Вплив християнських моральних цінностей на формування особистості

Поділ цінностей  на позитивно значущі та негативно  значущі дає людині можливість вибирати між багатьма цінностями й зумовлює смислову послідовність дій і  вчинків як окремої людей, так  і спільнот.

Складовими  моральних християнських цінностей  є також естетичні характеристики цих цінностей, естетичні категорії  — прекрасне і трагічне. Вони широко входять до структури розумі цінностей і оперування ними.

На основі залучення дітей до універсальних  цінностей формуються складові духовного  світу, моральність особистості, яка  є головний життєвим орієнтиром і  здатна структурувати реальність за критеріями значущості.

2.5. Форми виховання духовності засобами християнських моральних цінностей

Процес  формування духовності на основі християнських  моральних цінностей значною  мірою зумовлюється інтегрованим підходом до цього процесу. Висунення інтегрованості як провідної форми залучення  дітей до християнських цінностей  пояснюється поліфонічністю і багато аспектністю предмета, проблемне поле якого перебуває в різних галузях культури, в різних галузях знання, у предметах, що викладаються у школі й позашкільних закладах освіти. Тому знання як форма залучення до цінностей посідають провідне місце. Де б не відбувався процес передавання знань: у позашкільних закладах освіти, в таборах відпочинку, в гуртках, у процесі самоосвіти, треба повно та об'єктивно розкривати їх через роз'яснення, обґрунтування, наводячи численні приклади і через складову знань досягати свідомого засвоєння матеріалу. Отримання й оволодіння знаннями тут, мабуть, більше, ніж за будь-якого виховного впливу, має носити зацікавлений, особистісний і емоційний характер.

Велике  значення мають емоції, адже вони повністю лежать до почуттєвої сфери, проходять  через психіку людини і саме від  цієї сфери залежить сприймання або  ж відмова від тих чи інших  цінностей. Людину не можна примусити  бути моральною — потрібно її переконати, пропустити знання через її емоції, почуття, психіку, через свідомість з тим, щоб висловлені моральні цінності стали її власним надбанням.

Знання  та емоції, тобто, когнітивно-почуттєвий фон, закріплюються у вправлянні, досвіді, діяльності різних форм та видів, через які вихованці не лише пізнають, а й оволодівають красою духовного  життя, побудованого на засадах моральних  цінностей. Забезпечити духовне  життя дітей можна лише тоді, коли вони в творчій діяльності використовують свої емоційні, інтелектуальні й фізичні  сили.

В процесі  формування духовності засобами моральних  християнських цінностей доцільно широко використовувати через посередній виховний вплив вихователя на дітей  настанови, нагадування, попередження, переконання, пораду, прохання, похвалу (схвалення), оцінювання, погрозу, покарання  як виховні впливи і спонуки (за П.Юркевичем).

Серед методів  і форм духовного формування одне з провідних місць належить активним формам і методам (ситуаційно-рольові  ігри, соціограми, метод аналізу  соціальних ситуацій з морально-етичним  характером, ігри -драматизації тощо), які дають дітям можливість предметно, безпосередньо й емоційно бути в ситуації морального вибору та морального пошуку.

Особливе  місце посідають форми й методи, які залучають дітей до художньо-музичного, мистецького світу християнських  цінностей, де поєднуються традиційні методи з художньою діяльністю самих  дітей — живописом, ліпленням, декоративно-прикладним мистецтвом, музикуванням, драматизацією  тощо. Крім цих методів доцільно використовувати й традиційні —  бесіди, лекції, семінари, роботи з книгою тощо.

Одним з  напрямів залучення дітей до християнських  цінностей може бути краєзнавча та екскурсійно-пошукова робота, яка знайомить  дітей з досвідом і традиціями адаптації християнських моральних  цінностей до культури рідного краю.

Результативність  застосування інтегрованого підходу, різноманітних виховних форм, методів  і впливів великою мірою залежить від того, наскільки вони відповідатимуть  індивідуальним і віковим особливостям дітей, задовольнятимуть їхні духовні  потреби, викликатимуть відповідну мотивацію і стимулюватимуть  саморозвиток і самовиховання дитини, спонукатимуть до морального удосконалення.

