Особливості уваги дітей старшого дошкільного віку та шляхи і методи її розвитку

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Слов’янський державний  педагогічний університет

Факультет дошкільної освіти та практичної психології

 

 

 

 

Особливості уваги дітей старшого дошкільного віку та шляхи і методи її розвитку

 

 

 

Курсова робота

студентки 2 курсу  групи  «А»

факультету дошкільної освіти

та практичної психології

відділення: 06.010100

«Дошкільна освіта»

Малікової Н. В.

 

Науковий керівник:

к. психол. н., ст. викладач

О.Ю. Хартман

 

 

 

 

Слов’янськ, 2011 р.

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи проблеми уваги дітей старшого дошкільного віку.

1.1. Загальна характеристика уваги дітей старшого дошкільного віку…8

1.2. Розвиток уваги в  період дошкільного дитинства…………………16

1.3. Увага в структурі учбової і виховної діяльності…………………...20

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов розвитку уваги старших дошкільників.

2.1.Методика, результати визначення рівня розвитку уваги дітей старшого дошкільного віку та їх аналіз………………………………………..24

2.2.Найефективніші шляхи і методи розвитку уваги старших дошкільників……………………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….33

ДОДАТКИ………………………………………………………………………35

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні проблеми, пов’язані  з розвитком уваги у дітей, викликають неспокій і педагогів, і у батьків, і у психологів, що працюють з дітьми. Багато дорослих скаржаться на неуважність дітей, їх невміння зосередитися, довго утримувати увагу при рішенні учбових завдань. Збільшується кількість дітей дошкільного і молодшого шкільного віку з так званим синдромом дефіциту уваги, що поєднується, як правило, з гіперактивністю. У тісному зв’язку з проблемою уваги встає і проблема волі, адже в основі уваги лежать саме вольові процеси: необхідно утримувати концентрацію, коли вже нецікаво, і тут в силу вступає воля.

Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що увага є одним з ключових компонентів серед психічних процесів людини, яку треба розвивати.

Мета дослідження: охарактеризувати увагу як один із вирішальних аспектів навчальної діяльності та досліджувати індивідуальні особливості уваги та їх урахування у навчальній та виховній роботі.

          Об’єкт дослідження: умови розвитку психічних процесів. 

Предмет дослідження: умови розвитку і формування уваги, її стійкості, об’єму у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза: передбачається, що можливості дітей старшого дошкільного  віку в області уваги можна  розширити, якщо знайти оптимальні умови  і засоби формування основних її властивостей.

     Завдання дослідження:

1.Здійснити теоретичний аналіз розвитку уваги: розглянути функції, види і властивості уваги;

2.Виявити рівень зосередженості, стійкості, об’єму, переключення уваги у дітей старшого дошкільного віку;

3. Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов розвитку уваги старших дошкільників.

Увага – це форма організації  пізнавальної діяльності. Рівень успішності виконання завдань дитиною, продуктивність її діяльності багато в чому залежать від рівня сформованості уваги  як процесу, що забезпечує чітку і  успішну роботу нашої свідомості та її характерної риси.

Тільки привчивши дітей  бути уважнішими педагог може розраховувати  на успіх навчальної і виховної роботи.

Увага – це необхідна  умова виконання будь-якої діяльності. Звідси педагогу треба не просто ознайомитися з проблемою уваги, а зрозуміти  психологічну і фізіологічну природу  зосередженості, довідатися про види уваги та її властивості, про особливості  проявів у дітей, придавати велике значення тим рекомендаціям і  порадам, які розроблені  науковцями та практиками.

Увага – один з найбільш розроблених розділів психології. Але  подальше вивчення закономірностей розвитку уваги залишається проблемою психологічної науки. Від розробки проблеми уваги у старших дошкільників в значній мірі залежить рівень підготовки їх до школи і забезпечення ефективного засвоєння ними програмного матеріалу.

Також, увага – це форма  психічної діяльності людини, що виявляться в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об’єктах які  мають постійне або ситуативне значення. Увага не вважається психічним процесом. Це психічний стан особистості, що виявляється в зосередженості на будь-чому. Цей стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу. Увагу зазвичай не вважають особливим психічним процесом, як сприйняття, пам'ять або мислення. Зате вона як би жертвує собою ради них і забезпечує успішну і чітку роботу нашої свідомості. Не можна бути уважним взагалі. Увага завжди виявляється в певних конкретних психічних процесах: ми вдивляємося, вслухуємося, принюхуємося, ми обдумуємо завдання або забувши про все на світі, пишемо твір. Увага не стільки створює якнайкращі умови для психічної діяльності, але і допомагає людині своєчасно реагувати на різні зміни в навколишньому середовищі і у власному організмі.

