Місце податків у фінансові системі держави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Роль податків  у формуванні державного бюджету

Податкові надходження завжди посідали чинне місце у процесі формування бюджету. Така роль податків та зборів зумовлена в більшості історично і сформувалась у вигляді плати за те чи інше благо. Існування ефективної податкової системи є передумовою державної забезпеченості коштами, які в подальшому спрямовуються на оплату праці державним службовцям, виконання соціальних програм, гарантування соціальних виплат, тобто забезпечення необхідних умов для покращення життя населення. Таким чином, тема дослідження є актуальною та потребує подальшого вивчення.

Дослідженню теми податків присвячено чимало праць як у вітчизняній, так і у зарубіжній літературі. Так, дослідженням податкової політики та шляхів інтеграції податкової служби України до європейського правового простору займався П.Герасименко, О.Долгий, роль податку на додану вартість було розглянуто в працях С.Кирпи.

Однак, у вітчизняній літературі відсутня оцінка ролі податків, як джерела формування Державного бюджету України, в контексті досвіду зарубіжних країн щодо даного питання.

Метою дослідження є виявлення особливостей формування Державного бюджету України та зарубіжних країн за рахунок податкових надходжень на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Для будь-якої держави з ринковою економікою податки є своєрідним важелем регулювання та попередження негативних тенденцій в економіці. Податки є своєрідним механізмом, що забезпечує взаємозв’язок між загальнодержавними інтересами та інтересами окремих суб’єктів господарювання. Саме податки визначають характер взаємовідносин між підприємцями та підприємствами усіх форм власності з державним та місцевим бюджетами, з банківськими установами, державними органами виконавчої влади тощо.

Крім того саме за рахунок податкових надходжень формується значна частка дохідної частини бюджету України, яка згідно Бюджетного кодексу України визначається як податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Роль податків підсилилась тривалими процесами приватизації державного майна.

Податковий кодекс визначає, що податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Хоча податки є не єдиним джерелом надходжень до бюджету, крім них законодавство виділяє ще збори, неподаткові надходження, благодійні, добровільні внески, саме податки визначають стабільність у надходженнях до бюджету, яка є необхідною для формування планів бюджету на наступні роки та прогнозування можливих змін. Крім того, роль податків, як джерела доходів Державного бюджету, може визначати політику формування таких доходів. Так, податкові надходження можуть слугувати основним джерелом доходів до Державного бюджету, таким чином забезпечуючи стабільну дохідну базу, адже податки, на відміну від позик, поверненню не підлягають. Існує інший підхід до визначення податків в системі джерел поповнення Державного бюджету, згідно якого існує чітке обмеження щодо використання податків, як джерела доходів Державного бюджету, поряд із залученням позик. Безсумнівно, з точки зору органів державної влади, основним завданням яких є поповнення Державного бюджету, перший підхід є більш привабливим, але слід враховувати також вплив такої політики на діяльність суб’єктів господарювання, що будуть приймати таке податкове навантаження.

Важливо виокремлювати поняття податку та збору, адже згідно Податкового кодексу , збір – це обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Тобто, податок за своєю суттю є безумовним платежем, який сплачується обов’язково в порядку та особами визначеними податковим кодексом, крім того податок не вимагає наявності у платника спеціальної вигоди.

Згідно Податкового кодексу  податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Так до загальнодержавних податків належать ті, які встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, тоді як місцеві податки встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, що визначаються Податковим кодексом, рішенням сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідної територіальної громади.

Крім того деякі науковці виділяють види податків за ознакою суб’єкта оподаткування: прямі та непрямі. Згідно цієї класифікації прямими є податки, що стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ, тоді як непрямі податки включаються в ціну товарів, послуг.

Що стосується функцій податків, то однією із найважливіших є фіскальна функція, відповідно до якої податки виконують своє основне призначення, а саме формують та насичують дохідну частину бюджету. Не менш важливою є регулююча функція, що є своєрідним інструментом регулювання виробництва, споживання. Стимулююча функція податку формує орієнтири для розвитку виробництва та діяльності, тут важливим моментом є застосування механізму пільг. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. Ця функція дає змогу оцінити раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку безпосередньо.

