Дослідження соціально-психологічною адаптації підлітків

     Погляди Еріксона зробили величезний вплив  на уявлення про юнацтво і значення цього періоду в становленні  особи. Зокрема, загальновживаними  стали такі використовувані Еріксоном  емоційно насичені поняття, як «криза ідентичності» або «буденна психопатологія юнацького віку». Широке визнання отримало уявлення про те, що сум'яття - нормальне явище в розвитку молодої людини і що кризисні моменти характерні швидше для кінця періоду юності.

      Глава 2. Емпіричне дослідження взаємозв'язку соціально

     психологічній адаптації і особистісної тривожності

     підлітків. 

     2.1.Характеристика  випробовуваних. 

     У даному дослідженні брали участь, як випробовувані 32 підлітки 13-14 років, що вчаться в 8-х класах гімназії “Інтелект” у м. Вишгороді. Це учні двох паралельних класів. Серед яких 17 хлопчиків і 15 дівчаток.  Більшість, за винятком трьох, вчилися з першого класу разом.  Більшість з них часто спілкуються між собою і поза школою. Практично всі підлітки  з повних і благополучних сімей,  батьки приділяють дітям достатньо уваги і беруть участь в їх вихованні.  

     2.2. Методи дослідження. 

     1. Діагностика соціально-психологічної  адаптації (К.Роджерс,  Р.Даймонд).

     Для діагностики соціально-психологічної  адаптації використовувалася методика К. Роджерса і Р. Даймонда. Особовий опитувальник призначений для вивчення особливостей соціально-психологічної адаптації і пов'язаних з цим рис особистості. Стімульний матеріал представлений 101 твердженням, які сформульовані в третій особі однини, без використання яких-небудь займенників. Ймовірно, така форма була використана авторами для того, щоб уникнути впливу «прямого ототожнення». Тобто ситуації, коли випробовувані свідомо, безпосередньо співвідносять твердження зі своїми особливостями. Даний методичний прийом є одній з форм «нейтралізації» установки на соціально-бажані відповіді. У методиці передбачена досить диференційована, 7- бальна шкала відповідей.

     Авторами  виділяються наступні 7 інтегральних показників: 1 - «Адаптація»; 2 - «Прийняття інших»; 3 - «Інтернальність»; 4 - «Самоприйняття»; 5 - «Емоційна комфортність»; 6 - «Прагнення до домінування», 7 – «Ескапізм». Кожен з них розраховується по індивідуальній формулі. Інтерпретація здійснюється у відповідності нормативним даним, розрахованими окремо для підлітків і дорослих.

     Методика  може бути використана для вивчення особливостей формування самосвідомості підлітків в процесі адаптації  до нових умов, виміри шкільної адаптації  – дезадаптації, діагностика і  вивчення структури емоційно-поведінкових порушень у важких дітей в умовах школи.

     2. Діагностика рівня  особової тривожності  (Ч.Д. Спілбергер, Ю.Л. Ханін).

     Для психологічного діагностування рівня  особової тривожності підлітків  в роботі була використана методика діагностики рівня особової тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна,  призначена для вивчення тривожності як актуального стану людини і як особової риси. Широко використовується як в медико - психологічній практиці, так і в інших областях психології

     Опитувальник  Спілбелгера – Ханіна  дозволяє оцінити особисту тривожність людини (як його стійку характеристику) і реактивну (або ситуативну) тривожність (тобто стан в даний момент часу, можливо, під впливом якого-небудь стресогенного чинника).  Певний рівень тривожності – природна і обов'язкова особливість активної діяльної особи. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність.

     3. Метод рангової  кореляції по Спірмену.

     Отримані  дані були оброблені за допомогою  методів математичної статистики.    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2.3. Аналіз отриманих  результатів. 

     На  підставі отриманих даних соціально-психологічної  адаптації в нашій експериментальній  групі можна дати їй наступну характеристику: по інтегральному показнику «Адаптація» група характеризується як така що має підвищені адаптивні здібності, тобто в даній групі більшою мірою присутні респонденти з високими і нормальними адаптивними здібностями. Так само більшість респондентів цієї групи мають високий інтегральний показник самоприйняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтернальність, домінування.

