Податкова політика та напрями її оптимізації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

Кафедра обліку та аналізу

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Податкова система»

Варіант 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала :

ст. гр. ОА-31

Дейнер Н. М.

Прийняла:

Свідрик Т. І.

 

 

 

 

 

Львів – 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1.	ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
	1.1. Податкова політика та напрями її оптимізації
	1.2. Порядок обкладення податком з доходів фізичних осіб доходу у вигляді роялті та дивідендів
РОЗДІЛ 2.	ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
	2.1. Тести
	2.2. Задача 1 2.3. Задача 2
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Найважливішим напрямком діяльності держави є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Податкова система — важлива складова системи державних фінансів, хоча і не виділяється в їх окрему ланку. Вона відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов’язкові платежі, з допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету.

Метою виконання контрольної роботи з дисципліни «Податкова система» є перевірка рівня засвоєння отриманих теоретичних знань і застосування набутих практичних навичок розрахунку загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Робота складається з двох розділів. В першому розглядається два  теоретичних питання: податкова політика та напрями її оптимізації і порядок обкладення податком з доходів фізичних осіб доходу у вигляді роялті та дивідендів. Для повного їх узагальнення та аналізу необхідно використовувати наукову літературу, та, зокрема, Податковий кодекс України, нормативно-правові акти.

У другому розділі наводиться перелік тестових завдань та правильні  відповіді на них, на основі засвоєної  інформації з курсу «Податкова система»

Також у даному розділі  наводиться розв`язання двох задач  на тему податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Податкова політика держави, напрямки її оптимізації

У сучасних умовах функціонування економіки не можливе без державного втручання. Необхідність державного регулювання економічних процесів випливають з функцій, які покладено на державний апарат: формування цілей і стратегій макроекономічного розвитку, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, фінансування суспільних благ і послуг, які є прибутковими, реалізація зовнішньоекономічної діяльності та регулювання валютного ринку.

Провідна роль в процесі  державного регулювання належить інструментам, що входять до складу податкової політики. Податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, визначається суть, структура та роль системи оподаткування. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов’язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід’ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [1].

 Взагалі, податкова політика є одним із елементів системи оподаткування, вона визначає, по-перше, яку частку ВВП за допомогою податків вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими  платниками податків, між окремими територіями, між соціальними верствами населення. Податкова політика як засіб макроекономічного регулювання, властивий економіці ринкового типу, в Україні лише починає формуватися. Реалізація її на сучасному етапі має виняткове значення, оскільки вона повинна бути спрямована на створення в Україні стабільної податкової системи [2].

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись  на ґрунтовну теоретичну базу, максимально  враховувати відмінність перехідного  стану економіки держави. Якщо податки економічно не обґрунтовані, то вони пригнічують і розвиток підприємств, і стимули до праці та спричиняють несправедливий перерозподіл доходів між соціальними групами [3].

Податкова політика ˗ це науково-обґрунтована та законодавчо закріплена сукупність заходів, спрямованих на вирішення основних завдань держави за допомогою податкової системи. Вона спрямована на вирішення певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту рівня його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо [3].

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, їх розмір, механізмі обчислення, особливостях сплати та визначення податкових пільг. Загальна стратегія податкової політики повинна включати пріоритетні цілі, пов’язані з функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Найважливішим напрямком діяльності держави є створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечення стабілізації фінансового стану держави, недопущення дефіциту бюджету, регулювання інфляційних процесів, забезпечення збалансованості бюджету, а також оживлення ділової активності та підтримка підприємств матеріальної сфери.

Податкова політика повинна передусім сприяти  росту обсягів накопичення, створення  умов, які полегшують оновлення капіталів  підприємств, розвитку ринкової інфраструктури, подолання спаду виробництва, стабілізації економіки, стимулювання пріоритетних сфер діяльності.

При провадженні  податкової політики держава обов’язково  враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов’язані забезпечити  стабільну фінансову базу держави, а з іншого — залишити достатньо  коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Важливою  умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає  можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати  ефективність прийнятих рішень.

Податкову політику можна розглядати в широкому та вузькому планах. В широкому плані податкова політика охоплює питання формування доходів за рахунок постійних, тобто податкових, та тимчасових, тобто займаних, джерел. Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування — встановлення видів податків, зборів та інших обов’язкових платежів, їх платників, об’єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів [3].

Проте у  сучасних умовах податкова система  має багато недоліків та проблем, що в першу чергу пов`язані  з неефективним впровадження податкової політики. Для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування важливим було прийняття Податкового кодексу України з метою вирішення наступних завдання, які і є основними напрямками оптимізації податкової політики:

• Удосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань.
• Поетапне зниження податкового навантаження на національну економіку з урахуванням збалансованості бюджетної системи.
• Перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці й капіталу) на споживання, екологічні та ресурсні платежі.
• Зменшення майнової нерівності через запровадження податку на нерухоме майно.
• Спрощення податкової системи шляхом скорочення кількості податків та зборів.
• Підвищення фіскальної ефективності обов’язкових платежів за рахунок удосконалення системи адміністрування, оптимізації податкових пільг та розширення податкової бази за рахунок зменшення масштабів ухилення від оподаткування [4].

Отже, розробка і використання в Україні податкової політики як засобу макроекономічного  регулювання є одним з найактуальніших  сучасних завдань. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно  завершити якомога швидше. Податкова  політика має спрямовуватися на розв’язання  таких двох взаємопов'язаних завдань, як забезпечення збалансованості (бюджету  і зупинення інфляції, пожвавлення  діленої активності і підтримки  виробництва.4

Одним із з основних завдань державної  податкової політики на сучасному етапі  є створення сприятливих умов для активної фінансово-господарської  діяльності суб'єктів економіки  і стимулювання економічного росту  шляхом досягнення оптимального співвідношення між коштами, що залишаються в  розпорядженні платника податків, і  коштами, які перерозподіляються через  податковий і бюджетний механізми [5].

 У цьому контексті найголовнішим на сьогодні завданням для покращення системи оподаткування є прийняття Податкового кодексу України та його поступова реалізація. Це дасть можливість уникати безсистемного внесення змін в податкове законодавство, забезпечить його стабільність, сприятиме інвестиційно-інноваційному розвитку економіки, зниженню податкового тиску на платників податків, системності надання податкових пільг. Прийняття Податкового кодексу сприяє зручному та зрозумілому застосуванню його норм як платниками, так і контролюючими органами, оскільки в ньому об’єднано та кодифіковано всі законодавчі акти щодо оподаткування.  Його застосування є початком створення в Україні справедливої, прозорої та стабільної податкової системи, яка забезпечуватиме достатній обсяг надходжень до бюджетів усіх рівнів та сприятиме створенню умов для ефективного функціонування економіки та подальшої інтеграції України у Європейське Співтовариство [6].

 

 

1.2. Порядок обкладення податком з доходів фізичних осіб доходу у

вигляді роялті та дивідендів

Податок з доходів фізичних осіб – це прямий загальнодержавний  податок, який справляється з доходу фізичної особи у певні терміни  встановлені Податковим кодексом України. Відповідно базою його оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений)  на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді  дивідендів та дохід у вигляді  роялті, які мають свої особливості щодо нарахування та сплати.

Існує декілька визначень поняття «дивіденди». Зокрема, дивіденди ˗ платіж, що його здійснює юридична особа˗емітент корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента. П(С)БО 15 передбачає, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.

 

 

 

Види дивідендів: