Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Августа 2013 в 18:55, курсовая работа
Проблематика спрямованості особистості вже досить довгий час розглядається українськими та зарубіжними вченими. У різних концепціях ця характеристика розкривається по-різному: як «теорія установки» (Д. Н. Узнадзе, Н. Б. Іванцова), «відношення особистості» (В. М. М’ясищев, Б. Ф. Ломов, А. М. Бандурка), «теорія значущості» (М. Ф. Добринін, В. Е. Коновалова), «теорія потреб та мотивів» (С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв, Л. Н. Божович, Ю. М. Орлов), «динамічна організація сутнісних сил людини» (О. С. Прангішвілі, А. Д. Ведмедюк). З. Фрейда, «індивідуальна теорія особистості» А. Адлера, «аналітична психологія» К. Юнга, «когнітивна психологія» Д. Келлі, «гештальтпсихологія».
його відповідність звичкам, особливостям характеру й тощо. Це свідчить про те, що професійна спрямованість полягає у широкому колі потреб, інтересів, ідеалів, ставленні людини. Чим ширша професійна спрямованість, тим більш
багатосторонній зміст має для людини вибір даного виду діяльності, тим різноманітніше задоволення, яке можна отримати від реалізації даного наміру [5].
Таким чином, одна з форм розвитку професійної спрямованості полягає у збагаченні її мотивів: від окремого мотиву до більш різноманітної системи її мотивів. Професійна спрямованість великої групи людей може включати однакові мотиви але й мати відмінності. Це обумовлено тим, що система мотивів завжди передбачає певну їх організацію, структуру. Однакові мотиви можуть бути по-різному організовані, знаходитися в різноманітних відношеннях підпорядкування. І, що особливо важливо, різними можуть бути ведучі мотиви. Зазвичай мотиви, що полягають в основі професійної спрямованості, неоднорідні за походженням, характером зв’язку з об’єктом (професією). У цьому плані правомірне виділення, по-перше, групи мотивів, що виражають потребу у тому, що складає основний зміст професії. Інша група мотивів пов’язана з відображенням деяких особливостей професії у суспільній свідомості (мотиви престижу суспільної значущості професії). Очевидно, що зв’язок індивідуальної свідомості з об’єктом у даному випадку має опосередкований характер. Третя група мотивів виражає потреби особистості, що склалися раніше, але актуалізовані при взаємодії з професією (мотиви саморозкриття й самоствердження, матеріальні потреби, особливості
характеру, звичок тощо).
Четверту групу складають мотиви,
що виражають особливості
Отже, під рівнем професійної спрямованості розуміється ступінь співвідношення між провідним мотивом переваги професії (тобто, його особистісним змістом) та об’єктивним змістом професії. При високому рівні спрямованості близьким і потрібним людині найбільш суттєвим у даній діяльності є те, що складає її основний зміст, те, в чому визначається її об’єктивне призначення. При низькому рівні спрямованості провідний мотив виражає потребу не стільки у самій діяльності, скільки у різних, пов’язаних з нею обставинах. Основний показник рівня – змістовність й глибина професійної зацікавленості з урахуванням його положення у системі мотивів, що утворюють професійну спрямованість. Очевидно, що без достатньо високого рівня професійної спрямованості неможлива оптимальна взаємодія між людиною і вибраною нею працею.
Нерідко професійна спрямованість може проходити й під визначаючим впливом системи цінностей молодої людини («я хочу приймати участь у вихованні людини – буду вчителем», «хочу допомагати хворим людям – стану лікарем»). Тільки при виникненні єдності схильності й здібностей можна прогнозувати можливість для молодої людини знайти у вибраній їм професії своє призвання.
Таким чином, можна констатувати, що самостійний вибір професії, здійснений під впливом аналізу власних внутрішніх можливостей, в тому числі і своїх здібностей, і співвіднесення їх з вимогами обираємої професії, являє собою професійне самовизначення. Під професійним самовизначенням слід розуміти самопізнання та об'єктивну оцінку особою власних індивідуальних особливостей, зіставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для оволодіння конкретною професією. Психологія розглядає професійну спрямованість як найбільш значущий компонент професійного розвитку самовизначення особистості, а також як критерій одного з етапів цього тривалого і складного процесу. Завершується він тільки тоді, коли у людини сформується позитивне відношення до себе як до суб'єкта професійної діяльності. Тому свідомий вибір професії слід вважати показником сформованості професійної спрямованості і переходу його у нову фазу свого розвитку.
В педагогічній літературі можна зустріти декілька підходів до визначення вікового періоду сензитивного для формування готовності школярів до професійного самовизначення. Багато дослідників (Є.Клімов, Н.Пряжников, С. Чистяков та інші) вважають, що кожний з вікових етапів має специфічні особливості щодо вирішення зазначеної задачі. Так наприклад, для учнів 1-8 класів основною роботою можна вважати формування "загальної готовності" до професійного самовизначення. Для учнів 9-11 класів цю роботу треба скоординувати на допомогу у виборі конкретної спеціальності та професії. Але виходячи з того, що саме в період ранньої юності головна увага молодої людини зосереджується на розвитку мотиваційної сфери особистості, визначення свого життєвого шляху, формування світогляду та інше, тому саме в цей період можна говорити про професійне самовизначення, яке як вже зазначалося має велике значення для вибору професії. З іншого боку слід враховувати індивідуально-типологічні особливості учнів. Згідно матеріалістичної теорії про типологічні індивідуальні особливості вищої нервової діяльності кожна людина володіє природженими психофізіологічними властивостями. Деякі властивості психіки передаються і зберігаються впродовж майже всього життя. Сила і рухливість нервових процесів є стабільними властивостями нервової системи. Працюючи по однаковій спеціальності, одні люди добиваються великих успіхів, інші – менших.
