Екзаменаційний стрес, сутність і методи подолання

3. Вікові  та гендерні аспекти  переживання екзаменаційного  стресу.

 Велику  роль відіграє гендерний та  віковий аспект, адже стрес, який  викликають екзамени  по різному впливає на психіку  і поведінку людей різного віку та гендерної приналежності. Першим дав визначення стресу канадський фізіолог Ганс Сельє. Проблему, яку почав розглядати Сельє, підтримало чимало дослідників, так як дане питання торкалося кожної людини зокрема. Дослідження проблеми екзаменаційного стресу розпочалися відносно нещодавно, лише в другій половині 90-х років ХХ століття, в порівнянні з дослідженнями проблеми феномену сильного емоційного напруження в загальному. Вперше проблема екзаменаційного  стресу розглядається в праці М.В. Антропова «Психофізіологія». Протягом років ще безліч вчених, як вітчизняних так і зарубіжних, продовжували досліджувати проблему екзаменаційного стресу, проте майже всі вони розглядали лише фізіологічні процеси.[9,с.50-65] Наприклад, такі вчені як В.І. Бадіков його праця «Теорія функціональних систем П.К. Анохіна в вивченні психофізичних показників результативної діяльності студентів». В.В. Плотніков «Оцінка психовегетативних показників у студентів в умовах екзаменаційного стресу» Н.Н. Самко «Фізіологічні показники передекзаменаційного стресу». Першим хто розглянув екзаменаційний стрес у всіх його проявах як фізіологічних так і психологічних був російський психолог Ю.В. Щербатих. Він досліджував різні особливості стресу і свою докторську дисертацію присвятив саме екзаменаційному стресу. Першим, хто дав визначення стресу являється канадський лікар,фізіолог Г.Сельє. У 1936р. він опублікував статтю «Синдром, викликаний різними ушкоджуючи ми агентами», де було започатковано вчення про стрес. Феномен неспецифічної реакції організму у відповідь на різноманітні ушкоджувальні дії він назвав адаптаційним синдромом, або стресом. Цей неспецифічний синдром складається з ряду функціональних і морфологічних змін, що розгортаються як єдиний процес. Г.Сельє виділив три стадії цього процесу:

• Стадію тривоги;
• Стадію резистентності;
• Стадію виснаження.

На першій стадії організм стикається з певним обурюючим чинником середовища і  прагне пристосуватися до нього.На другій стадії відбувається адаптація до нових умов. Але якщо стресор продовжує діяти тривалий час, відбувається виснаження гормональних ресурсів(третя стадія) і зрив систем адаптації, внаслідок чого процес приймає патологічний характер і може завершитися хворобою або смертю індивіда. У рамках теорії Г.Сельє до стресу відносяться реакції організму на будь - які достатньо сильні дії середовища, якщо вони запускають ряд загальних процесів з участю кори надниркових. В той же час сам засновник вчення про неспецифічний адаптивний синдром виділяв дві його форми: стрес корисний – еустрес і шкідливий – дистрес.[6,с.55-70] Проте частіше під стресом розуміють реакції організму саме на негативні дії зовнішнього середовища, що знаходить своє віддзеркалення у визначеннях, які дають цьому феномену різні дослідники. Так, на думку В.В. Суворової, стрес – це «функціональний стан, організму, який виникає в результаті зовнішньої  негативної дії на його психічні функції, нервові процеси або діяльність периферичних органів». Близьким по значенню є і визначення П.Д. Горізонтова, який розглядав стрес як «загальну адаптивну реакцію організму, що розвивається у відповідь на загрозу порушення гомеостазу». Проте, згідно думки самого Ганса Сельє, стрес може бути і корисним, і вцьому випадку він «тонізує» роботу організму і сприяє мобілізації захисних сил. Для того, щоб стрес прмйняв характер еустресу необхідна наявність певних умов:

• Позитивний емоційний фон;
• Досвід вирішення подібних проблем в минулому і позитивний прогноз на майбутнє;
• Схвалення дій індивіда з боку соціального середовища;
• Наявність достатніх ресурсів для подолання стресу.

