Місце податків у фінансові системі держави

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОДАТКИ ТА ЇХ МІСЦЕ В ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ

1. Сутність податку як економічної категорії
2. Еволюція наукових поглядів на податки

1.3. Наукові погляди до визначення  функцій податків

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СПРАВЛЯННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ

ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

2.1. Місце податків у фінансові  системі держави

2. Роль податків у формуванні державного бюджету

2.3 Напрями підвищення ефективності  впливу податків на сучасне  макроекономічне середовище

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Вступ

 

Податки і збори – це обов’язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які, відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі).

Об’єктами оподаткування є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

Податки в Україні є основним видом державного доходу.

Податки в Україні виконують дві основні функції – фіскальну та економічну. За допомогою фіскальної функії здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стимулюючи або стримуючи розвиток тих чи інших галузей народного господарства, посилюючи чи послаблюючи нагромадження капіталу, а також впливаючи на платоспроможний попит населення.

Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись. Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі.

 

1. Сутність податку як економічної категорії

 

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це — обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку — позбавленою будь-якого сенсу.

Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги.

Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо.

Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором.

Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси.

Іншим джерелом державних доходів виступали регалії — дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення.

Регалії стали перехідним ступенем до податків.

Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Найбільшого розквіту податки отримують за умов розвиненої ринкової економіки. Саме вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними й фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона включає методи й об'єкти оподаткування, ставки податків, терміни їх сплати, контроль за надходженням та витрачанням.

Податки стають ефективним знаряддям втілення державної політики з питань економіки та соціального розвитку. Змінюються не тільки їх види і форми справляння, а й саме ставлення до них. За допомогою податків здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними, соціальними групами. Цей перерозподіл згладжує вади ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації праці, підтримання рівня зайнятості.

Формування дохідної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, при цьому все більшого значення набувають податкові методи їх акумуляції. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але і важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери.

У світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до теоретико-організаційного обґрунтування проблеми фіскального вибору та трактування категорії "податок".

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок.

Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності.

Податки в умовах переходу до ринкової економіки повинні використовуватися не тільки як джерело одержання доходів бюджету, а й як важливий інструмент фінансового регулювання економіки. В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження концептуальних засад природи податку як соціально-економічної категорії.

У розвитку поглядів на роль держави можна виділити два напрями, які дають змогу краще зрозуміти соціально-економічний та суспільний зміст податків. Перший, проголошуючи невиробничий характер державних послуг, не тільки відділяв фінансове господарство від державного, а й протиставляв їх. Податок у цій концепції не пов'язаний із задоволенням соціально-економічних потреб суспільства, оскільки обслуговує невиробничі видатки держави. Другий напрям визначав господарську діяльність держави як складову частину народногосподарської діяльності, як потребу економічного і соціального розвитку.

У поглядах на податок відбувається трансформація у бік розуміння податку в ринкових умовах як усвідомленої необхідності. Для суб'єктів господарювання податок може бути поганий або дуже поганий, оскільки він, навіть і мінімальний, скорочує їхні реальні доходи. Але його сплата є обов'язковою для задоволення суспільних потреб і не залежить від бажання та волі конкретного платника.

Податок — універсальна вихідна категорія, яка виражає основні, суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і категорій у чіткій відповідності з процесом економічного розвитку.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким притаманні риси податків:

1) податкові платежі: плата за  воду, землю — обов'язкові збори, які стягується з платників  за умови конкретного еквівалентного  обміну між державою та платником;

2) відрахування, внески — обов'язкові  збори з юридичних та фізичних  осіб, яким притаманні ознаки  цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:

— справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

— має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

— може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

— не має цільового призначення;

— є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Отже, податки — це обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

 

