Основні детермінанти агресивної поведінки особистості в юнацькому віці

 

 

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

Кафедра практичної психології

 

№ реєстрації деканату:_________

______________________2012 рік

 

 

 

Курсова робота

на тему „Основні детермінанти агресивної поведінки особистості в юнацькому віці”

 

 

 

Виконала:

студентка ІІ курсу

211 групи

філологічного факультету

Нестеренко Наталія Вадимівна

 

Керівник:

канд.пед.наук, доцент

Добровольська Лариса Пантеліївна

 

 

Мелітополь-2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................	3
РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ АГРЕСІЇ ТА АГРЕСИВНОСТІ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ............................................................	5
1.1. Визначення агресії та особливості її прояву..........................	5
1.2. Умови формування агресивної поведінки особистості.........	13
1.3. Детермінанти агресивної поведінки студентів   ..................	21
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ………………………..................................	28
2.1. Особливості прояву агресії в юнацькому віці……………....	28
2.2. Методи та процедура дослідження агресивності сучасних студентів………................................................................................	32
2.3. Аналіз результатів емпіричного дослідження........................	35
ВИСНОВКИ...................................................................................................	38
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................	40
ДОДАТКИ......................................................................................................	43

 

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Вся історія людства переконливо доводить, що агресія є невід’ємною частиною життя особистості й суспільства. Більше того, агресія має потужну притягальну силу й властивість заразливості – більшість людей на словах відкидає агресію, а при цьому широко демонструють її у своєму повсякденному житті.

Актуальність дослідження агресивності людини визначається насущними проблемами громадського життя. Гостра криза, викликана політичними й економічними причинами, яку переживає сьогодні наша держава, проявляє себе в значному рості злочинності, поширенні тероризму, безперервних збройних конфліктах, у збільшенні числа невмотивованих, руйнівних, агресивних дій. Цим пояснюється особлива актуальність проблеми всебічного вивчення агресивності. Важливою складовою даного питання є вивчення різних детермінант агресивної поведінки в юнацькому віці.

У перекладі з латинської мови „агресія” означає „напад”. У наш час термін „агресія” вживається надзвичайно широко. Даний феномен пов’язують і з негативними емоціями (наприклад, гнівом), і з негативними мотивами (наприклад, прагненням нашкодити), а також з негативними установками (наприклад, расовими упередженнями) та руйнівними діями.

У психології під агресією розуміють тенденцію (прагнення), що проявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підкорити собі інших або домінувати над ними. Дана тенденція носить універсальний характер, а сам термін „агресія” у цілому має нейтральне значення. По суті агресія може бути як позитивною, яка служить життєвим інтересам і виживанню, так і негативною, орієнтованою на задоволення агресивного потяга самого по собі.

Дослідженням агресії та агресивної поведінки займались багато науковців, а саме З. Фрейд, Р. Берон, Д. Річардсон, Д. Доллард, О. Кернберг, Р. Уолтере, Ю.Б. Можинський, О.Ф Кернберг, В.Клайн, Р.С.Хоманс та інші.

Об‘єкт дослідження – агресивна поведінка особистості в юнацькому віці.

Предмет дослідження – основні детермінанти агресивної поведінки сучасної студентської молоді.

Мета дослідження – полягає в експериментальному дослідженні особливостей агресивної поведінки в юнацькому віці та виділення її основних детермінант.

Гіпотеза – ми припустили, що основними детермінантами агресії сучасних студентів виступають біологічні, соціальні та індивідуальні; у більшості студентів університету рівень агресивності буде в межах норми.

Відповідно до поставленої мети й висунутих гіпотез були визначені наступні завдання дослідження:

1. з‘ясувати теоретичні основи дослідження проблеми агресії та агресивності студентів;
2. виявити особливості, фактори, психологічні механізми, детермінанти, тенденції формування агресивної поведінки;
3. розглянути детермінанти агресивної поведінки в юнацькому віці та проаналізувати особливості прояву агресії сучасних студентів;
4. здійснити поетапне комплексне емпіричне дослідження прояву агресії в юнацькому віці.

