Методи удосконалення якості читання творів різних жанрів

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………  3

1.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЯКОСТІ ЧИТАННЯ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ……………………………………..5 
1. Формування якості читання під час вивчення творів різних жанрів.......................................................................................................5
2. Особливості читання творів різних жанрів на уроках читання ……13
2. МЕТОДИКА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НАД УДОСКОНАЛЕННЯМ ЯКОСТІ ЧИТАННЯ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ…………………………………………………………………. .25
1. Творчі вправи як засоби вдосконалення якостей читання на уроках читання в початковій школі…………………………………………  25
2. Шляхи удосконалення якості читання ………………………………31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 38

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………….40

 

 

 

 

ВСТУП

Формування умінь і  навичок якісного читання є особливо актуальним у початкових класах, коли закладаються основи подальшого розвитку дитини, забезпечується розвиток читацьких навичок, загалом, становлення культури мовлення, мовного і мовленнєвого, інтонаційного слуху, техніки читання, адекватних почуттів та навичок правильної оцінки реальної дійсності. Тому роль якісного читання в цей період є особливою. 

Якість читання є найважливішим чинником, який впливає на успішність тих, хто навчається. У процесі читання удосконалюються оперативна пам'ять і стійкість уваги. Від цих двох показників, у свою чергу, залежить розумова працездатність.

Відомі праці І.Т. Федоренка, В.М. Зайцева, В.І. Кузнецової, Є.Г. Сарапулової, в яких висвітлюються питання визначення основних методів організації дитячого читання і шляхів формування читацьких навичок в сучасній школі.

Питання ролі читацьких навичок  у навчанні школярів і засобів  їх формування є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які  здійснювали О.Я.Савченко, Л.А. Свінкова, Г.Я. Бабенко, В.І. Лозова, А.М. Алексюк, А.І. Зільберштейн, Н.Ф. Скрипченко, М.С. Вашуленко, І.П. Ґудзик.

Для правильної організації  роботи над творами різних жанрів учителеві необхідно врахувати не тільки його специфіку, а й психологічні основи процесу читання на різних етапах навчання, особливості сприймання й засвоєння тексту молодшими школярами тощо.

Сприймання літератури різних жанрів - це складний інтелектуальний й емоційний процес, який визначається не тільки об'єктивними даними конкретного твору - ідейно-тематичним змістом, системою художніх образів, а й суб'єктивними, тобто психологічним складом, життєвим досвідом, потребами та інтересами учнів.

Різноманітна тематика текстів  подана творами різних жанрів: оповіданнями, віршами, казками, байками, нарисами, легендами, переказами, малими фольклорними формами. А тому в учнів треба виробити уміння працювати з текстами творів різних жанрів, творчо сприймати їх, а також виховувати в молодших школярів художній смак, естетичне почуття, утверджувати основи моральності і громадянськості, творчого ставлення до слова.

Все сказане визначає актуальність представленої теми дослідження  й дозволяє визначити його проблему - обґрунтування нових підходів до удосконалення якості читання на уроках читання творів різних жанрів.

Об'єктом дослідження є процесс формування якості читання у молодших школярів в роботі над творами різними жанрами.

Предметом – особливості формування умінь і навичок якісного читання при вивченні творів різних жанрів.

Мета роботи – проаналізувати шляхи удосконалення якості читання у роботі у роботі над літературними жанрами на уроках літератури в початковій школі завдання.

Для досягнення мети дослідження  необхідно вирішити наступні завдання:

1. Розглянути теоретичні основи якості читання творів різних жанрів у початковій школі.
2. Досліджувати методологічні підходи роботи вчителя початкових класів над удосконаленням якості читання творів різних жанрів.
3. Проаналізувати творчі вправи як засоби вдосконалення якостей читання на уроках читання в початковій школі.

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЯКОСТІ ЧИТАННЯ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1 Формування якості читання під час вивчення творів різних жанрів

 

 

     Головне завдання  уроків читання у молодших  класах – формування якісних  ознак читання: правильність, швидкість, свідомість і виразність, корекція недоліків вимови, уваги, пам'яті, удосконалення словесної системи мислення, образного сприймання, розширення й активізація словникового запасу, формування умінь діалогічного і монологічного мовлення.

Якості читання:

1) свідомість (уміння переказати  і висловити свою думку);

2) правильність читання полягає  в дотриманні орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних, правильне наголошення слів, злита вимова службових слів з повнозначними словами);

3) швидкість – повинна відповідати темпу усного розмовного мовлення; Швидкість читання розвивається завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час.

4) виразність (для голосного читання): темп, тембр, логічний наголос,  паузи, інтонація. Виразне читання  – це мистецтво відтворення  думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичено твір.

Спільне:

1) емоційне відтворення змісту;

2) дотримання інтонації;

3) володіння голосом.

Відмінне:

1) різні сфери застосування;

2) різна мета:

а) митець переслідує викликати певні  почуття і емоції від прочитаного;

б) вчитель прагне вплинути емоційно, розкрити зміст твору, є зразок для  наслідування, діти мають вміти аналізувати  твір, повинен уникати жестів і  міміки.

Крім художніх текстів, учні читають науково-популярні статті, зміст яких сприяє формуванню умінь  розуміти причинно-наслідкові, часові й просторові зв'язки між зображеними  подіями[23].

Розглянемо детальніше кожну якість читання.

Правильність читання.

 Правильне читання має відповідати критеріям, серед яких:

а) безпомилковість відтворення  звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих звуків, складів;

б) ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при  злитому промовлянні складів  у словах і злитій вимові ненаголошених  службових слів з повнозначними  частинами мови;

в) дотримання орфоепічних  норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення.

