Проблеми податкового навантаження в Україні та світі

Данія (25; 38–59; 25)

Німеччина (30–33; 15–45; 19)

Греція  (25; 0–40; 19)

Італія  (31,4; 23–43; 20)

Японія  (30; 5–50; 5)

Латвія  (15; 23; 21)

Польща  (19; 18 і 32; 22)

Великобританія  (28; 0–40; 15)

Україна 25 15 20

            Як бачимо з цих даних, ставки податків у країнах з розвинутою ринковою економікою дуже різноманітні. Це залежить від специфіки та орієнтації податкової політики у цих країнах. Для України характерне переважання непрямих податків, на відміну від країн із розвинутою

ринковою  економікою, де головна частина припадає на прямі податки.

       В Україні більшість податків стосуються юридичних осіб, однак за рахунок  переміщення податкового тягаря левова частка податкових доходів держави у кінцевому підсумку оплачується фізичними особами. З основних 16 податків на сьогодні лише два оплачуються юридичними особами і не перекладаються на громадян. Усі інші, в остаточному підсумку, лягають тягарем на платників – фізичних осіб через включення податків до собівартості або надбавки до ціни продукції. Таким чином платежі фізичних осіб забезпечують майже 80% податкових доходів зведеного бюджету України.

       Податкове навантаження на фізичних осіб в Україні  підтримується на рівні 38–42% при  тому,що валовий внутрішній продукт на душу населення становить менше 1000 дол. США за рік. Необхідно зазначити, що у розвинутих країнах світу, в яких рівень доходу на душу населення становить понад 25 тис. дол. США, рівень податкового навантаження на фізичних осіб становить 40–50%, тоді як у країнах із низьким рівнем доходу на душу населення відповідний показник дорівнює 20–30%. Порівняння переконливо свідчить, що рівень податкового навантаження на фізичних осіб в Україні є невиправдано високим і потребує перегляду у напрямі зменшення ставок.

3. НАПРЯМКИ  ЗМЕНШЕННЯ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ

     Отже, реальне податкове навантаження в Україні, яке несуть законослухняні платники податків, набагато вище від офіційно визначеного. Головними причинами цієї розбіжності, на нашу думку, є:

     1. Відсутність стабільної та послідовної  податкової політики, науково обґрунтованих орієнтирів її проведення; постійні зміни податкового законодавства, які практично неможливо відстежити та виконати.

     2. Наявність значної кількості  податкових пільг та преференцій, що надаються різним категоріям платників податків, встановлених у багатьох випадках лише підзаконними актами, а не спеціальним законом, як цього вимагає Конституція України та Закон України ”Про систему оподаткування”.

     3. Існування механізму незаконного тіньового податкового тиску, який ставить суб’єкти господарювання у скрутне становище. Наявність хабарництва та корупції у податкових і митних органах, що дає змогу багатьом підприємцям уникати сплати повної суми податків.

     4. Значна асиметричність податкової системи України. Наявність великої частки у структурі ВВП так званої ”бартерної” економіки (до 40 % ВВП), від якої фактично немає надходжень у бюджети, а також ”пільгової” економіки, яка сплачує лише такі окремі непрямі податки, як ПДВ та акциз. Тому практично весь податковий тягар повинна нести лише частина офіційної економіки, що сплачує більшу частку своєї доданої вартості.

     Ці  та ряд інших причин ускладнюють  проблему надмірного податкового навантаження. Як наслідок, податкова система в цілому виконує антистимулюючий вплив на економіку, принципи оподаткування порушуються, а непосильний податковий тягар змушує діяти нелегально.

     У пошуках виходу з даної ситуації основну увагу необхідно приділити двом основним напрямам:

     1. Створення належних макроекономічних умов для стимулювання сукупного попиту як вирішального фактора пожвавлення економіки, нарощування виробництва, а відтак і розширення податкової бази.

     2. Зниження  податкових ставок (передбачено  Податковим кодексом України)

     3. Забезпечити порядок у встановленні та введенні в дію податків, дотриманні прав і обов’язків платників податків, удосконалювати не лише самі податки, а й механізм та техніку оподаткування, ефективну узгодженість та взаємодію всіх елементів системи оподаткування.

     4. Проведення реформи системи соціального  забезпечення.

     Важливим  із засобів зниження податкового тиску на суб’єктів підприємницької діяльності може стати податкове планування. Податкове планування – складова частина фінансово-господарської діяльності як фізичних так і юридичних осіб, основною метою якого є максимізація доходу за рахунок мінімізації податків. Під податковим планування мається на увазі використання платником податків усіх припустимих законних засобів для мінімізації податкових зобов’язань.

     Суть  податкового планування полягає  в тому, що, по-перше, платник податків вибирає місце для розташування як самого підприємства, так і своїх філій, представництв і дочірних компаній, орієнтуючись на розміри податкових ставок у різних регіонах; по-друге, платник податків сам обирає оптимальну організаційно-правову форму свого підприємства і її співвідношення з виникаючим при цьому податковим режимом, що впливає на порядок використання прибутку і можливість одержання пільг; по-третє, податкове планування передбачає правильне використання пільг по окремих податках. 
 
 
 

ВИСНОВОК

      Надмірне  податкове навантаження в Україні негативно впливає на економікукраїни, спричиняючи її значну тінізацію. Податковий тягар розподілено між платниками податків дуже нерівномірно, хиби стягування податків в Україні є украй високими, а це негативно позначається на діловій активності ринкових агентів і формує атмосферу недовіри громадян до фінансових інститутів.

      Зниження  податкового навантаження є необхідною умовою виходу України з економічної кризи, що приведе до формування цілої низки позитивних зрушень в економічній і податковій сферах. Поступове зниження податкового навантаження на фізичних осіб сприятиме збільшеннюзаощаджень домогосподарств, підвищенню платоспроможного попиту населення, а отже розвиткові виробництва та збільшенню реальних доходів платників податків і, як наслідок, – зростання податкової бази. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Список  використаної літератури:

      1. Амоша О., Вишневський В. До  питання про оцінку рівня податків  в Україні // Економіка України. – 2007. – № 6. – С. 11 – 19.

      2. Іванов Ю.Б., Єськов О.Л. Сучасне оподаткування: мотиваційний аспект. Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2007. – 328 с.

      3. Кизилова Л.О., Стецишин М.І. Особливості визначення податкового навантаження підприємств //Научно-техніческий сборник № 83. – Харків: ХДЕУ, 2005. – С. 216 – 221.

      5. Ковалюк О.М. Важливий крок  до зменшення податкового тягаря  в Україні // Фінанси України.  – 2004. – № 1. – С. 55–62.

      6. Корнус В.Г. Пільги з податку  на додану вартість та нерівномірність податкового навантаження //Фінанси України. – 2004. – № 11. – С. 20–25.

      7. Мельник Д.М. Обмежувальна та  стимулювальна роль податків  Фінанси України. – 2006. – №  1. – С. 31–37.

      8. Мунтян Т.В. Податкове планування  – як засіб зниження податкового  тиску на суб’єктів підприємницької діяльності // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2000. – Вип. 64. – С. 92–97.

      9. Опарін В.М., Іванченко А.В. Аналіз  переміщення тягаря акцизів в  умовах податкової системи України  // Фінанси України. – 2007. – № 4. – С. 77–87.

      10. Сенчуков В. Оптимальна система  оподаткування // Економіка України.  – 2006. – № 8. – С. 55–60.

      11. Шарікова О.В. Податкове навантаження  як фактор тінізації економіки  // www.rusnauka.com/19_NNM_2007/Economics/23354.doc.htm