Податкове навантаження

 

Міністерство  освіти і науки України 
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка 

 

 
Кафедра фінансів 
 

 

 
Реферат 
на тему: «Податкове навантаження» 
 
 

 
                                                             Виконала: 
                                                                          студентка 4-фін-Б 
                                                               Жадан А.С. 
                                                                Перевірила: 
                                                                           ас. Мальцева В. В. 
 
 

 

 

 

Луганськ 2012 

Зміст

 
ВСТУП……………………………………………………………………………..3 
1. Сутність та рівень податкового навантаження……………………………….4 
2. Зниження податкового тиску та податкові пільги…………………………...7 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...11 
Список використаних літературних джерел…………………………………...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В данній роботі розкрито сутність та рівні податкового навантаження, його вплив на вітчизняну економіку, оцінено рівень податкового навантаження в Україні, наведено шляхи зниження податкового тягаря для активізації інвестиційно-інноваційної діяльності.

В умовах ринкової економіки податки є одним  з найважливіших важелів впливу держави на економічні процеси, вони слугують тими “кровоносними артеріями”, через які відбувається фінансове наповнення бюджетів різних рівнів для реалізації життєво важливих функцій держави.

Однак варто  зазначити, що вплив податкових важелів  на економіку потребує чіткої спланованості,системності  та прогнозованості рішень.

Потрібно враховувати, що надмірне податкове навантаження є негативним чинником державної  податкової політики, яке відповідним  чином впливає на розвиток національної економіки, стримує ділову активність суб’єктів господарювання, уповільнює зростання валового внутрішнього продукту та є однією з причин виникнення таких кризових явищ у суспільстві, як соціальна напруженість та загальне зубожіння населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та рівень податкового навантаження

В економічній  науковій літературі немає єдиного тлумачення поняття “податкове навантаження”. Досить часто воно ототожнюється з терміном “податковий тягар”, який відповідно до Нового економічного і юридичного словника - це ступінь, рівень економічних обмежень, що накладаються на платників податків, які обумовлені відрахуванням коштів на сплату податків, відволіканням їх від інших можливих напрямів використання” [2, с. 158].

Податкове навантаження (тиск) реалізується на таких чотирьох рівнях:

перший –  податковий тиск безпосередньо податкових важелів;

другий –  податковий тиск всієї сукупності податків, зборів і платежів;

третій –  використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий тиск переміщується  з одних платників податків на інших.

четвертий –  використання податкової техніки, при якій посилюється податковий тиск на платника податку. Наприклад, авансові платежі, які передбачають сплату податку платником до моменту отримання результатів його господарської діяльності [2, с. 109–110].

Питання методики обчислення рівня податкового навантаження є досить дискусійним. Воно неодноразово розглядалося у працях вітчизняних економістів і є підґрунтям для існування великої різноманітності поглядів щодо розрахунку податкового навантаження. В окремих наукових працях вимірником податкового навантаження є самі податкові ставки, частка чистих податків у валовому внутрішньому продукті (що охоплює податки на продукти, виробництво та імпорт), рівень податків у розрахунку на одного зайнятого та на душу населення, частка податків у виторгу від реалізації продукції, обсяг чистих податків, відображених у національних рахунках, де, окрім податків на продукти, виробництво та імпорт, враховуються податки на дохід і майно, а також податки на заробітну плату [2, с. 109].

З метою міжнародних порівнянь для характеристики фактичного рівня податків у країні використовують так званий податковий коефіцієнт, який розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов’язкове відрахування на соціальне страхування, до валового внутрішнього продукту у ринкових цінах. Динаміка даного коефіцієнта в Україні показана у таблиці. Проте, необхідно зазначити, що такий спосіб обчислення податкового тягаря не враховує витрат пов’язаних із справлянням податків, тобто витрат на формування податкового законодавства, утримання податкової служби, ведення особливого обліку платниками податків, укладання і подання ними податкової звітності.

Динаміка  податкового коефіцієнта в Україні

Показник	Р о к и
	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Податкові надходження до Зведеного бюджету України, млн грн	125743,1	161264,2	227164,8	208073,2	234447,7	334691,9
ВВП, млн грн	544153	720731	948056	913345	1082569	1316600
Рівень податкового  навантаження, % (гр1/гр2*100%)	23,07	22,36	23,96	22,78	21,66	25,42

Джерело: розраховано за даними статистичного щорічника України за 2011 рік.

