Культура невербального спілкування вчителів загальноосвітньої школи

3. Трансляція спрямованості на діалог ─ зацікавлений погляд, постійний здоровий контакт, щира посмішка, пластика рухів свідчать про його відкритість.

4. Демонстрація вчителем упевненості, внутрішньої сили ─ міміка, пантоміміка, постава вчителя мають говорити учням про здатність керувати їхньою діяльністю, утримувати ініціативу в спілкуванні, вести за собою.

5. Естетизація середовища спілкування - внесення у процес спілкування елементів краси та насолоди: естетичний зовнішній вигляд (скромність та елегантність), виразність у поведінці, відповідна інструментовка (погляд, посмішка, рух, жест, розміщення в просторі), сприяє гармонізації стосунків, дає учням задоволення від спілкування з вихователем.

Для того, щоб визначити наскільки правильно вчителі розуміють мову жестів і міміки ми використали анкету «Про що говорять жести?» й тест «Чи розумієте ви мову міміки?».

Запропонована анкета «Про що говорять жести?» складається з 20 запитань і завершується ключем (дивись Додаток 1). Підрахувавши бали, ми змогли визначити рівень оволодіння опитуваних мовою міміки та жестів. Одержані результати показали, що низький рівень мають 27% опитаних. Ці вчителі взагалі не розуміють мову міміки та жестів, їм дуже важко правильно оцінювати людей. І справа не в тому, що вони на це не здатні, просто вони не надають цьому належного значення. Таким вчителям необхідно тренувати спостережливість і замислитись над значенням міміки та жестів для взаєморозуміння людей. Основна маса опитаних вчителів ─ 75% ─ мають середній рівень оволодіння мовою міміки та жестів. Вони отримують задоволення від спостереження за іншими людьми й непогано інтерпретують їх міміку та жести, але погано вміють використовувати цю інформацію в реальному житті, наприклад, для того, щоб правильно будувати свої відносини з оточуючими. Вони більш схильні буквально сприймати сказані слова й керуватися ними. І лише 10%  опитаних показали високий рівень оволодіння мовою міміки та жестів. Ці вчителі мають відмінну інтуїцію, володіють здатністю розуміти інших людей, мають розвинену спостережливість і чуття.

Для перевірки наступного критерію ─ конгруентність невербальних сигналів словам та намірам ─ ми скористались анкетою грецького психолога Мікіса Урбаніса «Чи розуміють вас люди?» (Додаток 2). Отримані результати показали, що низький рівень мають 20 % респондентів. Цим педагогам дуже часто доводиться часто звертатись до роз'яснень, щоб уникнути непорозумінь, бо люди найчастіше сприймають їх неправильно. Середній рівень мають 61% респондентів. Найчастіше люди розуміють яку інформацію прагне їм донести ця група респондентів, але інколи сприймають їх неправильно, що може створювати проблеми в спілкуванні. Високий рівень мають 19% респондентів. Представники цієї групи завжди надають однозначну чітку інформацію і оточуючі  розуміють їх правильно. Їхні пози і жести відповідають словам й вони гарно вміють передавати свої думки та почуття.

Щоб оцінити наступні 2 критерії ─ трансляцію спрямованості на діалог з учнями й демонстрацію впевненості, внутрішньої сили ─ ми відвідали уроки вчителів під час педагогічної практики. Нами було визначено 3 рівня сформованості цих критеріїв.

Високий рівень (9%) характеризується такими ознаками: у вчителя зацікавлений, уважний, доброзичливий погляд, він підтримує постійний здоровий контакт з дітьми, демонструє щиру посмішку, використовує відкриті пози та жести, що свідчать про відкритість для взаємодії та передбачають рівний, демократичний стиль спілкування. Вчитель досягає рівності у спілкуванні з учнями, коли невимушено переміщується по класу, змінюючи дистанцію; демонструє здатність керувати дітьми, вести їх за собою й завжди має доброзичливий вираз обличчя.

Середній рівень (72%) характеризується такими ознаками:  вчитель підтримує з дітьми зоровий контакт, у нього доброзичливий погляд. Поряд з відкритими жестами та позами  використовує закриті, демонструє впевненість у собі, час від часу змінює дистанцію спілкування, але інколи використовує жести невпевненості та тривожності. Вчитель старається керувати діяльністю учнів, утримувати ініціативу в спілкуванні, демонструє щиру, відверту посмішку.

Низький рівень (19%) характеризується таким чином:  вчитель всі уроки проводить за столом або біля нього, не змінюючи дистанції спілкування. Використовує приховані бар'єри (за допомогою предметів - стола, стільця тощо), таким чином ніби намагаючись захиститись від учнів. Жестикуляція вчителя свідчить про невпевненість, підвищену тривожність, оскільки переважають жести невпевненості ( опора на стілець, прикривання рота, потирання ока, вуха) та негативного ставлення до співрозмовника (вказівний палець підпирає щоку). Вчитель не дивиться на дітей, забуває посміхатись, його погляд неуважний, а вираз обличчя напружений.