Це пояснюється
Вчення І. Павлова про
вплив центральної нервової системи
на динамічні особливості
Властивості і тип нервової системи вважають професійно важливими характеристиками. Наприклад, люди з сильним типом нервової системи можуть виконувати складну, напружену і відповідальну роботу, просиджувати довгий час перед пультом управління і бути при цьому готовими до екстрених непередбачених дій, зберігати витримку і самовладання. Це стосується таких спеціальностей, як диспетчер аеропорту, оператор енергосистеми, оператор потокової лінії сталеливарного цеху, апаратник хімічних виробництв і інші подібні професії. Людям із слабким типом властива мала витривалість нервової системи. Але цей недолік завжди компенсується такими позитивними якостями, як висока слухова, зорова і інша чутливість, що дає переваги при оволодінні професіями, які пред'являють підвищені вимоги до м'язово-суглобової чутливості рухового аналізатора, точності окоміру. Це торкається перш за все професій годинникової і радіоелектронної промисловості, де передбачається точна робота з дрібними деталями [15].У психології: і педагогіці виявлена і добре вивчена залежність вибору професії від спрямованості учбових і трудових інтересі учнів, від успішності основних видів їх повсякденної діяльності. Так, е, дослідженні В. Ярошенко наявність цієї залежності підтвердилася в 56% випадків (було вивчено 4450 учнів V-Х класів) [14].
Розглядаючи питання профорієнтації учнів, Л. Кондратьєва відзначає, що «одночасний розвиток пізнавальних і професійних інтересів є принципово важливим моментом, оскільки в психології інтерес все більше розглядається не як; якась відособлена, незалежна освіта, а – як одна з найважливіших характеристик цілісності особи, що визначає її відносини і дії» [3].Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішності вибору професії [13]: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, устремлінь, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності по кожній з вибираних професій; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професій.
Психологи Л. Виготський, О. Леонтьев, А. Петровський, С. Рубінштейн обґрунтували найважливішу закономірність: розвиток особи відбувається в діяльності, причому лише в тій діяльності, яка насичена елементами творчості і викликає у людини позитивне відношення до даного виду праці. Всяка діяльність, у тому числі і трудова, представляє процес взаємодії індивіда з дійсністю, в якому і відбувається становлення його як особи.
Відношення індивіда до трудової діяльності – це не просто психофізіологічне, але і соціальне явище, чому соціологи приділяють виключно велику увагу. На їх думку, відношення людини до праці обумовлене трьома головними чинниками: 1) соціально-економічним; 2) технологічним або функціональні (можливість розвитку сутнісних творчих здібностей у даної особи в конкретному виді діяльності); 3) психолого-педагогічним (трудовою спрямованістю, змістом і інтенсивністю мотивів, інтересів, схильностей, здібностей, світоглядом, вольовими і іншими сторонами психічної, структури особи).
Оскільки об'єктом
діяльності профорієнтації є процес
професійного самовизначення людини,
важливо в першу чергу
Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особи в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил що вчаться в процесі трудової і професійної підготовки, ради батьків і їх професійний досвід, пошук і читання (по професії, що цікавить) літератури, участь в роботі кружків технічної творчості, робота під час практики і багато що інше. Виходячи з цього в процесі формування в учнів готовності до вибору професії необхідно звертати увагу на такі індивідуальні особливості. Перш за все - це інтереси, нахили учнів. Професійні інтереси відрізняються конкретністю і цілеспрямованістю. Це інтерес до тієї професії, яку обирає для себе учень Розвиток та формування професійних інтересів безпосередньо зв'язані з пізнавальними інтересами. Це інтереси, які спрямовані на оволодіння знаннями з професії, розуміння її суті, оволодіння не тільки практичними, але і теоретичними основами даної професії. Чим сильніше виражений професіональний інтерес, тим глибша потреба в оволодінні знаннями з конкретної професії. Таким чином вибір вірної професії залежить не тільки від індивідуально-типологічних відмінностей учнів, а від їх пізнавальних інтересів, здібностей, нахилів. Визначити індивідуально-типологічні особливості учнів важче ніж їхні інтереси до того чи іншого предмету, виходячи з цього профільні класи є тією ланкою, яка допомагає педагогу визначити галузь майбутньої діяльності старшокласника.
Для визначення спрямованості особистості використовується орієнтаційна анкета, що вперше була опублікована Б. Бассом [13].
Анкета складається з 27 пунктів-суджень, для кожного з яких можливі три варіанти відповіді, що відповідають трьом видам спрямованості особистості. Респондент повинен вибрати одну відповідь, що найбільше виражає його думку або відповідає реальності, і ще один, який, навпаки, найбільш далекий від його думки або ж найменш відповідає реальності. Серед варіантів відповіді немає «гарних» або «поганих», тому респондент не повинен вгадувати, яка з відповідей є «правильною» або «кращою». Відповідь «найбільше» одержує 2 бали, «найменше» — нуль. Невибрана відповідь — 1 бал. Бали, набрані за всіма 27 пунктами, підсумовують для кожного виду спрямованості окремо.
За допомогою методики нами було виявлено такі спрямованості:
Тестовий матеріал та ключ до нього містяться у додатку А.
Для визначення професійного типу особистості було обрана методика Г. Резапкіної [13].
У цьому тесті з кожної пари професій респондент повинен обрати найбільш привабливу для нього відповідь і записати на бланку для відповідей: номер питання та варіант (А або Б) професії, що він обрав.
Кожна професії в тестовому матеріалі відповідає одному з шести типів особистості. У ключі зазначено, яка саме професія якому типу особистості відповідає. Позначення в ключі відповідають першій букві типу особистості: Р - Реалістичний, С- Соціальний і т.д.