Автор: Пользователь скрыл имя, 31 Января 2013 в 10:00, курсовая работа
Мета дослідження - теоретичне вивчення мотивації і особливостей «я-концепції» підлітків.
Мета дослідження визначає його основні завдання:
• Виявити загальні закономірності розвитку в підлітковому віці;
• Вивчити мотиваційну сферу особистості.
• Визначити мотиви поведінки підлітків.
• Розгляд структурних компонентів «я-концепції».
• Визначити особливості формування «я-концепції» в підлітковому віці.
ВСТУП.....................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретичні підходи до визначення мотивації поведінки і Я- концепції підлітка..................................................................................................5
1.1. Загальна характеристика підліткового віку..................................................5
1.2. Мотиваційна сфера особистості....................................................................13
1.3. Мотивація поведінки в підлітковому віці....................................................17
1.4. Визначення структурних компонентів я-концепції....................................23
1.5. Специфіка я-концепції в підлітковому віці.................................................30
ВИСНОВКИ………………………………………………...................................37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................38
Підлітки можуть створювати собі уявний ідеал сім'ї, релігії, суспільства, в порівнянні з яким програють далеко недосконалі, але реально існуючі сім'ї, релігії і суспільства. Підліток здатний виробляти або переймати теорії і світогляди, які обіцяють примирити усі протиріччя і створити гармонійне ціле. Коротше кажучи, підліток - це нетерплячий ідеаліст, що вважає, що створити ідеал на практиці не важче, ніж уявити його в теорії.
Еріксон вважає, що параметр зв'язку, що виникає в цей період, коливається між позитивного полюса ідентифікації «Я» і негативним полюсом плутанини ролей. Інакше кажучи, перед підлітком, що набув здатності до узагальнень, стає завдання об'єднати усе, що він знає про самого себе як про школяра, сина, спортсмена, друга, бойскаута і так далі. Усі ці ролі він повинен зібрати в єдине ціле, осмислити, зв'язати з минулим і спроектувати в майбутнє. Якщо молода людина успішно впорається з цим завданням - психосоциальною ідентифікацією, то у нього з'явиться відчуття того, хто він є, де знаходиться і куди йде.
Навідміну від попередніх стадій вікового розвитку, де батьки більш або менш могли впливати на протікання й результат криз розвитку дитини, тепер же вплив їх виявляється набагато більше непрямим. Якщо завдяки батькам підліток вже має довіру, самостійність, заповзятливість і умілість, його шанси на ідентифікацію, тобто на впізнання власної індивідуальності, значно збільшуються. [6, с.116]
Розвиток самооцінки в підлітковому віці.
Незважаючи на наявні численні дослідження самооцінки в дитячому віці, деякі дослідники схильні вважати її новоутворенням підліткового періоду. Вони стверджують, що самооцінка є довільно пізнім утворенням і початок її реальної дії нерідко датується лиш підлітковим віком. Дослідники одностайні в описах особливостей самооцінки дітей цього віку, відмічаючи її ситуативність, нестійкість, схильність зовнішнім діям в молодшому підлітковому віці і велику стійкість, різносторонність охоплення різних сфер життєдіяльності в старшому підлітковому віці.
В процесі розвитку самосвідомості центр уваги підлітків усе більш переноситься від зовнішньої сторони особистості до її внутрішньої сторони, від більш або менш випадкових рис - до характеру в цілому. З цим пов'язані усвідомлення - іноді перебільшене - своєї своєрідності і перехід до духовних, ідеологічних масштабів самооцінки. В результаті людина самовизначається як особистість на більш високому рівні. [41, с.105]
Самооцінка є центральним утворенням особистості. Вона значною мірою визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором її поведінки і діяльності. Хоча, звичайно, слід усвідомлювати те, що самооцінка не є щось дане, спочатку властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності і міжособистісної взаємодії. Соціум значною мірою впливає на формування самооцінки особистості. Відношення людини до самого себе є найбільш пізнім утворенням в системі відношень людини до світу. Але, незважаючи на це, в структурі відношень особистості самооцінці належить особливе місце.
Адекватність самооцінки.
Багато дослідників зазначають поступове збільшення адекватності самооцінки в підлітковому віці. Р. Бернс пояснює це тим, що підлітки оцінюють себе нижче за тими показниками, які представляються ним найважливішими, і це зниження вказує на їх більший реалізм, тоді як дітям властиво завищувати оцінку власних якостей [6, с.120]
В. Кваді, В. П. Боягузів представили дані про індикатори різних типів самооцінки підлітків. Так, адекватну самооцінку, на їх думку, передбачає достовірно сильна орієнтація підлітка на майбутню професію і висока вчительська оцінка виконання норм моральної поведінки.
Завищену самооцінку викликає у підлітка низька оцінка його поведінки однолітками, занижену ж самооцінку - низька психологічна стійкість.
Динаміка самооцінки.
