Специфіка професійної діяльності соціальних працівників в релігійних общинах

Поряд із соціальним працівником в обстеженні учня беруть участь психолог і педагог. Не пізніше  як через 90 днів з дня направлення  дитини на обстеження мульти-дисциплінарна бригада повинна визначити чи потребує учень спеціальних послуг, а, якщо потребує, то яких точно. Такий висновок надзвичайно важливий для школяра та його батьків.

Окремою ділянкою роботи соціальних служб США є  безпосередньо сім'я. У цьому випадку  таку роботу класифікують за такими двома  напрямами: "Робота в домашніх умовах" та "робота поза домом". Робота в  домашніх умовах передбачає такі соціальні  послуги: соціальний захист, сімейна  терапія, фінансова допомога, денний догляд, послуги, пов'язані з веденням домашнього господарства. [7, c.88]

Соціальний  захист стосується, насамперед, дітей, яких дома ображають (биття, насильство, непосильна праця), або позбавляють  належного піклування (незадовільний  догляд, погане харчування, відсутність  медичної допомоги). З метою виявлення  соціальної незахищеності по телебаченню  час від часу показують номери телефонів соціальних служб захисту, за якими дитина може зателефонувати у випадках образ та насильства.

Соціальні працівники, працюючи з неблагополучними сім'ями, вивчають мікроклімат у них, інформують батьків про правові наслідки та правове поле їхньої діяльності, надають інформацію стосовно корисних для сім'ї служб.

Сімейне консультування або сімейна терапія - це надання  допомоги сім'ям, які відчувають різні  види дистресу. Хоч обидва терміни вживаються як синонімічні, терапія вважається інтенсивнішою формою впливу, ніж консультування. Сімейний терапевт-професіонал, найчастіше маючи ступінь магістра і відповідну спеціалізацію в цій галузі, допомагає встановити конструктивні взаємини між членами сім'ї, демонструючи свій чітко виражений нейтралітет та об'єктивність зайнятих позицій, що, як правило, сприяє пом'якшенню гостроти міжособистісних стосунків у сім'ї.

Фінансова допомога надається дітям і сім'ям у  рамках федеральних програм соціального  захисту, які передбачають забезпечення засобами для існування сімей, у  яких годувальник після сплати необхідних для соціального забезпечення податків припинив роботу, став непрацездатним або помер. Фінансову допомогу отримують  також сім'ї із дітьми, які знаходяться  на утриманні.

Соціальна допомога в денному догляді стосується догляду за дітьми, де в цьому  є необхідність, особливо там, де матері працюють. Такий догляд може здійснюватися  як у приватних будинках, так і  в спеціальних центрах, які мають  відповідні ліцензії.

Якщо батьки дитини стають непрацездатними натривалий час, з'являється необхідність з метою подальшого догляду та виховання дитини використати такі соціальні послуги: 1) передати дитину на виховання; 2) усиновити чи удочерити її; 3) відправити у притулок домашнього типу; 4) використати інституційну опіку; 5) застосувати можливості судової системи.

Соціально-педагогічна  діяльність соціального працівника в цьому випадку, насамперед, полягає  в обстеженні сім'ї майбутніх  прийомних батьків, виробленні відповідних  психолого-педагогічних рекомендацій. Після передачі дитини на виховання  в цю сім'ю соціальний працівник  упродовж відвідин її здійснює психолого-педагогічні  спостереження з метою створення  необхідних матеріальних та психолого-педагогічних передумов повноцінного догляду  за дитиною.

У період після  передачі дитини на виховання соціальний працівник слугує зв'язуючою ланкою між біологічними батьками та людьми, які прийняли вихованця. Важливою є моральна підтримка кровних батьків дитини в період росту і розвитку її, підготовка їх до повернення сина чи дочки в сім'ю.

Інколи виникає  необхідність усиновлення чи удочеріння дитини або у зв'язку з тим, що батьки самі дійшли висновку про неможливість відповідного виховання сина чи дочки, або через те, що суд позбавив їх батьківських прав. У цих умовах важливого значення набуває психолого-педагогічне  консультування прийомних батьків.

