Мотивация и особенности я-концепции

    Підлітки  можуть  створювати  собі  уявний  ідеал   сім'ї,   релігії, суспільства, в порівнянні з  яким  програють  далеко  недосконалі,  але реально  існуючі  сім'ї,  релігії  і   суспільства.   Підліток   здатний виробляти або переймати теорії і світогляди, які обіцяють  примирити усі протиріччя і створити гармонійне ціле. Коротше кажучи,  підліток  - це нетерплячий ідеаліст, що вважає, що  створити  ідеал  на практиці  не важче, ніж уявити його в теорії.

    Еріксон вважає,  що  параметр  зв'язку, що виникає  в  цей  період,   коливається  між  позитивного  полюса  ідентифікації  «Я»  і негативним  полюсом  плутанини  ролей.  Інакше  кажучи,  перед  підлітком, що набув здатності до узагальнень, стає  завдання  об'єднати  усе,  що  він знає про самого себе як про школяра, сина,  спортсмена,  друга,  бойскаута  і так далі. Усі ці  ролі  він  повинен  зібрати  в  єдине  ціле,  осмислити, зв'язати з минулим і спроектувати в майбутнє.  Якщо  молода  людина  успішно впорається з  цим  завданням  -  психосоциальною  ідентифікацією,  то  у  нього з'явиться відчуття того, хто він є, де знаходиться і куди йде.

    Навідміну від попередніх стадій вікового розвитку, де батьки більш або  менш  могли  впливати  на  протікання й  результат  криз  розвитку дитини, тепер же вплив їх  виявляється  набагато  більше  непрямим.  Якщо завдяки батькам  підліток  вже має довіру,  самостійність, заповзятливість і умілість,  його  шанси на  ідентифікацію,  тобто на впізнання власної індивідуальності,  значно  збільшуються. [6, с.116]

Розвиток  самооцінки в підлітковому віці.

    Незважаючи на наявні численні дослідження самооцінки в  дитячому віці,  деякі  дослідники  схильні  вважати  її   новоутворенням підліткового періоду. Вони  стверджують,  що  самооцінка є  довільно пізнім утворенням  і початок її реальної дії нерідко датується  лиш підлітковим віком. Дослідники одностайні  в  описах  особливостей самооцінки  дітей цього віку, відмічаючи її ситуативність,  нестійкість, схильність  зовнішнім  діям  в  молодшому  підлітковому  віці  і велику    стійкість,    різносторонність    охоплення    різних     сфер життєдіяльності в старшому підлітковому віці.

    В процесі розвитку самосвідомості центр уваги  підлітків  усе  більш переноситься від зовнішньої сторони особистості до її внутрішньої  сторони,  від  більш або менш випадкових рис - до характеру в цілому. З цим пов'язані  усвідомлення  - іноді  перебільшене  -  своєї  своєрідності   і   перехід   до   духовних, ідеологічних масштабів самооцінки. В результаті  людина  самовизначається як особистість на більш високому рівні. [41, с.105]

    Самооцінка є центральним утворенням особистості.  Вона  значною мірою визначає  соціальну адаптацію особистості,  є регулятором її поведінки і діяльності.  Хоча,  звичайно,  слід  усвідомлювати те, що самооцінка не є щось дане,  спочатку  властиве особистості. Саме формування самооцінки відбувається в процесі діяльності  і міжособистісної взаємодії.  Соціум  значною мірою  впливає  на формування самооцінки особистості. Відношення людини до самого себе  є найбільш пізнім утворенням в  системі  відношень  людини  до  світу.  Але, незважаючи на це,  в структурі відношень   особистості   самооцінці    належить    особливе    місце.

Адекватність  самооцінки.

    Багато  дослідників  зазначають  поступове  збільшення   адекватності самооцінки   в  підлітковому  віці.  Р. Бернс  пояснює  це  тим,   що підлітки оцінюють себе нижче за тими показниками, які представляються  ним найважливішими, і це зниження вказує на їх більший реалізм,  тоді як дітям властиво завищувати оцінку власних  якостей  [6, с.120]

    В. Кваді, В. П. Боягузів представили дані про індикатори  різних  типів самооцінки  підлітків.  Так,   адекватну   самооцінку,   на їх думку, передбачає достовірно сильна орієнтація підлітка на  майбутню  професію і висока вчительська оцінка виконання норм моральної поведінки.

