Проблеми фінансування місцевих бюджетів

ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

          В економіці, надання населенню суспільних благ є однією із функцій органів місцевої влади, фінансування яких здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

          Зрозуміло, що бюджетна політика, яка проводилась в Україні останніми роками, не відзначалася стабільністю й послідовністю з низки причин. Політична нестабільність не могла не вплинути на процес формування як державного, так і місцевого бюджетів.

          Метою статті є аналіз проблем фінансування місцевих бюджетів.

          Найбільше значення у формуванні доходів місцевих бюджетів мають податкові надходження і, перш за все, податок на прибуток підприємств, які належать до комунальної форми власності, прибутковий податок з громадян, платежі за використання природних ресурсів (плата за землю, лісовий доход, плата за воду).

          Не зважаючи на досить значний перелік місцевих податків та зборів        (2 податки та 14 зборів), вони не відіграють значної фіскальної ролі у формуванні місцевих бюджетів. Як правило, їхня питома вага складає лише 35% сукупних доходів місцевих бюджетів України. Для бюджетів більшості областей країни характерною є висока питома вага в доходах бюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій).

          Незважаючи на те, що у 2008 році суми міжбюджетних трансфертів до місцевих бюджетів є значними, проте потреби місцевих бюджетів у коштах не були задоволені в повному обсягу, це свідчить про той факт, що більшість місцевих бюджетів України є дотаційними і потребують додаткових державних коштів для здійснення фінансування бюджетних видатків.

          Із розгортанням негативних економічних чинників в середині країни виникла все більша потреба у державній допомозі для місцевих бюджетів, про що свідчить виконання місцевих бюджетів у 2009 році. Виконання місцевих бюджетів відбувалося за умов погіршення фінансової спроможності регіонів. За таких умов продовжувала зростати частка міжбюджетних трансфертів у загальному обсязі доходів місцевих бюджетів, яка досягла 46,7 %, що на 2,2 % відсотки більше порівняно з 2008 роком. Значні віфхилення ще на стадії планування при визначенні обсягів місцевих бюджетів призводили до необхідності перерозподілу фінансових ресурсів державного бюджету, залучення коштів єдиного казначейського рахунку з метою забезпечення виконання органами місцевого самоврядування як власних, так і делегованих державою повноважень.

          У 2007 році спостерігався профіцит місцевих бюджетів у сумі                 2197,2 млн. грн., проте протягом 2008 року та 2009 року дефіцит місцевих бюджетів становив 1543,5 млн. грн. та 1695,9 млн. грн. відповідно. Якщо говорити про динаміку показників дефіциту місцевих бюджетів, то слід зазначити, що у 2008 році порівняно з 2007 роком дефіцит бюджету зріс на 70,2 % тобто на 3 740,70 млн. грн., у 2009 році порівняно з 2008 роком дефіцит місцевих бюджетів зріс на 9 % або 152,4 млн. грн.

          У 2009 р. з державного бюджету надано трансфертів місцевим бюджетам у сумі 62180,1 млн. грн., або 97,8 % плану, у тому числі дотацій -                      3658,5 млн. грн., або 100 %, субвенцій - 26121,6 млн. грн., або 95 %.

           Сьогодні, різними експертами, як головні проблеми місцевих бюджетів виділяються такі:

1. Значна залежність місцевих бюджетів від загальнодержавних трансфертів, та неспроможність визначених Бюджетним кодексом джерел формування місцевих бюджетів забезпечити потреби територіальної громади у власних бюджетних коштах. Наприклад, згідно з розрахунковими показниками Міністерства фінансів України, частка трансфертів 2006 року становить майже 50% у структурі місцевих бюджетів.

2. Спрямування значної кількості видатків на фінансування соціально-культурних цілей, і передусім на виплату заробітної плати працівникам бюджетних установ. Тож минулорічне стрімке зростання рівня зарплат спричинило, що 82% у видатках місцевих бюджетів цього року становить заробітна плата. А по багатьох сільських районах цей показник сягає 95%. Тож, місцеві органи влади, не мають фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення на належному рівні. Зокрема, органи місцевої влади за останні роки на розвиток витратили менш як 6% ресурсів. До того ж у бюджетній системі України відсутні механізми, які б враховували реальні потреби територій у соціальних послугах.

3. У результаті застосування чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, за якої органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Стає вигіднішим залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.

          Тож можна зробити висновок, що сьогодні бюджетна реформа ще не завершена, оскільки не відбулося чіткого розподілу повноважень і відповідальності між державною виконавчою владою й органами місцевого самоврядування. Незавершеність реформ зумовлює конфлікт інтересів, оскільки органи місцевого самоуправління та виконавчої влади практично не самостійні в ухваленні рішень щодо використання ресурсів. А без цього неможливо говорити про реальне самоврядування на всіх його рівнях.

Література:

1. http://www.ac-rada.gov.ua/

2. Бабій Н. Стан і проблеми між бюджетних відносин в Україні / Бабій Н. // Наукові праці НДФІ.-2008.-№4.-С.23-35.

3. Іващук О. Моделювання взаємозв`язку дефіциту бюджету та показників економічної динаміки/ О.Іващук, А.Машко// Світ фінансів.- 2009.- №1(18).- С. 68-79.

4. Козюк Я. Проблеми формування ефективного механізму міжбюджетного регулювання / Козюк Я. // Економіка та держава.-2009.-№1.-С.100-102.