1.2 Еволюція  наукових поглядів на податки

Ретроспективний аналіз різних наукових теорій і концепцій оподаткування, дослідження соціально-економічної природи елементів системи оподаткування та практичних засад реалізації податкової політики дають підстави говорити про тривалу та багатоступінчату еволюцію теоретичних поглядів на податки в рамках різних наукових напрямків та шкіл. 
 Загальновизнано, що податкові фінанси є найважливішим атрибутом державного фінансового господарства. У своєму розвитку вони пройшли два найважливіші етапи. Перший етап характеризується безсистемним використанням перерозподільчих податкових відносин для задоволення потреб державної казни. Другий етап набирає більш системних ознак і поділяється на два періоди: ХVI-XVIII ст. – розвиток теорій оподаткування у складі політичної економії; XIX ст. – до сьогоднішнього дня – податки розглядаються як вихідна база для формування державних фінансів, виконуючи при цьому як роль засобу фіску, так функцію фінансового важеля. 
 Епоха середньовіччя вирізняється поверхневим характером і різнобічністю економічних поглядів щодо сутності податків – від повного їх заперечення до абсолютного сприйняття. Наукові дослідження зводилися до окремих прикладних аспектів зміни форм і методів оподаткування і не охоплювали глибинних об’єктивних засад функціонування податкових платежів. 
 Вагомий внесок у розвиток теорії оподаткування внесла класична політична економія, яка дала науково обґрунтовану характеристику податків, а її родоначальник – А.Сміт вважається фундатором також і наукової теорії податків. Справедливість розподілу фіскального тягаря на основі принципу платоспроможності досліджували послідовники А.Сміта – А.Вагнер, Ж.Сісмонді тощо. 
 Зароджена на рубежі XIX-XX ст. нова течія в економічній теорії – маржиналізм дещо звузила об’єкт податкових досліджень. Останній зводився до суб’єктивно-психологічних концепцій. Разом з тим напрацювання маржиналістів були використані у дослідженнях Дж.Мілля, А.Маршалла (розглядали проблеми горизонтальної й вертикальної справедливості оподаткування), а також стали однією з передумов формування “шведської школи”. Представниками останньої – К.Вікселем та Е.Ліндалем вперше було досліджено взаємозв’язок податкового навантаження із обсягом бюджетних видатків. 
 Загострення економічних суперечностей, яке вилилося у кризі 1929-1933 рр. підірвало маржиналістський постулат про саморегулюючий механізм ринкового середовища. Виникла об’єктивна потреба у державному втручанні в економічну систему. Дж. Кейнс розробив принципово нову теорію податків, яка спрямовувалася на державне регулювання економіки: “вбудовані механізми гнучкості” амортизують кризові явища в суспільстві та рівномірно розподіляють податковий тягар залежно від отриманих доходів. 
 В середині 70-х років ХХ ст. виявилися суперечності кейнсіанських та інституціоналістських методів дослідження теорії податків і форм державного втручання. Передусім кейнсіанці, розглядаючи регулюючі властивості податків та, на вимогу часу, обстоюючи прогресію в оподаткуванні, а інколи й підвищення податків, не дали відповіді на питання про ступінь прогресії та максимальний верхній рівень ставок. За логікою над окресленою проблемою повинні були працювати економісти, що в основі своїх поглядів мали індивідуалістські переконання. 
 Тому подальший пошук оптимального оподаткування знайшов своє втілення у податковій теорії неоконсерваторів та неоконсерваторів, які виступили за скорочення податкового навантаження на бізнес шляхом встановлення теоретично обґрунтованих податкових ставок. В цьому аспекті потрібно згадати М.Фрідмана, який виступив за обмеження державного втручання в економіку лише грошовою системою і вважав можливості податкового регулювання економіки обмеженими. Цими своїми висновками він опосередковано виступив за скорочення податкового тягаря. 
 На сьогодні кейнсіанські та неокласичні теорії оподаткування органічно переплелися та взаємно доповнюють одна одну. В сучасному розумінні податки – це обов’язкові платежі до бюджету, що використовуються на фінансове забезпечення функцій і завдань держави.

      Суспільне призначення носіїв фіскальної суті виражається в єдності фіскальної та регулюючої функцій. Роль останньої особливо активізується в економіці добробуту і полягає у впливі через окремі елементи податку на розміщення матеріальних, трудових, фінансових ресурсів; перерозподіл багатства між галузями економіки, регіонами країни, соціальними групами населення; суспільний вибір громадян у демократичному суспільстві. 
Податкова система кожної країни ґрунтується на вихідних засадах оподаткування, які вперше були сформульовані А.Смітом, удосконалені А.Вагнером, кейнсіанською та неокласичною школами та адаптовані до вимог сучасності. Функціонування податкової системи України має додатково враховувати особливості квазіринкового середовища та, виходячи з еволюції теоретичних поглядів на оподаткування, базуватися на засадах: стабільності податкового законодавства, правового регламентування взаємовідносин платників податків і держави, рівномірного розподілу податкового тягаря між окремими категоріями платників, пропорційної відповідності сплачених податків доходам платників, зручності справляння податків для їх платників, недискримінації, мінімізації витрат на адміністрування податків, нейтральності податкової системи до різних сфер економічної діяльності, доступності й відкритості податкової інформації, дотримання податкової таємниці.

 

1.3 Наукові підходи до визначення  функцій податків

Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. При цьому під функціями податків будемо розуміти зовнішній прояв їх сутності та властивостей у системі суспільних відносин, що характеризує їх місце та роль у суспільстві.

Щодо визначеності функцій податків у науці немає одностайності. Крім фіскальної, вчені називають: перерозподільчу, економічну, соціальну, контрольну, регулюючу, стимулюючу, стримуючу функції. Щоб з'ясувати правомірність їх виокремлення, розглянемо, який зміст вкладається у кожну з цих.функцій.

Перерозподільча функція тлумачиться яктака, що полягає у здатності податків бути інструментом розподілу і перерозподілу доходів. Однак у повному обсязі цю роль відіграють не податки, а бюджет. Податки належать до підсистеми відносин, які складаються з приводу перерозподілу ВВП. Але як особлива фінансова категорія податки не можуть у повному обсязі виконувати ті самі функції, шо й більш загальна категорія «фінанси», забезпечуючи лише вилучення частини доходів платників та акумуляцію їх у руках держави. Процес перерозподілу вилучених у платників коштів завершується визначенням порядку та напрямів їх використання, що встановлюється видатковою частиною бюджету держави. При цьому перерозподіл можна вважати досягнутим, якщо в одних платників вилучається коштів менше, ніж вони отримують від держави у вигляді суспільних благ, і навпаки. Отже, беручи участь у перерозподілі доходів, податки, однак, не виконують у повному обсязі перерозподільчу функцію, яка належить більш загальним, порівняно з податками категоріям — «бюджет», «фінанси».