     Ефективність  психічної адаптації прямо залежить від організації мікросоціальної  взаємодії. З адаптацією безпосередньо  пов'язаний аналіз чинників певного  середовища або оточення, оцінка особових якостей що оточують як чинника залучає в переважній більшості випадків поєднувалася з ефективною психічною адаптацією, а оцінка таких же якостей як чинника відштовхуючого - з її порушеннями можна зробити висновок, що дана група досить стала та згуртована.

     При порівнянні отриманих результатів  в нашому дослідженні і статистичних норм виявлені показники, що перевищують  норму (адаптивність – 137,7 і 119,0; прийняття  себе – 47,3 і 37,0; внутрішній контроль – 51,8 і 45,5), так і значення нижче норми, що мають (дезадаптивность – 85,5 і 119,0; неприйняття себе – 14,2 і 24,5; неприйняття інших – 16,4 і 24,5; емоційний дискомфорт – 17,2 і 24,5; зовнішній контроль – 20,8 і 36,0). (див. Додаток №1, №2). При інтерпретації отриманих даних потрібно враховувати і вік респондентів. В порівнянні з дитиною юнак вже здатний об'єктивніше оцінювати свій досвід і розглядати можливості, що відкриваються перед ним. Він поступово усвідомлює точки зору інших людей і починає реалістичніше судити про мотиви їх дій.

     Інтегральний  показник «Адаптація» має статистично  значиму пряму залежність з такими параметрами, як: «Прийняття інших» (0,745; p<0,01), «Емоційний комфорт» (0,469; p<0,01), «Інтернальність» (0,845; p<0,01), «Домінування» (0,783; p<0,01) і «Брехливість» (0,516; p<0,01). Тобто, з підвищенням адаптації респондента підвищуються його показники прийняття себе, емоційного комфорту, інтернальності, здібності до домінування і брехливості. І, навпаки, з пониженням адаптації (тобто підвищенням дезадаптації) вищеперелічені показники знижуються.

     Інтегральний  показник «Брехливість» зв'язаний статистично  значимою прямою (позитивною) кореляцією з наступними інтегральними показниками: адаптація (0,516; p<0,01), интернальність (0,509; p<0,01) і домінування (0,732; p<0,01). Таким чином, при високій брехливості спостерігається високі показники адаптації, інтернальності (або внутрішнього контролю) і домінування, і, навпаки, при низькій брехливості вищеперелічені показники знижуються. Спостерігається цікава залежність – більш адаптивні, такі, що мають високий внутрішній контроль і здібності до домінування більш схильні до неправдоподібних відповідей.

     Тривожність як властивість особи багато в  чому обумовлює поведінка суб'єкта. У кожної людини існує свій оптимальний  або бажаний рівень тривожності - це так звана корисна тривожність. Проте, підвищений рівень тривожності є суб'єктивним проявом неблагополуччя особи. Так звана ситуативна тривожність розвивається протягом життя як реакція на обстановку і події, тобто породжена деякою конкретною ситуацією, яка об'єктивно викликає занепокоєння. Даний стан може, виникати у будь-якої людини напередодні можливих неприємностей і життєвих ускладнень. Це стан не лише є нормальним, але і грає свою позитивну роль. Він виступає своєрідним мобілізуючим механізмом, що дозволяє людині серйозно і відповідально підійти до вирішення виникаючих проблем. Ненормальним швидше є зниження ситуативної тривожності, коли людина перед лицем серйозних обставин демонструє безладність і безвідповідальність, що найчастіше свідчить про інфантильну життєву позицію. Інтенсивність дії стресових чинників істотно відбивається на такій характеристиці особи, як реактивна (ситуативна) тривожність. Люди з перманентним відчуттям тривоги знаходяться в постійному чеканні нещасть, хвороб, смерті і так далі У них порушується сон і виникає ряд вегетативних розладів. Так само має вплив на рівень особової тривожності особливості родинного виховання і дитячо-батьківських стосунків, можна сказати, що виникненню і закріпленню тривожності сприяє, з одного боку, все, що порушує відчуття захищеності підлітка в сім'ї, а з іншої - все, що обмежує соціальний досвід підлітка, змушуючи його цілком орієнтуватися на сім'ю.

     При аналізі результатів загальний  підсумковий показник по кожній з  підшкал може знаходитися в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особової). (Див. Додаток №3). При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів – низька; 31 - 45 балів - помірна; 45 і більше - висока.