Аналіз рівня  податкового навантаження в Україні  за допомогою даного коефіцієнта  вказує на те, що він є досить низьким. За цим критерієм Україна з  рівнем податкового навантаження у 25,4% знаходиться в одній групі з такими країнами як США (26,4%), Японія (25,8), Португалія (33,9), Ірландія (28,4), Австралія (31,5), Туреччина (31,1), Узбекистан (24%) [9]. Насправді ж, такі дані не відповідають дійсності, а рівень податкового навантаження у 25,4% є значно заниженим.

Останнє пояснюється  двома причинами. Перша – офіційний  валовий внутрішній продукт в  Україні – це приблизно лише половина реально одержаних у вітчизняній  економіці господарських результатів. Це означає, з одного боку, приховуване  недофінансування суспільних товарів і заниження відносного значення суспільного сектора господарства, а з іншого – наявність нерівномірного розподілу податкових зобов’язань між підприємствами і громадянами, які беруть участь у виробництві. Друга причина – неврахування при обчисленні податкового коефіцієнта суми витрат, пов’язаних із справлянням податків. Використовувати обчислення податкового коефіцієнта з врахуванням таких витрат важко, проте воно б допомогло рельєфно виявити причини незадоволення суб’єктів господарювання та громадян, адже пригнічують не стільки самі по собі суми сплачуваних податків, скільки їх чисельність, заплутаність податкового законодавства, надмірні складності, пов’язані з веденням обліку і розрахунком податкових зобов’язань [1, с. 14–15].

Справжній рівень податкового навантаження в Україні складає 70–80% від отриманого доходу без урахування податкового навантаження на заробітну плату та собівартість продукції. Таке оподаткування є значно вищим, ніж у розвинених країнах світу, та негативно впливає на економіку нашої країни, а тому проблема надмірного податкового навантаження є актуально з початку здобуття незалежності [3, с. 213].

 

 

 

 

2. Зниження податкового тиску та податкові пільги

В Україні вже  понад десять років головним завданням  реформування податкової системи є зниження податкового навантаження на економіку. Його виконання забезпечувалося як на основі зниження податкових ставок (переглянуто ставки ПДВ, податку на прибуток підприємств, податку із доходів фізичних осіб, нарахувань на фонд заробітної плати до соціальних фондів), так і на основі змін у механізмі обчислення і справляння податків, основними з яких були [3, с. 214-216]:

− розширення кола витрат, що дозволяється відносити  на валові (за рахунок витрат на формування банківськими і небанківськими фінансовими установами страхових резервів; підвищення нормативу витрат на гарантійний ремонт; коштів, добровільно перерахованих установам науки, культури, неприбутковим організаціям; 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів,  тощо);

− підвищення норм амортизації;

− надання права  усім, а не лише новоствореним підприємствам, переносити збитки на

наступні податкові  періоди;

− звуження кола суб’єктів господарювання, що потребують обов’язкової реєстрації їх як платників ПДВ, унаслідок підвищення граничного значення оборотів із постачання товарів (послуг);

− зниження ставок податків на прибуток, перехід з  прогресивної шкали оподаткування

доходів фізичних осіб на пропорційну та багато інших  заходів.

Проте, необхідно зазначити, що вищенаведені зміни не зменшили податкового тиску. Навпаки, з року в рік він збільшується, тим самим змушуючи суб’єктів господарювання приховувати свої доходи. Діюча система оподаткування в Україні “загнала у тінь” майже всю економіку, а обсяги тіньового сектору і масштаби ухилення від сплати податків набули загрозливого характеру. Окрім того, тіньовий сектор вітчизняної економіки, крім нелегальних, охоплює і легальні види діяльності, доходи від яких виводяться з-під оподаткування, а утворюються, наприклад, за рахунок оплати зайвих обсягів робіт, завищення вартості використаних матеріалів та їх кількості.