Методи дослідження :

1. Теоретичний аналіз і узагальнення наукових літературних джерел.

2. Експериментальні методи (психодіагностичні методики): Тест А. Ассінгера (Оцінка агресивності у відносинах); Опитувальник „Самооцінка психічних станів особистості (Г.Айзенка)” (адаптований М.В. Горською, 1994 р.).

3. Метод кількісної обробки даних.

 

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ АГРЕСІЇ ТА АГРЕСИВНОСТІ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

 

1.1. Визначення агресії та особливості її прояву

 

У буденній мові слово „агресія” означає множину різноманітних дій, які порушують фізичну або психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріального збитку, перешкоджають здійсненню її намірів, протидіють її інтересам чи ж ведуть до її знищення.

Слово агресія походить від латинського „aggredi”, що означає „нападати” [17, с.8]. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивною вважалася будь-яка активна поведінка як доброзичлива, так і ворожа. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти ворожу поведінку відносно навколишніх людей.

Одна з головних проблем у визначенні агресії в тому, що цей термін має на увазі велику розмаїтість дій. Коли люди характеризують якусь особу як агресивну, вони можуть сказати, що вона звичайно ображає інших, або що вона часто недружелюбна, або ж що вона, будучи досить сильною, намагається робити все по-своєму, або, може бути, що він твердо відстоює свої переконання, або, можливо, без страху кидається у вир нерозв'язних проблем. Таким чином, при вивченні агресивної поведінки людини ми відразу ж зіштовхуємося із серйозним і суперечливим завданням: як знайти виразне й придатне визначення основного поняття.

Відповідно до одного з визначень, запропонованих Басом, агресія – це будь-яка поведінка, яка містить погрозу або наносить збиток іншим. Друге визначення, запропоноване декількома відомими дослідникам, містить наступне визначення: щоб ті або інші дії були кваліфіковані як агресія, вони повинні містити в собі намір образи, а не просто приводити до таких наслідків. І, нарешті, третя точка зору, висловлена Зільманом, обмежує вживання терміна агресія спробою нанесення іншим тілесних або фізичних ушкоджень [3, с.26].

Р. Берон і Д. Річардсон вважають, що агресія, в якій би формі вона не проявлялася, являє собою поведінку, яка спрямована на заподіяння шкоди або збитку іншій живій істоті, яка маює всі підстави уникати подібного відношення до собе. Дане комплексне визначення містить у собі наступні приватні положення: агресія обов‘язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві; як агресія, може розглядатися тільки така поведінка, яка має на увазі заподіяння шкоди або збитку живим організмам; жертви повинні мати мотивацію уникання подібного відношення до себе [3, с.28].

В словнику-довіднику ми знаходимо наступне визначення агресії: „агресія – це специфічна форма деструктивних дій або поведінки людини, яка спрямована на використання сили та нанесення фізичної чи психологічної шкоди людям чи предметам і яка не відповідає нормам та правилам співіснування в соціумі” [17, с.8].

Агресивність, за Р.С. Нємовим, розуміється як ворожість – поведінка людини відносно інших людей, яка відрізняється прагненням заподіяти їм неприємності, завдати шкоди [14, с.651].

У психології під агресією розуміють тенденцію (прагнення), яка проявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підкорити собі інших або домінувати над ними [9, с.59]. Дана тенденція носить універсальний характер, а сам термін „агресія” у цілому має нейтральне значення. По суті, агресія може бути як позитивною, що служить життєвим інтересам і виживанню, так і негативною, орієнтованою на задоволення агресивного потяга самого по собі.

Агресія як психічна реальність має конкретні характеристики: спрямованість, форми прояву, інтенсивність. Метою агресії може бути як саме заподіяння страждання (шкоди) жертві (ворожа або цільова агресія), так і використання агресії як способу досягнення іншої мети (інструментальна агресія) [3, с. 31].

Існує безліч теоретичних обґрунтувань виникнення агресії, її природи і чинників, що впливають на її прояв. Але всі вони підпадають під наступні чотири категорії. Агресія відноситься до: природжених спонукань і задатків; потреб, що активізуються зовнішніми стимулами; пізнавальних і емоційних процесів; актуальних соціальних умов у поєднанні з попереднім навчанням.