РОЗДІЛ  IV. Християнські цінності української родини: традиції і сучасність

Нині  багато вітчизняних педагогів звертаються  о перевірених вітчизняною і  світовою практикою християнських  цінностей. Це не випадково, оскільки християнська традиція є домінуючою темою в  житті нашого народу. Українці протягом століть дотримувались християнських  норм життя і завжди були релігійними, що дало їм змогу створити високу духовну  культуру. Український теолог Б.Гудзяк відзначає, що християнство постало  головним джерелом фундаментальних  етичних і моральних ідей та цінностей  нашого народу. Церква, яка ще в епоху  Київської Русі посіла місце основного  носія культури і мистецтва нашого народу і залишалась ним тривалий час, регламентувала доброзичливі норми  стосунків між людьми, виховуючи  глибокі почуття поваги молоді до старших, дітей до батьків, милосердя, патріотичні почуття тощо. Г.Ващенко  вважав, що до революції 1917 року головними  чеснотами українців були глибока  релігійність, стриманість у словах і поведінці, працелюбність, цнотливість, гостинність, патріотизм, високий естетизм життя, дружба, повага до старших, повага до жінок, правдивість, щирість, скромність. Такі ж людські вади, як гордість, заздрощі, лицемірство, пияцтво, лихослів'я  засуджувалися християнством.

Зміст християнської  моралі подає Велика книга людства - Біблія - в трьох аспектах. Перший - це вже перераховані християнські чесноти.

Другий  аспект - плоди дарів Духа Святого: любов, радість, спокій, терпіння, доброта, милосердя, віра.

Третій  аспект - 10 Божих заповідей, у перших чотирьох з яких заповідається любов  до Бога, а в останніх шести —  любов до ближніх (шануй батька й  матір; не вбивай; не будь розпусний; не кради; не свідчи неправдиво на ближнього  свого; не будь заздрісним).

Вважаємо, що десять заповідей Божих — це є десять моральних еталонів, які  мають бути дороговказом людям у  певних життєвих ситуаціях. На відміну  від епікурейського вчення (їж, пий, веселись, тому що завтра помреш від безцільного існування), християнство проповідує вищі цінності: любов, турботу, чесність, здатність тримати слово; норми моральної поведінки людей.

Напрошується  питання, яким чином ознайомлювати  дітей зі змістом Біблії, учити  жити за християнськими законами, оскільки освіта в Україні носить світський  характер. На наш погляд, є кілька шляхів залучення дітей до християнської  моралі. Звичайно, головна роль у  цій справі належить сім'ї, оскільки саме вона виховує дитину всім укладом  життя, своєю духовно-моральною атмосферою, багатством і теплотою стосунків, у  ході яких дитина успадковує й активно  трансформує певні ціннісні установки, стереотипи мислення, способи поведінки, життєві ставлення до навколишнього  світу і самої себе. Окрім того, родина є ще й фундаментальною  цеглинкою суспільства, показником його моральності. Здорова християнська родина є скарбницею правдивих цінностей, носієм і плекальницею традицій.

Нині  сім'я, поряд із проблемами економічного характеру, переживає кризу духовності. Зникають такі цінності, без яких вона не може існувати, — подружня вірність, взаємоповага, втрата цінності жіночності і мужності, а також материнства  і батьківства. Коротко розглянемо деякі проблеми сучасної родини.

Проблема  розлучень, подружньої невірності. За даними соціологічних досліджень, кількість  сімей, що розпалися, зросла майже в 1,5 рази, хоча нормами християнської  моралі засуджується подружня невірність і розірвання шлюбу: "Що Бог з'єднав, людина того не розрушить". Цьому  сприяли церковні шлюби, освячені Божим  благословенням. Людина, перебуваючи  в такому шлюбі, наповнюється внутрішнім спокоєм, радістю, миром, захищеністю. Подружжя наділене рівними правами, хоча й різними покликаннями. Традиційно чоловік є захисником сім'ї і  її годувальником, дружина — берегинею  домашнього вогнища.

У давніх сім'ях розлучення було надзвичайно  рідкісним явищем, оскільки вінчання відбувалось за великої кількості  знаних людей, за умови розуміння духовного значення присяги на Євангелії, а це викликало цілковито закономірну боязнь осуду. Нині цивільним шлюбам, а часто і церковним, не надається особливого значення: вінчання в церкві багатьма, на жаль, розглядається як данина моді. Через нерозуміння важливості подружнього життя і його ролі у формуванні здорової родини багато шлюбів через різні причини, часом незначні, розпадається, в результаті чого травмуються найменш захищені члени родини — діти.

