Поняття податкового навантаження й методи її оцінки

Автор: Пользователь скрыл имя, 14 Сентября 2013 в 05:22, доклад

Краткое описание

Податковий тягар (податкове навантаження) - 1) захід, ступінь, рівень економічних обмежень, створюваних відрахуванням коштів на сплату податків, відволіканням їх від інших можливих напрямків використання. Величина податкового тягаря залежить, насамперед, від видів податків і податкових ставок. Кількісно податкове навантаження може бути обмірювана відношенням загальної суми податкових вилучень за певний період до суми доходів суб'єкта оподатковування за той же період. Розподіл податкового тягаря між платниками податків опирається на два принципи: а) ув'язування податку з одержуваними за рахунок його благами, наприклад податок із власників транспортних засобів. Такий підхід досить обмежений, тому що окремі види державних видатків (скажемо, допомога у зв'язку з безробіттям) неможливо перекласти на користувачів; б) принцип платоспроможності, згідно з яким чим вище доходи особи, чим більше в нього здатність платити, тим більше високим повинен бути податок, яким обкладається особа; 2) у широкому змісті слова — тягар, що накладає будь-яким платежем.

Файлы: 1 файл

Навантаження.doc

— 32.00 Кб (Скачать)

Поняття податкового навантаження й методи її оцінки

 

Податкове навантаження - це комплексна характеристика, яка включає: кількість податків і інших обов'язкових платежів; структуру податків; механізм стягнення  податків; показник податкового навантаження на підприємство.

 

Податковий  тягар (податкове навантаження) - 1) захід, ступінь, рівень економічних обмежень, створюваних відрахуванням коштів на сплату податків, відволіканням  їх від інших можливих напрямків  використання. Величина податкового  тягаря залежить, насамперед, від видів податків і податкових ставок. Кількісно податкове навантаження може бути обмірювана відношенням загальної суми податкових вилучень за певний період до суми доходів суб'єкта оподатковування за той же період. Розподіл податкового тягаря між платниками податків опирається на два принципи: а) ув'язування податку з одержуваними за рахунок його благами, наприклад податок із власників транспортних засобів. Такий підхід досить обмежений, тому що окремі види державних видатків (скажемо, допомога у зв'язку з безробіттям) неможливо перекласти на користувачів; б) принцип платоспроможності, згідно з яким чим вище доходи особи, чим більше в нього здатність платити, тим більше високим повинен бути податок, яким обкладається особа; 2) у широкому змісті слова — тягар, що накладає будь-яким платежем.

 

На підставі аналізу пропонованих в економічній  літературі підходів до втримування  поняття «податкового тягаря» або  « податкового навантаження»  представляється, що цей показник визначається на рівні господарюючого суб'єкта як відношення показників рівня оподатковування й відповідних їм фінансово-результуючих показників (виторгу, прибутки, чистого грошового потоку), або величини капіталу організації, що є слідством динаміки фінансово-результуючих показників.

 

Показники, що характеризують рівень оподатковування, можуть бути представлено трьома групами, відповідно до облікових методів  використовуваними при їхньому  формуванні: по методу нарахування  – податкові витрати; по касовому методу – грошові потоки організації, що виникають у процесі оподатковування; по балансовому методу – балансові залишки кредиторської заборгованості перед державою по сплаті податків.

 

Податкове навантаження підприємств і ефективність організації податкової системи  країни визначається не тільки сумами податкових вступів, але й видатками  на організацію зборів податків: на податковий облік на підприємствах  і на утримання податкових органів. За останні роки податкові органі досяглися істотних результатів у розробці самостійних правил, регістрів і форм декларацій податкового обліку.

 

Однак при  явній увазі до заходів контролю й зниження податкового тягаря витрати  на організацію оподатковування мають чітку тенденцію росту. Збільшуються обсяги звітності, нескінченно міняються форми бланків. Як звичайне явище сприймається здача й підготовка проміжної звітності до закінчення фінансового року й податкового періоду (з поточного року треба подавати в податкові органі відомості про вартість основних коштів і нерухомості вже не на початок кварталу, а на початок кожного місяця).

 

Із уведенням  цих нововведень суттєво зростає  завантаженість бухгалтерії підприємств. У підсумку витрати на утримання  бухгалтерії в середньому досягають 2—6% від виторгу організацій або 10% від суми податкових зборів. Можна припустити, що частка, близька до названої, доводиться й на утримання податкової служби. Фактом залишаються черги в податкових інспекціях на здачу звітності.

 

У цілому послуги оподатковування для підприємств і держави досить дорогі. При цьому не піддаються обліку витрати підприємств на оплату комерційних послуг (покупка бланків, здача обов'язкової звітності через Інтернет і т.п.).

 

Хоча наведені цифри явно оцінні, але, проте, вони показують значимість проблеми. Ясно одне — без оцінки збільшення трудомісткості підготовки звітності, без узгодження з аналітичними завданнями оподатковування, без обговорення із платниками податків нарощувати обсяги звітності й частоту її вистави в податкові органі й фонди неприпустимо.

Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112

 

 

 


Информация о работе Поняття податкового навантаження й методи її оцінки