     У нашому дослідженні, за показниками  особової і ситуативної тривожності, отримані наступні результати: реактивна  тривожність – 39 балів, особова тривожність  – 44 бали. Статистичною нормою є (як для реактивної так і особової тривожності) -  31-44 бали. Отже можна зробити висновок про те що, рівень особової і ситуативної тривожності респондентів в даній групі відповідає нормі.

     Особи, яких відносять до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності в широкому діапазоні ситуацій і реагувати досить сильно вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест виражає у випробовуваного високий показник особової тривожності, то це дає підставу передбачати у нього появу стану тривожності і у інших ситуаціях. При порівнянні отриманих результатів в нашому дослідженні і нормою не виявлені показники що перевищують норму або значення нижче норми.

     Виявлені  наступні взаємозв'язки між показниками  соціально-психологічної адаптації  і тривожності (Див. Додаток №4).

     Реактивна тривожність має статистично  значиму пряму (або позитивну) кореляцію  з наступними показниками соціально-психологічної  адаптації: дезадаптивність (0,449; p<0,01), неприйняття себе (0,402; p<0,05), емоційний дискомфорт (0,540; p<0,01), зовнішній контроль (0,499; p<0,01), ведомість (0,363; p<0,05), тобто з підвищенням реактивної тривожності вищеперелічені показники також підвищуються, а пониженням реактивної тривожності – знижуються. Також виявлена зворотна (або негативна) статистично значима кореляція між реактивною тривожністю і таким показником соціально-психологічної адаптації як домінування (0,399; p<0,05), тобто при підвищенні реактивної тривожності домінування знижується, а при пониженні – здібність до домінування підвищується.

     На  підставі чого можна зробити вивід, що підвищений рівень ситуативної тривожності  заважає адаптаційним процесам, показник дезадаптації відповідно підвищується, як і показники: неприйняття себе, емоційний дискомфорт, зовнішній контроль, ведомість.

     Особова тривожність зв'язана прямою (або  позитивною) кореляційною залежністю з наступними показниками СПА:  дезадаптивність (0,684; p<0,01), неприйняття  себе (0,575; p<0,01), неприйняття інших (0,416; p<0,05), емоційний дискомфорт (0,733; p<0,01), зовнішній контроль (0,692; p<0,01), ведомість (0,561; p<0,01), ескапізм (0,402; p<0,05), зворотному (або негативною) значимому взаємозв'язку не виявлено. (Див. Додаток №4).

       Підвищений рівень як особовою  так і реактивній тривожності відбивається на показниках дезадаптивности, неприйняття себе, емоційний дискомфорт, зовнішній контроль, ведомість.

     Є загальні і специфічні взаємозв'язки, характерні для особової і для  реактивної тривожності. Реактивна  тривожність має негативний взаємозв'язок із здібністю до домінування; особова тривожність – позитивний взаємозв'язок з неприйняттям інших і ескапізмом.

     Так звана ситуативна тривожність розвивається в перебігу життя як реакція на обстановку і події, тобто породжена  конкретною ситуацією, яка об'єктивно викликає занепокоєння. Даний стан може викликати у будь-якої людини напередодні можливих неприємностей і життєвих ускладнень.

     Особова тривожність властива людині від  народження, це одна з генетичних рис  особи. Вона може розглядатися як особова  риса, що виявляється в постійній схильності до переживань тривоги в самих різних життєвих ситуаціях. Вона характеризується станом несвідомого страху, невизначеним відчуттям загрози, готовністю сприймати будь-яку подію як несприятливе і небезпечне. Дуже часто має місце поєднання підвищеного рівня як особової так і ситуативної тривожності (при високих показниках невротизму), що свідчить про виражений емоційний дискомфорт і труднощі адаптації хронічного характеру.

     Ескапізм - прагнення людини піти від дійсності  в світ ілюзій. Часто виникає в кризисних ситуаціях. Може виявлятися у вигляді фізичного відходу від світу (у глухі села і тому подібне), так і без цього – коли за відсутності ізоляції від суспільства, людина перестає виявляти цікавість до прийнятих в суспільстві цінностей, віддаючи перевагу світу своїх марень.

     Між інтегральними показниками соціально-психологічної  адаптації (адаптація, самоприйняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтернальність, домінування, брехливість) і показниками тривожності (реактивна і особова) також виявлені статистично значимі взаємозв'язки. (Див. Додаток №5).