Відправка дитини в притулок домашнього типу дає можливість прихистити дитину на той випадок, коли немає можливості передати її на виховання  в сім'ю; коли в дитини чи в підлітка виявляється підвищена потреба  у спілкуванні з ровесниками; коли прихистити її потрібно на певний період. Такі притулки створюються  як державними агентствами, так і  приватними організаціями. Ті з них, що мають ліцензію, розраховані на 8 дітей. Контингент останніх може бути різноманітний-із затримкою розвитку, з фізичними порушеннями, із психічними захворюваннями. Соціальні працівники, які працюють у таких притулках, найчастіше мають ступінь бакалавра. Спеціалісти, що мають ступінь магістра, надають психолого-педагогічні консультації дітям та їх сім'ям. [14, c.198]

Інституційна  опіка як форма допомоги неповнолітнім  не відзначається особливою ефективністю, оскільки найменшим чином спрямована на створення "нормального" середовища для виховання. Здійснюється така опіка  у великих закладах на зразок притулку, які організовані лише у зв'язку з тим, що забезпечують спеціалізоване лікування чи короткочасне прихищення дітей, які очікують передачі на виховання або відправлення в невеликі притулки домашнього типу. Таким дітям упродовж їхнього перебування тут з боку соціальних працівників надається необхідна моральна підтримка з метою адаптації до тимчасового колективу підлітків.

Особливих соціально-педагогічних підходів вимагає робота з "важкими" підлітками і неповнолітніми з групи  ризику. Стосовно них існує ціла низка програм, частина з яких ініційована урядами штатів чи общинами, а частина реалізується приватними організаціями за дозволом штатів. Програми штатів, як правило, сприяють створенню невеликих відкритих  виправних закладів і служб, які  допомагають дітям залишатися поблизу  їх сімей. Соціальні працівники за таких  умов отримують можливість інтегрувати  власний виховний вплив із впливом  сім'ї з метою перевиховання  підлітка. Через те основні зусилля  спрямовуються на те, щоб вирвати  неповнолітнього з формальної системи  суду і передати його під опіку  місцевим організаціям, віддаленим від  системи правосуддя, огородивши його від перевиховання у стінах закритих інтернатів, колоній та тюрем. Такий  підхід певним чином запобігає формуванню негативних сугестивних комплексів злочинця у неповнолітнього правопорушника. Створені в 1967 році бюро соціальних послуг молоді координують діяльність, спрямовану на недопущення залучення підлітка у сферу діяльності судів у  справах неповнолітніх. Більшість  із них не пропонують власних послуг, а, виступаючи в ролі посередника, контролюють  діяльність сервісних організацій  з метою задоволення потреб неповнолітніх. [6, c.29]

Для підлітків, які позбавлені свободи і відбувають покарання, існують дві категорії  закладів: 1) закриті місця позбавлення  волі, 2) закриті виховні заклади. До перших відносять заклади, що обмежують  фізичну свободу неповнолітніх  злочинців, які знаходяться в  попередньому ув'язненні на період перевірки фактичних обставин справи. До других-державні або приватні організації, які обмежують свободу пересування  неповнолітніх, направлених сюди за рішенням суду. Функціонують такі типи цих закладів: школи для перевиховання, молодіжні табори і ранчо, закриті  притулки і дитячі будинки, центри цілодобового нагляду.

Соціальні педагоги, які працюють в них, проводять  бесіди, надають необхідні консультації, координують дію інших служб  закладів із метою створення умов для виправлення неповнолітнього  правопорушника.

Важливою  соціальною послугою для дітей та молоді країни є діяльність телефонних психологічних служб, які створюються  в основному при провідних  дитячих психотерапевтичних центрах. Подібні "телефони довіри" існують  і для дорослого населення. Американські дослідники дійшли до висновку, що участь соціального працівника в роботі цієї служби, орієнтованої на співпрацю  з молодшими віковими групами  населення, обов'язкова.