Надмірний рівень оподаткування негативно впливає  і на інвестиційний клімат України. Майже всі експерти, які займаються оцінкою інвестиційного клімату нашої країни вважають, що він є несприятливим, оскільки оподаткування реального сектору економіки надто обтяжливе. Воно пригнічує процеси економічного відтворення, а підприємництво може працювати рентабельно, як правило, лише за умови приховування частини своїх доходів від оподаткування.

Основною причиною надмірного податкового навантаження в Україні є його нерівномірність, що призводить до тінізації економіки, порушення принципів рівності та справедливості в оподаткуванні, втрати фіскальної функції податку і надходжень до бюджету, сприяє гальмуванню інноваційних процесів. Нерівномірність податкового навантаження в Україні спричинена, перш за все, такими явищами як переміщення податкового тягаря і недосконалість механізму надання податкових пільг [3, с. 217].

Переміщення податкового  тягаря – складний економічний феномен, суть якого полягає в тому, що за рахунок зміни цінових і реальних пропорцій в результаті дії податку відбувається зміна поведінки економічних агентів, які формально не є платниками податку. Таким чином, переміщення податкового тягаря виникає внаслідок того, що сфера дії податку виявляється ширшою, ніж коло платників податку, передбачене податковим законодавством. Переміщення податкового тягаря вперед відбувається у разі, коли продавець може перекласти деяку частину його податкових виплат на покупців (споживачів) свого товару. Аналогічним чином, якщо платник податку (фізична або юридична особа) під впливом податку скорочує суму своїх витрат, то він певною мірою переміщає тягар назад – на продавців тих товарів, витрати на які скорочуються [8, с. 78].

В Україні більшість  податків стосуються юридичних осіб, однак за рахунок переміщення податкового тягаря левова частка податкових доходів держави у кінцевому підсумку оплачується фізичними особами. З основних 16 податків на сьогодні лише два оплачуються юридичними особами і не перекладаються на громадян. Усі інші, в остаточному підсумку, лягають тягарем на платників – фізичних осіб через включення податків до собівартості або надбавки до ціни продукції. Таким чином платежі фізичних осіб забезпечують майже 80% податкових доходів зведеного бюджету України [6, с. 33].

Не менш важливою проблемою є нарахування на фонд оплати праці, адже рівень ставок тут також непомірно високий. Тому підприємства й фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності постійно ухиляються від легального нарахування заробітної плати найманим працівникам. Вони здійснюють виплати під виглядом доходів, які не оподатковуються прибутковим податком, зокрема натуральні виплати, видача грошей у конвертах, тоді як легальна частина заробітної плати не рідко є на рівні, а то й нижче від мінімальної [4, с. 61].

Щодо податкових пільг, то проблемою вітчизняної  податкової системи є їх надзвичайно  велика кількість та постійна змінюваність їх переліку.

Пільга в  оподаткуванні – це зменшення  та (або) звільнення від оподаткування певних суб’єктів підприємництва, галузей, регіонів тощо. Надання податкових пільг має на меті стимулювання розвитку певних видів діяльності, галузей, окремих підприємств, регіонів; регулювання цін з боку держави; забезпечення конкурентоспроможності стратегічно важливих з точки зору держави товарів перед дешевшими та якіснішими імпортними товарами [5, с. 21].

Недосконалість  системи пільг в Україні полягає  в тому, що вона не тільки не стала достатньою мірою стимулювальним важелем для розвитку тих напрямів підприємництва, які цими пільгами користуються, але й створила нерівномірне податкове навантаження на суб’єктів господарювання.

При цьому значна частина таких пільг не має достатнього соціально-економічного обґрунтування, а беззаперечними лідерами за кількістю пільг є податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств [3,с. 218].

Механізм оподаткування  доданої вартості та прибутку підприємств  в Україні демонструє надлишкове обмеження фіску шляхом запровадження економічно необґрунтованих пільг. Останнє призводить до того, що загальна сума наданих податкових пільг може перевищувати обсяги надходжень до зведеного бюджету України, а стимулювальна ефективність наданих пільг залишатиметься під питанням, оскільки звільнення від податку окремих підприємств ставить їх над конкурентним середовищем у рамках галузі, тим самим пригнічуючи інших учасників ринку і призводячи до певної монополізації та появи, поглиблення відповідних диспропорцій [6, с. 36–37].