Конституційні типології Кречмера і Шелдона

Володарі та герої стали також предметом наукового інтересу· Кречмера. Зокрема, серед циклотиміків виділено три групи:

1) хоробрі борці, народні герої;

2) організатори великого масштабу;

3) політики, здатні примирювати.

Героям шизотимічних темпераментів властиві наполегливість, систематична послідовність, спартанська суворість, стійка витривалість, холодність до долі певних особистостей, їм притаманні також співчуття слабким і знедоленим, пафос щодо народних страждань. Разом із тим наявні схильність до нарікань, брак доброзичливості, тупість стосовно конкретних ситуацій та конкретних осіб. Тут можна виділити також три групи:

1) чисті ідеалісти й моралісти;

2) деспоти і фанатики:

3) люди холодного розрахунку.

Підбиваючи підсумок своїх досліджень, Кречмер спеціально вичленовує три поняття, які, до речі, мають у нього нечітке визначення: це "конституція", "характер" і “темперамент". Під конституцією він розуміє суму всіх індивідуальних властивостей, які мають основу у спадковості, тобто закладені генотипічно. Під характером він розуміє суму всіх можливих реакцій людини в розумінні прояву волі й афекту, які утворилися протягом усього життя індивіда."Темперамент" не є для Кречмера суворим поняттям, а лише евристичним терміном, який має стати основою головної диференціації біологічної психології. Разом із цим свою класифікацію людських типів Кречмер бачить саме як типологію темпераментів, що вносить нечіткість у класифікаційну рубрикацію побудованої типології.

Саме за темпераментальними ознаками виділяються дві великі конституціональні групи — шизотиміки та циклотиміки. Всередині цих головних груп він здійснює поділ: циклотимічного темпераменту на два полюси — веселий і сумний, а шизотимічного — дратівливий і холодний. Такі полярні протилежності можуть перемішуватися, нашаровуватись одна на одну.

Кречмер підходить до поняття комплексної життєвої установки, відповідно до якої циклотиміки мають тенденцію "розчинятися" у навколишній дійсності. Вони відкриті, схильні до спілкування, добросердні та безпосередні. Дають типи енергійних прагматиків або веселих споживачів життєвих благ.

Відповідно, шизотимічний темперамент виражає схильність до смутку, замкненості, до створення індивідуальної обмеженої зони, внутрішнього світу принципів і марень відносно чужої дійсності. "Я" виступає протилежністю зовнішньому світові, відповідає йому байдужістю або сентиментальною відособленістю від людей, або ж холодним перебуванням серед них. Саме цей тип породжує дефективних, похмурих диваків, егоїстів, нероб та злочинців.

Вирішення питання про типологію людини Кречмер вважає можливим за умови, Ідо психологи сприймуть природничо-наукове, біологічне мислення, а біологи розширять свій кругозір у сфері душевного життя, котре виступає як суб'єктивне, нетривке, туманне. Лише сполучення цих двох настановлень дасть можливість науці розкрити справжню типологію людей. Підсумок своїх досліджень Кречмер виражає у наведених таблицях.

До найбільш відомих праць Е.Кречмера належать "Будова тіла і характер" (1926), "Медична психологія" (1922), "Геніальністьлюдей" (1929).

Темперамент

Спеціальні обдарування

Відповідності між будовою тіла та психічними якостями

З часів появи праць В.Шелдона про співвідношення конституціональних рис людини та характеру, її психічного складу почали говорити про конституціональну психологію.

У 1940 році Шелдон здійснив аналіз будови людського тіла і встановив три показових компоненти, кожен з яких можна було виміряти об'єктивно, і використав такі виміри за шкалою семи поділів. Це були типи: ектоморфний (худий і високий), мезоморфний (з переважанням кісток і м'язів) таендоморфний (округлений, з надміром жиру). Поєднання цих елементів в одному тілі дає йогосоматотип, який може бути виражений трьома однозначними кодами. Ці соматичні компоненти були скорельовані з трьома параметрами: церебротоніею(емоціональний резерв та когнітивний контроль), соматотонієго (агресивна активність) і вісцеротонією (схильність до спілкування, фізичної релаксації).

У подальших дослідженнях, проте, вчені не знаходили таких високих кореляцій, а ендоморфія взагалі здавалася досить сумнівним компонентом. Ріс і Айзенк стверджували, що два фактори — лінеарність та розмір, — достатні, щоб охопити всю багатоманітність даних емпіричних спостережень. Разом із тим Парнелл підтверджує наявність ланки між ектоморфністю і шизоїдно інтелектуальним темпераментом. Айзенкова теорія особистості (1967) встановлює два виміри: 1) інтроверсія-екстраверсія та 2) невротизм — стабільність відносно конституції нервової системи.

