Звіт з виробничої (техніко-економічної) практики на ТОВ «АФ» Аудит Бізнес Сервіс»

      В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

      Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних  коштів. Така потреба виникає у  підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів  оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

     Основними факторами, які впливають на структуру  основних виробничих засобів підприємств, є:

• рівень автоматизації і механізації;
• рівень спеціалізації і кооперування;
• кліматичні та географічні умови розміщення підприємств.

     Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок:

• оновлення та модернізації устаткування;
• ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі;
• ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

 
 
 
 
 

6.3. Джерела поповнення і відтворення основного капіталу 

     Джерелами поповнення власного капіталу на підприємстві є прибуток підприємства. Значну частину  в складі внутрішніх джерел становлять амортизаційні відрахування від  використовуваних власних основних коштів і нематеріальних активів.

     Амортизація – це процес поступового перенесення  вартості основних виробничих засобів  і нематеріальних активів з урахуванням  витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами  амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

     Суми  амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням  норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду:

     Ба×Н

      А=———, де

           100%

     А – сума амортизаційних відрахувань (грн.)

     Ба  – балансова вартість відповідної  групи основних засобів на початок  звітного періоду (грн.)

     Н – норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів (%).

     На  підприємстві всі основні засоби поділені на групи, на кожну групу  установлений свій відсоток амортизаційних відрахувань. 
 
 

7. Управління оборотним капіталом на підприємстві

7.1. Зміст, задачі і принципи управління оборотним капіталом на підприємстві  

     Оборотні  засоби (оборотний капітал) - це частина  капіталу підприємства, вкладеного в  його поточні активи, сукупність оборотних  виробничих фондів, фондів обігу, авансованих  для забезпечення поточної діяльності.

     Оборотні  кошти підприємства - це активи, які  протягом одного виробничого циклу  або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші.

     Господарсько-підприємницька діяльність, неможлива без оборотних  коштів. Ця потреба є одним з  об’єктів фінансового планування і відображення  в обліку та звітності. У практиці використовуються 2 методи визначення потреби у оборотних коштах:

• прямий;
• економічний.

     Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов’язані з особливостями постачання, виробництва от реалізації продукції.

     Як  правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок власних джерел:

• статутний капітал (фонд);
• відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;
• цільове фінансування та цільове надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);
• приріст сталих пасивів.

     Власними  джерелами фінансування оборотних  коштів є - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

     Норматив  оборотних коштів визначається з  формули:

H=O×N, де

     H - норматив оборотних коштів для  сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів (тис. грн.);

     O - одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);

     N - норма оборотних коштів (днів). 

     7.2. Розрахунки складу оборотних коштів АФ «Аудит Бізнес Сервіс»

     Розрахунки  щодо складу оборотних коштів аудиторської фірми за даними балансу наведені в таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Аналіз динаміки і структури оборотного капіталу

  аудиторської фірми

 

     Загальна  сума оборотних активів Павлоградського держлісгоспу збільшилась на 203,0 тис. грн. і складає 362,0 тис. грн. на кінець 2010 року. У зв’язку зі збільшенням обсягів запасів на 59,0 тис. грн., грошових коштів на 102,0 тис.грн., готової продукції на 32,0 тис.грн. та дебіторської заборгованості на 9,0 тис.грн. збільшилась загальна сума оборотних коштів. При цьому частка запасів зменшилась на 20,7 %, але збільшилась питома вага грошових коштів на 21,1 % та запаси готової продукції і на 7,5%.

     Збільшення  суми грошових коштів є позитивним моментом з точки зору ліквідності, але в той же час підприємству недоцільно тримати на розрахунковому рахунку кошти, краще спрямувати їх до обороту.

     Аналіз  стану, динаміки та структури дебіторської заборгованості. Наявність дебіторської заборгованості характеризує стан розрахункової дисципліни і серйозно впливає на стійкість фінансового стану підприємства.

     До  нестабільності фінансового стану  підприємства, зростання дебіторської заборгованості призводить недотримання договірної та фінансової дисципліни. У цьому зв’язку до завдань аналізу включаються виявлення розмірів і динаміки невиправданої заборгованості та причини її виникнення або зростання.

     Для проведення аналізу використовуються дані форм №1 «Баланс» і №5 «Примітки до фінансової звітності» (розділ «Дебіторська заборгованість»). Аналіз дебіторської заборгованості проводиться на основі загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і в розрізі статей.

Таблиця 7.2.

Аналіз  складу, структури і динаміки дебіторської заборгованості за 2009 рік.

 

     З таблиці випливає, що збільшення дебіторської заборгованості відбулося щодо розрахунків за товари, роботи і послуги. Сума неоплачених рахунків покупцями і замовниками збільшилася на 2,0 тис. грн. (9,5%). Тенденція щодо збільшення дебіторської заборгованості ставить підприємство у залежність від партнерів.

Таблиця 7.3.

Аналіз складу, структури і динаміки дебіторської заборгованості за 2010 рік.

 

     З таблиці випливає, що на кінець 2010 року відбулося значне збільшення дебіторської заборгованості за рахунок розрахунків та товари роботи та послуги. Залежність підприємства від партнерів ще значніша. Сума неоплачених рахунків з покупцями і замовниками збільшилась на 9,0 тис. грн. (39,1 %).