Методи удосконалення якості читання творів різних жанрів

3) «Зачароване слово».

Перше слово читається звичайно, друга (або підкреслене) - справа наліво. Це вправа розвиває здатність перцептивної і речедвігательной систем працювати  при одночасному функціонуванні двох протилежних установок: на добре  знайомі, звичні образи і на нові - і  гнучко переходити від однієї до інший. Підкреслюється спочатку кожне друге слово, потім слова, що несуть основну смислове навантаження.

4) Читання тільки другої половини  слів. Дана вправа веде до різкого  зменшення помилок, коли правильно  прочитується лише початок слова,  а кінець його або домислює, або читається з спотвореннями.  Завдання: Прочитай текст, вимовляючи вголос тільки підкреслену частина слова.

Друга група вправ розвиває в учнів швидкість читання.

Постійний прийом навчання швидко читати — багаторазове прочитування тексту в класі. Воно підтримується розмовою з приводу прочитаного: «Знайдіть і прочитайте...», «Якими словами намальовано...». Така розмова має відкрити учням те, чого вони самі не збагнули. Так створюється бажання ще і ще раз звернутись до тексту.

Існують й інші прийоми роботи над  удосконаленням швидкості читання. Серед них рекомендація — розширювати зорове поле читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям показуються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запам'ятати, а потім повторити усно чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується, час на їх сприймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого читання рекомендується запроваджувати у післябукварний період, коли учні володіють зв'язним читанням. Логічним продовженням такої роботи може стати розвиток антиципації, тобто уміння передбачати продовження тексту. Навчання дітей розвитку передбачення можна будувати на прикладах типу: Учні ідуть до ... Діти продовжують ... ... школи, тобто вони свідомо ставляться до тексту, а тому й у змозі продовжити його.[13]

Вправи для формування чіткої вимови:

• Читання складів. Учні читають склади (у 1 класі) під час роботи з таблицею. На таблиці по горизонталі — голосні букви у порядку їх вивчення, по вертикалі — приголосні. Під кожною голосною — склад із відповідною приголосною.

• Читання віршів по складах. Текст читається по складах монотонно, з наголосом на кожному складі. Для зручності можна використати метроном, будильник або ж відстукувати рукою кожний склад. Але такими вправами захоплюватися не варто, щоб учні не привчилися читати «рубано».

•  Читання скоромовок. У такий спосіб діти розробляють артикуляційний апарат. Аби досягти чіткої вимови, вони долають нерухомість певних органів. Спершу скоромовку промовляє учитель, потім учні в повільному темпі читають із читанки. Поступово темп наростає, дехто вже може не читати, а повторює напам'ять. Зрештою діти навчаються декламувати швидко й чітко.

1) Читання з підрахунком слів (рядків). Читаючи текст, учень  механічно вважає слова (рядки). Дорахував до десяти, починає  вважати заново. Перед читанням можна дати завдання знайти відповіді на поставлені перед читанням тексту питання.

2) Пошук в тексті заданих слів.

Перед читанням учитель дає завдання знайти в тексті певне слово і  підкреслити його.

3) Читання з смужками.

Смужка під рядком і смужка над  рядком дають можливість дитині прискорити темп читання.

4) Читання рядків з прикритою  нижній (верхній) половинкою.

Чистий аркуш паперу накладається на рядок так, щоб верхні частини  букв були добре видно, а нижні  знаходилися під листом. Після  прочитання першого рядка лист зсувається вниз так, щоб була прикрита нижня частина другого рядка. Аналогічно проводиться читання рядків з прикритою верхньою половинкою. Дане вправа формує вміння прочитання декількох слів відразу. Рекомендується проводити в парах: один учень читає, інший перевіряє.

5) Метод ритмічних фіксацій. Ця  вправа засноване на примусовому  збільшенні швидкості переміщення  погляду по рядках, що сприяє  формування навички стрибкоподібного руху погляду під час читання.

При проведення вправ, що розвивають швидкість читання, необхідно звертати увагу не тільки на темп читання, але  і на смислову сторону пропонованих текстів. Велике значення має стимуляція до швидкого читання, а також показ зразка читання.

Третя група вправ спрямована на формування умінь свідомого читання, тобто на розуміння структури  та змісту тексту.

Прийоми тлумачення значення слів:

• показ предмета або дії;

• використання малюнків;

• добір синонімів;

• введення незрозумілого слова  у зрозумілу фразу;

• вживання перифраз — розкриття  значення слова за допомогою групи  слів;

• звертання до змісту слова (сінокіс  — сіно косити);

• слова з переносним значенням  варто пояснити у прямому значенні, а потім — в інших контекстах. Внаслідок порушення сигніфікативної  функції мовлення в школярів окремі слова (політичні терміни, абстрактні поняття) важко пояснити. У таких  випадках учитель одночасно використовує унаочнення та контекст, але не перифразу, проводить розгорнуту бесіду про основні ознаки поняття;

• значення багатьох слів краще засвоюються  під час екскурсій. Пояснюючи слова, учитель не обмежується формальним визначенням (трамвай — це машина). На екскурсії найзручніше коригувати сигніфікативну функцію мовлення, тому що є можливість для корекції сприймань та формування уявлень. Діти безпосередньо спостерігають різні предмети, явища, у них формуються цілісні образи. Це відбувається досить активно, оскільки одночасно задіяні всі аналізатори;

• запис нових слів на дошці. Слова  запам'ятаються краще, якщо у засвоєнні  одночасно беруть участь різноманітні аналізатори. Учні записують нові слова  на дошці, читають їх уголос, а потім  виписують у словничок (2 клас). У 3-4 класах записують нове слово на дошці та у словничок зі стислим  поясненням його значення. Для закріплення  складають речення;

• використання для пояснення значення слів тлумачного словничка, поданого у  кінці читанки.

1) Читання тексту, закривши останні  три букви всіх рядків тексту  аркушем паперу, а потім і початкові три букви. Необхідно прочитати текст, намагаючись вгадати невидимі частини за змістом. Дана вправа розвиває в учнів уміння читати по здогаду.

2) Читання тексту з додаванням  відсутнього складу, слова. Вправа  призначене для вдосконалення  вміння учнів прогнозувати склад  слова та пропозиції, що веде  до засвоєння змісту прочитаного. 

4) Пошук уривків з різних текстів.  Вправа формує вміння виявляти  структурну та смислові частини  тексту.

 

 

4 Шляхи  удосконалення якості читання

 

Читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і  духовного розвитку особистості.

Тому уміння читати слід розглядати як подвійне і двобічне явище: сформованість техніки читання і вміння здобувати знання через читання. Зрозуміло, що друге неможливе без ґрунтовного оволодіння першим. Ось чому провідним завданням сучасного уроку читання є удосконалення якості читання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.

Як зазначалося, уроки  читання дають простір для  вироблення в учнів різних якостей  читання. Робота над цими якостями вкраплюється у весь хід уроку як допоміжний засіб розкриття змісту прочитаного, його усвідомлення. її питома вага на уроці  залежить від матеріалу, від жанру  твору, нарешті, від загальної підготовки й успішності учнів.

Виробленню такої якості, як свідоме читання, підкорена вся  структура уроку, кожна його частина. Підготовка і організація уроку  спрямована на формування в учнів усвідомленого читання, яке ґрунтується на основному методі проведення цих уроків - читанні, перечитуванні і бесіді за змістом тексту.

Свідомість читання передбачає розуміння молодшими школярами  фактичного змісту твору, його ідейної спрямованості, образів і значення художніх засобів. В свою чергу це залежить від наявності в учнів необхідного життєвого досвіду, від розуміння лексичного значення слів, їх поєднання в структурі речення і від інших методичних умов. Свідоме читання слова, словосполучення і речення тісно пов'язане з розумінням значення кожної з названих мовних одиниць. Тобто оволодіння технікою читання і сам процес читання не викликає труднощів, протікає достатньо швидко. Для того, щоб учні прочитали текст свідомо, проводиться його аналіз зі сторони змісту та художніх засобів. Виділяють три рівні засвоєння школярами практичного змісту твору:

1-й рівень - сприймання  дітьми сюжетної лінії;

2-й рівень - розуміння  причинно-наслідкових відношень  між подіями (розуміння підтексту);

3-й рівень - усвідомлення  основної думки твору, загального  настрою, авторської оцінки описаних  подій і власного ставлення  до прочитаного.