У той  же час за відсутності цих умов або ж при значній силі негативної дії на організм первинний стрес  переходить в його пошкоджуючи форму  – дистрес. Цьому може сприяти ряд чинників як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру:

• Емоційно – когнітивні фактори;
• Недостача потрібної інформації, негативний прогноз ситуації;
• Надмірна сила стресу, що перевищує адаптаційні можливості організму;
• Велика тривалість стресової дії, що приводить виснаження адаптаційного ресурсу.[8,с.115-118]

Ганс  Сельє писав: «Всупереч розбіжній думці ми не повинні, та і не в змозі, уникати стресу. Під екзаменаційним стресом зазвичай розуміють стан людини,що складає іспит, насправді цей процес займає достатньо тривалий час. У реальності екзаменаційний стрес починається  з  того моменту, коли студент усвідомлює, що найближчим часом йому неминуче доведеться складати той або інший іспит. У різних студентів ця думка виникає в різні терміни до іспиту: від декількох тижнів до декількох днів, і з цієї миті починає наростати тривожне очікування іспиту, яке досягає максимуму вже в учбовій аудиторії, де відбувається здача.Тому максимальні зміни в організмі студентів і школярів відбуваються не під час іспиту, а до нього.Це знайшло своє підтвердження в експериментальних дослідженнях Горєлова Е.С.Так вивчення стану вегетативної нервової системи за показниками електропровідності шкіри і пульсу у школярів і студентів під час звичайної учбової діяльності, при фізичному навантаженні і в умовах екзаменаційного стресу показало, що зміни електропровідності шкіри були більші до іспитів, чим під час них. Хоча після складання першого іспиту емоційна напруга значно слабшає, проте іспити не набарають фонового значення, як правило,бо студент  усвідомлює, що попереду його ще чекають інші випробування. Екзаменаційний стрес займає одне з перших місць серед причин, що викликають психічну напругу в учнів середньої і особливо, вищої школи. Тривалість учбової сесії продовжується два – три тижні, що за певних умов достаньо для виникнення синдрому екзаменаційного стресу, що включає порушення сну, підвищену тривожність, стійке збільшення артеріального тиску і інші показники.Російський психолог і фізіолог Щербатих Ю.В. багато років вивчав, як впливає іспит на здоров’я студентів і школярів. Він казав, що згубний вплив цого явища на організм і психіку учнів явно недооцінюється. Соціологічні опитування, які він провів, показують, що студенти сприймають іспит як «поєдинок питань і відповідей», «як витончені тортури», як «інтелектуальне і емоційне перевантаження».[11,с.111-115]

Значущість  іспиту полягає в тому, що його підсумки впливають на соціальний статус молодої  людини, його самооцінку, матеріальне  положення, на подальші перспективи  навчання у ВУЗі  і, можливо, подальшу професійну кар’єру. Такі чинники, як тривале очікування іспиту, елемент  невизначеності при виборі квитка і  жорсткий ліміт на підготовку підсилюють емоційну напругу до максимальних значень, що супроводжується «гормональною  і вегетативною бурею». Деякі з  зарубіжних дослідників (Маршал Г.Д.,  Ромен А.С., Агарвал С.К.), що так  само досконально вивчали цю проблему, прийшли до висновку, що з психогігієнічних позицій іспити небажані і повинні бути скасовані. В той же час, існує і інша точка зору, що іспити стимулюють діяльність мозку і підвищують пізнавальну активність. Американський психолог Саразон встановив, що учні, що бояться іспиту, можуть помітнго поліпшити свої досягнення і навіть перевершити тих, хто іспитів не боіться. Тільки для цього, на думку ученого, необхідне доброзичливе відношення до них з боку екзаменаторів – потрібно щадити самооцінку учнів, менше лаяти їх і більше хвалити. Тільки в цьому випадку іспит дуже корисний. Щербатих Ю. В. на основі проведених досліджень виділив основні причини виникнення екзаменаційного стресу. Основною причиною і, напевно, єдиною від якої походять всі інші вважається страх перед екзаменами. І в залежності від віку і гендерної приналежності страх дуже різний. Наприклад, якщо взяти підлітків, школярів 9- го класу, яким вперше потрібно здавати шкільні іспити. Перший екзамен – наявність незнайомої раніше ситуації, веде нерідко до екзаменаційного стресу, що має негативний характер. Основними причинами виникнення страху перед іспитами в такому віці є – невпевненість в своїх знаннях. Вона може бути як «істинною», так і «помилковою». «Істинна» невпевненість виникає з реального недоліку знань, щось недоучив, не дається якась тема, незадовго до іспиту збільшили об’єм матеріалу. В цьому випадку страх цілком природний.[12,с.245-257]

Невпевненість друга, «помилкова», наступає тоді, коли учень, навіть відмінно володіючими  матеріалом, просто боїться іспиту як такого. Його лякає «чинник ікс» те невідоме, що може відбутися під  час іспиту. А раптом вже там, на місці, він дізнається, що щось забув або пропустив? А раптом попадуться каверзні питання? А раптом?...

