Місце податків у фінансові системі держави

З метою підвищення ефективності державного управління у сфері оподаткування, економії витрат на утримання системи органів державної податкової служби Законом  передбачена можливість створення ДПА України міжрайонних (на два і більше районів) і об'єднаних (на місто і район) державних податкових інспекцій залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов.

Під час реалізації державної податкової політики та виконання визначених Законом завдань органи державної податкової служби України керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Органи державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, митною та контрольно-ревізійною службами, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

Основною метою функціонування такого інституціонального механізму має бути забезпечення раціонального використання державної податкової політики для подальшого соціально-економічного розвитку країни. Щодо розробленого Урядом Бюджету 2009 року на основі прогнозу макроекономічних показників, то можна навести наступні підсумки соціально-економічного розвитку України у таблиці, яка відображає прогнозні та фактичні дані за основними макроекономічними індикаторами.

Відомо, що податкова політика має значний вплив на соціальні процеси, що відбуваються у державі. Щодо такого впливу в суспільстві є актуальним вивчення кінцевого податкового тиску.

Вирішення цієї проблеми вимагає застосування всіх сучасних засобів економічного аналізу з метою розробки наукового підходу до визначення можливостей кожного конкретного суб'єкту — платника податків.

Платниками податків є суб'єкти сфери виробництва і сфери споживання, тому необхідні детальні дослідження щодо їхньої поведінки в умовах ринку.

Основу податкової системи складають податки підприємств: з прибутку і на додану вартість, базові ставки яких відповідно складають 25 і 20%.

Для нинішньої податкової системи характерна значна частка соціальних податків, які обчислюються у відсотках від заробітної плати і відносяться на собівартість продукції (фонди: пенсійний, страховий, зайнятості, страхування від нещасних випадків).

Таким чином, якщо враховувати кількість податків і їхні базові ставки, то дійсно відчувається значне податкове навантаження.

Про масштаби приховування доходів свідчить порівняння кількості громадян, зайнятих у сфері торгівлі і громадського харчування, і частки сплачуваних ними податків.

Спостерігається значна диспропорція нарахувань податку з доходів фізичних осіб на заробітну плату одного працівника, зайнятого у сфері торгівлі і громадського харчування, порівняно з працівником соціальної сфери, що фінансується з бюджету (вчителів, лікарів).

Гострою залишається проблема сплати податків, зростає податкова заборгованість, значною залишається кількість податкових пільг.

Світова податкова практика виробила цілий комплекс принципів у сфері встановлення пільгового оподаткування. Основними серед них є наступні:

• застосування податкових пільг не повинне носити виборчого характеру залежно від форми власності, виду діяльності, суб'єктивної оцінки їх важливості окремими групами;
• податковому пільгуванню не властиве неекономічне примушення і обов'язковість застосування;
• податковим пільгам за їхньою внутрішньою природою не притаманний суто адміністративно-командний характер застосування;
• інвестиційні податкові кредити надаються виключно групам платників, що забезпечують виконання інвестиційних програм загальнодержавного значення;
• застосування податкових пільг не повинне завдавати збитків ні доходам бюджету, ні корпоративним й особистим економічним інтересам;
• порядок формування пільгового податкового портфеля визначається на загальнодержавному рівні, затверджується в законодавчому порядку центральною владою;
• на місцевому рівні застосування пільг обмежено рамками, що визначені верховним законодавством.

Дуже важливим стає ефективне надання пільг, адресність, це забезпечить проведення більш досконалої податкової політики у державі.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає проблеми. На шляху реалізації такої політики стоять такі проблеми:

1. наявність значного  державного боргу, що включає  зовнішній, внутрішній борг та  рівень кредиторської заборгованості  бюджетних установ;

2. дефіцит бюджету, який нині набув латентного характеру;

3. великі обсяги загальнодержавного  споживання, здійснити значні обмеження  якого у короткостроковий період  не вдасться.

Крім того, ми дотримуємося думки, що зниження податкового навантаження не обов’язково веде до економічного зростання. В умовах неконкурентоспроможної економіки та відсутності механізмів її створення зниження податкового тягаря – надзвичайно обмежений метод короткої дії, що не дає довгострокових результатів.

