутливістю малюка до оцінювання його досягнень  дорослими.

   Отже, протягом перших трьох років життя  дитини відбуваються якісні зміни, які  забезпечують поступове перетворення малюка з безпомічної істоти на активного  діяча в найближчому суспільному  середовищі.

Переддошкільний вік

   Переддошкільний вік (від 3 до 5 років) має свої анатомофізіологічні  особливості розвитку, особливості  психіки і пізнавальної діяльності, особистісного формування дитини.

   Анатомо-фізіологічні особливості. Високий темп фізичного  розвитку, що був характерним для  перших двох років життя малюка, на третьому році дещо уповільнюється. У середньому за рік маса тіла збільшується на 2 кг, а зріст — на 7—8 см. Саме з цього віку починається помітне  накопичення м'язової сили, збільшується витримка, зростає рухливість. Кісткова система зберігає ще в окремих  місцях хрящову будову (кисті рук, гомілки, деякі частини хребта). Тому необхідно постійно стежити за поставою, положенням тіла дитини під час сидіння, сну тощо. Нервова система ще дуже вразлива і вимагає дбайливого ставлення  до неї з боку дорослих.

   Розвиток  психіки і пізнавальної діяльності. У переддошкільному віці вдосконалюються  сенсорні можливості дітей. Вони можуть добирати за зразком основні геометричні  фігури з різного матеріалу, предмети основних кольорів та називати ці кольори. Протягом переддошкільного віку дитина навчається розрізняти всі спектральні кольори.

   Інтенсивно  розвивається зорова, тактильна і  кінестетична чутливість, координуються  дії рук та очей. Швидко розвивається фонематичний і музикальний слух, здатність розрізняти різні шуми, голоси людей, звуки й тони музики.

   Має свої вікові особливості й пам'ять. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам'ятовувати, тому основним ще є  мимовільне запам'ятовування та згадування. Переважає наочно-образна і рухова пам'ять. Діти цього віку можуть відтворити у середньому не більше 4 предметів (їх відображень) з 10—15. Ця обмеженість  виявляється і в запам'ятовуванні окремих слів у середньому не більше 2 слів з 10.

   Як  і молодші діти, дошкільники найлегше запам'ятовують те, що справило на них  сильне враження. «Пам'ять дитини —  це її інтерес», — твердять психологи. Тому впродовж усього дошкільного дитинства  дуже важливо зробити для дітей  цікавим те, що вони повинні запам'ятати: слова, образи, предмети. Водночас вихователі, батьки повинні подбати, щоб пам'ять  дітей збагачувалась знаннями, конче  потрібними для їх подальшої діяльності.

   Дітям властиве активне дійове мислення. Їм легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене, оскільки в них ще не розвинуте словесне мислення, вони не вміють уявно вирішувати завдання. Звідси розходження між тим, що дитина робить, і тим, як вона пояснює свої дії. Тому дітей слід спрямовувати на вирішення маленьких, але конкретних завдань: спочатку навчити їх розуміти питання, а потім — відповідати  на нього, тобто мислити. Для розвитку словесного мислення використовують дидактичні ігри, бесіди, інші мовні завдання. І  чим старшою стає дитина, тим більше вона вдається до наочно-образного, а  потім і логічного мислення.

   Характерні  особливості у цей період має  увага: підвищується стійкість мимовільної  уваги, збільшується її обсяг. Стійкість  уваги — це проміжок часу, протягом якого дитина може зосереджуватися  на певній діяльності. Якщо у трирічному віці вона триває у середньому 25—27 хв., то в переддошкільному — упродовж 50 хв. Діти можуть безперервно гратися. В інших видах діяльності дитина ще не здатна довго зосереджувати  увагу.

   Слово дорослого є засобом формування перших виявів довільної уваги. Процес її починається від мовних вказівок, котрі сигналізують, що можна робити, а що — ні, на що обов'язково слід звернути увагу. Правильне формулювання завдань, їх мотивація, вироблення певних умінь, необхідних для певної діяльності, розвивають увагу. Тривалість та обсяг  уваги у різних дітей не однакові й залежать від способів роботи з  ними, виховних прийомів.

   Не  досить стійкими у дітей є образи уяви, що виникають у процесі гри  або інших видів діяльності, хоч  вони бувають надзвичайно яскравими. Жвавість уяви дітей виявляється  в тому, як вони перевтілюються, про  що свідчать їх переживання при сприйманні казок, малюнків, вистав. Дорослі повинні  бути уважними до вибору книжок для  читання, розповідей дітям, обережними у розмовах у їх присутності. Не слід викликати у них почуття страху нагадуванням про можливі небезпеки  — це породжує полохливість, острах самотності, темряви, незнайомих людей.

   У переддошкільному віці досягає свого  розвитку мовлення дитини. У неї  загострюється інтерес до мови оточуючих  людей. Швидко поповнюється активний словник (1500—2000 слів). Значно змінюються пасивне  й активні мовлення, яке на п'ятому  році наближається до мовлення дошкільника. Відбувається подальше освоєння —  граматичної будови мови. Діти вживають багатослівні складні речення. Мова стає основним засобом спілкування  з дорослими і однолітками.

   Формування  особистості. Відбуваються значні зміни  у спілкуванні дитини з дорослими  та однолітками, ігровій діяльності. Висока чутливість до емоційного спілкування зберігається, але здебільшого під час спільних предметних чи ігрових дій з дорослими. Дітям уже не достатньо однієї доброзичливої уваги — їм потрібно, щоб дорослі брали участь в їхніх діях. У практичній взаємодії діти, наслідуючи дорослих, засвоюють предметні дії, досягаючи завдяки цьому певного рівня розвитку навичок предметної діяльності.