Що стосується наступного критерію ─ естетизація середовища спілкування ─ то головним показником тут є естетично виразний зовнішній вигляд вчителя. На жаль, наше спостереження показало, що більшість вчителів не дотримуються певних етичних та естетичних рамок самовираження. Часто спостерігається відсутність смаку в одязі, неохайність, невміння гармонійно поєднувати кольорову гамму в одязі, наявність зайвих і недоречних прикрас, котрі або взагалі не відповідають стилю одягу, або привертають зайву увагу своєю кількістю. Звичайно, сучасний педагог має право на свободу самовираження, дотримування особистих смакових переваг в оформленні зовнішності, однак не треба забувати, що до школи він приходить навчати. Його зачіска, прикраси, одяг оцінюються учнями й колегами в першу чергу з функціональної точки зору, відповідності ситуації спілкування. В оформленні зовнішнього вигляду педагога повинен бути присутній педагогічний такт, дотримання міри, уміння подивитися на себе очима школярів.

Дані, що ми отримали в ході експерименту, дозволили нам скласти таблицю рівня сформованості культури невербального спілкування майбутніх вчителів, де:

високий рівень характеризується такими показниками: прекрасне розуміння мови міміки та жестів, повна відповідність невербальних сигналів словам і намірам, трансляція спрямованості на діалог з дітьми, демонстрація впевненості, внутрішньої сили, природність та доцільність у використанні невербальних засобів комунікації;

середній рівень характеризується тим, що всі вище перелічені показники проявляються не завжди і на недостатньому рівні;

низький рівень характеризується нерозумінням мови міміки та жестів,невідповідністю між словами й невербальними сигналами, неприродністю або недоцільністю у використанні невербальних засобів комунікації, слабким проявом або відсутністю взагалі таких ознак як трансляція спрямованості на діалог з дітьми, демонстрація впевненості, внутрішньої сили (Додаток 3).

Дані таблиці наочно показують нам, що культура невербального спілкування вчителів загальноосвітньої школи сформована на середньому рівні, з тенденцією до низького, що ставить перед нами завдання її корекції та вдосконалення.

 

2.2. Способи вдосконалення культури невербального спілкування вчителів загальноосвітніх навчальних закладів

За результатами нашого експериментального дослідження ми дійшли висновку, що існуюча культура невербального спілкування вчителів потребує значного вдосконалення. Як свідчать дослідження з проблем невербального спілкування, найбільш ефективними способами формування, корекції та вдосконалення культури невербального спілкування є виконання різноманітних вправ. Ми пропонуємо оволодіти навичками та прийомами невербального спілкування шляхом засвоєння вправ за такими напрямкам:

Техніка психічної саморегуляції.

Техніка експресії та посилення емоційної привабливості.

Техніка інтонування.

Техніка контактної взаємодії невербальними засобами.

Ігри в групі.

Оволодіння технікою психічної саморегуляції.

Вправа 1.  «Напруження-розслаблення». Станьте прямо й зосередьте увагу на правій руці, напружуючи  її максимально. Через декілька секунд напруження необхідно зняти, руку розслабити. Провести аналогічну процедуру по черзі з лівою рукою, правою та лівою ногою, шиєю.

Вправа 2.  «Вогонь-лід». Вправа включає в себе почергове напруження й розслаблення всього тіла. Учасники використовують вправу, стоячи у колі. По команді ведучого «Вогонь» учасники починають інтенсивні рухи всім тілом. Плавність та ступінь інтенсивності рухів кожний обирає довільно. По команді «Лід» учасники застигають у позі, в якій застала їх команда, максимально напружуючи все тіло. Ведучий кілька разів чергує обидві команди, довільно змінюючи час виконання кожної із вправ.

Вправа 3.  «Формування м'язової свободи». Зігніть і напружте вказівний палець руки, перевірте, як розподіляється м'язова енергія, куди йде напруга ( в сусідні пальці, в кисть, лікоть, шию...). Намагайтесь прибрати зайве напруження ─ тримайте палець напруженим, але звільніть шию, щоб рука рухалась вільно, а  палець залишався напруженим, звільнить решту пальців, а вказівний тримайте напруженим.

Звільнення й поступове затискання мускулатури. Рахуючи до десяти, звільніть всю мускулатуру, починаючи від голови й закінчуючи пальцями ніг, а потім затисніть її. Рахуючи до п'яти, звільніть всю мускулатуру тіла, а потім напружте її. Розслабте м'язи ніг і решти частин тіла, рухаючись до голови, а потім напружте все тіло й знову розслабте. Напружте ліву ногу ─ перевірте, чи не напружилась права, зніміть зайве напруження в спині й інших частинах тіла. Розслабте м'язи лівої ноги, проведіть вправу залучаючи інші частини тіла по черзі.

Вправа 4. «Затримання й зняття напруження». Затиснути м'язи верхньої частини тіла; затримати затискання, послабити; по команді «один» ─ затискання, по команді «два» ─ розслаблення. Звільнити все тіло й затиснути тільки одну групу м'язів; змінити затиснуту групу м'язів.