Здійснення вищезазначених функцій забезпечується за рахунок принципів, що закладені в поняття податку та закріплені у Податковому кодексі , серед таких принципів варто виділити:

• загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана, згідно податкового кодексу  сплачувати податки, встановлені податковим кодексом;
• презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
• фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
• соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
• економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
• нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
• стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
• рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками.

Чинні підходи до політики оподаткування не забезпечують адекватного здійснення фіскальної, регуляторної, розподільчої, стимулюючої та контрольної функцій податків. Державний бюджет регулярно відчуває дефіцит коштів. Податкові надходження до скарбниці не відзначаються стабільністю. У суспільстві спостерігається дуже великий рівень диференціації за доходами населення. Податки не стимулюють розвитку економіки, а радше заганяють її в тінь.

Нажаль, в Україні, як і в більшості країн світу, податки для населення є основною причиною негараздів, погіршення життя. Хоча, звернувши увагу на податкові навантаження різних країн світу, варто відзначити, що України не характеризується надто високими податковими ставками в порівнянні із Швецією, Данією, Францією, Італією. Тобто з огляду на це, варто відзначити, що податкове навантаження не є показником життєвого рівня та добробуту населення, великі обсяги коштів, що викачуються із населення та акумулюються на державних рахунках не завжди є запорукою соціальної забезпеченості. Причиною таких незвичних тенденцій є порівняно малий обсяг фізичного споживання домогосподарств, тобто низький показник доходу на душу населення. Саме недостатність забезпечення виробничого потенціалу в Україні не дає змогу спрямувати акумульовані кошти у потрібному для населення руслі, а саме на соціальні заходи. Саме тому, в Україні є доречним реформування системи податків не у бік поповнення бюджету, а у бік збільшення доходів громадян.

Особливу увагу серед податків в Україні слід приділити, податку на доходи фізичних осіб. Цей податок займає чільне місце не лише в податковій системі України, а й у світі, а саме для більшості розвинених країн податок на доходи фізичних осіб є свого роду гарантом фінансової стабільності, соціальної справедливості та сталого економічного розвитку. Тоді як в Україні це основне джерело поповнення бюджету, а не стимулювання зростання доходів громадян.

Крім, того серед розвинених країн є звичним використання прогресивної шкали оподаткування, згідно якої основним критерієм встановлення податкових ставок є співвідношення між найбільш багатими та найбільш бідними верствами населення. Такий підхід забезпечує соціальну справедливість серед населення, перерозподіл коштів від багатших до бідніших і в цілому сприяє покращенню загального рівня життя в країні.

Прикладами такої диференціації податкових ставок може слугувати досвід Австралії, в якій існує п’ять ставок оподаткування, які варіюються залежно від рівня доходу.

В Канаді не оподатковуються доходи розміром до 10382 доларів.

Ставки податку в США поділяються на шість рівнів та залежать від сімейного статусу особи. Так для одружених громадян податкове навантаження подвоюється.

В Китаї звільняються від оподаткування найбідніші верстви населення та мешканці сільської місцевості.

В цілому з огляду на вищесказане в Україні є безумовний потенціал до становлення повноцінної системи оподаткування, що буде спрямована на забезпечення соціального добробуту для населення, в разі використання надбань зарубіжних країн.

Таким чином, оцінивши досвід зарубіжних країн в сфері податкових надходжень до бюджету, варто відзначити, що для України застосування такого досвіду є необхідним, але реалізація потребує подальшого правового регулювання у сфері податків, адже роль такого джерела поповнення Державного бюджету України є досить значною, більше того саме податкові надходження формують основну частину доходів бюджетів, тобто ефективна податкова система забезпечує в цілому можливості держави щодо формування необхідного обсягу коштів для реалізації соціальних програм, підвищення життєвого рівня населення, підтримання національного бізнесу.Вдале використання дієвих заходів щодо податкового регулювання, на базі зарубіжного досвіду, дозволить сформувати необхідні передумови для прозорості господарської діяльності, що наразі знаходиться в тіні, зрівняння податкового навантаження серед населення із різним рівнем доходу та в цілому для забезпечення добробуту в Україні.

