Податок на доходи фізичних осіб

1.2 Сутність і характеристика податку на доходи, як економіко-правової категорії       

Податки - це установлені вищим органом державної законодавчої влади обов'язкові платежі, що сплачують фізичних і юридичних осіб і бюджет у розмірах у терміни, передбачені законом.  
       У сучасних умовах податкове регулювання підприємницької діяльності займає П. Самуельсона, К. Макконела, С. Брю; з вітчизняних економістів - академіка Д. Львова і д.е.н. С. Глазьєва як представників "радикально-реформістського" напрямку, що виступають за заміну існуючого механізму оподатковування системою рентних платежів на природні ресурси; професора В. Фролова як представника "помірковано - реформістського" підходу до оподатковування, що виражається в наступному: замість прибуткового податку з громадян і податку на прибуток з юридичних осіб пропонується введення досконале нового збору - податку на споживання; Міністерство фінансів як представника еволюційного підходу, що характеризується внесенням у податкову систему визначених коректив, адекватних процесам, що відбувається в економіці, і виражається інструктивними матеріалами, законодавчими роз'яснювальними актами і листами; учених-економістів А.Педько, Д. Черніка, А. Люсова, В. Дьяченко, В. Галкіна, В. Гусєва і інших, котрі своїми дослідженнями, що мають теоретичне і практичне значення, вносять вагомий вклад у розробку різних аспектів податкової системи.  
       Так, на початку західної цивілізації суспільний лібералізм відзначався конкурентною економікою, заснованої на принципах приватної власності. Остання формувала безжалісну суспільну мораль. У цих умовах тільки податок, що надавав державі можливість коректувати розподіл доходів, виходячи з критерію справедливості, міг завоювати широку соціальну підтримку. Під впливом такої суспільної мотивації з'явився податок на доход (прибуток). Щоб запобігти небажані соціально-політичні наслідки, буржуазія підтримала його.  
       На зорі існування прибуткового оподатковування його називали втіленням "законів правди і справедливості", вважали найбільш досконалою формою оподатковування.  
       Прибутковий податок з юридичних осіб (корпораційний податок) з'явився порівняно недавно. Він одержав поширення в зв'язку з розвитком конкурентної економіки, заснованої на приватній власності і форм бізнесу, заснованих на принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної відповідальності, при якому всяке обличчя, що здійснює комерційну діяльність, відповідає за виникаючі борги і по зобов'язаннях не тільки вкладеним у неї капіталом, але і усім своїм станом. Корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній.  
       Податок на доходи юридичних осіб є невід'ємною частиною податкової системи більшості країн, будучи особою сферою виробничих відносин, виступає своєрідною економічною категорією зі стійкими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку і відмітних форм прояву.  
       Податок на доходи має двозначний характер: з одного боку, він, як частина податкової системи, виступає специфічною формою виробничих відносин, у чому складається його суспільний зміст і, з іншого боку, є частиною вартості національного доходу в грошовій формі, зокрема, доходу юридичних осіб, що характеризує його матеріальний зміст.  
       Оподаткування доходів юридичних осіб вимагає обізнаності на багатьох термінах, більшість яких визначена в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (надалі Закон).  
       Визначення платників податку в системі прибуткового оподатковування юридичних осіб здійснюється виходячи з принципу спільності. Суть його полягає в тому, що сплачувати податок повинні всі юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і одержують від неї доходи. У зв'язку з цим відповідно до законодавства України платниками податку на прибуток є резиденти, нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, постійні представництва нерезидентів, керування залізниці, національний банк України і його установи, установи пенітенціарної системи і їхні підприємства, постійне представництво до початку своєї господарської діяльності, що повинно стати на облік у податковому органі.  
       Об'єктом оподатковування є прибуток (рис.1.1)

В Україні податок на прибуток відноситься до пропорційної системи  оподатковування.  
       Платники податків самостійно визначають суми податку, що підлягають до сплати. Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку і дотримання податкового законодавства несе платник податків.  
       Отже, по своїй природі фінансова категорія податків носить об'єктивний характер, відбиває дійсні фінансові відносини, що існують у світі. У той же час податки, зокрема, корпораційний податок, як економіко-правова категорія мають свої відмітні ознаки, риси, власну форму руху, тобто свої функції, що виділяють їх із усієї сукупності фінансових категорій.

1.3 Основні складові податкового адміністрування доходів юридичних осіб в Україні

При прийнятті нового Податкового  кодексу України, відбулися зміни  в адміністрування доходів юридичних  осіб в Україні:

  Важливим нововведенням що з 1 липня податкові органи втратять право вимагати пояснень від платників податків стосовно питань, що виникають під час перевірок. Такі пояснення платники податків зможуть надавати податківцям за бажанням. 
Зауважимо також, що підстави, передбачені п. 78.1 ПКУ для проведення документальних виїзних позапланових перевірок, тепер будуть підставами для проведення всіх документальних позапланових перевірок (виїзних і невиїзних). А для того щоб розпочати фактичну перевірку, податківцям тепер не потрібно шукати особисто платника податків або його вповноваженого працівника, щоб вручити йому відповідне рішення керівника податкової інспекції. Змінений п. 80.2 ПКУ передбачає, що ревізор вправі вручити його особам, які фактично проводять розрахункові операції. 
Аналогічних змін зазнав і п. 81.1 ПКУ, згідно з якими посадові особи органу ДПС тепер зможуть приступити до проведення документальної виїзної чи фактичної перевірки, повідомивши про це уповноваженого представника платника податків, а не лише виключно його посадових (службових) осіб.