Задаючись численними питаннями «раптом», учень, який здає іспит нервує все більше і більше, «накручуючи» себе на провал, і в результаті його охоплює настільки сильний страх перед іспитами, що він дійсно може забути все, що знав.

Переоцінка  значущості іспиту. Багато учнів дуже серйозно відносяться до наслідків  іспиту. Вони поводяться так, ніби за незадовільну оцінку їх чекає, щонайменше, страта. Часто, в такому відношенні дітей до іспитів  винні їх батьки. Адже саме вони нерідко  загрожують дитині, у разі провалу, позбавленням телевізора, комп’ютера, кишенькових грошей, розваг, і безлічі  інших речей, дуже важливих для підлітка. Саме в віці 15 років дитина нерідко чує щось подібне до: «Ось ми в твої роки працювали по дванадцять годин, і вчилися, у нас ніколи не було «хвостів»! У тебе всі умови для навчання, а ти лінуєшся! Вчися, без освіти ти не станеш людиною!» Підліток може не сприймати серйозно подібні слова, але десь в підсвідомості вони все ж таки залишаються, і надалі впливають на сприйняття. Іспит представляється якимсь рубежем, який необхідно переосвоїти, адже зворотнього ходу немає, і другої спроби вже не буде. Таке відношення формує і суспільство. Підліток бачить навколо себе зразки, успіх людей, гідних пошани – і рідко хто з них немає однієї вищої освіти. А то і двох, не говорячи вже про атестат зрілості. І з’являється бажання досягти того ж, одночасно задовольнивши батьківські амбіції, а від цього бажання зростає і страх, що дає сильну напругу. Учень нервує, і в результаті не може скласти іспит, навіть якщо відмінно володіє матеріалом. Представники чоловічої і жіночої статі по різному реагують на стресові ситуації і виникають вони в них під впливом різних чинників. Під час навчання в школі чи в університеті, як хлопці так і дівчата знаходяться в однакових умовах. На жаль, немає спеціальної програми навчання для дівчат і для хлопців. Адже при одній і тій же методиці навчання, при одному і тому ж вчителеві хлопці і дівчата мають одні і ті ж знання і вміння, але вони використовують різні стратегії мислення. Дівчата народжуються зрілішими (на 3 – 4 тижні), ніж хлопці. До періоду статевої зрілості ця різниця досягає приблизно двох років. У початковій школі хлопці молодші за дівчат по своєму біологічному віку на рік. Проте асиметрія мозку у хлопців розвивається раніше, ніж у дівчат. До 6-ти років у хлопців помітна функціональна спеціалізація півкуль. Дівчата ж до 13-ти років зберігають певну пластичність мозку, тобто дифузність функціонування півкуль.