Отже, головною умовою свідомості читання є розуміння структури  та змісту твору.

У початковий класах найбільш поширеними прийомами роботи щодо удосконалення  свідомості читання є:

•     поділ тексту на частини;

•     складання плану;

•     графічне малювання;

•     використання картинного плану;

•     складання на основі змісту сценарію (4 клас);

•     переказ прочитаного, ранжування (детальний, стислий, вибірковий, творчий);

•     читання в особах;

•     визначення теми та ідеї твору за опорними питаннями (про що розповідається в тексті - тема; що хотів сказати автор - ідея);

•     називання дійових осіб;

•     добір прислів'їв, приказок до тексту;

•     робота над образними словами і виразами;

•     зіставлення частин тексту з книжковою ілюстрацією;

•     добір інших заголовків;

•     підбір уривків текстів до малюнка;

•     встановлення фактологічного ланцюжка подій;

•     робота з методичним апаратом підручника (відповіді на запитання в підручнику, виконання інших завдань);

•        добір назв словами з тексту до серії сюжетних малюнків. Переданий художньо ідейний зміст твору є засобом розвитку і виховання учнів. Зробити його доступним розумінню дітей, перетворити у переконання учнів, вплинути на світовідчуття школярів - завдання уроків читання, в організації і проведенні яких першу скрипку відіграє вчитель. Не випадково методика і не ставить перед ним вимогу першорядного значення: відповідно до теми уроку чітко визначити його виховну і практичну мету, накреслити хід основних видів роботи, дібрати наочність.[19]

Щоб готувати учнів до усвідомлення тексту, можна застосовувати різні  види роботи, в тому числі розповідь  учителя, вільне висловлювання учнів  з приводу розглядуваної теми на основі власного досвіду, спогади  про побачене в музеї, під час екскурсії в ліс, лінгвістичні ігри.

Вільне висловлювання  учнів доречно застосовувати, коли предмети чи явища, про які йдеться, відомі дітям. Як відомо, діти запам'ятовують те, що викликає у них сильні емоції. їх треба певною мірою програмувати.

Під час опрацювання тексту слід навчати дітей ділити його на логічно завершені частини. Учні працюють окремо над кожною частиною, знаходять головне, ставлять запитання  за змістом, складають діалоги, плани  тощо.

З метою вдосконалення  свідомого читання на уроках доцільно використовувати тести, в яких необхідно вибрати правильну відповідь або коротко відповісти ("так" чи "ні"), а також кольорові тести (робота з фарбами, кольоровими олівцями).

Правильне читання формується завдяки використанню таких прийомів:

1. Застосування техніки  "Вчись читати правильно" (наприклад,  очі рухаються по рядку, не повторюючи двічі слово, якщо зрозумів його, і будь уважним до кожного слова, намагайся зрозуміти те, що читаєш, читай щоденно мовчки і вголос).

2. Вправи на чіткість  вимови і відпрацювання вимови  приголосних на матеріалі скоромовок, чистомовок.

3. Використання вправ,  що активізують увагу до слова  або його частини:

•     читання за відведений проміжок часу;

•     читання сполучень іменника з прикметником, іменника з дієсловом, дієслова з прислівником;

•     читання лексики із тексту у деформованому вигляді на дошці, на картках, таблицях.

Як показано шкільною практикою  і спеціальними дослідженнями, учні найбільше роблять помилок у  вимові тих слів, значення яких вони не розуміють.[21]

З метою попередження помилок  та удосконалення якостей правильного  читання доцільно використовувати  такі вправи:

•     попередня лексико-орфоепічна підготовка;

•     читання з дотриманням орфоепічних норм;

•     складання партитури читання;

•     лексико-семантична робота;

•     складовий та морфемний аналіз слів;

•     читання мовчки перед читанням вголос;

•     заучування напам'ять віршів, уривків з прозових творів, лічилок, загадок;

•     читання під керівництвом вчителя прислів'їв;