Звіт з виробничої (техніко-економічної) практики на ТОВ «АФ» Аудит Бізнес Сервіс»

      Залежно від організаційно-правової форми  господарювання статутний фонд може утворюватися з акціонерного капіталу, пайових внесків членів кооперативів, засновників, а також бюджетних  коштів.

      Статутний фонд будь-якого підприємства є важливим джерелом формування його активів. Він  поділяється на два фонди коштів, без яких підприємство не може нормально  функціонувати.

      По-перше, це фонд власних основних засобів  і нематеріальних активів, по-друге — фонд власних оборотних засобів і засобів обігу. Матеріально-технічною основою виробництва на будь-якому підприємстві є основні виробничі фонди. В умовах ринкової економіки їх першочергове формування, функціонування та розширене відтворення здійснюються за безпосередньої участі фінансів. З їх допомогою створюються та використовуються грошові фонди цільового призначення, які опосередковують придбання, експлуатацію та відновлення засобів праці.

      Початково основні фонди новостворюваних  підприємств формуються за рахунок основних засобів, які є частиною статутного фонду. Основні засоби — це кошти, інвестовані в основні фонди виробничого та невиробничого призначення. У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства розмір основних засобів збігається з вартістю основних фондів. У подальші періоди внаслідок участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, яка дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, друга виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

      Перенесена  на готову продукцію частина вартості зношених основних фондів у процесі  реалізації цієї продукції поступово  відшкодовується підприємству у  складі доходу (виручки) від її реалізації (надходження від амортизації).

      Для забезпечення безперебійності виробництва та реалізації продукції у розпорядженні кожного підприємства мають бути одночасно і оборотні виробничі фонди, і фонди обігу. Тому після заснування підприємству необхідна певна сума коштів у складі сформованого статутного фонду для придбання матеріальних оборотних фондів, для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові кошти, які авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять оборотні засоби підприємства (оборотні активи).

      Для формування оборотних засобів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси. Власні засоби відіграють основну роль в організації кругообігу фондів, оскільки підприємства, які працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати певну майнову та оперативну самостійність для того, щоб працювати рентабельно й відповідати за прийняті рішення.

      Основним  джерелом власних фінансових ресурсів на діючих підприємствах є надходження  коштів від реалізації продукції (надання  послуг), різні частини якої у  процесі розподілу виручки набирають форми відшкодування витрат і прибутку. Фінансові ресурси збільшуються переважно за рахунок прибутку від основної діяльності з виробництва і реалізації певної продукції (товарів, робіт, послуг), що є основною метою створення підприємства.

      За  напрямками надходження фінансові  ресурси поділяють на зовнішні та внутрішні. Зовнішні фінансові ресурси  — це додаткові власні та позикові кошти, одержані через фінансовий ринок (розміщення власних акцій та облігацій), від кредитно-банківської системи (отримання кредитів) та інших кредиторів (отримання авансів замовників, товарних кредитів від постачальників). За рахунок зовнішніх надходжень може збільшуватись як власний капітал підприємства (продаж власних акцій, додаткові внески до статутного фонду у вигляді фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, страхові відшкодування за застрахованими ризиками, що відбулися, бюджетні дотації), так і позиковий (продаж облігацій власної емісії, банківські кредити, кошти інших кредиторів).

      Внутрішні фінансові ресурси — це нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування та кредиторська заборгованість, що постійно перебуває на балансі підприємства (стійкі пасиви).

      У процесі діяльності підприємство повинно  вибрати оптимальні варіанти збільшення капіталу — за рахунок зовнішніх чи внутрішніх фінансових ресурсів. Правильне розпорядження фінансовими ресурсами саме по собі є важливим чинником забезпечення ефективності розв'язання економічних і соціальних завдань підприємства.

      Певні висновки щодо ефективності використання фінансових ресурсів підприємства і ефективності його фінансової діяльності можна робити шляхом порівняння досягнутого результату його господарської діяльності — прибутку — з обсягом фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства у відповідний період.

      Прибуток  підприємства є основним внутрішнім джерелом збільшення власних фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує  прибуток, який забезпечує необхідний приріст грошових ресурсів, насамперед для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази виробництва і соціальної сфери. Якщо підприємство збиткове, це призводить до зменшення, "проїдання" фінансових ресурсів, передусім статутного фонду. 

     2.2. Поняття грошових  фондів і фінансових ресурсів 

     Фінанси — це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність  підприємництва. Рух коштів, його швидкість  та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кругообіг засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

     Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

     У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств постійно надходять грошові кошти у  вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від  фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід, прибуток.

     Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать:

• статутний фонд;
• фонд оплати праці;
• амортизаційний фонд (на державних підприємствах);
• резервний фонд та інші.

     Статутний фонд використовується підприємством  для інвестування коштів в оборотні та основні фонди.

     Фонд  оплати праці — для виплати  основної та додаткової заробітної плати працівникам.

     Амортизаційний  фонд — для фінансування відтворення  основних і позаоборотних активів.

     Резервний фонд — для покриття збитків, подолання  тимчасових фінансових ускладнень. Кошти  підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

     Під фінансовими ресурсами слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином; до фінансових ресурсів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в нефондовій формі.

     Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать:

• статутний фонд;
• амортизаційні відрахування;
• валовий дохід;
• прибуток.

     До  залучених належать:

• отримані кредити;
• пайові та інші внески;
• кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

     Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення найефективнішого інвестування фінансових ресурсів набуває важливого  значення в роботі фінансових служб  підприємства за умов ринкової економіки. 

     2.3. Основи організації фінансів підприємств 

     Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення  ролі фінансів підприємств у системі  господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств  визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

     Функціонування  фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою  цілеспрямованої їх організації.

     Під організацією фінансів підприємств  розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругообігом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах:

• саморегулювання;
• самоокупність;
• самофінансування.

     Цим принципам відповідає комерційний  розрахунок, тобто метод ведення  господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

      Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. 

     2.4. Теорія управління  фінансами підприємств 

     Фінансовий  механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності.

     Управління  фінансами підприємств включає  сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні  підприємства. Розподіл прибутку є  однією з форм реалізації економічних  інтересів учасників процесу відтворення.

     Безпосереднім завданням управління фінансами  підприємств є забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу.

      Організаційна структура підприємства – це склад  відділів, служб і підрозділів  в апараті управління, системна їх організація, характер підпорядкованості  та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір  координаційних і інформаційних зв’язків, порядок розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської ієрархії.

      Організаційна структура включає засоби розподілу  різних видів діяльності між складовими структури та координації діяльності цих складових, що використовуються для досягнення цілей. В межах організаційної структури відбуваються усі управлінські процеси і функції, що забезпечують випуск продукції, в яких приймають участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації, та робітники.