Наступною проблемою сучасної християнської  сім'ї є малодітність або ж  бездітність. Молоді пари вважають, що передусім мають набути соціального  статусу, матеріального добробуту, а вже потім — народжувати  дітей. Коли ж ми звернемося до історії, то побачимо, Ідо здебільшого сім'ї  наших предків були багатодітними. Багатодітними і релігійними  були родини видатних людей, наприклад, Коцюбинських, Шевченків, Драгоманових, Шептицьких та ін. За Біблією, продовження  роду є чи не найважливішим призначенням родини, оскільки подружжя — це спільнота, пов'язана любов'ю, і є одним  тілом. Тому родина повинна нести  повне навантаження цієї любові, творити  нові життя.

Однією  з основних проблем сучасної родини є послаблення сімейних стосунків, ролі сім'ї у вихованні дітей. Ця проблема виникає як через економічні фактори (матеріальна скрута, невпевненість  дорослих членів родини у завтрашньому дні призводять до втрати їх авторитету в очах дітей), так і через прогалини  у знаннях батьків щодо виховання  дітей. Причому, на наш погляд, ці знання мають стосуватися не лише педагогіки і психології, а й релігійного  виховання дітей, зокрема, бути спрямованими на засвоєння молодим поколінням норм християнської моралі.

У вихованні  дітей батькам потрібно користуватися  біблійними принципами, серед яких любов — найвища ознака злагоди  і довіри. За І.Огієнком, стосовно християнського виховання дітей перед батьками мають стояти такі завдання:

1. Навчити дітей Віри Православної, молитви, любити Церкву і ходити на Богослужіння.
2. Виховувати у правдивих християнських чеснотах, у національному дусі.
3. Підготувати дітей до самостійного життя.
4. Навчити критично оцінювати складні явища сьогодення, робити висновки й приймати правильні рішення.
5. Виховувати обов'язковість.
6. Прищеплювати почуття правдивості (“Хто живе за правдою, той живе за Христом, той живе по-Божому”).
7. Виховувати послух.
8. Розвивати почуття любові до свого народу, до Батьківщини.
9. Виховувати працьовитість.

На наш  погляд, релігійне виховання в  сім'ї має носити здебільшого  профілактично-пропедевтичний характер, оскільки прилучення дитини, підлітка до норм християнської моралі запобігає  таким негативним явищам, як підліткова злочинність, наркоманія, проституція, бродяжництво, суїцид тощо. Саме батьки мають ознайомити дитину з Євангелієм, навчити молитви “Отче наш”, домагатися того, щоб норми християнської  моралі стали нормами життя дитини. А це можливо лише за умови прийняття  самими батьками християнських норм за основу свого життя, прийняття  Бога як свого спасителя, тобто через  віру.

Які ж  християнські якості батьки вважають життєво необхідними для дитини у сучасному житті? В анкеті, яку  ми запропонували батькам, наводився  перелік християнських якостей  і пропонувалось розділити їх за шкалою цінностей: обов'язкова; корисна, але не обов'язкова; навряд чи знадобиться  у житті; зовсім не важлива; швидше зашкодить  дитині.

До обов'язкових  християнських якостей, які, на думку  батьків, передусім потрібно виховувати у дитини, віднесено повагу до батьків, працьовитість та повагу до старших (85% опитаних). Вибір саме цих якостей  свідчить про традиційне ставлення  дорослих до сімейних стосунків, оскільки одним із наріжних каменів українського суспільства, що в традиційному народному побуті підтримував піраміду людських стосунків, надавав їм стабільності і стійкості, було освячене віками шанобливе ставлення дітей до батьків, до старших у сім'ї — дідуся і бабусі, до інших представників роду, а також до родовідних традицій. А також у передачі з покоління в покоління родинних реліквій, у глибокій шані до предків з вимогою обов'язкового ретроспективного знання кожним українцем свого родоводу не менш як до сьомого коліна та ін..

Великий вплив на формування емоційно-психологічного клімату сім'ї, що є однією з важливих умов виховання морально-етичних  якостей у дітей, справляє спільне  сімейне святкування родинних урочистостей і християнських свят (наприклад, Різдва Христового, Великодня тощо).

Зауважимо, що такі традиції, як зустріч всієї  родини за столом, вшанування найстарших (носити вечерю дітям до своїх близьких родичів на Святвечір) дають змогу  дитині, підлітку осягнути їх не тільки на емпіричному рівні, а й задовольняють  ще не усвідомлену дитячу потребу  в теплих людських взаєминах, спілкуванні  з дорослими “на рівних”, чого так прагнуть підлітки. Дитину не направляють  на добрий вчинок — лише дають можливість виправлятися в найкращому з правил поведінки — у принесенні добра, усмішки, почуття вдячності.