Під правильністю в методиці розуміється  читання, коли букви і склади, слова  в реченнях не повторюються два і  більше разів, не перекручуються перестановкою частин, заміною одних звуків іншими, вставлянням певних звуків або складів у слова, неправильні наголоси у словах не спотворюють їх смисл. Це також і правильна літературна вимова.

Коригують правильне читання, використовуючи тексти з поступовим їх ускладненням.

Щоденне вправляння — важлива умова, що сприяє формуванню всіх якостей  читання. Молодші школярі мають  щодня читати вголос і мовчки невеличкі  за обсягом тексти. Це допомагає  запам’ятати складові структури слів, розширити поле читання.

Швидкість читання. Як і інші якісні різновиди, швидке читання розвивається завдяки систематичному читанню на уроках і в позаурочний час. Прийоми заохочення — це і читання в особах, і «змагання» на швидкість читання, і розповідь прочитаного чи відповіді на запитання, і відшукування відповідей в тексті на запитання, написані на дошці, і добір до тексту написаних на дошці заголовків (3—5 речень) та ін. І все ж слід прагнути не тільки до інтенсивності застосування таких і подібних прийомів, а й до створення умов заохочення дітей до читання.

Швидкість визначається кількістю  прочитаних слів за 1 хвилину і залежить від темпу та складності тексту.

Для вправ, спрямованих на формування в учнів якості швидкого читання, учитель використовує легкі тексти (останні у класифікації).

Швидкість читання досягається  практикою, систематичним вправлянням. Добре, якщо учні читають щодня на уроках (не менше 15-20 хв) і в позаурочний час. Цьому сприяє розклад уроків та спеціально відведений час для читання художньої літератури (під керівництвом вихователя) [20]. 

На швидкість читання впливає  правильна робота артикуляційного  апарату дітей, тому логопед, класовод і вихователі працюють над його удосконаленням.

Свідоме читання. 

Свідоме читання забезпечує уміння читати з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов'язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного.

Для свідомого читання необхідно  розуміти значення слів, уміти встановлювати їх зв'язки в реченні; між простими реченнями, які входять у складне; взаємозалежність окремих речень (часову, просторову, причиново-наслідкову); осмислювати текст у цілому. 

Усвідомлення залежить від рівня розвитку пізнавальних здібностей школярів, їх віку, пам'яті й уваги, обсягу словникового запасу, доступності матеріалу, який читається. Важливо, щоб діти розуміли значення слів і смисл речень, куди вони входять.

Перед ознайомленням учнів з  новим текстом учитель визначає, коли краще пояснювати нове незрозуміле  слово. Так, найінформативніші зі смислового погляду слова та вирази пояснюються перед читанням, у вступній бесіді. Слова і вирази, що вживаються у переносному значенні, пояснюються після читання тексту, під час його аналізу, оскільки вони краще сприймаються у контексті. У процесі читання незрозумілі слова пояснюють коротко (наприклад, вивірка — білка). Якщо у тексті є кілька незнайомих слів, для пояснення їх значення використовують різні прийоми.

Пояснюючи слово, вчитель має враховувати  рівень його незрозумілості. Певні  слова діти розуміють в іншому значенні (коса на річці — коса у  дівчини), а деякі чують уперше. Значна увага надається поясненню слів з абстрактним значенням та багатозначним. Для засвоєння переносних значень слів доцільно використовувати загадки, прислів'я, які допомагають усвідомленню. Слід враховувати й контингент учнів (сільські — міські школи; 1 - 11 відділення).

Свідоме читання передбачає наголос  на найінформативнішому слові в  реченні (визначення логічного центру речення). Зразком є читання учителя.

Іноді учні захоплюються так, що, навіть розуміючи значення усіх слів тексту, не можуть зв'язати окремих думок  і дати відповідь на запитання, оскільки не вміють узагальнювати, робити висновки. Учитель навчає їх розуміти логічний зв'язок речень і загальний смисл тексту. Здатність узагальнювати прочитане виробляється поступово. Цьому допомагає бесіда за змістом прочитаного, яка має евристичну спрямованість. Це бесіди, в яких окремі запитання спрямовані на розв'язання проблемної задачі. Як правило, вони починаються словами: чому? для чого? тощо. Такі запитання допомагають зрозуміти причиново-наслідкові зв'язки у тексті, а отже, і смисл. Запитання, які містять частину відповіді, не сприяють усвідомленню змісту прочитаного, оскільки учні відповідають на них здебільшого механічно.[15]

Виразність читання.

Виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. Виразність – це здатність засобами усної мови передати слухачу ідею тексту і своє ставлення до нього.

Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору. А зміст твору, його ідея, задум автора потребують емоційного відтворення. Один текст вимагає м'якого, ліричного настрою у читанні, другий — патетичного звучання прочитуваного, третій — спокійної, розміреної передачі думок. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби для передачі задуму твору.

Таким чином досягаються важливі  цілі: розуміння твору, створення образів, переживання настроїв героїв. Виразне читання одночасно впливає на уявлення й почуття читача. Володіння прийомами виразного читання проявляється при читанні конкретних текстів, своєрідних змістом і будовою, жанровими і художніми особливостями. Тому методика читання рекомендує вчителеві ретельно готуватися не тільки до організації і проведення уроку, а й до виразного прочитування твору. Виразність читання передбачає володіння всіма іншими якостями читання.

Основні елементи виразного читання: паузи, наголоси, інтонація, ритм і темп.

Паузи. Бувають граматичні, логічні і психологічні. Вони є однією з умов виразного читання. Дотримання пауз завжди викликає в розумово відсталих учнів значні труднощі. Діти навіть не можуть робити граматичних пауз, які регламентуються розділовими знаками.