Вправа 5.  «Досягнення емоційного благополуччя в класі». Ви заходите до уявного класу: намагайтесь ще за дверима відчути бадьорість в усьому тілі. Увійдіть до класу. Пошукайте зручну позу й місце розміщення, якщо знайдене положення не задовольняє вас, змінить його. Чи не заважає вам що-небудь? Руки ─ їх нікуди діти. Займіть їх чимось необхідним. Пройдіть по класу, пошукайте зручний темп ходіння, ритм. Знайшли? Йдіть. А чи можна знайти ще краще положення саме для вас? Шукайте. Зручна поза, найбільш притаманний вам темп руху будуть сприяти вашому нормальному самопочуттю в класі.

Оволодіння технікою експресії та емоційної привабливості

Вправа 1.  «Визначення емоційного стану дитини». Даються фотографії з різною емоційною спрямованістю - задоволення, стан емоційного конфлікту, збудження, невдача, здивування тощо. Охарактеризувати за якими зовнішніми проявами ми робимо висновок про емоційний стан ─ яка міміка, жести.

Вправа 2. Виразити два протилежні стани (наприклад, гнів і спокій, сум і радість, втомленість і бадьорість), використовуючи: а) тільки міміку; б) тільки жести;

в) міміку та жести.

Вправа 3.  «Розвиток міміки». Вправа виконується вдома перед дзеркалом: зобразіть здивування, схвилювання, гнів, сміх, іронію тощо. Ці завдання-вправи корисні для передачі доцільних педагогічних переживань.

Вправа 4. Пошук рухливих, мімічних та зорових засобів утілення вимоги, наприклад: «сідайте», «увага», «тиша», «йди сюди». Знайдіть пантомімічні та мімічні засоби для вираження цих вимог.

Вправа 5.  «Тиха розмова». Учасники сідають в коло, у центрі якого лежать картки із завданнями: «сказати» невербально обраному партнеру фразу, написану на картці. Кожний по черзі обирає завдання й виконує його без слів. Решта спостерігають і відгадують «вимовлену»  фразу.

Варіанти фраз: ─ Не засмучуйся, все буде добре...; ─ Мене обурює твоя поведінка...; ─  Я дуже радий тебе бачити...; ─ Невже?! Цього не може бути!; ─ Цього я від тебе не чекав!; ─ Який я радий!; ─ Як ви мені всі набридли!; ─ Ти сьогодні гарно виглядаєш...; ─ Мені це так не подобається!

Вправа 6.  Ви пишете. Відчиняються двері. Ви піднімаєте голову, дивлячись на того, хто вам заважає (зі здивуванням, з прикрістю, запитуючи: «Що-небудь трапилось?», з докором, радісно: «Нарешті!» й т.д.).

Оволодіння технікою інтонування

Вправа 1. Даються різноманітні фрази й ставиться завдання вимовити їх з різними відтінками в залежності від педагогічної ситуації (фрази типу - Хто черговий?;  - Йдіть сюди…; - Чи виконали завдання?; - Прошу уваги…; 

Так.).

Вправа 2. Спробуйте висловити одне й те саме прислів'я з різними цільовими установками: просто інформувати, здивуватись чи висловити нерозуміння, поспівчувати тощо. Наприклад: «Загубились буси в нашої бабусі».

Вправа 3. Учасники отримують завдання: прочитати будь-які фрази з газети, вкладаючи у текст певний психологічний підтекст. Наприклад, треба прочитати текст недовірливо, зневажливо, зі здивуванням, з захопленням, із загрозою тощо. Решта намагається впізнати стан людини чи її ставлення до тексту, обговорюючи успіх чи невдачу її спроб.

Вправа 4. Вимовити вимогливо, закликаючи до дії, обіцяючи цікаве, з подивом, зі спокійною впевненістю, гнівно ─ Подивіться всі сюди!; ─ Озирніться навкруги!; ─ Відкрийте підручники!; ─ Встаньте всі!

Вправа 5. Вимовити з переможною радістю, сухо констатуючи, м'яко, доброзичливо, урочисто, по-дружньому, весело, зневажливо:

- Ви відмінно виконали завдання.; - Наш клас зайняв I місце в конкурсі.

Техніка контактної взаємодії невербальними засобами

Вправа 1. «Дзеркало». Учасники розподіляються на пари, стають обличчям один до одного. Один з гравців робить повільні рухи. Другий повинен точно скопіювати всі рухи партнера, бути його «дзеркальним відображенням».

Вправа 2.  «Тінь». Учасники розподіляються на пари. Один з них буде Людиною, другий - його Тінню. Людина робить будь-які рухи, Тінь - повторює. Особлива увага приділяється тому, щоб Тінь діяла в тому ж ритмі, що й Людина. Вона повинна здогадатись про самопочуття, думки та цілі Людини, відтворити всі відтінки її настрою.