    Завищену самооцінку викликає у підлітка низька оцінка його  поведінки однолітками,   занижену   ж   самооцінку   -   низька    психологічна стійкість.

Динаміка  самооцінки.

    Найбільш  очевидні  зміни  в  змістовній   стороні   самооцінки підлітків. Це пояснюється  тим,  що  саме  в  цей  період,  досить короткий  за  своєю  тривалістю,   спостерігається   різкий   перехід   від фрагментарного і недостатньо чіткого бачення себе  до  відносно  повної, всеосяжної Я-концепції. Так, кількість якостей, які усвідомлює в  собі старший  підліток,  в  два  рази  більше,   ніж   у   молодших   школярів.

Старшокласники  при оцінці себе вже  здатні  охопити  майже  всі  сторони власної  особистості - їх самооцінка стає все  більш узагальненою.  Крім того, удосконалюються  і їх судження відносно своїх недоліків.

    Судження підлітків про себе передають світлий фон їх настрою, відчуття радості  буття.  Підлітки  розкривають  себе  в  категоріях,  що відбивають  їх учбову   діяльність,   улюблені   заняття,   інтереси,   захоплення.    Вони орієнтовані на  ідеальну  самооцінку,  але  розрив  між  їх  реальною  і ідеальною самооцінкою для багатьох з них не є таким, що травмує.

    Динаміка оціночних суджень  від  підліткового  віку  до  юнацького полягає в тому, що оціночні  судження  підлітків,  визначувані  очікуваною оцінкою з боку однолітків, спрямовані в першу чергу  на  знаходження відповіді на питання, який він серед інших, наскільки він схожий на них.

    У  юнаків  оціночні  судження,   визначувані   власним   ідеалом, спрямовані на знаходження відповіді на питання, який  він  в  очах  оточення, наскільки він відрізняється від них і наскільки він близький до свого ідеалу.

    Пізніше судження самооцінок молодих людей  визначаються  вже  синтезом різних видів оцінок оточення, результатами  діяльності  і спрямовані на  пошук своєї значущості  для   інших   і   для   самого   себе. [21, с.105]

Фізичний  вигляд і самооцінка.

    У цей віковий період  інша  людина  починає  займати  в  житті підлітка абсолютно особливе  місце. З цим пов'язана специфіка сприйняття підлітками фізичного вигляду інших людей. І вже за допомогою сприйняття  і розуміння іншого підліток приходить до розуміння себе. При цьому зберігається та ж послідовність, що і в пізнанні  якостей іншого,  тобто  спочатку виділяються чисто зовнішні,  фізичні характеристики,   потім   якості, пов'язані з виконанням  будь-яких   видів   діяльності   та особистісні якості, більше приховані властивості внутрішнього світу.

    Усвідомлення особливостей своєї зовнішності впливає на  формування  у підлітка багатьох важливих якостей  особистості  (наприклад,  впевненості  в  собі, життєрадісності, замкнутості, індивідуалізму).[21, с.362]

Характер  самооцінки і якості особистості.

    Характер самооцінки підлітків визначає  формування  тих  або  інших якостей особистості. Наприклад, адекватний її рівень сприяє  формуванню у підлітка впевненості в собі, самокритичності, наполегливості або  зайвій самовпевненості,  некритичності.  Виявляється  також  певний  зв'язок характеру самооцінки з  учбовою  і  громадською  активністю.  Підлітки  з адекватною самооцінкою мають більш високий рівень успішності, у  них  немає різких стрибків успішності  і  спостерігається  більш  високий  громадський  і особистий статус.

    Підлітки  з  адекватною  самооцінкою  мають  велике  поле  інтересів, активність  їх  спрямована  на  різні  види  діяльності,  а також  на міжособистісні контакти, які  помірні  і  доцільні,  спрямовані  на пізнання інших і себе в процесі спілкування.