Для більшого усвідомлення величини рівня податкового навантаження на фізичних осіб в Україні пропонуємо порівняти його з відповідним показником у розвинутих країнах світу. Зауважимо, що цей показник є відносною величиною і тісно пов'язаний з рівнем доходу на душу населення у відповідній країні. За офіційними даними валовий внутрішній продукт на душу населення в Україні становить менш ніж 1000 дол. США за рік, що є занадто низькою величиною для підтримання податкового навантаження на фізичних осіб. У розвинутих країнах світу, в яких рівень доходу на душу населення становить понад 25 тис. дол. США, рівень податкового навантаження на фізичних осіб складає 40-50%, тоді як у країнах із низьким рівнем доходу на душу населення відповідний показник дорівнює 15-30%. Порівняння переконливо свідчить, що рівень податкового навантаження на фізичних осіб в Україні є невиправдано високим і потребує його перегляду у напрямі зменшення шляхом зниження діючих в Україні податкових ставок.

Висновоки

 

Підсумовуючи вищевикладений матеріал, можна зробити висновок, що розвиток системи оподаткування здійснюється як оптимальне співвідношення прямих і непрямих податків залежно від економічних умов розвитку кожної держави. В Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави.

Податки - це обов’язкові платежі, що безоплатно стягуються з юридичних та фізичних осіб, які сплачуються ними до бюджетів різних рівнів у відповідності з встановленими законодавством ставками та строками.

За допомогою податків частина грошових доходів підприємств, організацій та населення стягується до бюджету, тим самим забезпечується концентрування у розпорядженні держави грошових коштів для розв’язання економічних та соціальних завдань.

Побудова ефективної податкової системи – одне з найважливіших завдань економіки будь-якої держави, адже від виконання цього завдання залежить функціонування самої держави. Оскільки в Україні спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків у загальних податкових доходах держави, розгляд можливостей удосконалення непрямого оподаткування є вкрай необхідним.

Але в кінцевому підсумку і прямі, і непрямі податки скорочують споживання, впливаючи тим самим на баланс попиту й пропозиції.

Податки повинні бути основним інструментом держави для:

• регулювання економіки;

• стимулювання науково-технічного прогресу;

• формування доходів бюджету;

• обмеження росту цін та інфляції, тощо.

 

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва.

 

Список використаної літератури:

1. Соколовська А. М. Основи теорії податків : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / А. М. Соколовська. - К. : Кондор, 2010. - 326 с.
2. Іванов Ю.Б. Податкова система [Підручник] / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. – К.: Атіка, 2006. – 920 с.
3. Михайлишин Л.Р. Податкова система України: Навчальний посібник. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. – 460 с.
4. Омелянович Л.О. Податкова система: Навч. посіб. (друге видання перероблене і доповнене)/ Л.О. Омелянович, О.О. Папаїка, В.О. Орлова, Г.Є.Долматова, О.В. Веретенникова – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 276 с.
5. Василик О.Д. В – Податкова система України:Навчальний посібник.-К.:ВАТ»Поліграфкнига».-2004.-487с.
6. Розвиток податкової системи в перехідній економіці.-Ірпінь, Академія ДПС
7. Фінанси України. 2001. № 5-160 с.
8. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: макроекономічний аспект// Фінанси України. – 1998. – №2. – С. 82-89.
9. Ластовецький А. Організаційно-правові засади адміністрування податків// Право України. – 2003. – №11. – С. 37-40.
10. Панасик Б.Я. Податки як дзеркало економічного і політичного стану країни// Банківська справа. – 1997. – №1 – С. 19-21.
11. Печуляк В.П. Державна податкова політика в Україні: організаційно-правові аспекти здійснення. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005.–157 с.
12. Азаров М.Я. Податки – плата за цивілізацію // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 180. – 1 жовт. – С. 12.
13. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
14. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.
15. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р.№ 1251-ХІІ зі змінами і доповненнями.
16. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р.№ 509-ХІІ зі змінами і доповненнями.
17. Про державну податкову адміністрацію України: Положення. Затв. Указом Президента України від 13 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – №29. – 4 серп. – Ст.. 1200 ( з наступними змінами та доповненнями).
18. Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р.// Голос України. – 1998. – № 143 (з наступними змінами і доповненнями)
19. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – №50. – 31 груд. – Ст. 8 ( з наступними змінами і доповненнями).
20. Про схему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р.// Офіційний вісник Ураїни. – 1999. – №50. – 31 груд. – Ст. 11 ( з наступними змінами і доповненнями).