Нове  у визначенні термінів

Внесено зміни до термінів, що містяться у ст. 14 ПКУ. Зокрема,в результаті змін, унесених до пп. 14.1.30 ПКУ, термін «відокремлені підрозділи» застосовується тепер у значенні, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV. Слід зауважити, що з метою оподаткування ПДФО термін «відокремлені підрозділи» застосовується у визначенні Господарського кодексу України. 
Крім того, внесено зміни в частині визначення особи, яка може бути або вже є платником ПДВ (нова редакція пп. 14.1.139 ПКУ). Зокрема, до платників ПДВ тепер належать три основні категорій осіб, а саме: 
1. Юридичні особи будь-якої організаційно-правовій форми, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, а також фізичні особи — підприємці, які є: 
— або платниками податків і зборів, встановлених ПКУ, крім єдиного податку (ЄП); 
— або платниками ЄП за ставкою 3 %; 
— або платниками ЄП за ставкою 5 % , котрі вирішили добровільно перейти на сплату ЄП за ставкою 3 %; 
2. Юридичні та фізичні особи, в тому числі підприємці, які ввозять товари на митну територію України; 
3. Представництва нерезидентів без статусу юридичної особи.

Новий податковий період

Роком раніше Законом  України від 07.07.2011 р. № 3609-VI до ПКУ вже вносилися зміни у визначення видів податкових періодів, у результаті чого у ПКУ з’явився новий термін — «календарне півріччя». Тепер ст. 34 ПК поповнилася дев’ятимісячним податковим періодом — «календарні три квартали».

Податкова звітність

Закон № 4834 також регулює питання підписання декларації у разі ведення податкового обліку безпосередньо керівником платника податків. У такому випадку додаткове підписання декларації особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку, не вимагатиметься. Таким чином, якщо на підприємстві штатний бухгалтер відсутній (наприклад, укладено договір з аудиторською фірмою про надання бухгалтерських послуг), на звітності цілком достатньо підпису тільки керівника підприємства. 
Нагадаємо, раніше пп. 48.5.1 ПКУ містив норму, відповідно до якої у разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація мала бути підписана таким керівником і особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. Враховуючи ж вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник, по суті, повинен був ставити на декларації два своїх автографа — за себе і за головбуха. Тепер цю помилку виправлено. 
Не можна також применшити роль для платників податків змін, внесених до порядку подання нових форм податкової звітності. Нова редакція абзацу другого п. 46.6 ПКУ тепер виглядає має такий вигляд: «До визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період (нагадаємо, до внесення змін було — «з податкового періоду»), що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення». Отже, все стає на свої місця, і позиція податківців, висловлена, приміром, у листі від 20.03.2012 № 7955/7/15-3117, вже не витримуватиме ніякої критики. 
Нагадаємо, суть справи в тому, що на початку березня до податкової звітності з ПДВ були внесені зміни (наказ Мінфіну від 10.02.2012 р. № 143). Тоді податківці, пославшись на діючу редакцію абзацу другого п. 46.6 ПКУ, вимагали подання нової декларації з ПДВ у квітні, тобто відразу за березень 2012 року. Тепер у платників податків у запасі з’явиться один податковий період, який з успіхом можна використати на ознайомлення з новою формою звітності. 
І нарешті, згідно із змінами, внесеними до п. 48.3 ПКУ, такий обов’язковий реквізит звітності, як реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків, тепер може містити паспортні дані фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відповідну позначку в паспорті.