Найбільш очевидні зміни в змістовній стороні самооцінки підлітків. Це пояснюється тим, що саме в цей період, досить короткий за своєю тривалістю, спостерігається різкий перехід від фрагментарного і недостатньо чіткого бачення себе до відносно повної, всеосяжної Я-концепції. Так, кількість якостей, які усвідомлює в собі старший підліток, в два рази більше, ніж у молодших школярів.
Старшокласники при оцінці себе вже здатні охопити майже всі сторони власної особистості - їх самооцінка стає все більш узагальненою. Крім того, удосконалюються і їх судження відносно своїх недоліків.
Судження підлітків про себе передають світлий фон їх настрою, відчуття радості буття. Підлітки розкривають себе в категоріях, що відбивають їх учбову діяльність, улюблені заняття, інтереси, захоплення. Вони орієнтовані на ідеальну самооцінку, але розрив між їх реальною і ідеальною самооцінкою для багатьох з них не є таким, що травмує.
Динаміка оціночних суджень від підліткового віку до юнацького полягає в тому, що оціночні судження підлітків, визначувані очікуваною оцінкою з боку однолітків, спрямовані в першу чергу на знаходження відповіді на питання, який він серед інших, наскільки він схожий на них.
У юнаків оціночні судження, визначувані власним ідеалом, спрямовані на знаходження відповіді на питання, який він в очах оточення, наскільки він відрізняється від них і наскільки він близький до свого ідеалу.
Пізніше судження самооцінок молодих людей визначаються вже синтезом різних видів оцінок оточення, результатами діяльності і спрямовані на пошук своєї значущості для інших і для самого себе. [21, с.105]
Фізичний вигляд і самооцінка.
У цей віковий період інша людина починає займати в житті підлітка абсолютно особливе місце. З цим пов'язана специфіка сприйняття підлітками фізичного вигляду інших людей. І вже за допомогою сприйняття і розуміння іншого підліток приходить до розуміння себе. При цьому зберігається та ж послідовність, що і в пізнанні якостей іншого, тобто спочатку виділяються чисто зовнішні, фізичні характеристики, потім якості, пов'язані з виконанням будь-яких видів діяльності та особистісні якості, більше приховані властивості внутрішнього світу.
Усвідомлення особливостей своєї зовнішності впливає на формування у підлітка багатьох важливих якостей особистості (наприклад, впевненості в собі, життєрадісності, замкнутості, індивідуалізму).[21, с.362]
Характер самооцінки і якості особистості.
Характер самооцінки підлітків визначає формування тих або інших якостей особистості. Наприклад, адекватний її рівень сприяє формуванню у підлітка впевненості в собі, самокритичності, наполегливості або зайвій самовпевненості, некритичності. Виявляється також певний зв'язок характеру самооцінки з учбовою і громадською активністю. Підлітки з адекватною самооцінкою мають більш високий рівень успішності, у них немає різких стрибків успішності і спостерігається більш високий громадський і особистий статус.
Підлітки з адекватною самооцінкою мають велике поле інтересів, активність їх спрямована на різні види діяльності, а також на міжособистісні контакти, які помірні і доцільні, спрямовані на пізнання інших і себе в процесі спілкування.
Підлітки з тенденцією до сильного завищення самооцінки проявляють достатню обмеженість у видах діяльності і велику спрямованість на спілкування, причому малозмістовне.
Агресивні підлітки характеризуються крайньою самооцінкою (або максимально позитивною, або максимально негативною), підвищеною тривожністю, страхом перед широкими соціальними контактами, егоцентризмом, невмінням знаходити вихід з важких ситуацій.
Дані численних досліджень показують, що підлітки з низькою самооцінкою схильні до депресивних тенденцій.
ВИСНОВКИ
При вивчення психолого - педагогічної літератури нами виявлено, що мотивація вивчалася як складна система, в яку входять певні ієрархизованні структури. При цьому структура розуміється як відносно стійка єдність елементів, їх стосунків і цілісності об'єкту, як інваріант системи.
На основі аналізу літератури, виявляючи умови формування мотивації особистості підлітка, ми визначили особливості підлітка, сприяючи становленню мотивації вчення і того, що перешкоджають йому, а також визначили поняття Я- концепції, охарактеризували її структурні компоненти (когнітивний, афективний, поведінковий). Далі нами були виділені чинники, що роблять безпосередній вплив на формування Я-концепції підлітків, а саме: поведінка батьків (стиль сімейного виховання), роль значимих інших, взаємозв'язок самооцінки і соціально-психологічного статуса дитини, зв'язок самооцінки з педагогічною оцінкою. Також були розглянуті психологічні особливості Я-концепції старших підлітків: розвиток самосвідомості, визначення системи еталонів оцінювання себе і оточення, зміна в змістовній стороні самооцінки, емансипація самооцінки, специфіка сприйняття власного фізичного вигляду, вплив характеру самооцінки на формування особистості.
Вивчення теоретичного
матеріалу дозволило нам
У висновках слід зазначити, що мета і завдання нашого дослідження були досягнуті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
социологии - 2004 р.
Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М., 2009.