Дме. Таннер як співавтор книги "Біологія людини ", що вийшла в Нью-Йорку 1964 p., відносить до конституціональних ознак морфологічні, фізіологічні та психологічні, які між собою тісно пов'язані. Зазначається чітко збалансований статевий поліморфізм. Людське тіло навіть за зовнішнім виглядом має безконечну кількість варіацій, в той час як та або інша класифікація типів будови тіла базується на обмеженій кількості ознак, не беручи до уваги інші. Таннер вважає класифікацію Шеддона як таку, що дещо нагадує кречмерівську, проте вказує на те, що існують не дискретні "типи", а лише безперервно розподілені "компоненти" будови тіла.

Шелдон у зв'язку з проблемою дискретності типів зауважував у 1940 p.: "Концепція типів відіграла свою позитивну роль у вивченні особистості, але самі типи при цьому, мабуть, більше за все нагадували жердини, які підпирають мотузку для вивішування білизни, іншими словами, щось таке, до чого можна було "підвісити" всю класифікацію. По мірі того як мотузка заповнювалась, уявлення про типи відходило на задній план і, нарешті, зникло зовсім, поступившись місцем уявленню про дихотомію до концепції мінливості щодо різних просторових осей".

Визначаючи три своїх компоненти, Шелдон спирався на 4000 стандартних фотографій студентів коледжу в оголеному вигляді — спереду, збоку і ззаду. Кожний піддослідний отримував оцінку відповідно до кожного ком­поненту на основі антропоскопічного методу з використанням оцінкової шкали від 1 до 7 балів з рівними інтервалами між цифрами. Перший із крайніх варіантів оцінювався як 7-1-1, другий — 1-7-1, третій — 1-1-7. Відповідно, компоненти отримали назву ендоморфного, мезоморфного та ектоморфного. На цих назвах позначалася теорія походження цих компонентів від зародкових шарів. А вся система дістала назвусоматотишї. Набір трьох цифр — це і є соматип людини.

Крайній ендоморфний варіант характеризується кулеподібними формами: кругла голова, великий живіт, слабкі і в'ялі руки та ноги, велика кількість жиру на плечах і стегнах, але тонкі зап'ястки та щиколотки. Крайній варіант мезоморфного компоненту — це класичний Геркулес, у якого переважають кістки та м'язи. Він має кубічну масивну голову, широкі плечі та грудну клітку. Серцевий м'яз досить великий. Кількість підшкірного жиру мінімальна. Крайній приклад ектоморфії — це довготеле­са людина з худим, витягнутим обличчям, утікаючим назад підборіддям, високим чолом, тонкими, довгими руками тощо. Майже немає підшкірного жиру, але добре розвинена нервова система. Це — крайні типи.

Найбільш поширеними типами Шелдон вважає 3-4-4, 4-3-3, 3-5-2. Класифікація Шелдона хоч і була піддана серйозній критиці, проте зручна для користування. Факторний аналіз типів конституції не протиставляється вже описаним, а лише доповнює їх.

Усі теорії будови тіла так чи інакше визначають відповідну поведінку певного типу. Лише недавно, як зауважує Танкер, почали цікавитися питанням, які елементи поведінки є стабільними протягом життя та як вони пов'язані з фізичними відмінностями, якщо такий зв'язок взагалі існує. Було зазначено, що коефіцієнт інтелекту мало корелює з конституцією тіла. Більший зв'язок знаходять між темпераментом, особистісними рисами поведінки та будовою тіла. На це вказували вже і Кречмер, і Юнг.

Шелдон виділив 50 ознак для визначення постійних рис поведінки, провівши дослідження 30-ти осіб. Усі ознаки він розбив на три категорії та виділив три компоненти темпераменту, кожний з яких характеризувався 20-ма ознаками. Кожна ознака оцінювалася за семибальною шкалою, а середній бал за 20-ма ознаками визначав увесь компонент. Компоненти тем­пераменту отримали назви"вісцеротонія", "соматотонія", і "церебротонія". Визначивши число балів за компонентами темпера­менту у 200 піддослідних, співставивши ці цифри з даними про їхні соматотипи, Шелдон встановив коефіцієнт кореляції 0,8 між вісцеротонією та ендоморфією, соматотонією та мезоморфією, церебротонією та ектоморфією.

Численні дані показують, що люди з різною будовою тіла, як правило, обирають різні шляхи діяльності та надають перевагу тому або іншому способу життя. Навряд чи хто обере фах викладача фізкультури або кадрового військового, якщо бракує сили й спритності. Особи, що надають перевагу дослідницькій роботі, високі та худі, чим відрізняються від тих, хто працює на виробництві.

Насправді кореляція між будовою тіла і темпераментом значно нижча, ніж це побачив Шелдон. Проте чимало дослідників указують на зв'язки між теоріями Кречмера і Шелдона. Адже ці теорії так чи інакше виходять із ве­ликої історичної практики людського спілкування.

Набір ознак зі шкали темпераментів (за Шелдоном)