Мораторій на штрафи

Відповідно до Закону № 4834 питання перевірок «єдиноподатників» знято з порядку денного. Адже документ передбачає, що «штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення в 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються». 
Проте згадана вище норма не звільняє підприємців від штрафів за несвоєчасну сплату ЄП та несвоєчасне подання звітості. До того ж підприємців звільнили лише від штрафів, а донарахований ЄП доведеться сплатити в повному обсязі. 
Не застосовуватимуть податківці й адмінштрафу за неправильне заповнення «єдиноподатниками» у період з 1 січня по 31 грудня 2012 року Книги обліку доходів і Книги обліку доходів і витрат. Проте, якщо хтось уже був покараний за ці порушення у першому півріччі 2012 року, анулювати штраф не вдасться. 
Також у другому півріччі 2012 року «єдиноподатиків» 1-ї та 2-ї груп не змушуватимуть обкладати дохід, отриманий від не зазначеного у свідоцтві виду діяльності, за ставкою 15 %. 
До речі, ДПС і раніше мала досить ліберальну позицію щодо застосування штрафів до суб’єктів спрощеної системи оподаткування. Податківці навіть самостійно ініціювали введення мораторію на фактичні перевірки малого й середнього бізнесу. 
Слід зауважити, що до 1 січня 2014 року не застосовуватимуть також штрафні санкції за неподання чи порушення строку подання фізичними особами до органів ДПС відомостей про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фіичних осіб — платників податків. 
Щодо використання РРО, то відповідно до змін, передбачених Законом № 4834 (новим п. 9 доповнено р. II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР), починаючи з 1 липня 2012 р. до 1 січня 2013 р. передача органам ДПС по дротових або бездротових каналах зв’язку електронних копій розрахункових документів і фіскальних чеків, що містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані, а також інформації про обсяг розрахункових операцій, здійснених у готівковій або безготівковій формі, або про обсяг операцій купівлі-продажу іноземної валюти, здійснюватиметься суб’єктами господарювання на добровільних засадах. 
Крім того, змінами, внесеними до р. II Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI (з урахуванням змін, передбачених Законом України від 07.07. 2011 р. № 3609-VI), на рік (до 1 липня 2013 року) призупинено введення відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 170 грн при неподанні органам ДПС звітності, пов’язаної із застосуванням РРО, РК та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО по дротових або бездротових каналах зв’язку.

Штрафні нововведения для надрокористувачів

Відповідно до нового пп. 126.2 ПКУ за несплату (неперерахування) авансових внесків із плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку та в строки, визначені пп. 263.12.2 ПКУ, передбачене накладення штрафу в розмірі 50 % суми податкових зобов’язань із плати за користування надрами, визначених за податковий (звітний) період, у якому такі аванси не були сплачені. 
До речі, змінено також порядок погашення податкових зобов’язань із плати за користування надрами. Новим пп. 263.12.2 ПКУ визначено строки сплати авансових внесків із плати за користування надрами. Отже, платники цього обов’язкового платежу та уповноважені відповідно до пп. 263.1.4 ПК особи, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, сплачуватимуть авансові внески з плати за користування надрами в податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця, а в лютому — до 28 або 29 числа поточного кварталу. 
Нагадаємо, до внесення змін платник повинен був сплачувати податкові зобов’язання з плати за користування надрами у сумі, яку він зазначив у розрахунку з плати, поданому ним до органу ДПС протягом десяти календарних днів після закінчення граничного строку подання податкового розрахунку за податковий (звітний) період, тобто протягом 50 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Податковий  борг й адміністративний арешт активів

Іще одна добра новина для боржників. Закон № 4834 передбачає збільшення максимальної суми податкового боргу платника податків, за якої не направляється податкова вимога та не застосовується податкова застава, до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 грн). Нагадаємо, до внесення змін у п. 59.1 ПКУ цей показник становив лише 1 НМДГ (17 грн). Це означає, що податковий борг у сумі до 340 грн платнику податків списується. Проте сума накопичуватиметься, і як тільки вона перевищить 340 грн (у тому числі шляхом нарахування пені на вже утворений борг), почне діяти загальний порядок його стягнення, з податковими вимогами та податковими заставами. 
Зауважимо, що новий п. 95.23 ПКУ дозволяє платнику податків самостійно здійснювати продаж майна, що перебуває в податковій заставі з метою погашення податкового боргу, але за погодженням з органом ДПС. 
Важливо, що Закон № 4834 розширює підстави для адміністративного арешту активів. Одною з таких підстав тепер буде відсутність зареєстрованого відповідним чином РРО.

Податкові консультації

Безліч питань у платників податків викликала стара редакція п. 52.4 ПКУ. Адже зазначена норма не вибудувала чітку ієрархію органів, які мають повноваження роз’яснювати платникам податків ті чи інші питання, пов’язані з оподаткуванням їх діяльності. Та й нерідкими були випадки пересилання запитів платників податків про отримання податкової консультації від вищестоящих органів на виконання нижчестоящим, що вкрай знижувало їх цінність. 
Проаналізувавши зміст норми п. 52.4 ПКУ, Окружний адміністративний суд м. Києва в своїй постанові від 16.11.2011 р. у справі № 2а-13400/11/2670 дійшов висновку, що платник податку має право на отримання податкової консультації від: 
— органу ДПС або митного органу, в якому платник податків перебуває на обліку; 
— вищестоящого органу ДПС або вищестоящого митного органу, якому такий орган адміністративно підпорядкований; 
— центрального органу ДПС або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. 
На превеликий жаль, і нова редакція п. 52.4 ПКУ також не визначає жодних критеріїв (щодо складності запиту, суб’єкта звернення тощо), за якими розмежовується право платника податків на звернення до податкового органу тієї чи іншої ланки. Однак уже внесена певна ясність: консультації надаватимуться податковою інспекцією, в якій платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, а далі за вибором платника — звернення до вищестоящих органів ДПС чи митниці, яким такий орган адміністративно підпорядкований, а також ДПС або ГТС України.