Без уваги як уміння активно  зосередитися на чомусь одному, головному, відкинувши все випадкове, в даний  момент непотрібне, життя неможливе.

Увага – це динамічна  сторона свідомості, що характеризує ступінь її спрямованості, на об’єкт і зосередження на ньому. Увага виявляється  у виборчому віддзеркаленні об’єктів відповідно до потреб суб’єкта , цілей  і завдань його діяльності. Увага  учнів – одна з основних умов ефективності учбово-виховного процесу.

Проблемою розвитку уваги  займалися багато вчених – Г.О.Люблинська, Н.Ф.Добринін, Б.Г.Ананьєв, М.Н.Шардаков, І.В.Страхов та інші. Особливо велика заслуга належить І.П.Павлову, А.А.Ухтомському, І.М.Сєченову, які розробили питання фізіологічної основи уваги. Слід зазначити і таких психологів як Ф.М.Гоноблін, М.В.Гомезо, Я.Л.Колминський, В.С.Мухіна, П.Я.Гальперін й інші.

Оцінюючи роль уваги в  психічній діяльності, слід згадати  слова К.Д.Ушинського про те, що увага  є тими дверима, через які проходить  все, що входить у душу людини із зовнішнього світу. Також він казав, що робити навчання цікавим для дитини, але в той же час вимагати від дітей точного виконання нецікавих для них завдань, не нахиляючи занадто ні в той, ні в інший бік, даючи їжу пасивній увазі і вправляючи активну, яка хоч і слабка в дитині, але може і повинна розвиватися і міцніти від вправи.

В своїх працях вітчизняний  психолог Н.Ф.Добринін підкреслює, що увага це особливий вид психічної діяльності, що виражається у виборі і підтримці тих чи інших процесів цієї діяльності.

На думку С.Л.Рубінштейна, увага – це виборча спрямованість на той чи інший об’єкт і зосередженість на ньому, заглибленість у спрямовану на об’єкт пізнавальну діяльність.

Л.С.Виготський і Л.Н. Леонтьєв вказували на істотне значення мови для уваги, тому що за допомогою слова походить значення предмета на якому треба зосередитися.

Л.С.Виготський намагався  простежити історію розвиту уваги. Він писав, що історія уваги є  історія розвитку організованості  самої поведінки, що ключ до генетичного  розуміння уваги слід шукати не в самій особистості, а поза особистістю дитини.

П.Я.Гальперін визначає увагу як ідеальну, згорнуту і автоматизовану дію контролю, вчення про увагу як функції контролю – складова частина теорії поетапного формування розумових дій [11].

Проблеми розвитку довільної  уваги дітей вже давно цікавить і хвилює вихователів, вчителів,психологів. В даний час добре відомо, на скільки складна і об’ємна програма початкових класів, і як важко буває деколи дитині,яка не вміє отримувати увагу на деталях, не зосередженій на роботі, не уважній і непосидючій. І як засмучують в шкільні роки помилки із-за неуважності. Зовсім по іншому відчувають себе діти, які вміють отримувати свою увагу на деталях тривалий час, вони терплячі, уважні, посидючі. Ці діти легше вписуються в процес навчання.

Однією з таких проблем  є невміння коментувати, розподіляти, перемикати і зосереджувати свою увагу на навчальній діяльності. І  тому виникає необхідність розвивати  у дітей довільну увагу, тобто  спрямовувати свою увагу на нецікавий  зміст і довгостроково зберігати  цю зосередженість.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи проблеми уваги.

1. Загальна характеристика уваги.

У кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об’єктів. Людина оточена великою  кількістю інформації у вигляді  різноманітних сигналів, факторів і  умов. Але не всі вони однаково нею  відображаються. Одні предмети і явища, з якими пов’язана її діяльність, усвідомлюється чітко і ясно, інші – неначе відступають на задній план і майже не помічаються, треті, в даний момент взагалі не існують для неї. Кількість інформації, що надходить до людини, як правило, перевищує її можливості, а усвідомлення середовища носить вибірковий характер, і саме тому необхідний механізм виділення актуальних найбільш значимих для особистості сигналів. Цю функцію і виконує увага, яка обмежує лише ту частину інформації, що буде реально оброблятися. Завдяки цьому, в кожному акті практичної і всілякої діяльності людина сприймає одні об’єкти, уявляє їх, про них думає і не помічає інших. Інакше кажучи, вона уважна до одних і неуважна в цей час до інших об’єктів.

  Це явище не випадкове, а закономірне. Людина не може одразу усвідомлювати все, що оточує. Вона усвідомлює ті об’єкти, до яких вона уважна.

Одним із визначень уваги  в психології є запропоноване  Н.Ф.Добриніним розуміння уваги як спрямованості та зосередженості психічної  діяльності людини. При цьому під  направленістю розуміються вибірковий характер активності, а під зосередженням  – заглиблення в дану діяльність.

Більшість психологів вважають, що знайти відповідь на питання про  суть уваги, проводячи тільки експериментальні дослідження як було раніше, в даний  час просто неможливо, тобто необхідне  теоретичне обґрунтування цієї проблеми.

Відносно свідомої або  виборчої уваги можна сказати, що увага це концентрація розумових  зусиль на певному предметі або явищі. Але має місце і розсіяна або розділена увага, коли людина сприймає інформацію, не звертаючи на це уваги.

Поняття уваги, як і завжди, викликає живий інтерес у психологів, та і у інших фахівців, оскільки воно забезпечує пояснення абсолютно  різних психологічних феноменів.

Увага, очевидно, один з тих  пізнавальних процесів людини, відносно суті і справи, на самостійний розгляд яких серед психологів до цих пір як не було, так і немає згоди, хоча її дослідження ведуться вже багато століть. Одні вчені стверджували, що як особливого, незалежного процесу уваги не існує, що воно виступає лише як сторона або момент будь-якого іншого психологічного процесу або діяльності людини.

Інші вважали, що увагою є  цілком незалежний психічний стан людини, специфічний внутрішній процес, що має свої особливості, що не зводяться  до характеристик інших пізнавальних процесів.

Як обґрунтування своєї  точки зору прихильники останньої думки вказували на те, що в мозку людини можна виявити і виділити особливого роду структури, що мають відношення до уваги, анатомічно і фізіологічно відносно автономні від тих, які забезпечують функціонування решти пізнавальних процесів.

У системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Виділити і вивчати його в "чистому" вигляді не представляється можливим. Явища уваги розглядаються в процесі пізнання різних психічних станів людини.

Всякий раз, коли ми хочемо виділити саме увагу, як таке, відволікаючись від решти змісту психічних феноменів, воно як би зникає. Тут слід зазначити і властивість самої уваги людини розсіватися, "витікати" кудись.

Не можна не помітити і особливостей уваги, які пронизують всі інші психічні явища, де вони виявляються, і увага не зводиться до моментів різних видів діяльності, в які включена людина. Ці особливості мають деякі динамічні, спостережні і вимірні характеристики, такі як об'єм, концентрація на і ряд інших.

Вирішити цю проблему можна, якщо спробувати з'єднати і врахувати  всі точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне  від них. Тобто встати на точку  зору, згідно якої увага як окремий  психічний процес не існує, але є  цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому.

      Кожен психолог дав декілька визначень і описів уваги, але, мабуть, більш за всіх відрізнився в цьому У. Джемс, і навіть багато сучасних психологів вважають, що його описи уваги стилістично точні і абсолютно достатні [15].

У. Джемс вважав функцію відбору основою уваги: "Це коли розум охоплює в ясній і виразній формі щось, в чому бачиться одночасно декілька можливих об'єктів або ходів думки. Зосередження, концентрація свідомості ось його суть. Воно означає відвернення від одних речей ради того, щоб ефективно працювати з іншими" [15 с.53].

Функцію уваги можна порівняти  з роботою спеціального фільтру, що відбирає необхідну інформацію на основі сенсорних ознак зі всієї  доступної для органів чуття  різноманітної інформації. Стимули, що приходять, обробляються, піддавшись фізичним та іншим видам аналізу. Можливості обробки інформації не великі і когнітивні процеси, що відповідають за селекцію подразників, відбирають їх по ступеню важливості, гучності або яскравості.