Сприйняття  хлопців і дівчат сильно відрізняється  по своїх фізіологічних характеристиках. Загальносприйнято, що дитина 6-7 років  готова до шкільного навчання, незалежно від статевої приналежності. Процес шкільного навчання ніяк не враховує вже достатньо виражений статевий реформізм і психофізіологічну індивідуальність. Так дівчата і хлопці однаково працюють на уроках і повинні відповідати загальним вимогам школи. Достатньо очевидно, що діти різної статті і різного типу функціональної  асиметрії мозку по різному сприймають учбову інформацію. Ці відмінності пов’язані з джерелами і характером пізнавальної мотивації. У дівчат достатньо лояльне відношення до форм і змісту учбової роботи, у хлопців же різко виражений негативізм не тільки до системи шкільних взаємин, але і до учбової, у хлопців же різко виражений негативізм не тільки до системи шкільних взаємин, але і до учбової роботи взагалі. Психологи важають, щоо дівчата перевершують дівчат у відео просторових уміннях.  Особливістю  ж хлопців є здібність до пошуку нового, нестандартного рішення. Спеціальні дослідження показали, що у хлопців спеціалізація правої півкулі мозку відносно просторових функцій є вже в 6 років, тоді як у дівчат її немає навіть до 13-ти. Хлопці короткочасно, але яскраво і вибірково реагують на емоційний чинник, а у дівчат в ситуації, що викликає емоції, різко наростає загальна активність, підвищується емоційний тонус кори мозку. Мозок дівчат як би готується до відповіді на будь – яку секунду відреагувати на дію, що прийшла з будь – якого боку. Мабуть, цим і досягається максимальна орієнтованість жіночого організму на виживання. Чоловіки ж зазвичай, швидко знімають емоційну напругу і замість переживань перемикаються на продуктивну діяльність. Тобто, основною гендерною відмінністю в реакціях на стрес є те, що жінки більш емоційні. Їхня поведінка більш рухлива. Високий рівень стресу у представниць жіночої статі супроводжується підвищеним ступенем психологічної збудливості та мінливості а саме: стресові переживання супроводжуються у жінок посиленням емоційної неврівноваженості та схильністю до стрімких змін психологічного стану. Високий рівень стресу у чоловіків супроводжується психологічною дезадаптивністю, емоційним дискомфортом, а також домінуванням зовнішнього контролю, що відображає підвищену залежність чоловіків від впливу зовнішніх обставин та низьку здатність контролювати та планувати власне життя. Підвищений рівень стресу зумовлює також схильність чоловіків до надмірної поступливості, що пов’язано  з неможливістю під час перебування у стресовому стані конструктивно вирішувати проблемні ситуації. Представники чоловічої статі, що перебувають у стресовому стані схильні до підвищеної мінливості настрою, а також меншою мірою проявляють схильність до емоційної експресивності. Важливо відмітити, що стрес перед екзаменами по різному впливає на учнів  і студентів, тобто на людей різного віку. Наприклад, учні 9-го класу постають вперше перед екзамени і для них це надзвичайно великий стрес. Ця невизначеність, незнання, що очікувати викликає тривожність, різні фізіологічні і психологічні зміни в організмі, що негативно впливає на різні психічні процеси, які є дуже важливими для навчання.  Якщо ж брати учнів 11-тих класів. То вони вже знають, що таке шкільні екзамени, знають, що чекати, як вони мають проходити, проте вони ще не пізнали, що таке вища освіта. Для них вступ до ВУЗу - це стрес, постійне напруження і тривожність.

Після вступу до ВУЗу учні вже стають студентами і знову ж стикаються зі стресом. Основною проблемою першокурсників є адаптація до навчання. Різка зміна багаторічного стереотипу роботи, до якого звикли юнак чи дівчина іноді приводить до нервових зривів і стресових ситуацій. Першокурсники і так стикаються з безліччю труднощів негативні переживання, обумовлені виходом оптимального режиму тощо; пошуку шкільного колективу; невизначена мотивація вибору професії, недостатня психологічна готовність до неї; відсутність навичок самостійної роботи, невміння конспектувати, працювати з науковою літературою тощо; пошук оптимального режиму праці та відпочинку в нових  умовах, налагодженя побуту та самообслуговування, особливо при переході  з домашніх умов до гуртожитку, щей перша сесія,знову екзамени тільки набагато складніші ніж в школі.І знову ж студент стикається з проблемою невизначеності, незнання, що очікувати – і знову стрес.На студентів старших курсів, які вже звикли до щорічних сесій, екзаменаційний стрес впливає не настільки сильно, як на інших, адже вони вже адаптувалися до умов, які виникають під час екзамену.

Проте для 4-го курсу державні екзамени все  ж таки викликають напругу та тривожність, адже саме їхні результати можуть дуже сильно вплинути на подальшу кар’єру  студента. Слід згадати, як найбільш негативний наслідок екзаменаційного стресу – це порушення сну. Дуже часто, можна сказати, що завжди, як хлопці так і дівчата вчаться в останю ніч перед езаменом, чи, навіть, декілька ночей. І саме підсилення учбового навантаження за рахунок сну надзвичайно негативно впливає на їхнє здоров’я. [10,с.245-270] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Емпіричне дослідження проблеми подолання екзаменаційного стресу

2.1Організація  дослідження

Під час  проведення емпіричного дослідження проблеми подолання екзаменаційного стресу я використала методику…..

Шкала психологічного стресу РSМ - 25

 Вступні  зауваження 

 Шкала  РSМ_25 Лемур-Тесье-Філліон (Lemyr-Tessier-Fillion)

 призначена  для вимірювання феноменологічної структури переживань

 стресу. Мета - вимірювання стресових відчуттів у сома-