Вирішення проблем  соціалізації підростаючого покоління  в США б ускладнювалося без  проведення соціально-педагогічних досліджень закономірностей формування та розвитку особистості. Чимало з них присвячена проблемам лідерства (Т.Гоулд, Р.Липпит, Н.Полянскій, Ф.Редль). Дослідники, наприклад, встановили, що лідери, як правило, володіють "потенціалами", які високо оцінюються їх ровесниками (успішне навчання, демонстрація особливої ерудиції в певній галузі знань, комунікабельність, фізична досконалість, володіння здібностями співака, танцюриста, художника, готовність до захисту друга і т.д.). Важливу роль для хлопчиків відіграє сила, для дівчаток - краса. Відтак, учні-лідери своєю поведінкою здатні помітно впливати на життя класу. З такими дітьми та підлітками дослідники Д.Коунін та Р.Гален пов'язують так званий ефект "брижів" у класі, який помічається в тому випадку, коли учитель карає улюбленого лідера. У зв'язку з цим дослідники С.Ридуей, Х.Слоун, Р.Шмак рекомендують учителям бути терпеливими і уважними, особливу увагу звертаючи на дітей-лідерів з метою співпраці з ними. Вважається, що влада вчителя і його авторитет можуть використовуватися лише у вкрай обмежених масштабах згідно зі строго визначеними завданнями. Йому радять гармонійно розподіляти в дитячому колективі свій власний авторитет і авторитет школяра-лідера.

Соціальна робота та соціально-педагогічна діяльність у США стосуються не тільки людей  молодших вікових груп, а й старших. Наприклад, соціальні працівники церкви надають соціальну допомогу усім прихожанам, які потребують цього. Для  дітей організовуються "живі куточки", для любителів музики-концерти. Бездомні отримують нічліг і ранковий сніданок у церковному дворі. В армії завдяки  соціальним працівникам вдається позбутися  нестатутних взаємин. Медичні соціальні  працівники допомагають лікарям  підняти у хворого надію на видужання, надають консультації його сім'ї стосовно догляду після  виписки із госпіталю, рекомендують фахівців для зняття стресів, надають  психологічну підтримку безнадійно хворим людям. [15, c.128]

Фах соціального  працівника у США здобувають у  школах соціальної роботи, які є  підрозділами університетів, у яких відбувається підготовка соціальних працівників  із ступенем бакалавра, магістра і доктора. Основні базові елементи навчальної програми бакалавра (термін навчання 4 роки) - поведінка людини в соціумі, соціальна політика, теорія і практика соціальної роботи, цінності та етика, дослідницька робота, практика. Магістри поглиблено вивчають такі спеціалізовані предмети: соціальна політика, соціальна  економіка, соціальне право, соціальна  психологія, геронтологія, методи соціальної роботи. Термін навчання їх 2 роки. Головною передумовою отримання докторського ступеня є розвиток науково-дослідних  навичок студентів та отримання  глибоких теоретичних знань. Ступінь  присуджується після дворічного навчання та успішного захисту докторської  дисертації.

Соціальною  роботою та соціально-педагогічною діяльністю у Великобританії зайняті, насамперед, соціальні служби, які  несуть безпосередню відповідальність перед місцевою владою. Через це більшість соціальних працівників  працює в общинах, тоді як інша частина  зайнята в закладах денного догляду  або за місцем проживання клієнтів.

У сферу діяльності соціальних служб у Великобританії, які є винятково бюджетними організаціями, потрапляють діти, підлітки, молодь, а також їх сім'ї, які потребують соціального та психологічного захисту  і матеріальної підтримки. Ці служби незалежні від навчальних та медичних закладів. Соціальний працівник має  право поставити перед місцевою владою питання про небезпеку  для всебічного розвитку дитини чи підлітка з боку конкретного закладу, фахівця, родича чи приватної особи. За умови наявності необхідних матеріалів на основі заяви соціального працівника місцеві судові органи притягують до відповідальності юридичну або приватну особу. Однак частина соціальних працівників безпосередньо працює в навчальних та медичних закладах у тісному контакті зі штатними психологами, але, незважаючи на це, адміністративно  підпорядковується місцевим соціальним службам.