   Саме  на цьому етапі в основному  формується потреба дитини у спілкуванні  з однолітками. Якщо раніше одноліток  сприймався як об'єкт навколишньої дійсності, то тепер дитина ставиться  до нього як до рівного собі суб'єкта.

   Ігрова  діяльність різноманітніша й змістовніша. Зміст сюжетної рольової гри розкривається  завдяки виконанню дитиною взятої на себе ролі й дотриманню правил гри. Роль набуває організуючого значення, а дії стають узагальненими. Крім того, діти вже не просто відтворюють  окремі дії, а об'єднують і підпорядковують  їх. Виникає колективна гра.

   Великого  значення набувають творчі ігри, де діти беруть на себе певні ролі і  підпорядковують їм свої вчинки.

   У цих іграх виявляється інтерес  до світу дорослих, які для них  є взірцем поведінки. Спільні  ігри дітей починають переважати над індивідуальними та іграми поруч, проте достатньої узгодженості між  учасниками ще немає і тривалість гри невелика. У процесі ігрової  діяльності відбувається й особистісний розвиток переддошкільника.

   Характерною особливістю дітей цього віку є значне емоційне збудження, нестриманість  і недостатня стійкість емоцій, які  швидко виникають і швидко минають, змінюються на протилежні. Потрібен особливий  такт, який не допускав би грубого втручання  в діяльність дитини, бо це може викликати  сильні афективні реакції. Чим менша  дитина, тим більше слід уникати  впливу на неї сильних подразників. Водночас потрібно поступово виховувати і гальмівні процеси, які складають  основу уміння стримувати себе, свої почуття.

   Основні життєві потреби дитини цього  віку — любов, доброта, увага дорослих, ігри та спілкування з однолітками, яскраві переживання. Але необхідно  пам'ятати, що нервова система дитини настільки не сформована, що навіть маленький колектив є для неї  сильним подразником і дуже втомлює.

   Попри зростаючу самостійність дітей, роль дорослих в їхньому житті  ще дуже велика. Основні потреби  у спілкуванні з дорослими  починають переходити із практичної сфери (спільного виконання дій) у пізнавальну: дорослі стають джерелом різноманітних знань про навколишнє середовище. Діти виявляють підвищену  чутливість до тону розмови, настрою  співбесідника, ставлення до себе оточуючих. Вони також дуже чутливі до емоційного стану ровесників, легко переймаються їхніми почуттями. У цьому віці дуже важливо приділяти увагу вихованню  гуманних почуттів та уявлень про  доброту, чуйність, взаємодопомогу, дружелюбність.

Дошкільний  вік

   Дошкільний  вік (від п'яти до шести—семи років) — останній віковий період дошкільного  дитинства.

   Анатомо-фізіологічні особливості. На п'ятому році характерний  для переддошкільників швидкий  ріст організму дещо уповільнюється і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє  щорічне збільшення зросту дошкільника  становить близько 6 см, дівчатка дещо випереджають хлопчиків. Щорічно вага дитини збільшується на 1,5—2 кг, змінюються пропорції тіла, видовжується тулуб  і особливо ноги.

   Для кісткової системи дитячого організму  характерне недостатнє окостеніння, хрящова  будова її окремих ланок, значна гнучкість  та еластичність хребта. Працездатність м'язів дошкільника значно нижча, а  стомлюються вони швидше, ніж у  школяра. Загальний розвиток опорно-рухового апарату виявляється у підвищенні координації, вправності й точності рухів.

   Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти  років у 4 рази порівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм його роботи (у новонародженої дитини — 120—140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника  — 70—100). За надмірних фізичних навантажень  ритм серцевих скорочень легко порушується, виникає втома серцевого м'яза.

   Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і  функції мозку, відбуваються прогресивні  зміни вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій. Розвивається умовне гальмування, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль головного  мозку на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості  й організованості поведінки.

   Розвиток  психіки і пізнавальної діяльності. Функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з морфологічними змінами  в будові головного мозку, збільшенням  його ваги, яка наприкінці шостого  року досягає 1350 г (90 % маси мозку дорослої людини), розвиваються його функції. Ускладнюється  структура аналітико-синтетичної  діяльності, розширюється сфера впливу словесних подразників, сигналів на розвиток діяльності дитини, що є передумовою  психічного розвитку дитини.

   Відбувається  помітне підвищення чутливості аналізаторів, їх здатності диференціювати оптичні, акустичні та інші властивості предметів  і явищ, продовжує розвиватися  кольоровідчування, розрізнення світлових  відтінків. Мовний слух дитини розвивається швидше, ніж звуковисотний, який є  основою музикальних здібностей.

   Прискорено  розвиваються кінестетичні відчуття завдяки  рухливим іграм, ритмічним і фізкультурним  вправам, малюванню, ліпленню, ручній праці. Розвиток їх виявляється у збільшенні точності й вправності рухів, швидкості  вироблення рухових навичок.

   Сприймання  дошкільників розвивається в різних видах діяльності (ігрової, практичної). Поступово воно виокремлюється у  відносно самостійні дії, спрямовані на пізнання предметів навколишнього  світу, на виконання перших перцептивних (чуттєвих) завдань. Дитина вдається до спеціальних прийомів детального обстеження предмета, сприймання її стає активнішим, цілеспрямованішим, збільшується тривалість розглядання об'єктів.