    Підлітки з тенденцією  до  сильного  завищення самооцінки  проявляють достатню обмеженість у видах діяльності і велику спрямованість на спілкування, причому малозмістовне.

    Агресивні  підлітки  характеризуються   крайньою   самооцінкою   (або максимально  позитивною,  або  максимально  негативною),   підвищеною тривожністю, страхом перед широкими соціальними контактами,  егоцентризмом, невмінням знаходити вихід з важких ситуацій.

    Дані численних досліджень показують, що підлітки  з  низькою самооцінкою схильні до депресивних  тенденцій. 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

При вивчення психолого - педагогічної літератури нами виявлено, що мотивація вивчалася як складна  система, в яку входять певні  ієрархизованні структури. При цьому  структура розуміється як відносно стійка єдність елементів, їх стосунків і цілісності об'єкту, як інваріант системи.

На основі аналізу  літератури,  виявляючи умови  формування мотивації особистості  підлітка, ми визначили особливості підлітка, сприяючи становленню мотивації вчення і того, що перешкоджають йому, а також  визначили  поняття  Я- концепції,  охарактеризували   її   структурні   компоненти   (когнітивний, афективний, поведінковий). Далі  нами  були  виділені чинники, що роблять безпосередній вплив  на  формування  Я-концепції підлітків, а саме:  поведінка  батьків  (стиль  сімейного  виховання), роль значимих інших,  взаємозв'язок  самооцінки  і  соціально-психологічного статуса дитини, зв'язок самооцінки  з  педагогічною  оцінкою.  Також були розглянуті психологічні особливості Я-концепції старших підлітків: розвиток самосвідомості, визначення системи еталонів оцінювання себе і оточення, зміна в змістовній стороні самооцінки, емансипація самооцінки, специфіка сприйняття власного фізичного вигляду, вплив  характеру  самооцінки  на  формування   особистості.

Вивчення теоретичного матеріалу дозволило нам сформулювати проблему: чи впливає "Я-концепція" на стиль поведінки в конфліктній  ситуації і соціальний статус старшокласника. Вирішення проблеми і склало мету нашої роботи: вивчити вплив "Я-концепції" на стиль поведінки в конфліктній ситуації і соціальний статус старшокласників.