Головним  завданням соціального працівника у всіх випадках є безпосередній  контакт із клієнтом та його сім'єю з метою надання психологічної  і педагогічної допомоги.

Соціальні працівники, які безпосередньо працюють в  навчальних закладах, за своїми функціями  нагадують наших організаторів  позакласної та позашкільної роботи. Відповідають за профілактику правопорушень  серед підлітків, психолого-педагогічне  консультування батьків, координацію  соціально-педагогічної діяльності закладу  із відповідними зовнішніми службами. [11, c.59]

Функціонують  також спеціалізовані соціальні  центри, що обслуговують певні категорії  населення (дітей, підлітків, сімей), які  проживають на конкретній території. Розташовані  вони, як правило, у кількаповерхових особняках із численними приміщеннями з відповідним обладнанням та технікою. Структура соціальних служб  у них "лінійна", що, на відміну  від "об'єктових", вимагає доволі вузької спеціалізації соціальних працівників (психотерапевтична практика, сімейна психологія, соціальний захист відвідувачів центру, зв'язок із юридичними службами, закладами охорони здоров'я, відпочинку, службами соціального забезпечення).

У системі  соціальних служб діють також  структури, які нагадують дільничних лікарів наших районних поліклінік, що обслуговують жителів певної території. Такі служби допомагають визначитися  клієнтам з особливостями своєї  проблеми і отримати направлення  до спеціалістів у вузькопрофільні  центри.

У сфері відпочинку гурткова сітка в країні розвинута  слабо. Натомість існує багато молодіжних клубів, які часто розташовуються в кафе і добротно обладнаних центрах. Організовують відпочинок у них  спеціально підготовлені працівники освітнього департаменту, які широко використовують методи групової роботи.

У Великобританії до початку 1990-х років соціальні  працівники могли отриматидві кваліфікації: Свідоцтво Спеціаліста Соціальної Роботи (COSW) або ж Свідоцтво Соціальних Служб (CSS). Обидві спеціальності надавали право кваліфіковано займатися соціальною роботою, але, насправді, одна спеціальність вважалася більш престижною, оскільки готувалася на рівні магістра в старіших університетах, а друга-на рівні середньої освіти в політехнічних інститутах. У подальшому вони були об'єднані й навчання майбутніх спеціалістів почало проводитися за однією освітньою програмою соціальної роботи із встановленими національними нормами для всієї Великобританії. [7, c.261]

Наразі в  країні прослідковуються певні відмінності  між соціальною роботою та соціально-педагогічною діяльністю, між поняттями "соціальний працівник" і "соціальний педагог". Постає питання, чи можуть ці дві спеціальності  бути об'єднаними без взаємовиключення або ж домінування однієї з них. Життя підтверджує, що подібні відмінності не складають проблему доки не призводять до розділення і порушення цілісності та ефективності кожного із стандартів.

У Великобританії це належним чином розуміють і  виходять із того, що будь-яке розділення функцій ослаблює професіоналів  і служби, в яких вони працюють. Зважаючи на це, майбутнє соціальної роботи в  цій країні визначають фразою: "Працюємо разом". Це означає не тільки об'єднання  і роботу різних професіоналів, а  й здатність працювати за межами професійних меж і дисциплін. У найближчий час у Великобританії замість відділів соціальної роботи і команд соціальних працівників  планується організація багатодисциплінарного об'єднання лікарів, учителів, поліції, фізіологів та інших фахівців, діяльність яких спрямовуватиметься на надання допомоги як окремим людям, так і цілим співтовариствам у процесі пристосування до змін у розвитку суспільства.