За спрямованістю агресія буває: агресія, яка спрямована зовні; аутоагресія – спрямована на себе. За метою: інтелектуальна агресія; ворожа агресія. За методом вираження: фізична агресія; вербальна агресія. За ступенем виразності: пряма агресія; непряма агресія. За наявністю ініціативи: ініціативна агресія; оборонна агресія.

Агресія буває спрямована на зовнішні об‘єкти (людей або предмети) або на себе (тіло або особистість). Особливу небезпеку для суспільства представляє агресія, спрямована на інших людей. А. Бандура й Р. Уолтере називають її асоціальною агресією й зв’язують із діями соціально-деструктивного характеру, у результаті яких може бути нанесений збиток іншій особистості або майну, причому ці акти не обов’язково повинні бути карні за законом [1, с.8].

Тепер визначимо, що таке агресивна дія, агресивна поведінка й агресивність, тому що часто в ці поняття вкладають однаковий зміст. Агресивна дія – це прояв агресивності як ситуативної реакції. Якщо ж агресивні дії періодично повторюються, то в цьому випадку варто говорити про агресивну поведінку [7, с.43]. Сама ж агресивність має на увазі ситуативний, соціальний, психологічний стан безпосередньо перед або під час агресивної дії. Також слід відзначити, що кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності, тому що агресія є невід‘ємною характеристикою активності й адаптивності людини.

Р.С. Хоманс відмічає, що агресію може викликати ситуація, яка пов'язана із прагненням до справедливості. А.А. Реан, К. Бютнер та інші розглядають деякі випадки агресивного прояву як адаптивну властивість, яка пов’язана з рятуванням від фрустрації та тривоги.

Стан фрустрації – це психічний стан, який характеризується наявністю стимульованої потреби, яка не знайшла свого задоволення. Цей стан супроводжується різними негативними переживаннями: роздратуванням, розпачем. У словнику-довіднику зазначається „фрустрація – це важкий психічний стан гострого переживання незадоволеної потреби. Проявляється у формі наростаючої емоційно-вольової напруги, досади, роздратування, почуття безпомічності, тривоги, репресивності, гніву, розпачу, які часто знаходять вихід в агресивній поведінці” [17, с.142].

Таким чином, агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей.

Т.Р. Румянцева [22] вважає, що сьогодні на перший план висувається нормативний підхід. Відповідно до цієї точки зору, у визначені поведінки як агресивної, вирішальне місце повинне належати поняттю норми. Норми формують своєрідний механізм контролю за позначенням тих або інших дій. Поняття норми формується в процесі соціалізації людини. Звідси, поведінку можна називати агресивною при наявності двох обов’язкових умов: коли мають місце згубні для жертви наслідки; коли порушені норми поведінки [21, с.36].

Важливу роль у становленні агресивної поведінки відіграють навчання й виховання. Р .Кратчфілд і Н. Левінсон визнають, що над агресивними проявами можливий контроль, пов‘язаний із процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес научання контролю власних агресивних устремлінь і вираження їх у формах, що мають місце у рамках даної цивілізації. У результаті соціалізації багато хто вчиться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства.

Інші ж залишаються досить агресивними, але вчаться проявляти агресію більше тонко: через словесні образи, сховані примуси, завуальовані вимоги та інше. Треті нічому не навчаються та проявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві. І тут важливу роль грає ранній досвід виховання дитини в конкретному культурному середовищі, сімейні традиції й емоційні відносини батьків до дитини [25, с.15].

Термін агресія припускає дії, за допомогою яких агресор навмисно заподіює збиток своїй жертві. На жаль, введення критерію навмисного заподіяння збитку породжує чимало серйозних труднощів. По-перше, питання в тому, що ми маємо на увазі, говорячи, що одна людина має намір нашкодити іншій. Звичайне пояснення таке, що агресор по своїй волі образив жертву, і це викликає багато немаловажних питань, із приводу яких не припиняються дискусії, і особливо, серед фахівців з філософської науки [22].