У висновках  слід зазначити, що мета і завдання нашого дослідження були досягнуті.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• Абрамова Г. С. Практикум з вікової психології: навчаль. посібник для студ. вузів. - М.: Видавничий центр "Академія", 1998. - 320с.
• Аверин В.А. Психология детей и подростков. – СПб.: Изд-во В.А. Михайлова, 1998. – 379 с.
• Ананьев Б.Г. К психофизиологии подросткового возраста // Современные психологические проблемы высшей школы. - Л., 1974. - Выпуск 2.
• Аткинсон Дж.В. Теория о развитии мотивации. - Н., 1996.
• Байярд Р., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток./ Пер. с англ.- М.: Просвещение, 1991. - 224с
• Бернс Р. Розвиток Я-концепції і виховання. М., 2006.
• Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. – К.: ІЗМН, 1998.- 240 с.
• Бодалёв А.А. Психология о личности. - М.: МГУ, 1988. - С. 363.
• Божович Л.И. Изучение мотивации поведения детей и  подростков / Под ред. Л.И.Божович и Л.В.Благонадежной. - М., 1972.
• Божович Л.И. Проблема развития мотивационной сферы ребёнка // Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М., 1972. - С. 41-42.
• Бондаренко С. М. Проблема формирования познавательного интереса при класно-груповом и програмированном обучении: по материалам психолого-педагогической литературы. // Вопрос алгоритмизации и программирования обучения / Под ред. Л.Н.Ланди. - М., 1973. - Вып. 2
• Булах І.С. Психологія особистісного зростання підлітка. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. – 340 с.
• Волков Б. С. Психология развития человека: Учеб. пособие для вузов / Б. С. Волков, Н. В. Волкова. – М.: Академич. Проект, 2004. – 223 с.
• Выготский л. С. Педология подростка / Собр. Соч. в 6-ти т., Т. 4. Детская психология. – М.: Педагогика, 1984. – С. 5 – 242.
• Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - СПб.: Питер, 2000.
• Кле М. Психология подростка / Пер.с фр. – М.: Педагогика, 1991. – 176 с.
• Ковалёв А. Г., Мясищев В. Н. Психологические особенности человека. Т. 1. - Л., 1957-1960. - 264 с.
• Кон И. С. Психология юношеского возраста : Проблемы формирования личности. [Уч. пособие для пед. ин-тов]. - М., 1976. - 175 с.
• Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2007.
• Крутецкий В. А. Психология. – М., 1986.
• Кулагина И. Ю, Колюцкий В. Н. Возрастная психология: полный жизненный цикл. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М: ТЦ "Сфера", 2001. - 464с.
• Курс общей, возрастной и педагогической психологии \ Под ред. М. В. Гамезо. В 3 т., Т. 3. – М., 1982.
• Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М., 1989. - С. 225.
• Леонтьев А.Н. Деятельность, Сознание, Личность. - 2-е издательство - М.: Политиздат, 2007 г.
• Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. - СПб.: Питер. 2003.
• Маслоу А. Мотивация и личность. - СПб.: "Евразия", 2009.
• Маркова А.К., Орлов А.Б., Фридман Л.М. Мотивация обучения и её воспитание у школьников, М. Педагогика, 2003.
• Маркова А.К., Т. А. Матис, А.Б. Орлов. Формирование мотивации обучения, М. Просвещение, 2000.
• Мерлин В. С. Структура личности. Характер, способности, самосознание : Учебное пособие к спецкурсу. - Пермь, 2000.
• Наш проблемный подросток: Учебн. пособие / Научн. ред. Л.А. Регуш. – СПб.: Союз,1999. – 144 с.
• Неймарк М.С., Идиновский В. Э. Изучение мотивации поведения детей. - М. Педагогика, 2002.
• Немов Р. С. Психология. В трёх книгах. Кн. 2.: Психология образования. - М.: Владос, 2000.
• Обухова Л. Ф. Возрастная психология. – М., 1998.
• Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов : учебн. пособие для студ. высш. пед. учебн. завед. - М.: Издательство центр "Академ", 2000. - 184с.
• Прихожан А. М., Гуткина Н. И. Особенности самосознания // Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту. – М., 1987.
• Психологические особенности самосознания підростка / Под. Ред. М. И. Боришевского. – К.: Вищя школа, 1980. – 168 с.
• Психология підростка. Полное руководство / Под ред.. А.А. Реана. – СПб.: прайм – ЕВРОЗНАК, 2003. – 432 с.
• Психология подростка: Хрестоматия / Сост. Ю.П. Фролов. – М.: Рос. Пед.. агентство, 1997. – 526 с.
• Райс Ф. Психология подросткового и юнлшеского возраста. – СПб.: Питер, 2000. – 624 с.
• Ремшмитд Х. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становлення личности / Пер. с нем. – М.: Мир, 2994. – 320 с. 
• Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. - СПб, "Питер", 2001.
• Трудный подросток: причины и следствия / Под ред. В.А.Татенко. – К., 1985. – 165 с.
• Фельдштейн Д. И. Особенности стадий развития личности на примере подросткового возраста // Хрестоматия по возрастной психологи. – М., 1996.
• Фельдштейн Д. И. Психология взросления. – М., 1999.
• Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту / Под ред.. И. В. Дубровиной. – М.: Педагогика, 1987. - 184 с.
• Френкин Р. Мотивация поведения - 5-е издание - СПб.: Питер, 2003.
• Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. В 2-ух тт. Т. 1. - М., 2006.

социологии - 2004 р.

• Цукерман Г. А. Психология саморазвития: задача для подростков и их педагогов. – М.; Рига, 1995. – 239 с.
• Эльконин Д. Б. Некоторые аспекты психического развития в подростковом возрасте // Психология подростка. Под ред. Ю. И. Фролова. – М., 1997.

 Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М., 2009.