 

2.3 Напрями підвищення  ефективності впливу податків  на сучасне макроекономічне середовище

Економічна політика держави реалізується шляхом взаємодії державного бюджету і ринкових регуляторів. Держава формує регулюючий вплив на економічну діяльність за допомогою системи оподаткування і податкових пільг, субсидій і субвенцій, державних інвестицій і процентних ставок.

Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік від 25 червня 1991 р. з дня прийняття Закону України «Про систему оподаткування», в якому закладені основні її домінанти.

Розвиток системи оподаткування України свідчить про те, що податкові надходження можуть бути не лише основним джерелом наповнення бюджету, а й інструментом регулювання соціально-економічних процесів – перерозподілу доходів між членами суспільства (розрізняють два аспекти: скорочення реальних доходів конкретних платників унаслідок сплати податків і повернення частки номінальних доходів до конкретних платників, перерозподілених за допомогою податків через бюджет у вигляді суспільних благ), стимулювання окремих видів господарської діяльності й обмеження розвитку інших тощо.

Дотримання основних принципів оподаткування надзвичайно важливо для ефективної реалізації податкової політики сьогодні й створення оптимально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Загальноприйнятою є точка зору, що під принципами слід розуміти закономірності, відносини, взаємозв'язки та керівні засади, які можуть бути сформульовані в певні правила.

Кожна конкретна податкова система є відображенням відповідної податкової політики, яка реалізується за допомогою державного управління у сфері оподаткування. Іншими словами - державна податкова політика реалізується через державне управління у сфері оподаткування та податкову систему. З огляду на це, вважаємо, що принципи державної податкової політики випливають із загальних принципів державного управління, оскільки державне управління у сфері оподаткування є його складовою, та відповідних принципів оподаткування.

Під принципами державного управління слід розуміти об'єктивні закономірності і відносини суспільно-політичної природи, що визначають зміст, організаційну структуру та життєдіяльність компонентів державного управління, вони сформульовані у вигляді певних наукових положень, закріплених у своїй основі правом і застосовуються у теоретичній та практичній державно-управлінській діяльності людей.

За змістом принципи державного управління поділяють на суспільно-політичні, культури управління та спеціальні. Перші дві групи принципів властиві для всіх сфер управління.

Суспільно-політичні принципи відображають та розкривають соціальну природу державного управління, його детермінованість і обумовленість суспільством. Систему цих принципів характеризують демократизм, законність, об'єктивність, гласність.

До принципів культури державного управління належать принципи, що синтезуються через дослідження функціональної та організаційної структур державного управління: функціональність (потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для їх задоволення); диференціація та фіксування функцій шляхом видання правових норм; сумісність функцій, концентрація функцій; необхідність (по відношенню до управлінських об'єктів); комбінування функцій; відповідність функцій потребам і запитам управлінських об'єктів.

До спеціальних принципів передусім належать ті принципи, які безпосередньо стосуються державного управління у сфері оподаткування, а саме: взаємна відповідальність платників податків та держави, дотримання основних прав і свобод платників податків, юридична (фінансова) відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства тощо.

В Україні у практиків та вчених попереду спільна робота по затвердженню сучасних принципів податкової політики. Суть їх у наступному:

1. Рівень податкової ставки повинен  встановлюватись з урахуванням  можливостей платника податків, тобто рівня його доходів. Оскільки  можливості різних фізичних і  юридичних осіб не однакові, то  для них повинні встановлюватись диференційовані податкові ставки, тобто податок з доходу повинен бути прогресивним.